01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.07.2010 № 46/57
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Євграфової Є.П.
при секретарі:
За участю представників:
позивача - Гирич О.В.;
відповідача - Карасава О.П.;
третьої особи - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Адідас-"Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 29.03.2010
у справі № 46/57 ( .....)
за позовом ВАТ "Незалежна Страхова Компанія"
до Дочірнє підприємство "Адідас-"Україна"
третя особа позивача
третя особа відповідача ОСОБА_1
про стягнення 10846,87 грн.
Відкрите акціонерне товариство «Незалежна страхова компанія» (в минулому Відкрите акціонерне товариство Страхова компанія «Правекс - Страхування») (далі - позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Дочірнього підприємства «Адідас-Україна» (далі - відповідач) про стягнення витрат на виплату страхового відшкодування, зумовленого наслідками дорожньо - транспортної пригоди, що сталася з вини ОСОБА_1, який керував автомобілем Шкода, державний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності відповідачу.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.02.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі 46/57.
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.03.2010 у справі № 46/57 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 10296,87 грн. страхового відшкодування та 550,00 грн. вартості авторознавчого дослідження.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 29.03.2010 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.
Заперечуючи проти апеляційної скарги позивач просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 29.03.2010 у справі № 46/57 залишити без змін.
Ухвалою апеляційного суду від 03.06.2010 порушено апеляційне провадження.
Ухвалою апеляційного суду від 15.06.2010 в порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив:
Між позивачем та ОСОБА_2 28.02.2006 укладено Договір добровільного страхування транспортних засобів № 492814 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту -Договір страхування), об'єктом якого є автомобіль ДЕУ, державний номер НОМЕР_2.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Зазначений транспортний засіб автомобіль ДЕУ, державний номер НОМЕР_2 позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Як підтверджується матеріалами справи, 01.07.2007 на а/д Лимарське-Затока, Одеської області, внаслідок зіткнення з автомобілем Шкода, державний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу, стався страховий випадок в результаті якого автомобіль ДЕУ, державний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, що підтверджується довідкою Білгород-Дністровського МВ ГУМВС України в Одеській області від 07.09.2007 № 51/25025.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з постанови Оболонського районного суду м. Києва від 31.07.2007 у справі № 3-32114/2007, дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 п. 14.2В Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Останнього визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
Згідно ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Позивач, керуючись умовами договору № 492814, на підставі заяви на виплату страхового відшкодування від 08.10.2007, розпорядження від 09.10.2007, страхового акту № 5836 від 04.10.2007 здійснив виплату страхового відшкодування в сумі 35 286,87 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 6787 від 09.10.2007 та № 6788 від 09.10.2007. При цьому, сума 31562, 50 грн. за погодженням перерахована до вигодо набувача - АКБ «Правекс-Банк», а сума 3761,61 грн. до дарницького відділення АКБ «Правекс -Банк» для отримання на руки гр. Ющенко І.І.
Розмір страхового відшкодування підтверджується також наявним в матеріалах справи Розрахунком суми страхового відшкодування.
Крім того, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля ДЕУ, державний номер АІ 9277АН внаслідок його пошкодження при дорожньо - транспортній пригоді, підтверджується висновком автотоварознавчого дослідження № 171 від 16.07.2007 та № 233 від 13.08.2007, складається з вартості відновлювального ремонту та становить 20 538,31 грн. (без ПДВ) та додатково 8 055,49 грн.(без ПДВ).
Розмір матеріального збитку визначений за результатами огляду пошкоджень, що проводився з викликом зацікавлених осіб, в тому числі ОСОБА_1, та оцінки розміру збитків відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів.
Витрати позивача на проведення досліджень в розмірі 550,00 грн. підтверджуються платіжним дорученням № 6117 від 04.09.2007 р., платіжним дорученням № 6351 від 21.09.2007.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, що становлять 35 286,87 грн. страхового відшкодування та 550 грн. вартості авто товарознавчого дослідження, перейшло право вимоги, яке ОСОБА_2, що одержав страхове відшкодування, мав до особи, відповідальної за завдані збитки.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 визначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності або з інших підстав.
Пунктом 5 відповідної постанови зазначено, що відповідальність юридичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується постановою Оболонського районного суду м. Києва від 31.07.2007, та не заперечувалося відповідачем, гр. ОСОБА_1 перебував з відповідачем у трудових відносинах (працював менеджером), та мав право на керуванням автомобілем Шкода, державний номер НОМЕР_1. Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують, та відхиляються колегією суддів як безпідставні.
Враховуючи, наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що особою відповідальною за шкоду спричинену внаслідок ДТП, що сталася з вини гр. ОСОБА_1, є саме відповідач, а за таких обставин доводи апеляційної скарги з цього приводу судом відхиляються як необґрунтовані.
За твердженням позивача, що відповідачем не заперечується, страховик останнього, НАСК «Оранта», в порядку ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснив виплату страхового відшкодування у сумі 24990,00 грн. на користь позивача.
Невідшкодованими після зазначеної виплати залишились 10 296,87 грн. Претензія щодо сплати зазначеної суми, що була направлена позивачем відповідачу, останнім залишена без реагування. А за таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм ОСОБА_1 автомобіля Шкода, державний номер НОМЕР_1, складає 10 296,87 грн.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Загальними підставами для накладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, є: настання шкоди; протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вина особи, яка заподіяла збитки.
Позивачем відповідно до зазначених вимог були надані належні докази на підтвердження факту настання страхового випадку, спричинення шкоди, наявності підстав для проведення страхової виплати, наявності вини відповідача та його працівника та причинного зв'язку між протиправною поведінкою останнього та понесенням позивачем витрат з відшкодування шкоди.
Відповідачем наведене належними та допустимими доказами не спростовано, підстав для звільнення від відповідальності за спричинену шкоду не доведено.
Доводи наведені відповідачем в апеляційній скарзі колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують обставин, які на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 29.03.2010.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Адідас - Україна» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 29.03.2010 у справі № 46/57 - без змін.
2. Матеріали справи № 46/57 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам та третій особі.
Головуючий суддя
Судді Євграфова Є.П.
08.07.10 (відправлено)