01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.07.2010 № 25/26
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рєпіної Л.О.
суддів: Євграфової Є.П.
при секретарі:
За участю представників:
позивача - не з'явилися;
відповідача - Бойко Г.В.
третьої особи - не з'явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Енвіл"
на рішення Господарського суду м.Києва від 30.03.2010
у справі № 25/26 ( .....)
за позовом ЗАТ "Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам"
до ЗАТ "Енвіл"
про стягнення 15519,13 грн.
Приватне акціонерне товариство «ПРОСТО-страхування» (в минулому Закрите акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія з надання екстреної медичної допомоги іноземним громадянам») (далі - позивач) звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства «Енвіл» (далі - відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 15519,13 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 22.01.2010 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі 25/26.
Рішенням господарського суду м. Києва від 30.03.2010 у справі № 25/26 позов задоволено повністю, стягнуто з ЗАТ «Енвіл» на користь ПАТ «ПРОСТО-страхування» грошові кошти в сумі 15519,13 грн.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 30.03.2010 ЗАТ «Енвіл» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга мотивовані тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.
Ухвалою апеляційного суду від 29.04.2010 порушено апеляційне провадження.
Ухвалою апеляційного суду від 14.06.2010 в порядку ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Магдика Л.Б.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, суд встановив:
Між позивачем (страховик) та фізичною особою Бак Павлом Івановичем 07.04.2007 було укладено Договір добровільного страхування транспортних засобів АТК № 118311 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту -Договір страхування), об'єктом якого є автомобіль «Hyundai Tucson», державний номер АІ 0018 АХ, який належить Бак Павлу Івановичу на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу АІС №007856 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).
Договір укладено на підставі Правил №2062 Добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного). Правила зареєстровані Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 17.05.2004р. за №0604672 (належним чином завірена копія в матеріалах справи), а отже доводи апелянта щодо недійсності зазначених правил у зв'язку з незатвердженням останніх компетентним органом колегію відхиляються як безпідставні.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Зазначений транспортний засіб «Hyundai Tucson», державний номер АІ 0018 АХ позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема - пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Як підтверджується матеріалами справи, 17.04.2007 на Житомирському шосе в м. Києві стався страховий випадок, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Hyundai Tucson», державний номер АІ 0018 АХ, під керуванням Бак Павла Івановича, а також належного відповідачу автомобіля «ВАЗ-21074», державний реєстраційний номер 41607 КА, під керуванням водія Магдик Леоніда Борисовича. В результаті ДТП автомобіль «Hyundai Tucson», державний номер АІ 0018 АХ отримав ушкодження.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з постанови Святошинського районного суду міста Києва від 15.05.2007р. (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи) дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Магдик Л.Б. п. п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306. Останнього визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України.
Згідно ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Пунктом 1 ст. 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Статтею 27 Закону України «Про страхування» встановлено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
За наслідками дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 17.04.2007 на Житомирському шосе в м. Києві, на виконання умов договору добровільного страхування транспортних засобів АТК № 118311 від 07.04.2007 позивачем було перераховано на користь страхувальника страхове відшкодування в розмірі 41 019,13 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером №3075 від 21.05.2007р. (копії в матеріалах справи).
Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи Страховим актом №3114/АТ від 16.05.2007 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи), що складений позивачем відповідно до встановлених Правил страхування за результатами огляду пошкоджень та оцінки розміру збитків.
Отже, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги, яке Бак Павло Іванович, що одержав страхове відшкодування, мав до особи, відповідальної за завдані збитки.
Пунктом 4 Постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992 визначено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності або з інших підстав.
Пунктом 5 відповідної постанови зазначено, що відповідальність юридичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.
Як встановлено судом першої інстанції, гр. Магдик Л.Б. перебував з відповідачем у трудових відносинах, що підтверджується Наказом № 7/10-К від 01.02.2002 та мав право на керуванням транспортним засобом «ВАЗ-21074», державний реєстраційний номер 41607 КА в період з 16.04.2007 по 21.04.2007, що підтверджується подорожнім листом Серії ПЗС № 038527 виданого на його ім'я (копії в матеріалах справи). Доводи апеляційної скарги наведеного не спростовують, та відхиляються колегією суддів як безпідставні.
Враховуючи, наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що особою відповідальною за шкоду спричинену внаслідок ДТП, що сталася з вини гр. МагдикаЛ.Б., є саме відповідач, а за таких обставин доводи апеляційної скарги з цього приводу судом відхиляються як необґрунтовані.
Разом з тим, як вбачається з копії Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВА/2415952 (тип договору - 1) цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «ВАЗ-21074», державний реєстраційний номер 41607 КА, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, 01.04.2007 відповідачем застраховано у позивача.
У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.
Отже, зв'язку укладенням позивачем з ЗАТ «Енвіл» Полісу № ВА/2415952 страхування цивільно-правової відповідальності, позивач також прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якою особою транспортного засобу «ВАЗ-21074», державний реєстраційний номер 41607 КА з лімітом відповідальності 25000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з Акту товарознавчого дослідження №896/2969 від 08.05.2007 вартість відновлюваного ремонту, завданий власнику автомобіля «Hyundai Tucson», державний номер АІ 0018 АХ, склала 41 768,63 грн. (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи).
З огляду на наведене, враховуючи те, що Полісом №ВА/2415952 встановлено Ліміт відповідальності позивача за шкоду заподіяну майну становить 25 500,00 грн., суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Магдик Л.Б. транспортного засобу «ВАЗ-21074», державний реєстраційний номер 41607 КА, складає 15519,13 грн.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Загальними підставами для накладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, є: настання шкоди; протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду; причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди; вина особи, яка заподіяла збитки.
Позивачем відповідно до зазначених вимог були надані належні докази на підтвердження факту настання страхового випадку, спричинення шкоди, наявності підстав для проведення страхової виплати, наявності вини відповідача та його працівника та причинного зв'язку між протиправною поведінкою останнього та понесенням позивачем витрат з відшкодування шкоди.
Відповідачем наведене належними та допустимими доказами не спростовано, підстав для звільнення від відповідальності за спричинену шкоду не доведено.
За таких обставин колегія в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 30.03.2010.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Енвіл» залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 30.03.2010 у справі № 25/26 - без змін.
2. Матеріали справи № 25/26 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді Євграфова Є.П.
08.07.10 (відправлено)