01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.07.2010 № 05-5-4/4312
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Поляк О.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.04.2010
у справі № 05-5-4/4312 ( .....)
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариство "Райффайзен Банк Аваль"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсною генеральної кредитної угоди та кредитного договору
Суть ухвали та апеляційної скарги:
Суб'єкт підприємницької діяльності - ОСОБА_1 (далі - позивач) у квітні 2010 року звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ «Райфанзен Банк Аваль» (далі - відповідач) про визнання недійсною генеральної угоди та кредитного договору.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2010 року № 05-5-4/4312 позовну заяву повернуто позивачу без розгляду на підставі пунктів 3, 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2010 року № 05-5-4/4312 та передати позовну заяву із доданими документами на розгляд до господарського суду міста Києва.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим господарським судом безпідставно зазначено, що до позовної заяви не додано доказів на підтвердження викладених в ній обставини, а також доказів сплати державного мита у встановленому розмірі.
Крім того, апелянтом заявлене клопотання про відновлення пропущенного строку подання апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2010 року № 05-5-4/4312 відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до на 05.07.2010 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/1 від 02.07.2010 року «Про зміну складу колегії суддів», у зв'язку з виробничою необхідністю (зайнятістю суддів Вербицької О.В. та Кондратової І.Д. у розгляді інших справ) були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 05-5-4/4312 колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, суддів Коротун О.М., Кропивної Л.В.
В судове засідання 05.07.2010 року представники сторін не з'явилися, проте 05.07.2010 року апелянтом через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подане клопотання про відкладення розгляду справи.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника апелянта, оскільки останній був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення № 11271018, згідно якого ухвала Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2010 року була вручена йому 15.06.2010 року, а відтак він не був позбавлений можливості своєчасно направити в судове засідання повноважного представника. Крім того, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2010 року явка сторін обов'язковою не визнавалась та доводилось до відома, що нез'явлення їх представників в засідання судової колегії не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.
Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали, оглянувши оригінали, Київський апеляційний господарський суд, -
Як зазначалося вище, ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2010 року № 05-5-4/4312 у прийнятті позовної заяви Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 було відмовлено на підставі пунктів 3, 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що до позовної заяви не додано доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, ксерокопії документів належним чином не засвідчені, не подано доказів сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі, оскільки в позовній заяві заявлено дві вимоги немайнового характеру, а державне мито сплачене лише за одну.
Київський апеляційний господарський суд не погоджується з зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до господарського суду першої інстанції з позовом про визнання недійсною генеральної угоди та кредитного договору.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
Таким чином, відсутність доказів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а тим більше не засвідчені копії документів, не є підставою для повернення позовної заяви в розумінні пункту 3 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, слід зазначити, що у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини з посиланням на норми закону, на підставі яких подається позов.
Згідно статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, Закону України «Про господарські суди», цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
В силу частини 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує господарський суд повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи.
У разі, якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд може витребувати, зокрема, від сторін по справі документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору. Також суд першої інстанції не позбавлений права витребувати від позивача уточнення розрахунку ціни позову та зобов'язати сторін звірити розрахунки.
Таким чином, суд першої інстанції на підставі статті 65 Господарського процесуального кодексу України при підготовці справи до розгляду або пункту 3 частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України під час судового розгляду мав право витребувати додаткові докази від позивача, а в разі необхідності і від інших осіб на підставі статті 38 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Державне мито сплачується чи стягується в доход Державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України (частини 1 статті 46 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, Декретом Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито» та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, розробленої на виконання Декрету, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України № 15 від 22.04.1993 року і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 19.05.93 р. № 50.
Відповідно до підпункту «б» п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито» із позовних заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито справляється у розмірі 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Зі змісту вказаної норм слідує наступне: якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, повязаних між собою підставами виникнення, державне мито сплачується як за подання однієї заяви немайнового характеру.
Зазначена позиція викладена в Роз'ясненні Вищого Арбітражного Суду України від 04.03.1994 року № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» (п. 4.6).
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до позовних матеріалів було додано як доказ сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі - квитанції №№ 103 від 06.04.2010 року та 116 від 06.04.2010 року на загальну суму 85,00 грн.
З огляду на наведене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що господарським судом міста Києва було помилково застосовано пункти 3, 4 статті 63 Господарського процесуального кодексу України та безпідставно повернуто позовну заяву без розгляду заявнику.
У зв'язку з цим апеляційна скарга Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала господарського суду міста Києва - скасуванню на підставі пунктів 1, 4 частини 1 та частини 2 статті 104 Господарського процесуального кодексу України з направленням позовних матеріалів для розгляду по суті до господарського суду міста Києва.
Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 13.04.2010 року № 05-5-4/4312 скасувати.
3. Позовні матеріали, повернуті на підставі ухвали за № 05-5-4/4312, передати на розгляд до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді