01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
05.07.2010 № 37/520
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря судового засідання:
представників сторін:
позивача: Горденок Я.В. (дов. від 27.03.06 № 1-48),
відповідача: Зубченко Н.Ю. (дов. від 12.05.10 № Д07/2010/05/12-3),
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.05.2010
у справі № 37/520 ( .....)
за позовом Державного видавництва "Преса України" Державного управління справами
до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"
про зобов"язання виконати обов"язок в натурі
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.10 у справі № 37/520 позов задоволено частково.
Зобов'язано Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» здійснити перерахунок вартості теплової енергії, спожитої Державним видавництвом “Преса України” Державного управління справами протягом періоду грудня 2008 р, січня-лютого 2009 року за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.12.00 № 530031, за тарифами згідно розпорядження КМДА від 31.01.07 № 86.
Зобов'язано Акціонерну енергопостачальну компанію «Київенерго» списати з обліку заборгованість Державного видавництва “Преса України” Державного управління справами за договором від 01.12.00 № 530031 на постачання теплової енергії у гарячій воді у загальному розмірі 256251, 32 грн., що обліковується у Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» через застосування нечинних тафирів, затверджених розпорядженнями КМДА від 27.11.08 № 1662, від 25.12.08 № 1780/1, від 05.02.09 № 127.
В решті позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.10 відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову ДВ “Преса України” Державного управління справами відмовити повністю.
Скарга мотивована тим, що відповідно до ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” до відання виконавчих органів місцевих рад належить, зокрема, встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг, які надаються підприємствами та організаціями комунальної власності відповідної територіальної громади; погодження в установленому порядку цих питань з підприємствами, установами та організаціями, які належать до комунальної власності. Таким чином, розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.08, № 1780/1 від 25.11.08, № 127 від 05.02.09 втрачали чинність з підстав прийняття нових розпоряджень тим органом (т.т. виконавчим органом Київської міської ради), який видав попереднє. В апеляційній скарзі зазначено, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що чинним законодавством не передбачено підстав та умов, за яких, в разі скасування одного нормативного акта з ціноутворення, автоматично відновлюється дія попереднього з цього ж питання, що було б підставою для проведення відповідного перерахунку.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01.12.00 між Державним видавництвом «Преса України» Державного управління справами (далі-позивач, абонент) та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» (далі-відповідач, енергопостачальна організація) було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 530031.
Предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором (п. 1.1 договору від 01.12.00 № 530031).
Пунктом 2.2.1. вказаного вище договору встановлено, що енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору.
Згідно з п. 2.3.1. договору від 01.12.00 абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Статтею 629 Цивільний кодекс України (далі-ЦК України) передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
В частині 1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором енергопостачання.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Статтею 20 Закону України “Про теплопостачання” встановлено, що тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.
Як свідчать матеріали справи, за постачання по договору від 01.12.00 теплової енергії з грудня 2008 року по лютий 2009 року відповідач визначав плату на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації від 30.10.08 № 1489, від 27.11.08 № 1662, від 25.12.08 № 1780/1.
В подальшому Указами Президента України вказані вище розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані, як такі, що суперечать Конституції та Законам України.
Згідно зі ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Беручи до уваги викладене вище, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції України та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж відповідачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує позивача робити те, що не передбачено законодавством.
До 01.12.08 тарифи на теплову енергію, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.01.07 № 86 в редакції розпорядження від 18.06.07 № 715.
Розпорядження Київської міської державної адміністрації від 27.11.08 № 1662 про втрату чинності розпорядженням від 31.01.07 № 86 скасоване.
В подальшому розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 02.03.09 №230 з 10.02.2009 поновлено у дії розпорядження від 31.01.07 №86 в редакції розпорядження від 18.06.07 №715.
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про необхідність здійснення нарахування позивачу плати за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008 - лютого 2009 років, за тарифами згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 31.01.07 №86 в редакції розпорядження від 18.06.07 №715, а позовні вимоги про здійснення перерахунку оплати за теплову енергію за цей період є обґрунтованими.
Стосовно заявлених вимог щодо припинення дій по відключенню теплопостачання за договором від 01.12.00 № 530031, то судова колегія зазначає, що вони задоволенню не підлягають, оскільки право на такі дії відповідача встановлено умовами договору. Крім того, позивачем не надано доказів того, що відповідачем порушено умови договору в цій частині.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.10 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.10 у справі №37/520 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №37/520 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
07.07.10 (відправлено)