01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
30.06.2010 № 37/29
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача за первісним позовом - Грищенюк Д.І. ( довір. №2-19 від 17.12.2009);
від відповідача за первісним позовом - Худенко Н.Г. (довір. б/н від 11.06.2010р.);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”
на рішення Господарського суду м.Києва від 21.04.2010
у справі № 37/29 ( .....)
за позовом Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”
до Закритого акціонерного товариства Аудиторської фірми „Де Візу”
про стягнення 67025,00 грн.
за зустрічним позовом Закритого акціонерного товариства Аудиторської фірми „Де Візу”
до Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”
про стягнення 36 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.04.2010р. у справі №37/29 первісний позов задоволено частково. Стягнуто з Закритого акціонерного товариства Аудиторської фірми „Де Візу” на користь Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” 36 000 грн. основного боргу, 360 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог відмовлено. У зустрічному позові відмовлено повністю.
Рішення Господарського суду міста Києва грунтується на тому, що грошові кошти в сумі 36 000,00 грн. були перераховані замовником (позивачем за первісним позовом) на виконання його зобов'язання за договором №409-Аб від 25.01.2006р., щодо попередньої оплати послуг виконавця (відповідач за первісним позовом) у серпні 2006 року, тоді як аудиторські послуги виконавцем у серпні 2006 року не були надані, то в даному випадку, як зазначає суд, має місце виконання зобов'язання однією із сторін договору.
Місцевий господарський суд зазначає й про те, що враховуючи те, що грошові кошти у розмірі 36 000 грн. відповідачем повернуті не були на момент закінчення строку дії договору, грошові кошти у розмірі 36 000 грн., отримані ЗАТ Аудиторська фірма „Де Візу” як попередня оплата в серпні 2006 року підлягають поверненню позивачу(за первісним позовом) на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.
Господарський суд міста Києва вказує про те, що оскільки ЗАТ Аудиторська фірма „Де Візу” не надало суду акт здачі-приймання наданих послуг на вересень 2006 року, не представило звіт про надані консультаційні послуги за зазначений місяць, зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач за первісним позовом звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва частково, в частині відмови в задоволенні вимог за первісним позовом по стягненню суми, на які внаслідок інфляційних процесів збільшився борг і трьох процентів річних, та в цій частині прийняти нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити.
В апеляційній скарзі позивач за первісним позовом зазначає про те, що враховуючи, що грошові кошти у розмірі 36 000 грн. були перераховані ДК „Укртрансгаз” на користь ЗАТ „Аудиторська фірма „Де Візу”, то зазначена сума знаходиться у останнього в користуванні, а отже в силу частини другої статті 1214, статті 625 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний сплатити позивачу 17 136,00 грн. сума, на яку внаслідок інфляційних процесів збільшився борг, 3 148,27 грн. - три проценти річних.
Також скаржник в апеляційній скарзі посилається й на порушення судом норм процесуального права, а саме ст.4 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін колегія суддів встановила наступне.
25 січня 2006 року між Дочірньою компанією „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” (замовник) та Закритим акціонерним товариством Аудиторська фірма „Де Візу” (виконавець) був укладений договір № 409-Аб про аудиторське консультаційне обслуговування.
Відповідно до пункту 1.1. зазначеного договору виконавець зобов'язався за завданням замовника протягом строку дії договору надавати посадовим особам замовника щомісячні аудиторські консультаційні послуги з питань економіко-правового забезпечення господарської діяльності замовника, у формі та на умовах, обумовлених сторонами.
Згідно з пунктом 1.4 договору № 409-Аб від 25.01.2006 р., аудиторські консультаційні послуги надаються усно, в тому числі шляхом телефонних переговорів, на усний запит замовника, та письмово, в тому числі листування за допомогою електронної пошти (е-mail), телефаксу тощо, на письмовий запит замовника.
У відповідності до пунктів 3.2., 3.3. даного договору, консультаційні послуги надаються виконавцем щомісячно протягом дії цього договору. Початок надання щомісячних консультаційних послуг: з моменту отримання стовідсоткової попередньої оплати у строк та обсязі, визначені пп. 5.2, 5.3. цього договору; закінчення надання щомісячних консультаційних послуг: останній день календарного місяця, в якому надавались консультаційні послуги.
При цьому у пунктах 5.1., 5.3. зазначеного договору сторони домовились, що розрахунки за надані послуги будуть проводитись щомісячно протягом строку дії договору, тобто з 25.01.2006 р. до 31.12.2006р. Оплата послуг здійснюється в порядку повної попередньої оплати в розмірі 100% (сто відсотків) від загальної вартості щомісячних консультаційних послуг виконавця на підставі рахунку виконавця. Замовник повинен оплачувати послуги виконавця до 5 числа кожного місяця, в якому виконавцем будуть надані щомісячні консультаційні послуги.
Вартість щомісячних консультаційних аудиторських послуг виконавця за договором становить 30 000, 00 грн., крім того, ПДВ в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок. Загальна вартість щомісячних консультаційних аудиторських послуг за договором, з урахуванням ПДВ, становить 36 000 (тридцять шість) гривень 00 копійок. Зазначена загальна вартість щомісячних консультаційних аудиторських послуг, визначена сторонами, є незмінною щомісячною платою за аудиторське консультаційне обслуговування.
Господарським судом міста Києва встановлено, що ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” на виконання умов договору № 409-Аб від 25.01.2006 р. перерахувала на рахунок ЗАТ Аудиторська фірма „Де Візу” попередню оплату аудиторських консультаційних послуг за серпень 2006 року у розмірі 36 000, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № PR11228 від 01.08.2006 р.
Пунктом 3.1. договору № 409-Аб від 25.01.2006 р. сторони погодили, що цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2006 року включно. Згідно з пунктом 3.4. договору, у разі відсутності письмової заяви однієї із сторін про припинення дії договору, надісланої іншій стороні не пізніше одного календарного місяця до дня, визначеного як дата закінчення строку дії договору у п. 3.1., договір вважається переукладеним на наступний календарний рік.
Листом від 21.11.2006 р. № 13841/6-05 замовник повідомив виконавцю про припинення дії договору, а отже в силу пунктів 3.1., 3.4. договору № 409-Аб від 25.01.2006 р., строк дії цього договору закінчився 31 грудня 2006 року, і дана обставина відповідачем у встановленому порядку не спростована.
Як зазначалось вище, ДК „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” на виконання умов договору № 409-Аб від 25.01.2006 р. платіжним дорученням № PR11228 від 01.08.2006 р. перерахувала на рахунок ЗАТ Аудиторська фірма „Де Візу” попередню оплату аудиторських консультаційних послуг за серпень 2006 року в сумі 36 000, 00 грн. Закрите акціонерне товариство Аудиторська фірма „Де Візу” у серпні 2006 року послуги, передбачені договором, замовнику не надало.
Відповідно до пункту 6.1. договору № 409-Аб від 25.01.2006 р., не пізніше 5-го числа кожного місяця, наступного за останнім календарним днем місяця, в якому виконавцем були надані щомісячні консультації, виконавець надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг за місяць, в якому замовникові були надані щомісячні консультаційні послуги, а також звіт про надані консультаційні послуги.
Згідно з частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Оскільки Закрите акціонерне товариство Аудиторська фірма „Де Візу” не надало суду ні акту здачі-приймання наданих послуг за серпень 2006 року, ні звіту про надані консультаційні послуги за зазначений місяць, ні докази представлення таких документів замовнику за договором, місцевий господарський суд вірно зазначив про необґрунтованість тверджень Закритого акціонерного товариства Аудиторська фірма „Де Візу” про те, що аудиторські послуги в серпні 2006 року Дочірній компанії „Укртрансгаз” НАК „Нафтогаз України” надавались.
Надані відповідачем копії письмових консультацій ЗАТ Аудиторської фірми „Де Візу” суд не визнає належними доказами надання аудиторських послуг у серпні 2006 року, оскільки виконавцем не представлено суду доказів передачі цих консультацій замовнику.
Відповідно до частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала.
Згідно з частиною 3 статті 1212 Цивільного кодексу України, безпідставно набуте майно повертається також і у випадках, коли має місце повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що отримані відповідачем грошові кошти в розмірі 36 000 грн. в якості попередньої оплати на виконання його зобов'язання за договором № 409-Аб від 25.01.2006 р. підлягають поверненню Дочірній компанії „Укртрансгаз” на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, оскільки передбачені договором послуги відповідачем, як свідчать матеріали справи не надавались.
У відповідності до частини 2 статті 1214 Цивільного кодексу України, у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (статті 536 цього Кодексу).
Згідно зі статтею 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Як вбачається з тексту договору № 409-Аб від 25.01.2006 р. сторонами не була погоджена умова про застосування до відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами.
Таким чином колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про безпідставність нарахування позивачем 10 740, 73 грн. процентів за користування грошовими коштами.
Щодо доводів позивача за первісним позовом в апеляційній скарзі про те, що судом неправомірно відмовлено в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача за первісним позовом 17 136, 00 грн. інфляційних нарахувань та 3 148, 27 грн. трьох процентів річних слід зазначити про наступне.
Згідно зі ст.614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, статтею 625 Цивільного кодексу України передбачена відповідальність у вигляді сплати інфляційних нарахувань та річних процентів за порушення грошового зобов'язання.
Проте, з договору та обставин справи вбачається, що заявлені позивачем за первісним позовом інфляційні нарахування та три відсотки річних не грунтуються на нормах чинному законодавства, за яким інфляційні нарахування та 3% річних стягуються тільки за невиконання грошового зобов'язання , що витікає з договору.
Крім того, як вірно зазначив місцевий господарський суд, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні нарахування та три відсотки річних за порушення грошового зобов'язання за період з 01.01.2007 р. до 30.11.2009 р., тоді як з вимогою до відповідача повернути суму попередньої оплати (з позовом) звернувся лише 30.12.2009 р.
Щодо заявленого зустрічного позову Закритого акціонерного товариства Аудиторська фірма „Де Візу” , який ґрунтується на тому, що у вересні 2006 року виконавець надавав замовнику за договором № 409-Аб від 25.01.2006 р. аудиторські консультаційні послуги, проте замовник їх не оплатив, місцевий господарський суд обґрунтовано відмовив в його задоволенні з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 6.1. договору № 409-Аб від 25.01.2006р., не пізніше 5-го числа кожного місяця, наступного за останнім календарним днем місяця, в якому виконавцем були надані щомісячні консультації, виконавець надає замовнику акт здачі-приймання наданих послуг за місяць, в якому замовникові були надані щомісячні консультаційні послуги, а також звіт про надані консультаційні послуги.
Проте в матеріалах справи відсутній акт здачі-приймання наданих послуг за вересень 2006 року, звіт про надані консультаційні послуги за зазначений місяць, а також ЗАТ Аудиторська фірма „Де Візу” не довело передачу таких документів замовнику за договором. Надані відповідачем копії письмових консультацій ЗАТ Аудиторської фірми „Де Візу” суд правомірно не визнав належними доказами надання аудиторських послуг у вересні 2006 року, оскільки виконавцем не представлено суду доказів передачі цих консультацій замовнику, а отримання їх заперечуються позивачем за первісним позовом Дочірньою компанією „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”.
З огляду на вище викладене, апеляційна інстанція дійшла висновку , що в оскаржуваному рішенні була дана належна юридична оцінка обставинам справи і правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст.101-105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів, -
1. Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Укртрансгаз” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2010р. у справі № 37/29 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 37/29 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
07.07.10 (відправлено)