01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.07.2010 № 30/91
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Ропій Л.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Ліщук И.В. - пред. за дов. № б/н від 21.06.2010 р., Нестеров Ю.О.- директор.
від відповідача -Колток О.І.- пред. за дов. серія ВММ № 761781 від 01.02.2009 р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.04.2010
у справі № 30/91 ( )
за позовом ТОВ "ТД АКС"
до Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк"
про стягнення 230199,98 грн.
У лютому 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД АКС" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Універсал Банк" про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № б/н оренди приміщення від 12.03.2008 р. в сумі 230199,98 грн. (212865,79 грн. -основний борг, 11512,31 грн. -пеня, 4144,37 грн. -інфляційні втрати, 1677,51 грн. -3% річних).
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 02.02.2010 р. № 6/1 матеріали справи на підставі ст. ст. 15 та 17 Господарського процесуального кодексу України були направлені за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
19.02.2010 р. матеріали справи надійшли до Господарського суду міста Києва і прийняті до розгляду по суті.
У процесі розгляду спору по суті у Господарському суді міста Києва позивач у відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив позовні вимоги та просив стягнути з відповідача на користь позивача 422656,79 грн. - суму заборгованості за період з липня 2009 р. по квітень 2010 р., 24291,05 грн. - пені, 27321,01 грн. - інфляційного збільшення, 3857,55 грн. - 3 % річних, 4149,00 грн. -витрат позивача в зв'язку з реалізацією ним процесуальних прав.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.04.2010 р. у справі № 30/91 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АКС" 422 656,17 грн. - заборгованості по сплаті орендної плати та комунальним послугам, 13154,68 грн. -пені, 18340,15 грн. - збитків від інфляції, 3470,79 грн. - 3 % річних, 4576,21 грн. - державного мита та 225,87 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання перед позивачем по сплаті орендної плати та комунальним послугам, у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 422 656,17 грн., яка підлягає стягненню на підставі статей 525, 526, 629, 762 Цивільного кодексу України та 192, 193, 286 Господарського кодексу. Враховуючи, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобов'язання по повній та своєчасній оплаті наданих комунальних послуг та орендної плати, суд першої інстанції у відповідності до статей 546, 549, 628 Цивільного кодексу України стягнув з відповідача 13154,68 грн. -пені, 18340,15 грн. - збитків від інфляції, та 3470,79 грн. - 3 % річних, розмір яких визначений судом першої інстанції, оскільки позивачем значно завищено суму збитків від інфляції, 3 % річних та пені.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2010 р. у справі № 30/91 скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при вирішенні даного спору Господарський суд міста Києва неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, та прийняв рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що суд першої інстанції не дослідив обставини щодо реєстрації в БТІ змін приміщення, які проведені відповідачем з письмового дозволу позивача, а також витребував у позивача належні докази зміни цільового призначення орендованого приміщення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2010 р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.07.2010 р.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі.
Представник позивача через відділ документального забезпечення суду подав відзив на апеляційну скаргу, в судовому засіданні апеляційної інстанції просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 22.04.2010 р. у справі № 30/91 як таке, що прийняте з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги господарського судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД АКС" (далі - орендодавець) та Відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (далі - орендар) виникли на підставі укладеного договору оренди від 12.03.2008 р. (далі -договір) , відповідно до умов якого (п. 1.1) орендодавець передав, а орендар прийняв від орендодавця в оренду на весь строк оренди вбудовані нежилі приміщення, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Горького, буд. 150, загальною площею 71,90 кв. м., в цокольному поверсі житлового будинку літ. А-4.
Згідно пункту 2.1 договору встановлено, що строк оренди за договором починається від дати підписання сторонами Акту приймання-передачі Приміщень та продовжується протягом 5 (п'яти) років від дати початку (далі -строк оренди). Орендар має переважне право продовжити Строк оренди на наступних 5 років або укласти новий Договір оренди строком на 5 років на тих самих умовах.
Відповідно до матеріалів справи, 17.03.2008 р. позивачем у відповідності до акту приймання-передачі приміщень було передано відповідачу приміщення, які розташовані за адресою: м. Донецьк, вул. Горького, буд. 150, загальною площею 71,90 кв. м.
Згідно п. п. 3.3, 3.5 договору сума щомісячної орендної плати складає суму у гривнях, що еквівалентна 3 750,00 Євро згідно з офіційним обмінним курсом української гривні до Євро, встановленим Національним банком України на дату виставлення рахунку орендодавцем. Орендар сплачує орендну плату не пізніше, ніж на 10 день поточного календарного місяця строку оренди за який здійснюється оплата, на підставі рахунку-фактури орендодавця. Орендодавець повинен виставити рахунок-фактури на сплату орендної плати за поточний місяць не пізніше, ніж за 5 банківських днів до 10 числа календарного місяця строку оренди. У випадку затримки виставлення орендодавцем рахунку-фактури строк оплати орендної плати відсувається на відповідний строк. Відшкодування витрат орендодавця на оплату комунальних послуг орендар здійснює протягом 5 банківських днів від дати отримання відповідного рахунку-фактури орендодавця.
Колегією суддів встановлено, що причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача 422656,17 грн. заборгованості з орендної плати та комунальних послуг за період липень 2009 р. - березень 2010 р., а також нарахованих позивачем пені, інфляційних та 3 % річних від простроченої суми.
Відповідно до чинного законодавства України, оренда - це засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності (ст. 759 Цивільного кодексу України, ст. 283 Господарського кодексу України). Враховуючи дані норми чинного законодавства, колегія суддів відзначає, що орендні платежі сплачується орендарем лише в межах чинного договору оренди, а тому для правильного вирішення спору по даній справі необхідно з'ясувати, чи припинились зобов'язання сторін за договором оренди внаслідок надіслання 28.01.2009р. орендарем орендодавцю заяви № 447 ГО, відповідно до якої останній повідомив позивача про розірвання договору оренди в односторонньому порядку за ініціативою орендаря.
Колегією суддів встановлено, що у відповідності до п. 8.3 договору оренди сторони погодили, що орендар має право розірвати договір оренди в односторонньому порядку в будь-який час шляхом надання письмового повідомлення іншій стороні за три календарні місяці до бажаної дати такого розірвання.
Цивільне законодавство базується на принципі обов'язкового виконання сторонами зобов'язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині 1 статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Так, відповідно до частини 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний як за згодою сторін, так і на вимогу однієї із сторін з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
Статтею 784 Цивільного кодексу України встановлені вичерпні підстави розірвання договору оренди на вимогу наймача, зокрема, наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо: 1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; 2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.
Вказаний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу наймача є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено загальне правило розірвання господарських договорів, відповідно до якого розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Водночас, відповідно до частини 1 статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається.
Зазначена заборона носить імперативний характер та не залежить від волі сторони, від якої власне і виходить відмова від договору.
Відповідно до пункту 3 стаття 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Зважаючи на приписи наведених норм, апеляційний господарський суд відзначає, що при вирішенні даного спору мають бути надані переваги нормам статті 784 Цивільного кодексу України, яка містить вичерпний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу наймача, над умовами договору, якими встановлено право наймача розірвати договір в односторонньому порядку в будь-який час шляхом надання письмового повідомлення іншій стороні за три календарні місяці до бажаної дати такого розірвання, оскільки в даному випадку сторони не мають право відступати від положень норм, що регулюють оренді правовідносини та носять імперативний характер.
З огляду на вказані обставини відсутні підстави стверджувати, що договір оренди припинив свою дію шляхом розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи орендаря.
Відповідно до частин 2, 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
В розумінні вищенаведеної норми законодавства відсутні підстави стверджувати, що договір оренди припинився.
Згідно частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (частина 1 статті 762 Цивільного кодексу України).
Згідно частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Отже, орендна плата може нараховуватися орендодавцем, сплачуватися орендарем чи стягуватися з нього в судовому порядку лише за період дії договору оренди аж до моменту його припинення, тобто в межах чинного договору оренди. Тобто невикористання об'єкта оренда за наявності чинного договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку по внесенню орендної плати, а дострокове звільнення орендуємого приміщення (до припинення в установленому порядку договору оренди) не є підставою для припинення зобов'язань орендаря щодо здійснення платежів за договором оренди.
Крім того, колегія суддів враховує, що в розрізі правовідносин, що є предметом спору, відсутні підстави для застосування положень частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України про те, що орендар звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
В свою чергу, спір між сторонами щодо реєстрації в БТІ змін та перепланування приміщення, що були здійснені відповідачем, в даному випадку жодним чином не вливає на чинність договору та обов'язок відповідача сплачувати орендні платежі, оскільки частиною 2 статті 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом). З цього моменту договір найму припиняється. При цьому, підписання акту приймання-передачі приміщення до припинення договору оренди за відсутності правових підстав для розірвання договору в односторонньому порядку з ініціативи орендаря є правом орендодавця, а не його обов'язком, оскільки, як було встановлено раніше, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. В даному випадку сторони не досягли згоди щодо розірвання договору.
Враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства, суд апеляційної інстанції відзначає, що місцевий господарський суд правильно та обґрунтовано постановив рішення про стягнення з відповідача на користь позивача 422656,17 грн. заборгованості з орендної плати та комунальних послуг за період липень 2009 р. - березень 2010 р.
При цьому, колегія суддів відзначає, що розмір суми основного боргу, який підлягає стягненню з відповідача, визначений судом першої інстанції правильно, в свою чергу, позивачем допущена арифметична помилка. Зокрема, як встановлено судом апеляційної інстанції, згідно виставлених позивачем рахунків-фактур сума орендних та комунальних платежів становить 422656,17 грн. (рахунок № СТД-00321 від 30.06.2009 р. на суму 865,91 грн., рахунок № СТД-00321 від 30.06.2009 р. на суму 32267,10 грн., рахунок № СТД-00360 від 31.07.2009 р. на суму 32454,00 грн., рахунок № СТД-00398 від 31.08.2009 р. на суму 34426,20 грн., рахунок № СТД-00432 від 30.09.2009 р. на суму 34961,40 грн., рахунок № СТД-00484 від 30.10.2009 р. на суму 35491,20 грн., рахунок № СТД-00510 від 20.11.2009 р. на суму 42399,98 грн., рахунок № СТД-00535 від 30.11.2009р. на суму 44647,15 грн., рахунок № СТД-13358 від 24.12.2009 р. на суму 42656,69 грн., рахунок № СТД-13405 від 29.01.2010 р. на суму 42003,30 грн., рахунок № СТД-13469 від 26.02.2010 р. на суму 40416,42 грн., рахунок № на суму 40066,82 грн.), проте позивач помилково зазначив, що сума заборгованості становить 422656,79 грн., а відтак у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для зміни чи скасування оскарженого рішення в частині стягнення заборгованості по сплаті орендної плати та комунальним послугам розмірі 422656,17 грн.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до вимог п.п. 1,3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Приписами частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до п. 9.3 договору сторонами було погоджено, що у випадку несвоєчасної сплати орендної плати та комунальних послуг, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних грошових зобов'язань за кожний день прострочення.
Колегією суддів встановлено, що позивачем заявлені вимоги про стягнення пені в розмірі 24291,05 грн., яка нарахована на суму заборгованості за весь період прострочення станом на 18.03.2010 р. з урахуванням положень частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Розрахунок пені долучений позивачем до матеріалів справи (а.с. 5 т. 1). Місцевий господарський суд, дійшовши висновку, що позивачем значно завищено суму пені позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнив частково, стягнувши пеню в сум 13154,68 грн.
В розумінні пункту 3 частини 1 статті 84 Господарського процесуального кодексу України мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог.
У той же час, дійшовши висновку про часткове задоволення грошових вимог, місцевий господарський суд не обґрунтував та не навів в прийнятому рішенні розрахунків, з яких виходив суд першої інстанції при визначенні суми пені, а також не зазначив обставини, в силу яких суд вважає розрахунок позивача неправильним.
Зокрема, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем невірно визначений розмір пені, оскільки не враховано, що в липні - листопаді 2009 року позивачем були виставлені до оплати рахунки на оплату орендних платежів в меншому розмірі, ніж це передбачено договором (зокрема, за умовами договору орендна плата в липні становить 40338,88 грн., проте позивач виставив рахунок № СТД-00321 від 30.06.2009 р. на суму 32267,10 грн., серпні - 40567,50 грн., проте виставив рахунок № СТД-00398 від 31.08.2009 р. на суму 34426,20 грн. і т.д.) та лише 20.11.2009 року позивачем був виставлений рахунок № СТД-00510 на суму 42399,98 грн., відповідно до якого позивач донарахував оренду плату відповідно до умов договору за попередні місяці.
Позивач нарахував пеню на суму заборгованості, при цьому не врахував, що строк виконання зобов'язання щодо оплати орендних платежів в розумінні частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України та п. 3.5 договору залежить від дати виставлення рахунку-фактури, а відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання у випадку неоплати рахунку-фактури в строк, який встановлений п. 3.5 договору.
З огляду на зазначені обставини, колегія суддів здійснила власний перерахунок пені та встановила, що належний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 22348,55 грн. У стягненні пені в розмірі 1942,50 грн. слід відмовити.
Розрахунок суми пені
Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ
Якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі, визначені статтею 625 Цивільного кодексу України, частина 1 якої передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія суддів відзначає, що інфляційні та 3% річних за своєю правовою природою не відносяться до штрафних санкцій, а передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (постанова ВСУ від 16.05.2006 у справі N 10/557-26/155).
В свою чергу, сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми стягується з боржника на підставі норми статті 625 Цивільного кодексу України незалежно від того чи передбачене зазначене право умовами договору.
Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних та 3 % річних підлягають задоволенню частково. Проте відзначає, що позивач невірно визначив належний розмір інфляційних та 3 % річних, оскільки, як вже зазначалось судом апеляційної інстанції, невірно визначено суму, відносно якої нараховуються інфляційні та 3 % річних, а також невраховано, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання у випадку неоплати рахунку-фактури в строк, встановлений п. 3.5 договору, а відповідно інфляційні та 3 % річних за прострочення платежу згідно рахунку № СТД-00510 від 20.11.2009 р. на суму 42399,98 грн. нараховуються з 15.12.2009 р. незалежно від того, що даний рахунок виставлений на оплату орендних платежів за липень-листопад 2009 р.
Рішення місцевого господарського суду в частині стягнення інфляційних та 3 % річних не містить розрахунок та мотиви, з яких суд виходив при визначенні належного розміру інфляційних та 3 % річних
Колегія суддів з урахуванням обставин, які наведені вище, здійснила власний розрахунок інфляційних та 3 % річних за заявлений позивачем період та встановила, що належний розмір інфляційних який підлягає стягненню з відповідача становить 19976,95 грн., та 3 % річних - 3527,79 грн., У стягненні інфляційних в розмірі 7344,06 грн. та 3 % річних в розмірі 329,76 грн. слід відмовити.
Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів
Вимоги позивача щодо покладення на відповідача 4149,00 грн. витрат за проїзд представника позивача для з'явлення в судове засідання правомірно відхилені судом першої інстанції, оскільки в розумінні ст.ст. 44,49 Господарського процесуального кодексу України зазначені витрати не є судовими витратами, які підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Колегія суддів відзначає, що позивач не був позбавлений права надіслати всі необхідні документи на виконання вимог ухвали суду поштою та заявити клопотання про розгляд справи без участі його представника. В даному випадку позивач скористався своїм правом та з'явився в судове засідання для участі у справі, зазначені витрати не є обов'язковими для позивача, а тому у позивача відсутні правові підстави для пред'явлення вимоги про стягнення таких витрат.
Згідно із пунктом 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право змінити рішення.
Відповідно до пунктів 1,4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України, а саме: щодо розміру задоволених позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних та 3 % річних, як таке, що прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, а також при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 4 ч. 1 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.04.2010 року у справі № 30/91 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції :
"1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АКС" задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, б. 54/19, код ЄДРПОУ 21133352) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД АКС" (83114, Донецька область, м. Донецьк, Київський район, вул. Щорса, 81А, код ЄДРПОУ 25120188) 422656,17 грн. - заборгованості по сплаті орендної плати та комунальним послугам, 22348,55 грн. - пені, 19976,95 грн. - інфляційні втрати, 3527,79 грн. - 3 % річних, 4685,10 грн. - державного мита та 231,25 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині в позові відмовити."
3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.
4. Матеріали справи № 30/91 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
08.07.10 (відправлено)