01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.06.2010 № 7/137
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача: Великанов К.С.- за дов.
Від відповідача:Овчиннікова В.В.- за дов.
Лозицький О.В. - за дов.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.12.2009
у справі № 7/137 ( .....)
за позовом Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго"
до ВАТ "Акціонерний банк "Енергобанк"
про стягнення 78508011,45 грн.
за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства “Акціонерний банк „Енергобанк”
до Державного підприємства „Національна енергетична компанія „Укренерго”
про стягнення 16271333,96грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.12.2009 у справі № 7/137 частково задоволено в останньому зміненому 03.12.2009 позивачем варіанті первісний позов Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» до ВАТ «Акціонерний банк «Енергобанк» про стягнення 4 899 833,82 грн. пені, 9 300 000,00 грн..- інфляційних, 2 124 958,45 грн..- 3% річних:
-підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача 7 575 000,01 грн.- інфляційних, 2 065 713,00 грн.- 3% річних та судові витрати;
В решті частини первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено повністю:
-підлягає до стягнення з ДП «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь ВАТ «Акціонерний банк «Енергобанк» 16 271 333,96 грн.- боргу та судові витрати.
Позивач за первісним позовом , не погодившись з рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 4 899 833,82 грн.- пені, 9 300 000,00 грн.- інфляційних , 2 124 958,45 грн.- 3% річних.
Зокрема, скаржник стверджує, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим , оскільки судом першої інстанції безпідставно та необгрунтовано відмовлено в частині стягнення пені та звертає увагу на те, що при поданні позовної заяви та заяви про збільшення розміру позовних вимог від 28.05.2009 №74-юр позивачем подавався розрахунок пені, інфляційних та 3% річних.
Позивач також стверджує, що при розрахунку штрафних санкцій правомірно керувався ст..231 Господарського кодексу України, оскільки Закон України «Про відповідальність не несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає порядок нарахування, перерахування та сплати пені, а не визначає, що єдиною господарською санкцією є пеня.
Щодо стягнення з НЕК «Укренерго» 16 271 333,00 грн.- зайво сплачених процентів за вкладом, то позивач вважає,що застосування судом норми частини 3 статті 1060 ЦК України та твердження щодо дострокового повернення депозитних коштів, є помилковим та безпідставно не прийнято до уваги ч.4 ст.653 ЦК України, сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, скаржник не погоджується із твердженням суду першої інстанції , що сплачені грошові кошти на суму різниці між сплаченими процентами за строковим вкладом і процентами по вкладу на вимогу, коли вкладник достроково вимагає повернення депозитного вкладу, можуть розглядатись як зайво сплачені кошти, що підлягають поверненню.
Зазначене твердження суду першої інстанції позивач вважає хибним тому, що відповідно до Рішення Господарського суду м.Києва від 05.11.2009 по справі № 21/83 договір визначено таким, що укладений на інших умовах повернення і не є строковим.
Отже, скаржник вважає, що місцевий господарський суд недостатньо оцінив докази по справі, що призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу-без задоволення, вважаючи, що підстави для оскарження рішення Господарського суду у даній справі від 24.12.2009 є надуманими, необґрунтованими та не мають під собою правової підстави.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне:
Як свідчать матеріали справи, Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» звернулось до суду першої інстанції з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний банк «Енергобанк» про зобов'язання ВАТ «АБ «Енергобанк» виконати вимоги Договору банківського вкладу ( депозиту) №6/08/В/91/07-08 шляхом перерахування грошових коштів в сумі 75 000 000,00 грн. на рахунок ДП НЕК «Укренерго» та стягнення з ВАТ «АБ «Енергобанк» 3 508 011,45 грн.-штрафних санкцій.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що відповідач порушив виконання грошових зобов'язань за Договором банківського вкладу № 6/08/В/91/07-08 від 13.05.2009 щодо повернення суми депозиту.
Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач декілька разів змінював ( збільшував) розмір позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій, а саме:
- 28.05.2009 № 74-юр позивач просив суд збільшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача штрафні санкції у сумі 12 456 641,459 грн. ( у т.ч. 4 505 313,27 грн.-пені,6 8245 000,00 грн.- інфляційних, 1 126 328,32 грн.- 3% річних) за період з 21.11.2008р. по 27.05.2009;
- 02.09.2009 № 111-юр - заява про зміну ( збільшення) розміру позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних та 3% річних, в якій позивач просить стягнути з відповідача 4 899 833,82 г рн.- пені,8 025 000,00 грн.- інфляційних та 1 718 109,14 грн.- 3% річних за період з 21.11.2009 по 31.08.2009;
- 03.12.2009 № 01/01-1/7907 заява про зміну ( збільшення) розміру позовних вимог, в якій позивач в остаточному варіанті просить суд змінити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача 4 899 833,82 грн.- пені, 9 300 000,00 грн.-інфляційних, 2 124 958,45 грн.- 3% річних за період з 21.11.2008 по 06.11.2009.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить відмовити у позові в частині стягнення штрафних санкцій у розмірі 4 899 833,82 грн., стверджуючи, що зазначені вимоги є необґрунтованими, безпідставними, неправомірними, які не базуються на договорі між сторонами, тому не підлягають задоволенню.
20.11.2009 ВАТ «АБ «Енергобанк» подало зустрічну позовну заяву до ДП НЕК «Укренерго» в порядку ст..60 ГПК України про стягнення 16 271 333,96грн.- в повернення зайво сплачених банком процентів за вкладом за період з 15.05.2008 по 31.10.2009.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2009 зустрічний позов ВАТ «АБ «Енергобанк» прийнято для спільного розгляду з первісним позовом.
В обґрунтування зустрічних позовних вимог ВАТ «АБ «Енергобанк» посилається на те, що згідно рішення Господарського суду м.Києва від 07.07.2009р. у справі № 25/130, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2009, розірвано Договір банківського вкладу № 6/08/В/91/07-08 від 13.05.2008 р., який укладений між ДП НЕК «Укренерго» та ВАТ «АБ «Енергобанк» та повернуто ДП НЕК «Укренерго» 75 000 000,00 грн.
Враховуючи те, що депозитні кошти повернуто достроково, ВАТ «АБ «Енергобанк», керуючись нормами частини 3 статті 1060 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з ДП НЕК «Укренерго» зайво сплачені проценти за вкладом у розмірі 16 271 333,96 грн.
У відзиві на зустрічний позов ДП « НАЕК «Укренерго» просить відмовити у задоволенні зустрічного позову , посилаючись на помилковість застосування позивачем за зустрічним позовом норм частини 3 статті 1060 Цивільного кодексу України та помилковість твердження щодо дострокового повернення депозитних коштів.
Колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо порушення прав позивача за первісним позовом внаслідок невиконання ВАТ “АБ «Енергобанк» своїх зобов'язань за Договором і у зв'язку з цим часткового задоволення первісного позову, а саме: 7 575 000,00 грн.- інфляційних та 2 065 713,00 грне.-3% річних та погоджується з висновком суду за зустрічним позовом , що зустрічні позовні вимоги є нормативно та документально доведеними, а тому підлягають задоволенню, з огляду на наступне:
Як свідчать матеріали справи, 13.05.2008 між ВАТ «Акціонерний банк «Енергобанк» ( далі - АБ «Енергобанк») та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» ( далі - НЕК «Укренерго») був укладений Договір банківського вкладу ( депозиту) № 6/08/В91/07-08 ( далі - Договір), за у мовами якого АБ «Енергобанк» зобов'язався прийняти грошові кошти ( вклад) від НЕК «Укренерго» та виплачувати вкладникові суму депозиту та проценти на неї на умовах та в порядку, встановлених відповідно до умов договору.
Строк розміщення вкладу визначений до 13 травня 2010 року.
Наявні у справі докази свідчать про те, що на момент звернення позивача з первісним позовом до суду залишок коштів на депозитному рахунку в ВАТ «АБ «Енергобанк» становив 75 000 000,00 грн.
Рішенням Господарського суду м.Києва від 07.07.2009р. у справі № 25/130, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.09.2009 , Договір банківського вкладу ( депозиту) № 6/08/В/91/07-08 від 13.05.2008 розірвано та зобов'язано повернути ДП НЕК «Укренерго» кошти в сумі 75 000 000,00 грн.
06.11.2009 ВАТ «АБ «Енергобанк» добровільно повернув позивачу за первісним позовом 75 000 000,00 грн.
Оскільки станом на 02.09.2010 вже прийнято рішення Господарським судом м.Києва в частині зобов'язання відповідача виконати умови Договору, шляхом перерахування грошових коштів з депозитного рахунку № 26152325401 на поточний рахунок НЕК «Укренерго» в сумі 75 000 000,00 грн., позивач в заяві до суду від 02.09.2009, керуючись ч.4 ст..22 ГПК України, просив зменшити розмір позовних вимог на вказану суму, тобто змінив кількісні показники, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову ( ч.3 статті 55 ГПК України).
Суд першої інстанції прийняв від позивача зменшення розміру позовних вимог, і, отже, має місце нова ціна позову, виходячи із якої судом першої інстанції і був вирішений спір.
В заяві про зміну первісних позовних вимог від 03.12.2009. ДП НЕК «Укренерго» вказує на несвоєчасне виконання зобов'язань з повернення грошових коштів відповідачем за первісним позовом та керуючись п.6 ст.231 ГК України просить стягнути з останнього штрафні санкції у розмірі 4 899 833,82 грн.
Колегія суддів вважає надуманими та необгрунтованими підстави для оскарження рішення в частині стягнення штрафних санкцій, з огляду на таке:
Згідно ст..230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми ( неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Необхідно звернути увагу на те, що позивач у позові не зазначив, який саме вид штрафних санкцій він застосовує, вимагаючи їх стягнення.
Ст.549 ЦК України дає визначення поняття неустойки.
Ст.625 ЦК України визначена відповідальність за порушення грошового зобов'язання та передбачене право кредитора вимагати від боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Термінів неустойка, штраф, пеня положення цієї статті не містять.
Ст.231 ГК України визначає розмір штрафних санкцій. Так, згідно ч.6 цієї статті штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування грошовими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Частиною 1 ст.231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Спеціальним законом, який визначає відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань». Цей закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.
Статтею 1 цього Закону визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Як вбачається з Договору банківського вкладу №6/08/В/91/07-08 від 13.05.2009, то він не передбачає тієї чи іншої відповідальності відповідача за невиконання грошових зобов'язань шляхом сплати неустойки у будь-якій формі.
Отже, вимога позивача щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій у розмірі 4 899 833,82 грн. є необґрунтованою, безпідставною, не ґрунтується на договорі між сторонами та цілком правомірно не була задоволена судом першої інстанції.
Разом з тим, позивач, керуючись частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача 9 300 000,00 грн.- інфляційних та 2 124 958,45 грн.- 3% річних , але чомусь посилається в апеляційній скарзі на заяву про збільшення позовних вимог від 28.05.2009 № 74-юр, в якій йдеться про збільшення розміру інфляційних нарахувань до 6 825 000,00 грн. та 3% річних - до 1 126 328,32 грн. згідно розрахунку станом на 27.05.2009.
Суд першої інстанції обґрунтовано здійснив сам перерахунок інфляційних та 3% річних ,з яким погоджується колегія суддів ,з посиланням на те, що позивач невірно визначив розмір заявлених до стягнення сум, відповідно до якого з відповідача за первісним позовом підлягає стягненню 7 575 000,00 грн.- інфляційних та 2 065 713,00 грн.- 3% річних.
Позивачем були невірно нараховані інфляційні втрати,починаючи з грудня 2008р., а треба нараховувати, починаючи із січня 2010р. ( див. Лист Верховного Суду України від 03.04.1997р. № 62-97юр «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ»).
Позивач здійснив помилково розрахунок інфляційних втрат у спірному періоді, застосувавши середній індекс інфляції 1,124, а треба - 1,101.
Щодо 3% річних, незважаючи на те, що 30.11.2008р. банк ( відповідач) повернув 50 000 000, 00 грн. на вимогу Листа позивача від 19.11.2008р., однак при їх розрахунку позивачем необґрунтовано продовжено нарахування прострочення на цю суму до 11.12.2008р.
Щодо зустрічних позовних вимог про стягнення з ДП НЕК «Укренерго» зайво сплачених процентів за вкладом у розмірі 16 271 333,96 грн., то місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що зазначені вимоги є нормативно та документально доведеними ВАТ «АБ «Енергобанк» та підлягають задоволенню з таких підстав:
За умовами Договору ( п.1.2) строк перерахування грошових коштів - до 13.05.2010.
Відповідно до пункту 2.5 Договору вкладник має право на дострокове повернення депозитного вкладу або його частини.
Як свідчать наявні у справі докази, 30.11.2008 АБ «Енергобанк» достроково повернув ДП НЕК «Укренерго» частину вкладу у розмірі 50 000 000,00 грн., 17.12.2008 - 10 000 000,00 грн., 18.12.2008- 10 000 000.00 грн., 31.12.2008 - 5 000 000.00 грн., що разом становить 75 000 000,00 грн. 06.11.2009 повернуто ще 75 000 000,00 грн. - залишок вкладу. Таким чином, ВАТ «АБ «Енергобанк» повністю виконав зобов'язання з повернення коштів.
Відповідно до ч.3 ст.1060 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського вкладу вклад повертається вкладникові на його вимогу до спливу строку, або до настання інших обставин, визначених договором, проценти за цим вкладом виплачуються у розмірі процентів за вкладами на вимогу, якщо договором не встановлений більш високий процент.
Договором банківського вкладу № 6/08/В/91/07-08 від 13.05.2008 процент при достроковому поверненні вкладу не встановлений.
Рішенням правління ВАТ «АБ «Енергобанк» ( Протокол №5 від 21.03.2002) за вкладами на вимогу встановлений 1% річних.
Статтею 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» передбачено,що банки мають право відкривати своїм клієнтам вкладні ( депозитні), поточні рахунки.
Згідно п.1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління НБУ від 12.11.2003 № 492 банки відкривають своїм клієнтам поточні рахунки та вкладні (депозитні) рахунки.
Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 17.06.2004 №280 встановлює порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку, визначає характеристику і коротке призначення рахунків для відображення інформації за типовими операціями.
За рахунками Плану рахунків відображаються операції, що визначені законодавством України,у тому числі нормативно-правовими актами Національного банку України. відповідно до їх економічної суті.
У класі 2 Плану рахунків відображаються операції з клієнтами, зокрема, операції за розрахунками, наданими кредитами та залученими вкладами ( депозитами).Рахунки цього класу використовуються для обліку операцій за розрахунками з клієнтами ( крім банків )- суб'єктами господарювання, органами державної влади та самоврядування. фізичними особами.
Кошти на вимогу суб'єктів господарювання обліковуються на рахунках групи 260. Зокрема, рахунок 2600 призначений для обліку вкладів ( депозитів) на вимогу суб'єктів господарювання, у тому числі поточних рахунків суб'єктів господарювання та розрахунків за ними.
Строкові кошти суб'єктів господарювання обліковуються на рахунках групи 261. Так, рахунок 2610 призначений для обліку короткострокових вкладів ( депозитів) суб'єктів господарювання, рахунок 2615 призначений для обліку довгострокових вкладів (депозитів) суб'єктів господарювання.
Пунктом 1.2 Договору встановлено, що НЕК «Укренерго» відрито депозитний рахунок № 26152325401, тобто, рахунок для обліку довгострокового вкладу ( депозиту) суб'єкта господарювання.
Отже, якби вкладником був розміщений вклад на вимогу, то такі кошти обліковувалися б на рахунку 2600, як поточному рахунку суб'єкта господарювання.
Таким чином, рішення банку про встановлення відсотків за залишками на поточних рахунках застосовується і до вкладів на вимогу, оскільки в даному випадку термін «вклад на вимогу» є тотожним терміну «поточний рахунок», облік таких коштів здійснюється на одному й тому ж рахунку, режим використання таких коштів однаковий.
Щодо посилань скаржника на рішення Господарського суду м.Києва від 05.11.2009 у справі №21/83, в якому договір визначено таким, що укладений на інших умовах повернення і не є строковим, то зазначене рішення не містить висновку про те, що Договір банківського вкладу не є строковим і укладений на інших умовах повернення.
Отже, посилання скаржника на рішення Господарського суду м.Києва від 05.11.2009 у справі № 21/83, як на факти, встановлені рішення господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), відповідно до ст..35 ГПК України, є безпідставним.
Матеріали справи свідчать про те, що за період з 15.05.2008 по 31.10.2009 банком сплачені проценти за вкладом у розмірі 17 750 546,14 грн., що нараховані за ставкою 12% річних ( розрахунок в матеріалах справи).
Нарахування процентів за цей же період ( з 15.05.2008р. по 31.10.2009р.) за ставкою 1% річних становить 1 479 212,18 грн. ( розрахунок в матеріалах справи).
02.11.2009р. ВАТ «АБ «Енергобанк» заявив ДП НЕК «Укренерго» вимогу про сплату 16 271 333,96 грн., яка залишена без задоволення.
За таких обставин, сплачені грошові кошти на суму різниці між сплаченими процентами за строковим вкладом і процентами по вкладу на вимогу у випадку, коли вкладник достроково вимагає повернення депозитного вкладу, можуть розглядатися як зайво сплачені кошти, що підлягають поверненню.
Оскільки договором банківського вкладу процент при достроковому поверненні вкладу не встановлений, банківська установа має право вимагати повернення грошових коштів на суму різниці між сплаченими процентами за строковим вкладом та процентами по вкладу на вимогу у випадку, коли вкладник достроково вимагає повернення депозитного вкладу.
ДП НЕК «Укренерго» відповідно до процесуальних норм ст..ст.33,34 ГПК України не спростував у встановленому порядку належними та допустимими доказами обставини, які викладені в зустрічному позові, не оспорив розміру зустрічних вимог, а тому суд першої інстанції правомірно задовольнив зустрічний позов, який нормативно та документально є доведеним.
З огляду на викладене,колегія суддів залишає без задоволення апеляційну скаргу, як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки вважає, що суд правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст..ст.99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
1.Рішення Господарського суду міста Києва від 24.12.2009р. у справі № 7/137 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго»- без задоволення.
2.Матеріали справи № 7/137 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді