01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.06.2010 № 13/418
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: Рязанова Т.С. (дов. №3081 від 20.11.2009);
від відповідача: Дудковський Б.В. (дов. №110 від 11.03.2010);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів"
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.01.2010
у справі № 13/418 ( .....)
за позовом Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
до ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів"
про стягнення 655890,42 грн.
за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства “Київський завод гумових та латексних виробів”
до Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний Банк” в особі філії “Відділення Промінвестбанку в місті Фастів Київської області”
про визнання кредитного договору недійсним
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.01.2010р. у справі № 13/418 первісний позов задоволено повністю: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Київський завод гумових та латексних виробів” на користь Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний Банк” в особі філії “Відділення Промінвестбанку в місті Фастів Київської області” прострочену заборгованість по кредиту за рахунок грошових коштів в сумі 600 000, 00 грн., прострочену заборгованість по відсотках в сумі 55 558, 42 грн. та судові витрати; в задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Відкрите акціонерне товариство “Київський завод гумових та латексних виробів”, не погодившись з рішенням, звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні первісного позову, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Скаржник наголошує на тому, що необхідність укладання спірного Кредитного договору про відкриття не відновлюваної кредитної лінії № 2 від 30.04.2009 виникла, в зв'язку з невиконанням ПАТ “Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний Банк” в особі філії “Відділення Промінвестбанку в місті Фастів Київської області” Договору про надання гарантії від 08.12.2005.
Так, 25.02.2009 банк отримав SWIFT - повідомлення від банку Commerzbank AG Hamburg з вимогою платежу в сумі 500000,00 Євро по гарантії від бенефіціара, а 07.05.2009 - банк здійснив платіж по гарантії; однак не в сумі 500000,00 Євро, а в сумі 348603,00 Євро і за рахунок депозитних коштів відповідача за первісним позовом в розмірі 3207255,00 грн. Тобто, отримавши 25.02.2009 SWIFT - повідомлення від банку Commerzbank AG Hamburg з вимогою платежу в сумі 500000,00 Євро на користь бенефіціара, банк, на думку скаржника, зобов'язаний був оплатити суму саме в розмірі 500000,00 Євро з власних джерел грошових коштів, а не в розмірі 348603,00 Євро коштів відповідача за первісним позовом.
Позивач за первісним позовом у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню.
Ухвалою від 19.04.2010 розгляд справи призначено на 08.06.2010.
Розпорядженням Першого заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2010р. №01-23/2/1 було змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Кондес Л.О., судді - Куровський С.В., Нєсвєтова Н.М.
В судове засідання представники сторін з'явилися, представник відповідача за первісним позовом підтримав доводи апеляційної скарги, а представник позивача за первісним позовом заперечив проти апеляційної скарги.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне:
Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний Банк, в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Фастів Київської області” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ВАТ “Київський завод гумових та латексних виробів” про стягнення 655890,42 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що між сторонами укладений Кредитний договір № 2 від 30.04.2009, який не виконується ВАТ “Київський завод гумових та латексних виробів” в частині повернення тіла кредиту в сумі 600000,00 грн. та відсотків за користування ним в сумі 55890,42 грн.
В подальшому відповідачем за первісним позовом було подано зустрічну позовну заяву, відповідно до якої він просить визнати Кредитний договір № 2 від 30.04.2009 недійсним з підстав його вчинення без наміру створення правових наслідків.
Колегія суддів підтримує правову позицію суду першої інстанції щодо задоволення первісного позову та відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог з наступних підстав:
Відповідно до п.2 Положення про філію “Відділення Промінвестбанку в м. Фастів Київської області” затвердженого рішенням спостережної ради та правління банку від 22.01.02 / протокол №27/2, філія, не будучи юридичною особою, наділена правом здійснювати повноваження сторони в судах.
Між Акціонерним комерційним промислово - інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії “Відділення Промінвестбанку в м. Фастів Київської області ” (банк) та Відкритим акціонерним товариством “Київський завод гумових та латексних виробів” (позичальник) було укладено Кредитний договір про відкриття не відновлюваної кредитної лінії № 2 від 30.04.2009 (далі - Кредитний договір).
Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору банк надає позичальнику кредит шляхом відкриття не відновлюваної кредитної лінії у сумі, яка не може перевищувати 600 000,00 грн. (ліміт кредитної лінії), на умовах, передбачених цим Договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором.
Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 10.10.2009 (п. 2.2 Кредитного договору).
Публічне акціонерне товариство “Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк” є правонаступником прав та зобов'язань “Акціонерного комерційного промислово - інвестиційний банк” (закритого акціонерного товариства), що підтвердженого статутом Банку (нова редакція), затвердженого 21.05.2009 загальними зборами акціонерів / протокол №25 та погодженого НБУ 10.07.2009.
За користування кредитом позичальник мав сплачувати відсотки у розмірі 25% річних на суму фактичного щоденного залишку заборгованості. А у випадку прострочення остаточного повернення отриманих за кредитом коштів позичальник надалі сплачує 28% річних за неправомірне користування кредитом (п.п. 3.2, 3.3 Кредитного договору).
Відповідно до п.2.3 Кредитного договору кредит надається з цільовим призначенням: на купівлю валюти для виконання умов гарантії на користь фірми “ВЕRSTORFF СmbH ” (Німеччина) (фірма Кrauss Maffei ВЕRSTORFF GmbH) по контракту № ВЕ/КІ ZRLY161204-0011GT016 від 16.12.2004 за лінію по виробництву вигнутих рукавів для системи охолодження двигунів легкових та вантажних автомобілів.
Як вбачається з платіжного доручення №2 від 06.05.2009 та банківської виписки ВАТ “Київський завод гумових та латексних виробів”, позивачем за первісним позовом було надано відповідачу за первісним позовом кредитні кошти у розмірі 600000,00 грн.
В подальшому, в забезпечення зобов'язань за Кредитним договором між сторонами були укладені:
ь Договір застави № 4 від 30.04.09, предметом застави є виробниче обладнання: лінія по виробництву сіліконізованих авто профілів ЛСП -32 М (інвентарний номер 491) 2002 року випуску, належить Відповідачу на праві власності, що підтверджується накладною № 842 від 24.11.2002; лінія по виробництву плівок ПВХ ЛПП/1800 (інвентарний номер 79) 2001 року випуску, належить Відповідачу на праві власності, що підтверджується накладною № 21 від 04.09.2001 року. Предмет застави внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (номер витягу про реєстрацію 23385634 від 05.05.2009).
ь Договір застави № 5 від 30.04.09, предметом застави є обладнання: лінія по виробництву плівок безперебійної вулканізації (інвентарний номер 1204) 2002 року випуску, належить Відповідачу на праві власності, що підтверджується накладною № 529 від 24.08.2005; лінія по виробництву силіконізованих профілів (інвентарний номер 1046) 2004 року випуску, належить Відповідачу на праві власності, що підтверджується накладною № 32 від 21.04.2004 року. Предмет застави внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (номер витягу про реєстрацію 23385767 від 05.05.2009)
ь Договір застави № 6 від 30.04.09, предметом застави є виробниче обладнання: лінія по виробництву ізогнутих рукавів для системи охолодження двигунів легкових та вантажних автомобілів (інвентарний номер 1160), яка належить Відповідачу на праві власності, що підтверджується актом приймання по контракту ВЕ/КІ ZRLY161204-0011GT016 від 16.12.2004. Предмет застави внесений до Державного реєстру обтяжень рухомого майна (номер витягу про реєстрацію 23385902 від 05.05.2009.
ВАТ “Київський завод гумових та латексних виробів” з моменту одержання кредиту по жовтень 2009 року включно, не сплачувало відсотки за користування кредитом.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 509 ЦК України визначення поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Статтю 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання неналежне виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
ВАТ “Київський завод гумових та латексних виробів” не виконало свої зобов'язання по Кредитному договору щодо своєчасного повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом, строк якого настав 10.10.2009.
Позивачем за первісним позовом була направлена 01.10.2009 претензія № 01-30/ 429 з вимогою виконати зобов'язання і сплатити заборгованість по кредиту в повному обсязі в сумі 600 000,00 грн. та відсотки за користування кредитом в сумі 50 958,91 грн. Відповіді на дану претензію отримано не було.
Крім того, за період з 01.10.2009 по 10.10.2009 за 10 днів були нараховані відсотки за користування кредитом в сумі 4 931,51 грн.
Враховуючи вищезазначене, станом на 12.10.2009 сума заборгованості по кредиту та прострочені відсотки за користування кредитом становила 600 000,00 грн. і 55 890,42 грн., а тому судом першої інстанції правомірно задоволено первісний позов.
Стосовно зустрічної позовної заяви, то колегія суддів зазначає наступне:
ВАТ “Київський завод гумових та латексних виробів” звернулося до Господарського суду м.Києва з зустрічною позовною заявою, в якій, посилаючись на ч.5 ст.203, ч.1ч.2 ст.234, ч.1 ст1054 ЦК України, просить визнати недійсним Кредитний договір №2 від 30.04.09 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії, укладений між сторонами.
Зустрічні позовні вимоги мотивові тим, що сторони не мали наміру вступати саме в кредитні відносини; банк не мав наміру надавати кредит; товариство не мало наміру отримати кредит; сторони уклали договір буз наміру створення правових наслідків; кредит фактично не надавався.
У відзиві на зустрічний позов ПАТ “Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний Банк” в особі філії “Відділення Промінвестбанку в місті Фастів Київської області” не визнало дані вимоги, тих підстав, що ВАТ “Київський завод гумових та латексних виробів” маючи зобов'язання перед іноземним контрагентом, через недостатність грошових коштів для проведення розрахунків звернулось до банку і оформило Кредитний договір, надало заяву про отримання кредиту та в подальшому розпорядилось грошовими коштами отриманими саме за спірним Кредитним договором.
Між ВАТ “Київський завод гумових та латексних виробів” та фірмою “ВЕRSTORFF GmbH (фірма Кrauss Maffei ВЕRSTORFF GmbH) був укладений зовнішньоекономічний контракт № ВЕ/КІ ZRLY161204-0011GT016 від 16.12.2004.
В цілях реалізації домовленостей товариство мало здійснити купівлю обладнання вартістю 348603,00 Євро.
Для виконання умов гарантії на користь іноземного контрагента за лінію по виробництву вигнутих рукавів для системи охолодження двигунів легкових та вантажних автомобілів банку було перераховано суму еквівалентну 348603,00 Євро. в розмірі 3183736,96грн.
Проте, у зв'язку із зміною курсу Євро до Гривні, станом на час здійснення платежу вказана сума склала 3764912,40 грн.
В зв'язку з недостатностю суми в гривнях для купівлі валюти з метою здійснення платежу за контрактом, відповідач за первісним позовом оформив спірний Кредитний договір та отримало кредит в сумі 600000,00 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним зговором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, намовлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та платити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.334 ГК України, банки - це фінансові установи, функціями яких є залучення у вклади грошових коштів громадян і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, відкриття та ведення банківських рахунків громадян та юридичних осіб.
Фінансове посередництво здійснюється банками у формі банківських операцій, і їх основними видами є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові та лізингові операції.
Кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором в позичальником.
У ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” дане визначення банківського кредиту - це будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 “Позика” глави “Позика, кредит, банківський вклад”, якщо інше не встановлено параграфом 2 “Кредит” і не випливає із суті кредитного договору. Викладене міститься у ч. 2 ст. 1054 ЦК України. Виходячи із редакції ч. 1 ст. 1046, ст. 1054 ЦК України грошові кошти передаються кредитодавцем позичальнику у власність, однак останній зобов'язується їх повернути та сплатити проценти кредитодавцеві.
Відповідно до ч.1ч.2 ст.347 ГК України у сфері господарювання можуть використовуватися банківський, комерційний, лізинговий, іпотечний та інші форми кредиту; кредити, які надаються банками, розрізняються за строками користування: короткострокові - до одного року; середньострокові - до трьох років, довгострокові - понад три роки.
За своєю правовою природою спірний Кредитний договір №2 від 16.12.2004 є банківським короткостроковим кредитним договором.
Статтею 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно зі ст. 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Відповідно до заяви про купівлю іноземної валюти від 06.05.2009, оформленої відповідно до Постанови правління Національного банку України від 10.08.05 № 281 “Про затвердження нормативно-правових актів Національного банку України” ВАТ “Київський завод гумових та латексних виробів” доручило ПАТ “Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний Банк” в особі філії “Відділення Промінвестбанку в місті Фастів Київської області” здійснити купівлю валюти в сумі 348603,00 Євро за 374912,40 грн. для оплати контракту №ВЕ/КІ ZRLY161204-0011GT016 від 16.12.2004.
Відповідно до платіжного доручення в іноземній валюті №1 від 06.05.2009 ВАТ “Київський завод гумових та латексних виробів” через банк здійснило, з метою передплати по контракту № ВЕ/КІ ZRLY161204-0011GT016 від 16.12.04 та додаткової угоди №5 від 24.03.2009 по інвойсу №09/12086/VL від 07.04.2009, переказ 348603,00 Євро на користь фірми “Кrauss Maffei ВЕRSTORFF GmbH”.
Тобто, між сторонами був укладений та реалізований спірний Кредитний договір, грошові кошти в сумі 600000,00 грн. були отримані з метою купівлі валюти, за дорученням ВАТ “Київський завод гумових та латексних виробів” валюта була придбана, і за іншим дорученням ВАТ “Київський завод гумових та латексних виробів” перерахована банком контрагенту товариства.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами п1.-2, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Відповідно до ч.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином (ч.1 ст. 234 ЦК України).
В свою чергу, спірний Кредитний договір укладений щодо виконання грошових зобов'язань ВАТ “Київський завод гумових та латексних виробів” перед іноземним контрагентом в іноземній валюті - євро та містить умови про предмет, ціну, строк дії, порядок виконання зобов'язань, мету, суму кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Тобто, по формі і змісту він відповідає вимогам законодавства щодо істотних умов договору кредиту.
Виконання зобов'язань банку за названим договором було розпочате 30.04.2009 укладенням, як самого договору і договорів в забезпечення зобов'язань за ним (застави), так передачі прав на заставне майно, та закінчене 06.05.2009 здійсненням видачі кредитних коштів, купівлі-валюти та переказу платежу за розпорядженням товариства.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про те, що зустрічний позов є недоведеним та таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги, оскільки кредит по Кредитному договору надавався за цільовим призначенням на купівлю валюти для виконання умов гарантії на користь фірми “ВЕRSTORFF GmbH (фірма Кrauss Maffei ВЕRSTORFF GmbH) по контракту №ВЕ/КІ ZRLY161204-0011GT016 від 16.12.2004.
Відповідно до п.2.3. Кредитного договору та згідно наданого відповідачем за первісним позовом платіжного доручення в іноземній валюті №1 від 06.05.2009, заяви про купівлю іноземної валюти від 06.05.20009 кошти в сумі 348 603,00 Євро перераховані на рахунок фірми “ВЕRSTORFF GmbH (фірма Кrauss Maffei ВЕRSTORFF GmbH) по контракту № ВЕ/КІ ZRLY161204-0011GT016 від 16.12.2004 в повній сумі.
08 грудня 2005 року відкрита гарантія в сумі 500 000,00 Євро.
25.02.2009 позивач за первісним позовом отримав SWIFT - повідомлення від банку Commerzbank AG Hamburg з вимогою платежу в сумі 500 000,00 Євро по вищезазначеній гарантії від компанії Кrauss Maffei ВЕRSTORFF GmbH.
ВАТ “Київський завод гумових та латексних виробів” надав банку 06 травня 2009 копію додаткової угоди №5 від 24.03.2009 року до Контракту № ВЕ/КІ ZRLY161204-0011GT016 від 16.12.2004 року, (згідно п.2.8 залишкова сума контракту, яка підлягає до оплати становить 348 603,00 євро); рахунок - фактуру від 07.04.2009 на суму 348 603,00 Євро; платіжне доручення в іноземній валюті №1 від 06.05.2009 року на суму 348 603,00 Євро; заяву на купівлю іноземної валюти від 06.05.2009 на суму 348 603,00 Євро.
07.05.2009, згідно вищевказаного платіжного доручення та заяви, позивач за первісним позовом здійснив платіж по вищевказаній гарантії в сумі 348 603,00 Євро, в тому числі в сумі 3 207 255,00 грн. - за рахунок депозиту, який був забезпеченням по наданій гарантії та 600 000,00 грн. - за рахунок кредитних коштів.
Відповідно до п.2 р.3 гл.4 Постанови Національного Банку України №639 від 15.12.2004 року “Про затвердження Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах” банк - гарант здійснює перерахування коштів з рахунку, на якому обліковуються кошти принципала для грошового забезпечення (покриття) гарантії. Якщо гарантія надавалась за рахунок іншого забезпечення, прийнятного для банку, то банк - гарант вирішує питання, щодо погашення заборгованості принципала шляхом звернення стягнення на предмет застави або договірного списання коштів з поточних / депозитних рахунків принципала, або шляхом інших дій, передбачених законодавством України (за умови, якщо це передбачено договором).
В п.5.3 Договору №1 про надання гарантії від 08 грудня 2005 року зазначено, що в разі недостатності коштів на рахунку принципала для задоволення вимоги платежу за Гарантією, яка виникає в разі настання гарантійного випадку, чи неможливості погашення Гарантом суми заборгованості перед фірмою з будь яких інших причин, Принципал зобов'язаний взяти кредит згідно з умовами Кредитного договору №4 від 11.02.2005 року та надати платіжне доручення на списання коштів з позичкового рахунку 20638350320406 на рахунок 280979011/978 в Промінвестбанку перерахувати суму коштів, вказану в письмовому повідомленні Гаранта, своїм платіжним дорученням на рахунок вказаний Гарантом в 2-денний термін з моменту отримання вищевказаного повідомлення.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 13.01.2010р. у справі №13/418 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2010р. у справі №13/418 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Київський завод гумових та латексних виробів” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 13/418 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді