01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.06.2010 № 4/132 (14/5)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача: не з'явився;
Від відповідача: Лисенко Г.О. (дов. №1524 від 16.06.2010);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Капітал Лізинг"
на рішення Господарського суду м.Києва від 13.04.2010
у справі № 4/132 (14/5) ( .....)
за позовом ТОВ "Капітал Лізинг"
до ВАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк"
про визнання недійсним договору
Рішенням Господарського суду м.Києва від 13.04.2010 року у справі №4/132(14/5) в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ “Капітал Лізинг” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 13.04.2010 року у справі №4/132(14/5) та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
В апеляційній скарзі позивач вказує на те, що всупереч вимогам ст. 524 Цивільного кодексу України, ст. 99 Конституції України сторони у Договорі визначили валютою вказаних зобов'язань тільки долар США, що є прямим і грубим порушенням Конституції України та Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач повністю не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає їх не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Ухвалою від 21.05.2010 розгляд справи було призначено на 22.06.2010.
Розпорядженням Першого заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2010 №01-23/2/7 було змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Кондес Л.О., судді - Куровський С.В. , Нєсвєтова Н.М.
В судове засідання представник відповідача з'явився, заперечив проти апеляційної скарги, представник позивача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (див. Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 №02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 19.12.2008р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання (а.с. 59,60, від позивача отримав - “Маклович”, від відповідача - “Мебельський”), по розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м.Києва за наявними у справі матеріалами без представника позивача.
Крім того, від представника відповідача надійшло клопотання №31/2-5805 від 10.06.2010 про зміну найменування з додатками: копія Статуту ПАТ “Всеукраїнський акціонерний банк” за редакцією від 18.05.2010, копія Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи від 18.05.2010, копія Довідки про включення до ЄДРПОУ ПАТ “Всеукраїнський акціонерний банк”.
Клопотання обґрунтоване тим, що у зв'язку з набуттям чинності Закону України “Про акціонерні товариства”, з метою приведення установчих документів банку у відповідність до чинного законодавства України, найменування відповідача було змінено на Публічне акціонерне товариство “Всеукраїнський акціонерний банк” (скорочено ПАТ “ВіЕйБі банк”).
Розглянувши клопотання та надані документи і матеріали, колегія суддів, вважає за можливе змінити найменування відповідача - Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк” на Публічне акціонерне товариство “Всеукраїнський акціонерний банк”.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, відзив на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази та заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів встановила наступне:
До Господарського суду міста Києва звернулося з позовною заявою ТОВ “Капітал Лізинг” до ВАТ “Всеукраїнський акціонерний банк” про визнання недійсними Кредитного договору № 07/28-03 від 09.11.2007.
Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний Кредитний договір не відповідає положенням ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу. Частиною 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Позивач наполягає на тому, що всупереч вимогам ст. 524 Цивільного кодексу України та ст. 99 Цивільного кодексу України сторони у спірному Кредитному договорі визначили валютою тільки долар США, що є прямим і грубим порушенням Конституції України та Цивільного кодексу України.
Відповідач проти позову заперечує, вважає його безпідставним та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Колегія суддів повністю підтримує позицію суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:
Між ТОВ “Капітал Лізинг” (позичальник) та ВАТ “Всеукраїнський акціонерний банк” (кредитодавець) було укладено Кредитний договір № 07/28-03 від 09.11.2007 (далі - Кредитний договір).
Відповідно до п.1.1 Кредитного договору кредитодавець (відповідач) надає позичальнику (позивачу) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти на умовах, визначених цим договором та додатковим угодами до нього, що складають невід'ємну частину договору. Кредит надається в сумі 55990,10 доларів США.
Термін остаточного повернення кредиту 05.11.2010 (п.1.1.1 Кредитного договору).
В подальшому, між сторонами були укладено Додаткові угоди №1 від 12.11.2007, №2 від 15.05.2008, №3 від 01.08.2008, №4 від 07.11.2008, №5 від 30.03.2009 до Кредитного договору.
Кредит був наданий позивачу в сумі 55 990,10 дол. США, тобто, позивачем було виконано умови Кредитного договору.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України).
Відповідно до ст. 189 ГК України вказано, що ціна (тариф) у цьому кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання (п.1). Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. (п.3).
Грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону (ч. 2 ст. 198 ГК України).
Грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 1, 3 ст. 533 ЦК України).
Згідно зі ст.. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Законом України „Про Національний банк України” від 20.05.1999 року №679-ХІV (із змінами та доповненнями) та Декретом Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 року № 15-93 (із змінами та доповненнями) визначено порядок використання іноземної валюти, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.
Національний банк діє як уповноважена державна установа при застосуванні законодавства України про валютне регулювання і валютний контроль. До компетенції Національного банку у сфері валютного регулювання та валютного контролю належить, зокрема видача та відкликання ліцензій, здійснення контролю, у тому числі шляхом здійснення планових і позапланових перевірок за діяльністю банків, юридичних та фізичних осіб (резидентів та нерезидентів), які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, в частині дотримання ними валютного законодавства (ч. 2 ст. 44 Законом України „Про Національний банк України”).
Частиною 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.
Згідно із ч.2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Відповідно до ч.4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Індивідуальні ліцензії потребують, зокрема, такі операції як надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі (пп. “в” п. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”).
Нормами пп. „г” ч. 4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” встановлено, що використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави віднесено до операцій, які потребують ліцензії. При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 5 Декрету Національним банком України видаються генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Крім того, ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 року № 2121-111 (із змінами та доповненнями) передбачено, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до норм ст..ст. 192, 533, 1054 ЦК України, ст.. 198 ГК України, ст.. 32, 44 Закону України “Про Національний банк України”, ст.. 2, 47, 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, ст.. 1, 4, 34 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, ст.. 1, 3, 5 Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті.
ВАТ “Всеукраїнський акціонерний банк” було отримано банківську ліцензію №35 від 02.07.1992, за номером №120 (копія міститься в матеріалах справи) на право здійснення банківських операцій, визначених частиною першою та п. 5-11 ч.2 ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”, серед яких передбачено право здійснювати операції з валютними цінностями.
Невід'ємною частиною цієї ліцензії є Дозвіл за №35-14 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати ВАТ “Всеукраїнський акціонерний банк”, в тому числі, банк має право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, вести рахунки клієнтів (резидентів та нерезидентів) в іноземній валюті, вести кореспондентські рахунки банків (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті, залучати та розміщувати іноземну валюту на валютному ринку України.
Надання кредиту в іноземній валюті резидентам України не заборонено законодавством України.
Крім того, резидентам України надано право в порядку, передбаченому законодавством купувати або продавати валюту України для здійснення платежів в національній або іноземній валюті у випадках, передбачених законодавством.
Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди: операції з валютними цінностями; емісію власних цінних паперів; організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів (п.1-4 ст. 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність”).
Зважаючи на вищезазначене, відповідач мав право укладати кредитні договори, видавати кредити в іноземній валюті та відповідно, вимагати виконання зобов'язання в іноземній валюті.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що АК ВАТ “Всеукраїнський акціонерний банк” при укладанні Кредитного договору діяло на підставі банківської ліцензії, в зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ “Капітал Лізинг” про визнання недійсним Кредитного договору у зв'язку з визначенням суми кредиту в іноземній валюті, є необґрунтованими.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і позивача, який мав довести з посиланням на конкретні докази та нормативні акти, що спірний Кредитний договір укладений з порушенням норм чинного законодавства.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 13.04.2010 року у справі №4/132(14/5) відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Змінити найменування відповідача - Відкритого акціонерного товариства “Всеукраїнський акціонерний банк” на Публічне акціонерне товариство “Всеукраїнський акціонерний банк”.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.04.2010 року у справі №4/132(14/5) залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Капітал Лізинг” - без задоволення.
3. Матеріали справи № 4/132 (14/5) повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді