01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.06.2010 № 8/140
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача: Поліщук В.А. (дов. №1/10 від 04.01.2010);
Від відповідача: Олефіренко М.О. (дов. б/н від 29.03.2010);
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Євро Фінанс Лтд"
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.04.2010
у справі № 8/140 ( .....)
за позовом Приватне підприємство "Еркер"
до Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Євро Фінанс Лтд"
про стягнення 1023265,10 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 08.04.2010 у справі №8/140 позов задоволено частково: стягнуто з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Фінанс ЛТД” на користь Приватного підприємства “ЕРКЕР” 50000,00 грн. - пені, 43442,59 грн. - інфляційних, 9929,51 грн. - 3% річних та судові витрати; в решті частини позову відмовлено; в частині стягнення 859493,00 грн. - основного боргу провадження у справі припинено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2010 у справі №8/140 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В апеляційній скарзі відповідач наголошує на тому, в позовній заяві позивачем надані досить складні розрахунки пені, трьох відсотків річних та інфляційних, а тому, скаржник вважає, що оскаржуваним рішенням суд першої інстанції позбавив його можливості надати відповідні докази для подальшого встановлення фактичних обставин справи.
Крім того, скаржник зазначає, що у судовому засіданні 08.04.2010 Господарським судом м. Києва не було прийнято рішення, а також не було оголошено вступної та резолютивної частини рішення, про що свідчить не зазначення про це в описовій частині рішення Господарського суду м. Києва № 8/140 від 08.04.2010.
Ухвалою від 21.05.2010 розгляд апеляційної скарги було призначено на 22.06.2010.
Розпорядженням Першого заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 22.06.2010 №01-23/2/8 було змінено склад колегії суддів: головуючий суддя - Кондес Л.О., судді - Куровський С.В. , Нєсвєтова Н.М.
Представники сторін в судове засідання з'явилися, представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, а представник позивача проти апеляційної скарги заперечує.
Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія суддів встановила наступне:
До Господарського суду м.Києва звернулося з позовом Приватне підприємство “ЕРКЕР” до Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Фінанс ЛТД” про стягнення 1023265,10 грн. (859 493,00 грн. - основного боргу, 110400,00 грн. - пені, 9929,51 грн. - 3% річних, 43442,59 грн. - інфляційних).
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав договірні зобов'язання за Договором №18 на виконання робіт по будівництву квартир в м.Біла Церква по вул. Леваневського від 18.07.2007.
В подальшому представником позивача було надано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив суд першої інстанції стягнути з відповідача 110 400,00 грн. - пені, 9 929,51 грн. - 3% річних, 43 442,59 грн. - інфляційних; в частині стягнення з відповідача 859 493,00 грн. - основного боргу припинити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю на даний час предмету спору (відповідачем було погашено суму основного боргу), судові витрати покласти на відповідача.
Відповідачем не було надано відзиву на позовну заяву, тобто відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом.
Колегія суддів повністю підтримує правову позицію суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог з наступних підстав:
Між Підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Фінанс ЛТД” (замовник) та Приватним підприємством “ЕРКЕР” (підрядник) було укладено Договір 18 на виконання робіт з будівництва квартир в м.Біла Церква по вул. Леваневського від 18.07.2007 (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору у порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов'язався на власний ризик виконати роботу по будівництву 100 квартир, загальною житловою площею 7 101,38 кв.м., за адресою: м.Біла Церква, вул. Леваневського, згідно із затвердженою проектно - кошторисною документацією, в обумовлений цим Договором строк, а замовник зобов'язався прийняти об'єкт та сплатити за нього кошти на умовах визначених даним Договором.
В п.3.1 Договору сторони визначили, що вартість будівництва квартир склала 33 731 555,00 грн. із розрахунку 4 750,00 грн. за 1 кв.м. загальної житлової площі. Кінцева вартість об'єкту визначається після фактичних замірів МБТІ.
Замовник зобов'язується сплатити підряднику 100% вартості по Договору в наступні терміни: аванс 30% в сумі 10 119 467,00 грн. - протягом 5-ти банківських днів з дня підписання Договору. Решту суми - 23 612 088,00 грн. в наступному порядку: з серпня 2007р. по березень 2009р. замовник щомісячно перераховує підряднику по 1 200 000,00 грн., в травні 2009р. перераховує 812 088,00 грн. (п.п.3.2, 3.3 Договору).
Сторонами був підписаний Додаток № 1 від 19.05.2008 до Договору, яким внесені зміни до п.3.1 Договору та викладено в наступній редакції: “Вартість будівництва квартир склала 35 653 056,00 грн. із розрахунку: вартість 1 м2 житла, за яке сплачено кошти станом на 19.05.2008р. 18 519 467,00 грн. за збудовані 3 898,84 м2 становить 4 750,00 грн. за 1 м2; вартість 1 м2 житла, за яке не сплачені кошти станом на 19.05.2008р. 17 133 589,00 грн. за недобудовані 3 202,54 м2 і становить 5 350,00 грн. 1 м2. Кінцева вартість об'єкту визначається після фактичних замірів МБТІ”.
Згідно із п.3.2 Договору в редакції Додатку № 1 від 19.05.2008, замовник станом на 19.05.2008 перерахував підряднику 18 519 467,00 грн. за збудовані 3 898,84 м2. Решту 17 133 589,00 грн. за недобудовані 3 202,54 м2 замовник зобов'язується перерахувати підряднику в наступному порядку: з травня 2008р. по квітень 2009р. щомісячно рівними частинами по 1 557 599,00 грн.
03.08.2009 сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до Договору, відповідно до якої сторони погодили, що у порядку та на умовах, визначених цим Договором, підрядник зобов'язався на власний ризик виконати роботу по будівництву 80 квартир, загальною площею 6 122,5 кв.м., за адресою: м.Біла Церква, вул. Леваневського, згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією, в обумовлений цим Договором строк, а замовник зобов'язався прийняти об'єкт та сплатити за нього кошти на умовах визначених даним договором.
Вартість будівництва квартир, в редакції Додаткової угоди № 1 від 03.08.2009 до Договору, склала 30 416 071,00 грн., в т.ч. ПДВ, із розрахунку: вартість 1 м2 житла за збудовані 3 898,84 м2 за ціною 4 750,00 грн. з ПДВ за 1 м2 житла, що становить 18 519 490,00 грн.; вартість 1 м2 житла за збудовані 1 455,7 м2 за ціною 5 350,00 грн. з ПДВ за 1 м2 житла, що становить 7 787 995,00 грн.; вартість 1 м2 житла за збудовані 767,96 м2 за ціною 5 350,00 грн. з ПДВ за 1 м2, що становить 4 108 586,00 грн. Кінцева вартість об'єкту визначається після фактичних замірів МБТІ.
Відповідно до п.3.2 Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 03.08.2009, замовник станом на 01.11.2008р. перерахував підряднику 26 307 462,00 грн., в т.ч. ПДВ за збудовані 5 354,54 м2 житла. Решту 4 108 609,00 грн. замовник зобов'язався перерахувати підряднику в наступному порядку: 1108 609,00 грн., в т.ч. ПДВ до 05.08.2009р.; 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ до 10.09.2009р.; 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ до 10.10.2009р.; 1 000 000,00 грн., в т.ч. ПДВ до 15.11.2009р.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до Актів передачі житла від 07.09.2009, від 16.09.2009, від 19.10.2009 позивач передав відповідачу квартири.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах.
Внаслідок укладення Договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міситься і в ст.. 526 ЦК України.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними мережами.
Нормами ст.. 837 ЦК України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. До окремих видів договорів підряду, встановлених параграфами 2-4 цієї глави, положення цього параграфа застосовуються, якщо інше не встановлено положеннями цього Кодексу про ці види договорів.
Приписами ст.. 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Наявні у справі докази свідчать про те, що відповідно до банківських виписок по рахунку позивача, відповідачем було сплачено на користь позивача суму основного боргу після звернення позивача з позовом до суду першої інстанції, отже в зазначеній частині вимог спір врегульовано самими сторонами, шляхом перерахування відповідачем грошових коштів, тому в зазначеній частині вимог судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Сплачене позивачем державне мито, у даному випадку, відповідно до ст.. 49 ГПК України, обґрунтовано покладені на відповідача (див. п.3.1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 №02-5/612 „Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України” зі змінами та доповненнями президії Вищого господарського суду України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 8.3 Договору передбачено, що при простроченні платежу за виконані роботи та прострочені остаточного розрахунку за збудований об'єкт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,2 % від суми заборгованості за кожен день прострочки, але не більше 5 % від неоплаченої суми.
В ч. 1 ст. 233 ГК України зазначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 83 ГПК господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції правомірно використав надане йому право на зменшення розміру пені до 50 000,00 грн.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений (п 2 ст. 625 ЦК України).
Колегія суддів вважає правомірною позицію суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних в розмірі 43442,59 грн. та 3% річних - в сумі 9929,51 грн., нарахованих за весь час прострочення платежу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень. Це стосується і відповідача, який мав довести з посиланням на конкретні докази, що ним було виконано зобов'язання за Договором в повному обсязі та вчасно.
Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги, в зв'язку з тим, що вони мають формальний характер.
Відповідно до ст.. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Стосовно посилань скаржника, що у судовому засіданні 08.04.2010 Господарським судом м. Києва не було прийнято рішення, є голослівним, оскільки в матеріалах справи міститься протокол судового засідання від 08.04.2010, де зазначено, що суддя за згодою представників сторін оголосив вступну та резолютивну частини оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2010 у справі №8/140 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст..ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю “Євро Фінанс ЛТД” на рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2010 у справі №8/140 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 08.04.2010 у справі №8/140 залишити без змін.
3. Матеріали справи №8/140 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді