01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.06.2010 № 05-5-31/5106
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Кустова Т.В. дов. №240 від 10.06.2010 року
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закрите акціонерне товариство "АБС-УКР"
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 13.05.2010
у справі № 05-5-31/5106 ( .....)
за позовом Закрите акціонерне товариство "АБС-УКР"
до ЗАТ "Національна будівельна компанія"
про стягнення заборгованості - 537898,34 грн.
На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Закритого акціонерного товариства “АБС-УКР” до Закритого акціонерного товариства “Національна будівельна компанія” про стягнення заборгованості у розмірі 537 898,34 грн. згідно договору про участь у будівництві об'єкту нерухомості (квартири) №1/03/07 від 21.03.2007 року.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.05.2010 року у справі №05-5-31/5106 позовну заяву та додані до неї документи повернуто позивачу без розгляду на підставі п. 3, 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала господарського суду першої інстанції мотивована тим, що:
- у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини. Місцевий господарський суд зазначив, що згідно ч. 2 ст. 36 ГПК України подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, відповідно до п. 5.27 Уніфікованої системи організаційно-розпорядчої документації (ДСТУ 4163-2003) відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів "Згідно з оригіналом", назви, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, засвідчуватись повинна кожна сторінка документа з відтиском печатки підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи. Позивачем ксерокопії документів належним чином не засвідчені;
- доданий до позовної заяви примірник платіжного доручення про сплату державного мита не відповідає вимогам пункту 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15 із змінами і доповненнями (далі - Інструкція), щодо відсутності у платіжному дорученні символу звітності банку - “095”.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.05.2010 року у справі №05-5-31/5106 та направити справу на розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2010 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 23.06.2010 року.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2010 року у справі №05-5-31/5106 скасувати та направити справу для подальшого розгляду до суду першої інстанції.
Представник відповідача в судове засідання 23.06.2010 року не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).
Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Враховуючи приписи ч. 3 ст. 22 ГПК України, згідно з якими сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Відповідно до ч.2 ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши оскаржувану ухвалу та позовні матеріали на предмет правильності застосування господарським судом м. Києва норм процесуального права, дійшла висновку що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для подальшого розгляду до господарського суду м. Києва з наступних підстав.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
В оскаржуваній ухвалі суду зазначено про те, що позивачем до позовної заяви додано копії документів, які не засвідчені (не завірені) належним чином.
Проте, колегія суддів не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки на позовній заяві та доданих до неї документах стоїть печатка позивача - ТОВ “АБС-УКР”.
Згідно ст. 36 Господарського процесуального кодексу України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.
Відповідно до п. 3.3 Роз'яснень Вищого господарського суду України №02-5/289 від 18.09.1997 року “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (із змінами та доповненнями) якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК України.
З позовних матеріалів вбачається, що позивачем вказано як обставини, на яких ґрунтується позовна вимога так і докази, що підтверджують викладені в заяві обставини. Якщо ж у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на п. 3 ст.63 ГПК України. У цьому випадку суддя ухвалою витребовує ці докази.
Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, у випадку сумнівів щодо копій деяких документів, суду надано право витребувати дані документи.
За таких обставин висновок суду першої інстанції щодо необхідності повернення позовної заяви на підставі п.3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України є помилковим та безпідставним.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі.
В оскаржуваній ухвалі суду зазначено про те, що доданий до позовної заяви примірник платіжного доручення про сплату державного мита не відповідає вимогам пункту 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 року № 15 із змінами і доповненнями, щодо відсутності у платіжному дорученні символу звітності банку - “095”.
Статтею 45 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позовні заяви, заяви про вжиття запобіжних заходів і заяви про оскарження рішень, ухвал, постанов господарського суду оплачуються державним митом, крім випадків, встановлених законодавством.
Згідно з п.3 ч.1 ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі.
Державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України (ч.1 ст.46 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 7 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93 із змінами і доповненнями порядок сплати державного мита встановлюється Міністерством фінансів України.
Відповідно до абз.1 п.14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої наказом Головної Державної податкової інспекції № 15 від 22.04.1993р. при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення.
Як зазначено у п.5 роз'яснень Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України” №02-5/78 від 04.03.98 (з наступними змінами та доповненнями) відсутність на платіжному дорученні відповідних реквізитів, які передбачені п.14 вказаної Інструкції не є підставою для повернення позовної заяви без розгляду, оскільки платіжне доручення вважається достатнім доказом сплати державного мита, якщо воно не повернуте Державним казначейством України.
До позовної заяви, що була подана Закритим акціонерним товариством “АБС-УКР” до Господарського суду м. Києва, додано примірник платіжного доручення від 22.04.2010 року №604, на звороті якого вчинено відповідний напис про зарахування державного мита в сумі 5379,00грн. до Державного бюджету України, скріплений першим і другим підписами посадових осіб і відбитком печатки банку, як цього вимагає пункт 14 Інструкції.
Відсутність в платіжному дорученні символу звітності банку “095” не може бути підставою вважати відсутнім доказ сплати державного мита, оскільки в платіжному дорученні зазначено про надходження коштів до державного бюджету та рахунок у ВДК, на який слід перераховувати кошти вказано вірно.
Відповідно до ст. ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.
Згідно статті 32 ГПК України наведене платіжне доручення є доказом. У випадку сумніву у його вірогідності, чи дійшовши висновку про недостатність такого доказу, суду надано право витребувати додаткові докази про зарахування державного мита до Державного бюджету України.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що Господарським судом м. Києва без достатніх правових підстав було застосовано п. п.3, 4 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України та повернуто позовну заяву Закритого акціонерного товариства “АБС-УКР” без розгляду.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до частини 2 статті 106 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до ч.4 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Таким чином, апеляційна скарга Закритого акціонерного товариства “АБС-УКР” підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 13.05.2010 року - скасуванню, з направленням справи №05-5-31/5106 на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 99, 101, 103 - 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства “АБС-УКР” задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.05.2010 року у справі №05-5-31/5106 скасувати.
Позовні матеріали №05-5-31/5106 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді