01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.06.2010 № 48/423
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сотнікова С.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Техні-Люб Компанія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.02.2010
у справі № 48/423 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "МСБУД"
до ТОВ "Техні-Люб Компанія"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 296244,18 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „МСБУД” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Техно-Люб Компанія” про стягнення 296 244,18 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.02.2010 р. у справі № 48/423 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Техні-Люб Компанія” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „МСБУД” 260 222 грн. 18 коп. заборгованості, 2 962 грн. 44 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.02.2010р. у справі № 48/423.
Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, оскільки згідно Договорів оренди № 6-01/08 від 16.01.2008 року, № 6-01/09 від 16.01.2009 року та № 6-01/10 від 16.01.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Техні-Люб Компанія” тривалий час знаходиться за іншою адресою, а саме: м. Київ, вул. В. Забійли, 7-б, у зв'язку з чим не з'явився у судове засідання.
З огляду на викладене, на думку апелянта, рішення, прийняте господарським судом міста Києва з даного спору, є необґрунтованим та таким, що не відповідає істині, у зв'язку з відсутністю відповідача під час слухання справи. Суд першої інстанції, на думку відповідача, не мав змоги всебічно дослідити всі докази, наявні у відповідача, які мають важливе значення по справі та об'єктивно вирішити даний спір.
21.05.2010 року ухвалою Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Техні-Люб Компанія” було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 08.06.2010 року.
Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду 07.06.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Техні-Люб Компанія” надійшло клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 48/423, в якому він просив відкласти розгляд апеляційної скарги у зв'язку з неможливістю забезпечити явку повноважних представників у судове засідання 08.06.2010 року.
У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні позивач заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2010р. у справі № 48/423 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного Господарського суду від 08.06.2010 року відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України, було відкладено розгляд справи в зв'язку з заявленим клопотанням відповідача про відкладення розгляду апеляційної скарги.
Представники позивача та відповідача в судове засідання 22.06.2010 року не з'явились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами та без участі представників позивача та відповідача.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, 24.04.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „МСБУД” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Техні-Люб Компанія” (покупець) було укладено договір купівлі -продажу №240409 (далі-Договір).
Відповідно до п 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця: один приоб'єктний бетонозмішувальний комплекс "PICCINI" RBM-1000 далі - "товар"), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього говору.
Специфікацією №1 до Договору сторони погодили технічні характеристики та комплектацію комплексу "PICCINI" RBM-1000.
Згідно із ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов Договору передав товар на загальну суму 747013,32 грн., що підтверджується видатковими накладними №МС-00056 від 8.05.2009 р. та №МС-00045 від 24.04.2009 р. Вказані накладні від імені відповідача підписані керівником, який діє на підставі Статуту, та скріплені печаткою.
Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем грошового зобов'язання по внесенню платежів згідно Договору за квітень - листопад 2009 року.
Згідно із пунктом 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо говором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктами 6.3, 6.4 Договору передбачено, що авансовий платіж в сумі 5000 євро, що еківалентні до гривні здійснюється покупцем в термін до 3 робочих днів після письмового повідомлення постачальника про готовність до відвантаження товару. Наступні оплати вартості ару здійснюються покупцем в порядку визначеному графіком оплат: по 5 546,00 євро до 25 числа кожного місяця у період з 25 травня 2009 року по 25 квітня 2010 року.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Згідно із п. 6.5 Договору платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривнях) шляхом перерахування вказаної в графіку платежу суми по курсу обміну валют встановленого НБУ на дату оплати, до якої додається три відсотки.
Отже, сторонами погоджено інший порядок визначення гривневого еквіваленту грошового зобов'язання, встановленого в євро.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за період з квітня по листопад 2009 року відповідач повинен був сплатити 506457,50 грн., в якості оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено господарським судом міста Києва, на момент подачі позовної заяви відповідачем здійснено оплату товару у розмірі 210213,32 грн., що підтверджується банківськими виписками рахунку позивача (наявні в матеріалах справи).
Таким чином, заборгованість відповідача за спірний період по оплаті переданого згідно Договору товару становить 296244,18 грн., строк виконання грошового зобов'язання якого в цій частині настав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та і учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, та не спростовано доводами апеляційної скарги, під час розгляду справи позивач надав докази часткового погашення боргу відповідачем у розмірі 35800,00 грн., що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 08.12.2009 року
Відповідно до п.1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 35800,00 грн. підлягає припиненню згідно п.1-1. ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.
Доказів погашення заборгованості за переданий товар у розмірі 260444,18 грн. відповідачем не подано.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення шовних вимог та стягнення з TOB "Техні-Люб Компанія" на користь TOB "МСБУД" заборгованість у розмірі 260444,18 грн.
Твердження апелянта, що рішення першої інстанції є необґрунтованим, необ'єктивним та таким, що не відповідає істині лише у зв'язку з відсутністю відповідача під час розгляду справи судом першої інстанції, не приймаються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані в розумінні ст.ст. 33,34,36 ГПК України з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом міста Києва на адресу відповідача, яка була зазначена самим апелянтом в розділі 11 Договору (місто Київ, вул. Сім'ї Хохлових,15) направлялися всі ухвали суду першої інстанції, а саме: ухвала про порушення провадження у справі від 14.12.2009 року та ухвала про відкладення розгляду справи від 28.12.2009 року та 18.01.2010 року, що підтверджується штампом відділу діловодства господарського суду міста Києва на зворотних аркушах даних ухвал.
Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками адресат вибув, адресат відсутній і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважаться належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, відповідач не звертався до позивача з офіційним повідомленням про зміну своєї фактичної адреси, або пропозицією укласти додаткову угоду з приводу зміни фактичної адреси, яка зазначена в договорі.
За таких обставин Господарський суд міста Києва вжив всіх передбачених законом заходів щодо повідомлення учасників судового процесу про час і місце судового засідання, в тому числі відповідача (за адресою, вказаною в договорі та у витязі з Єдиного державного реєстру).
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 104 ГПК України.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки часткове погашення боргу здійснено після звернення позивача до суду.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 36, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Техні-Люб Компанія” залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2010 р. у справі № 48/423 залишити без змін.
3. Матеріали справи №48/423 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом одного місяця у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
24.06.10 (відправлено)