01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.06.2010 № 40/466
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Іваненко Я.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -не з"явились
від відповідача -не з"явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Компанія Вікат"
на рішення Господарського суду м.Києва від 02.03.2010
у справі № 40/466 ( .....)
за позовом ТОВ "Компанія Вікат"
до Комунальне підприємство "Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду" Солом"янської районної у м. Києві ради
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання договору оренди нежитлового приміщення неукладеним
Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.03.2010 року у справі 40/466 в позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Вікат» до Комунального підприємства «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради про визнання договору оренди нежитлового приміщення недійсним відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Вікат» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 02-4.1/2611 від 07.04.2010 року), в якій просить суд поновити пропущений строк на подання апеляційної скарги, прийняти апеляційну скаргу до провадження, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача.
Вважає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та невідповідністю висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Скаржник відмічає, що 19.08.2008 року між сторонами у справі було підписано договір оренди нежитлового приміщення № 841/3 від 19.08.2008 року та додаток до цього договору - акт приймання - передачі нежилого приміщення площею 338,1 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Антонова, буд. 2/32, корп. 4А, проте фактично передача об'єкту оренди не відбулася.
При цьому, апелянт відмічає, що орендар не забезпечив орендарю доступ до приміщення (не передав ключі тощо).
Апелянт вважає, що місцевим господарським судом було необґрунтовано не надано оцінки акту від 04.02.2009 року, складеного відповідачем, який свідчить про те, що приміщення не використовувалось та вхідні двері його було заварено орендодавцем у зв'язку з невикористанням приміщення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2010 року у справі № 40/466 апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 11.05.2010 року о 12 год. 00 хв.
У відзиві на апеляційну скаргу КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради просить суд залишити рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2010 року у справі № 40/466 - без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення.
Відповідач зазначив, що, підтверджуючи факт укладення договору, позивач прийняв приміщення за актом приймання передачі та здав приміщення за актом приймання - передачі, внаслідок розірвання оспорюваного договору.
Крім того, відповідач відмічає, що твердження позивача щодо спірності приміщення за адресою вул. А. Антонова, 2/32, корп. 4А, у зв'язку з тим, що на момент підписання Договору оренди № 841/3 від 19.08.2008 року зазначене приміщення було об'єктом судового спору між попереднім орендарем та ТОВ „Севастопольська площа”, не відповідає дійсності, оскільки договір вважається укладеним з моменту підписання акту прийому - передачі , а саме з 22 вересня 2008 року.
При цьому, вказане вище приміщення було об'єктом спору до 17.09.2008 року, що підтверджується актом державного виконавця від 17.09.2008 року, в якому зазначено, що приміщення площею 466,05 кв. м. за адресою вул. А. Антонова, 2/32, корп. 4А звільнено від будь-яких осіб та майна, а тому, ніщо не перешкоджало позивачу використовувати дане приміщення з 22.09.2008 року.
Крім того, оскільки позивачем в порушення умов договору не проводились оплати по договору, відповідачем було надіслано претензію від 20.01.2009 року № 214/57 та пропозиція про дострокове розірвання договору від 05.02.2009 року № 476/57.
Разом з тим, 04.02.2009 року на підставі наказу КП „Дирекція” керуючись п. 9.4 Договору оренди приміщення за адресою: вул. А. Антонова, 2/32, корп. 4А було опечатано представниками КП „Дирекція” та з цього моменту жодних нарахувань останнім не проводилось.
У судовому засіданні 11.05.2010 року була оголошена перерва на 25.05.2010 року на 10 год. 45 хв.
В судове засідання 25.05.2010 року з'явився повноважений представник відповідача та підтримав свої вимоги викладені у відзиві на апеляційну скаргу, а уповноважений представник позивача не з'явився, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.05.2010 року розгляд справи було відкладено на 08.06.2010 року у зв'язку з неявкою в судове засідання представника позивача.
В судове засідання 08.06.2010 року повноважні представники сторін не з'явилися.
Враховуючи те, що сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законного та обґрунтованого рішення, колегія суддів, порадившись, ухвалила розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
До Господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “Компанія Вікат” з позовом до Комунального підприємства “Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду” Солом'янської районної у м. Києві ради про визнання договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 19.08.2008 року № 841/3 неукладеним.
У ході розгляду справи позивачем до Господарського суду м. Києва було подано заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній просив господарський суд визнати договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 19.08.2008 року № 841/3 недійсним.
Судом першої інстанції встановлено, що 19.08.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Вікат» та Комунальним підприємством «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради на підставі розпоряджень Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації № 2492 від 29.12.2007 року, № 1426 від 29.12.2007 року було укладено договір № 841/3 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення загальною площею 338,1 кв.м. по вул. А. Антонова, 2/32 корп. 4А.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, Договір оренди № 841/3 нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва від 19.08.2008 року скріплений підписами і печатками обох сторін.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що 31.10.2008 року сторони у справі уклали Додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди нежитлового приміщення № 841/3.
Відповідно до п. 4.1 Договору орендодавець зобов'язався протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору передати, а орендар прийняти за актом приймання-передавання об'єкт оренди.
22.09.2008 року ТОВ «Компанія Вікат» та КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради підписали акт приймання-передавання, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкт оренди загальною площею 338,1 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. А. Антонова, 2/32 корп. 4А.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, 11.03.2009 року ТОВ «Компанія Вікат» було передано КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради відповідно до акту приймання-передачі (зворотній), об'єкт оренди загальною площею 338,1 кв.м., що розташований за адресою: м. Київ, вул. А. Антонова 2/32 корп. 4А.
Разом з цим, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до акту державного виконавця від 17.09.2009 року про примусове виконання рішення суду за наказом № 3/272 від 18.08.2008 року, за яким ТОВ “Севастопольська площа” виселене з нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. А. Антонова, 2/32 корп. 4А.
Таким чином, господарський суд встановив, що виселення попереднього орендаря (ТОВ “Севастопольська площа”) з нежитлового приміщення м. Київ, вул. А. Антонова, 2/32 корп. 4А відбулось ще до моменту укладення спірного договору від 19.08.2008 року між сторонами та підписання акту приймання-передавання від 22.09.2008 року.
З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов висновку, що доводи позивача, викладені в позовній заяві, про те, що останній не приймав приміщення, що є об'єктом спірного договору, у орендне користування, оскільки на дату, вказану в акті, вказане приміщення було предметом господарського спору у справі про виселення попереднього орендаря - ТОВ “Севастопольська площа” є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з їх недоведеності, оскільки позивачем не були забезпечені докази того, що останній звертався до відповідача з вимогами щодо передачі об'єкта оренди, а відтак наявні у матеріалах справи докази не засвідчують безспірність обставин, повідомлених позивачем щодо не передавання йому у користування об'єкту оренди загальною площею 338,1 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. А. Антонова 2/32 корп. 4А.
При цьому, суд першої інстанції визнав хибним висновок позивача стосовно того, що договір оренди є недійсним, з підстав невиконання відповідачем істотних умов щодо виконання зобов'язання по передачі об'єкта оренди у користування.
Крім того, місцевий господарський суд констатував, що позивачем не було доведено, що спірний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним та наявність інших підстав для визнання спірного договору недійсним.
В контексті викладеного, позовні вимоги позивача про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва від 19.08.08 №841/3, укладеного між ТОВ «Компанія Вікат» та КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради, місцевий господарський суд визнав такими, що не підлягають задоволенню як безпідставні та необґрунтовані.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
За приписами статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальними правилами викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. За такими ж правилами укладається і додаткова угода до господарського договору.
За договором оренди (ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України) орендодавець зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Відносини щодо оренди комунального майна регулюються Законом України „Про оренду державного та комунального майна”.
Частиною 1 статті 1 Закону України „Про оренду державного так комунального майна” врегульовано організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.
При цьому, порядок укладення договору оренди визначений ст. 9 Закону України „Про оренду державного так комунального майна”.
Згідно ч. 1 ст. 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є визнання договору № 841/3 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва від 19.08.2008 року недійсним.
При цьому, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, спірне нежиле приміщення відповідно до рішення Солом'янської районної у місті Києві ради від 19.12.2007 року № 218 „Про утворення комунальних підприємств” належить до комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва.
Так, відповідно до частини 5 статті 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 60 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до Закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Відповідно до ст. 287 Господарського кодексу України та ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендодавцями є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування (місцевими радами) управляти майном, яке перебуває у комунальній власності.
19.08.2008 року, відповідно до розпорядження Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації № 1426 від 19.08.2008 року, між позивачем та відповідачем було укладено договір № 841/3 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва, за умовами якого орендарю в строкове платне користування було надане нежиле приміщення загальною площею 338,1 кв.м., у тому числі 1 - поверх - 145,6 кв.м., підвал - 192,5 кв.м. (п. 2.2 Договору), яке розташоване за адресою м. Київ: вул. А. Антонова, 2/32 корп. 4А.
Зазначений Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.
Строк дії Договору встановлено з 19.08.2008 року до 19.07.2011 року (п. 9.1 Договору).
При цьому, як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 22.09.2008 року між сторонами у справі було підписано акт прийому - передачі, згідно з яким КП «Дирекція з управління та обслуговування житлового фонду» Солом'янської районної у м. Києві ради передало, а ТОВ „Компанія Вікат” прийняло об'єкт оренди загальною площею 338.1 кв.м., який розташований за адресою: м. Київ, вул. А. Антонова, 2/32, корп. 4А., зазначивши, що приміщення знаходиться в задовільному санітарно - технічному стані.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо його сторони у відповідній формі дійшли згоди у відношенні усіх істотних умов договору.
Договір оренди вважається укладеним за наявності у ньому передбачених ч. 1 ст. 10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” істотних умов.
З посиланням на невиконання відповідачем істотних умов договору, зокрема, щодо виконання зобов'язань по передачі об'єкта оренди у користування, позивач вважає спірний договір оренди таким, що має бути визнаний судом недійсним на підставі ст. 207 Господарського кодексу України та ст. 215 Цивільного кодексу України.
Згідно ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Також, вказаною статтею встановлено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 Цивільного кодексу України, зокрема, передбачено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.78р. № 3 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” зазначено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
За змістом ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, якщо орендодавець у строки і на умовах, визначених у договорі оренди, не передасть орендареві об'єкт оренди, орендар має право вимагати від орендодавця передачі об'єкта та відшкодування збитків, завданих затриманням передачі, або відмовитися від договору і вимагати відшкодування збитків, завданих йому невиконанням договору оренди.
Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
А згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене вище, та з урахуванням того, що:
- в матеріалах справи наявні: оформлений належним чином акт приймання - передавання об'єкту оренди від 22.09.2008 року; Додатково угода від 31.10.2008 року про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення № 841/3; оформлений належним чином акт приймання - передавання (зворотній) об'єкту оренди від 11.03.2009 року;
- в матеріалах справи відсутні будь - які докази звернення позивача до відповідача з вимогами щодо передачі об'єкта оренди; -
колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про недоведеність позивачем обставин щодо не передавання останньому у користування об'єкту оренди та формальність акту приймання - передавання від 22.09.2008 року та щодо неспрямованості спірного договору на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, а отже, і обставин, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним.
Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.03.2010 року у справі № 40/466 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Вікат” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 40/466 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
14.06.10 (відправлено)