01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
26.04.2010 № 47/338
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Коструб М.П. - представник за довіреністю № 333 від 16.04.2010 року
від відповідача 1 -Артюхов Е.С. - представник за довіреністю № б/н від 02.04.2009 року
від вдіповідача 2 - Соболєв А.Л. - представник за довіреністю № 259-НЮ від 25.01.2010 року
Майданік В.В. - представник за довіреністю № 259-НЮ від 25.01.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Київгума"
на рішення Господарського суду м.Києва від 28.01.2010
у справі № 47/338 ( .....)
за позовом ТОВ "Слов"янська Індустріальна спілка "Сода"
до ТОВ "Київгума"
Державне територіально-галузеве об"єднання "Південно-Західна залізниця"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 48979,51 грн.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Слов'янська Індустріальна спілка «Сода», у квітні 2009 р. звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до відповідачів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгума» та Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» (Залізнична станція «Київ-товарний» ) про стягнення 4899,51 грн. У процесі розгляду справи позивач збільшив суму позову і просив стягнути з урахуванням збільшення сум пені та 3 % річних 50 860,86 грн.
Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем зобов'язань покупця за договором поставки у частині нездійснення оплати за поставлений продавцем і прийнятий покупцем товар - крейду диспансерну, у кількості 68 тон на загальну суму 41 280,48 грн, право власності на яку перейшло до покупця з моменту передачі продавцем крейди до перевезення.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київгума» (надалі покупець) позов не визнало, пославшись на те, що продавець не забезпечив належного перевезення товару, оскільки його завантаження проводилося у вагон, який не відповідав вимогам для перевезення крейди і мав очевидні для вантажовідправника несправності, як-от: нещільно закриті двері, діри у стінах, внаслідок чого крейда замокла і не відповідала вимогам НД по показнику вмісту вологи - при нормі 03 %, крейда мала 0,43 % вологи. Як зазначав покупець за цих обставин, що крейда могла бути використана за призначенням при умові додаткового її сушіння та просіву, у зв'язку із чим просив про зменшення ціни товару на суму необхідних витрат для усунення недоліків або відшкодування йому вартості таких витрат.
Залізниця проти позову заперечувала, вказуючи на те, що в силу ст. ст. 130, 133 Статуту залізниць, позивач не подав документів на підтвердження права позивача на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недоліків, псування, пошкодження вантажу, мотивуючи тим, що таке право належить лише одержувачу вантажу (за умови пред'явлення ним накладної, комерційного акту і документу, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу), або іншій особі, права на пред'явлення позову та претензій якої засвідчені переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції).
Місцевий господарський суд, задовольнивши повністю вимоги щодо стягнення вартості поставленого товару з покупця, послався на те, що з моменту здачі товару перевізнику ризик пошкодження товару ніс покупець.
Факт отримання покупцем товару, який не може бути використати за своїм призначенням, суд першої інстанції розцінив як такий, що не має значення для звільнення покупця від обов'язку оплатити вартість товару, адже покупець не скористався наданими йому статтею 678 ЦК України правами і відповідних вимог продавцю не заявляв.
Залізниця була звільнена від відповідальності за невиконання покупцем зобов'язань оплатити вартість товару, з огляду на те, що така відповідальність не може бути поставлена у вину перевізнику у правовідносинах, які виникли за договором поставки, стороною якого залізниця не була.
З висновками місцевого господарського суду не погодився покупець, і, звернувшись з апеляційної скарги до Київського апеляційного господарського суду, просив рішення суду першої інстанції скасувати , прийнявши нове - про відмову у задоволення позову у повному обсязі.
Апеляційна скарга умотивована тим, що місцевим господарським судом не були враховані умови договору поставки, за якими продавець надав гарантії якості товару покупцю упродовж шести місяців з дня випуску відвантаженої партії товару.
На думку апелянта, який посилався при цьому на п. А4 “Поставка” Міжнародних правил ІНКОТЕРМС-2000, місцем випуску відвантаженої партії товару є станція призначення - Київ-товарний , тому продавець мав нести всі ризики випадкового пошкодження товару до моменту його поставки до цієї станції . Оскільки товар поступив на станцію призначення 01.12.2008 р., і перед початком розвантаження покупець виявив невідповідність товару заявленим стандартам якості, про що був складений акт і повідомлений продавець, апелянт вважав, що вимоги продавця про стягнення з покупця вартості поставленого товару та покладення на нього відповідальності за невиконання грошових зобов'язань були неправомірно задоволені судом .
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010 року у справі № 47/338 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгума" прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд справи призначено на 29.03.2010 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2010 року здійснено заміну у складі колегії суддів та передано справу № 47/338 для подальшого апеляційного провадження колегії у складі головуючого судді: Коротун О.М., суддів Кропивної Л.В., Кондратової І.Д.
У судовому засіданні 29.03.2010 року на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву на 31.03.2010 року.
Через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу від 30.03.2010 року (вх. № 02-7.1/1638), в якому він заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення Господарського суду м. Києва від 28.01.2010 року у справі № 47/338 без змін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 31.03.2010 року розгляд справи № 47/338 було відкладено у зв'язку з нез'явленням у засідання представника позивача та у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів на 19.04.2010 року.
У судовому засіданні 19.04.2010 року на підставі ст. 77 ГПК України було оголошено перерву на 26.04.2010 року.
У судове засідання 26.04.2010 року з'явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Слов'янський індустріальний союз "Сода", Товариства з обмеженою відповідальністю "Київгума", Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця" в особі Залізничної станції «Київ-Товарний».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, підставою вимог про стягнення заборгованості за поставлений товар, неустойки, нарахованої за прострочку в оплаті та 3 % річних є двосторонній договір поставки за № 48/08/м, укладений між продавцем (позивачем ) та покупцем (відповідачем) 07.07.2008 р. із змінами до нього від 20 листопада 2008 р.
Перевізник, залучений позивачем в якості відповідача у справі, стороною за договором поставки не являвся, а тому не міг бути зобов'язаною стороною за цим договором і, відповідно, нести відповідальність за неналежне виконання його умов.
У цьому відношенні висновки місцевого господарського суду відповідають фактичним обставинам справи, характеру спору і змісту зобов'язання.
Як з'ясовано судом апеляційної інстанції, спір між продавцем та покупцем виник внаслідок невиконання покупцем зобов'язань за договором поставки крейди диспенсерної, поставленої продавцем шляхом передачі її до перевезення залізничним транспортом 25.11.2008 р. вагоном № 24458945 у кількості 68 тон на загальну суму 41 280,48 грн., що підтверджується квитанцією про приймання вантажу (а.с. 36, т. 1), і прийнятої покупцем на станції призначення 01.12.2008 р.
У момент розвантаження, як випливає з акту № 28, складеного 01.12.2008 р. за участю лише представників покупця (а.с. 94, т. 1), була виявлена невідповідність вимогам товару, заявленим договором стандартам якості по показнику вологості, у зв'язку із чим у акті зроблено висновок про повернення товару постачальнику.
Крім цього у матеріалах справи наявний інший акт № 11 від 03.12.2008 р. (а.с. 43, т. 2), який складений за участю продавця та покупця і у якому, крім особливої думки представників продавця щодо прийняття товару покупцем з порушенням умов договору та збереження його у непридатному для цього місці, висловлювалися рекомендації на необхідність сушки і повернення товару у частині, яку не можливо висушити, продавцю.
Обидва акти, про що вказував продавець, не відповідали вимогам "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю" П-7, затвердженої постановою Держарбітражу при СМ СРСР від 25.04.1966 р., оскільки у них відсутні дата та номер документів щодо повноважень осіб, визначених у актах в якості представників сторін.
З листування між продавцем та покупцем вбачається, що покупець, звертаючись до продавця, вказував на непридатність отриманого ним товару для використання за призначенням і припускав, що у момент відвантаження товару він був неналежної якості, або його пошкодження сталося через невірно обрану продавцем упаковку товару.
У зв'язку із цим покупець просив продавця прийняти рішення щодо пропорційного зменшення ціни товару на суму витрат, які виникнуть у майбутньому і будуть викликані сушінням та просівом крейди, або відшкодувати такі витрати , про що йшлося у листі № 20/08 від 10.12.200 р. - а.с. 52-54, т. 2).
Натомість у листі № 01пр-2 від 14.01.2009 р. (а.с. 66, т. 1) покупець ставив питання про готовність використати крейду та розрахуватися за неї у разі компенсування продавцем втрат від її додаткової сушки.
Як випливає з матеріалів справи, вірно встановлено місцевим господарським судом, і не заперечується покупцем, крейда дисперсна продавцю не повернута , її вартість покупцем не оплачена.
Договір купівлі-продажу станом на момент прийняття судом першої інстанції спірного рішення не був розірваним, або в іншій, встановлений законом спосіб, припиненим, тим більше, що у п. 8.2. договору прописаний порядок розірвання договору за ініціативою однієї із сторін. Цим порядком передбачена обов'язковість повідомлення стороною , яка прийняла рішення про розірвання договору , іншої сторони за місяць до моменту розірвання.
За загальним правилом, викладеним у ч. 1 статті 680 ЦК України, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Окрім цього у цій статті йдеться про те, що якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку і який обчислюється щодо товару, що перевозився або був відправлений поштою, від дня одержання товару в місці призначення ( ч. 2 ст. 680 ЦК України).
Відповідно до п. 3.2. договору купівлі-продажу постачальник гарантує якість поставленого товару згідно ТУ протягом 6-ти місяців з дати випуску відвантаженого товару.
Згідно з ч. 4 ст. 269 ГК України гарантійний строк придатності та зберігання товарів обчислюється від дня виготовлення товару.
З акту № 11, складеного від 03.12.2008 р. (а.с. 43, т. 2), випливає, що датою випуску товару є 24.11.2008 р.
Питання, передане на вирішення суду у даному спорі , полягає у тому, чи звільняється покупець за договором купівлі-продажу від виконання (і у якій мірі) своїх зобов'язань по оплаті відвантаженого йому продавцем і прийнятого покупцем товару, якщо покупець виявив недоліки товару, повідомив продавця у межах гарантійного строку, але товар продавцю не повернув , від договору купівлі-продажу не відмовився, до суду з позовом щодо недоліків проданого його товару не звернувся.
Згідно з частиною 1 та 2 ст. 676 ЦК України гарантійний строк починається з моменту передання товару покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.
Частиною 2 ст. 676 ЦК України допускається продовження гарантійного строку, встановленого договором купівлі-продажу, на час, протягом якого покупець не міг використовувати товар у зв'язку з обставинами, що залежать від продавця, до усунення їх продавцем .
Відповідно до ч. 1 статті 678 ЦК України покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.
Згідно ч. 2 цієї статті у разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.
Водночас, в силу норми ч. 4 ст. 678 ЦК України положення цієї статті застосовуються, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншим законом.
Поряд з цим слід врахувати, що стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст. 264 ГК України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. Законодавством можуть бути передбачені особливості поставки окремих видів продукції виробничо-технічного призначення або виробів народного споживання, а також особливий порядок здійснення поставки продукції для державних потреб. Основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Таким чином ч. 2 ст. 712 ЦК України надає всім положенням ст. ст. 655-697 ЦК України диспозитивного значення, якщо йдеться про їх застосування до зобов'язань поставки.
Тобто, переважному застосуванню до зобов'язань поставки підлягають положення ст.ст. 264-271 ГК України, а положення ст. ст. 655-697 ЦК України підлягають застосуванню, якщо інше не передбачено законами, що формулюють спеціальні правила щодо поставки.
Відповідно до частини 5 статті 268 ГК України у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми.
Згідно з ч. 6 цієї статті у разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.
Гарантії якості товарів, а також претензії у зв'язку з недоліками поставлених товарів регулюються ст. 269 ГК України.
Так за змістом ч. 6 ст. 269 ГК України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни.
Однак, у будь-якому разі вимоги покупця щодо товарів неналежної якості при наявності спору мають бути оформлені відповідним позовом, про що йдеться у частині 8 ст. 269 ГК України, згідно з якою позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з доводами апелянта у тому, що одна лише вказівка у договорі поставки на перехід права власності на товар від дня його прийняття перевізником до перевезення і у зв'язку із цим ,як вважав продавець, перехід до покупця ризиків втрати , пошкодження товару, не має правового значення і не обмежує прав покупця заявити продавцю про недоліки товару у межах гарантійного строку, визначеного договором , який продовжується на час, коли товар не знаходився у володінні покупця і до моменту його вивантаження перебував у дорозі, внаслідок чого недоліки не могли бути виявленими покупцем.
З оцінки доказів, зібраних сторонами у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що про недоліки товару, у т.ч. щодо якості , могли бути заявлені протягом шестимісячного гарантійного строку, перебіг якого хоч і почався від дати виготовлення товару, тобто з 24.11.2008 р., однак продовжився на час , у період якого покупець не міг об'єктивно виявити недоліки товару , тобто з 24.11.2008 р. до 01.12.2009 р. (моменту вивантаження товару з вагону).
Такий висновок ґрунтується і відповідає як ч. 2 ст. 690 ЦК України, так і положенням ст. 269 ГК України.
Матеріали справи не свідчать про те, що покупець протягом шести місяців з дня встановлення ним у належному порядку недоліків поставлених йому товарів звернувся до суду з вимогами до продавця про недоліки товару, які ним були виявлені у межах гарантійного строку , оскільки рішення компетентного суду покупцем господарському суду першої інстанції надано не було. Так само ним не було подано вказаного рішення і до суду апеляційної інстанції із обґрунтуванням об'єктивних причин неможливості подання такого доказу у суд першої інстанції.
Поза як покупець не скористався своїми правами і не звернувся до суду з відповідним позовом, він хоч і не позбавився прав, визначених ст.. 269 ГК України, однак, не вправі скористатися наявністю цих прав в якості заперечень вимог продавця щодо оплати вартість товару, про недоліки якого не були ним заявлені у встановленому законом порядку, в силу того, що процесуальною сутністю строків позовної давності на вимоги про недоліки товару, які є скороченими, є не втрата прав , а можливість їх судового захисту .
Суд першої інстанції, коли зазначав на відсутність доказів реалізації покупцем прав, наданих йому законом, звертав увагу саме на цю обставину.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приймає до уваги також приписи статті 268 ГК України, частинами 5-8 якої встановлено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів, а якщо товари уже оплачені покупцем, - вимагати повернення сплаченої суми. У разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника. Якщо поставлені товари відповідають стандартам або технічним умовам, але виявляться більш низького сорту, ніж було зумовлено, покупець має право прийняти товари з оплатою за ціною, встановленою для товарів відповідного сорту, або відмовитися від прийняття і оплати поставлених товарів. У разі якщо покупець (одержувач) відмовився від прийняття товарів, які не відповідають за якістю стандартам, технічним умовам, зразкам (еталонам) або умовам договору, постачальник (виробник) зобов'язаний розпорядитися товарами у десятиденний строк, а щодо товарів, які швидко псуються, - протягом 24 годин з моменту одержання повідомлення покупця (одержувача) про відмову від товарів. Якщо постачальник (виробник) у зазначений строк не розпорядиться товарами, покупець (одержувач) має право реалізувати їх на місці або повернути виробникові. Товари, що швидко псуються, підлягають в усіх випадках реалізації на місці.
Таким чином, з огляду на вказане, закон не звільняє покупця від обов'язку оплатити вартість товару, що був переданий з недоліками, але не був повернутий продавцю. Інша річ, що така вартість може бути зменшена на суму витрат покупця, якщо такі витрати ним доведені .
Судом першої інстанції на підставі оцінки матеріалів справи встановлено, що товар продовжує знаходитися у покупця; існують зобов'язання покупця щодо оплати вартості прийнятого ним товару, адже зобов'язання з повернення товару продавцю виникне не раніше, ніж відпаде підстава його придбання ; така підстава може виникнути не раніше, як договір буде розірвано за ініціативою покупця.
Отже, колегія суддів прийшла до висновку про те, що за існуючих обставин вірним є висновок місцевий господарського суду, який задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за переданий і прийнятий покупцем товар і поклав на покупця як зобов'язану за господарсько-правовим зобов'язанням особу, яка не виконала своїх зобов'язань, відповідальність, передбачену договором та законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів
Враховуючи викладене, а також те, що умовами договору передбачений строк, протягом якого товар мав бути оплачений покупцем , але цих зобов'язань покупець не виконав, п. 5.2. договору встановлена відповідальності покупця за несвоєчасну оплату вартості переданого йому товару у вигляді пені за кожен день прострочення і за весь час прострочення , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який перерахувавши за вказаний позивачем період заявлені суми, частково задовольнив заявлені до стягнення 3 процентів річних у розмірі 990 грн. та 7631 грн. пені , і стягнув з покупця пені у розмірі 6992,63 грн. та 3 процентів річних, нарахованих згідно із ст. 625 ЦК України, які становлять 916,11 грн.
Правомірним і обґрунтованим слід вважати висновок місцевого господарського суду, який відмовив позивачу у стягненні за рахунок покупця збитків у розмірі 5000 грн. у вигляді упущеної вигоди внаслідок зупинки виробництва та втрату у зв'язку з із цим доходів від підприємницької діяльності позивача.
Колегія суддів поділяє правову позицію місцевого господарського суду про відсутність причинно-наслідкового зв'язку між невиконанням покупцем своїх договірних зобов'язань і зупинкою виробництва на підприємстві позивача, внаслідок чого той не міг отримувати доходи від підприємницької діяльності. Апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що зупинка виробництва є результатом господарювання підприємства, а ризики підприємницької діяльності є ризиками самостійно господарюючого суб'єкта. Вірним є розподіл судових витрат , здійснений судом у відповідності до приписів ст. 49 ГПК України .
За таких обставин справи, підстави для скасування чи зміни судового рішення та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду міста Києва від 28.01.2010 року у справі № 47/338 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київгума» - без задоволення.
Матеріали справи № 47/338 повернути місцевому господарському суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом місяця.
Головуючий суддя
Судді
14.05.10 (відправлено)