01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.04.2010 № 43/416
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Глаголєв П.О.- представник за дов. № 11 від 01.03.2010р.
від відповідача - Дудар С.К.- представник за дов. б/н від 18.11.2009р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Гарт-С"
на рішення Господарського суду м.Києва від 05.11.2009
у справі № 43/416 ( .....)
за позовом ТОВ "Телехаус Київ Трейд"
до ТОВ "Гарт-С"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 9891,56 грн.
Суть рішення і апеляційної скарги:
У вересні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Телехаус Київ Трейд» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» про стягнення 9 891,56 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач виконав належним чином зобов'язання за договором поставки № 01/04 від 01.04.2008 року, проте Відповідач, в порушення умов Договору, не розрахувався за поставлений товар, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 8 906, 03 грн. основного боргу, 93, 02 грн. 3 % річних, 710, 53 грн. пені та 181, 98 грн. інфляційних нарахувань.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 року у справі № 43/416 позовні вимоги задоволено повністю: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Телехаус Київ Трейд» 8 096,03 грн. основного боргу, 93,02 грн. 3 % річних, 710,53 грн. пені, 181,98 грн. інфляційних нарахувань, 102,00 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 року у справі № 43/416 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Телехаус Київ Трейд».
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні та недоведеності обставин, що мають суттєве значення для справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що договором передбачений наступний порядок оплати товару: оплата здійснюється Покупцем через 14 календарних днів від факту реалізації товару. А оскільки позивачем не надані докази реалізації товару, то і стверджувати про невиконання ТОВ «Гарт-С» зобов'язання у частині дотримання строків оплати не можна.
Крім того, апелянтом заявлене клопотання про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.02.2010 року у справі № 43/416 відновлено пропущений строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.03.2010 року.
У судове засідання 03.03.2010 року з'явилися представники сторін.
На підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено перерву до 29.03.2010 року.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23 від 29.03.2010 року «Про зміну складу колегії суддів» у зв'язку з виробничою необхідністю розгляд апеляційної скарги було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Кропивна Л.В., Кондратова І.Д.
У судове засідання 29.03.2010року з'явилися представники сторін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2010 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 21.04.2010 року на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/3 від 21.04.2010 року «Про зміну складу колегії суддів» у зв'язку з виробничою необхідністю (зайнятістю судді Кондратової І.Д.) розгляд апеляційної скарги було доручено колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Кропивна Л.В., Поляк О.І.
У судове засідання 21.04.2010 року з'явилися представники сторін.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції просив суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 року у справі № 43/416 і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариству з обмеженою відповідальністю «Телехаус Київ Трейд».
Представник позивача просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 05.11.2009 року у справі № 43/416 як таке, що прийняте з повним та всебічним розглядом всіх обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд, -
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.04.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Телехаус Київ Трейд" (далі - Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Гарт - С" (далі - Відповідач) було укладено договір № 01/04 від 01.04.2008 року.
За умовами п. 1.1 Договору Позивач зобов'язується у зумовлені цим Договором строки передати товар у власність Відповідача, а Відповідач зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму на умовах та в порядку, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 2.3 Договору сторони погодили, що право власності на поставлені товари, а також ризик випадкової втрати чи випадкового пошкодження товару переходить до Відповідача з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін товарної накладної, яка засвідчує момент передачі товару.
На виконання умов Договору Позивач передав Відповідачу товар на загальну суму 12 096, 34 грн. Факт прийняття вказаної продукції Відповідачем не заперечується і підтверджується підписаними сторонами та скріпленими їх печатками видатковими накладними, наявними в матеріалах справи.
Згідно п. 6.1.1 Договору Відповідач зобов'язаний оплачувати товар протягом 14 календарних днів від факту його реалізації та відповідно до п. 6.1.2 Договору на підтвердження факту реалізації, суми оплати кожні 30 календарних днів надавати звіт Позивачу щодо реалізації товару.
Однак з наявних в матеріалах справи платіжних доручень (а.с. 21-23) вбачається, що Відповідач свої зобов'язання згідно умов Договору належним чином не виконав: отриманий товар оплатив частково у розмірі 1 278,10 грн. Крім того, звітів про реалізацію товару не надав.
Намагаючись вирішити питання по поверненню боргу, 25.03.09 року Позивач звернувся до Відповідача з претензією № 33 щодо оплати отриманого товару, яку останній отримав 13.04.2009 року (а. с. 17).
Після чого Відповідачем була повернута частина товару на загальну суму 1 912,21 грн., що підтверджується накладними №№ 1609392, 1609532, 1609337, 1609509, 1607858 від 22.05.2009, підписаними сторонами та скріпленими їх печатками, та актом звірки взаємних розрахунків від 28.05.2009, у якому зазначено, що заборгованість ТОВ «Гарт-С» перед ТОВ «Телехаус Київ Трейд» станом на 28.05.2009 року складає 8 906,03 грн.
Виходячи із вказаних обставин справи, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову про стягнення 8 906, 03 грн. основного боргу, 93, 02 грн. 3 % річних, 710, 53 грн. пені та 181, 98 грн. інфляційних нарахувань.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Укладений між сторонами договір № 01/04 від 01.04.2008 року за своєю правовою природою є договором поставки.
Ст. 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Виконання зобов'язання має бути здійснене у розумні строки.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
З аналізу зазначеної норми вбачається, що строк виконання зобов'язання вважається встановленим, коли чітко визначено строк (термін) виконання зобов'язання, або є вказівка на подію, яка неминуче має настати і з якою пов'язане настання такого зобов'язання.
Подія, є явищем об'єктивної реальності, яка відбувається незалежно від волі людини (стихійне лихо, народження фізичної особи, її смерть тощо), а під діями розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається з п. 6.1.1 Договору настання строку виконання зобов'язання щодо повної оплати Відповідачем поставленої продукції, сторони поставили в залежність від факту реалізації товару, що є дією особи, а не подією, яка неминуче має настати. Відтак колегія суддів вважає, що п. 6.1.1 Договору не дозволяє дійти висновку про те, що сторони чітко встановили момент, з якого повинен відраховуватися строк виконання зобов'язання щодо повної оплати продукції Відповідачем, яка згідно умов договору є його власністю.
Отже, у відповідності до норм чинного законодавства, договір поставки є оплатним і обов'язок Відповідача оплатити придбаний за договором товар не залежить від факту його реалізації.
Враховуючи викладене, колегія суддів не приймає до уваги посилання Відповідача на те, що Позивачем належним чином не доведений факт реалізації ним товару, а тому і обов'язок по його оплаті не виник.
Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, Відповідач отримав претензію Позивача № 33 щодо оплати отриманого товару 13.04.2009 року, однак у вказаний семиденний строк обов'язку по оплаті не виконав.
Крім того, у судовому засіданні Відповідач не заперечував проти того, що на виконання умов Договору ним отримано від Позивача продукцію на загальну суму 12 096, 34 грн. і станом на день розгляду справи зазначену продукцію у повному обсязі не оплачено, а саме в сумі 8 906, 03 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Здійснивши власний перерахунок основного боргу, розміру інфляційних нарахувань та 3 % річних, колегія суддів прийшла до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, інфляційних нарахувань та 3 % річних підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком Позивача.
Згідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як зазначено у ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 7.2 Договору за несвоєчасну оплату поставленого товару Відповідач сплачує Позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Перевіривши наявний в матеріалах справи розрахунок пені, колегія суддів прийшла до висновку, що з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 710, 53 грн.
За таких обставин, рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.11.2009 року у справі № 43/416 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» залишити без задоволення.
3. Матеріали справи № 43/416 скерувати до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді