01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
22.04.2010 № 26/242-4/275
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився
від відповідача - не з'явився
від третьої особи -1 - не з'явився
від третьої особи -2 - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного страхового товариства „Вексель”
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.07.2009
у справі № 26/242-4/275 ( .....)
за позовом Акціонерного страхового товариства „Вексель”
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Печерська автомобільна компанія"
треті особи ОСОБА_1
ОСОБА_2
про стягнення 119435,73 грн.
Позивач, АСТ „Вексель” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ „Печерська автомобільна компанія” про стягнення суми в прядку регресу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.07.2009 року в задоволенні позовних вимог АСТ „Вексель” до ТОВ „Печерська автомобільна компанія” про стягнення суми відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням позивач звернувся з апеляційною скаргу до Київського апеляційного господарського суду, в якій просив рішення суду скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача та терті особи або їх представники відзиви на апеляційну скаргу суду не надали.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:
28.07.2005 року між Акціонерним страховим товариством „Вексель” та ОСОБА_4 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного транспорту) у формі страхового полісу НОМЕР_5
Відповідно до даного договору, позивач прийняв під страховий захист транспортних засіб страхувальника автомобіль Subaru Legacy НОМЕР_6.
09.08.2005 року в м. Києві на перехресті пл. Перемоги та бульвару Шевченка трапилась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої відбулося зіткнення автомобіля Subaru Legacy 2.5, НОМЕР_7, що належить на праві власності ОСОБА_4 під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля Деу Ланос, НОМЕР_8, що належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „Печерська автомобільна компанія”, що підтверджується листом УДАІ ГУМВС України в м. Києві № 10/11012 від 03.10.2005 року, під керуванням водія ОСОБА_2.
Внаслідок ДТП були завдані механічні пошкодження автомобілю Subaru Legacy 2.5, НОМЕР_7, який був застрахований у позивача, згідно договору добровільного страхування наземного транспорту у формі Страхового полісу НОМЕР_9 від 28.07.2005 року.
Згідно постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 29.09.2005 року, винним в скоєні даного ДТП є водій автомобіля Деу Ланос, НОМЕР_8, ОСОБА_2
Як вбачається з акту товарознавчого дослідження про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу № 1134 від 31.08.2005 року матеріальний збиток, завданий власнику застрахованого позивачем автомобіля внаслідок ДТП складає 123037,34 грн.
На виконання умов договору, на підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування та страхового акту № 2638/05 від 05.09.2005 року позивач Акціонерне страхове товариство „Вексель” оплатило за вирахуванням франшизи у розмірі 777,33 грн. та за вирахуванням частки страхової премії у розмірі 2 824,28 грн. власнику застрахованого автомобіля Subaru Legacy 2.5, НОМЕР_7, вартість матеріального збитку завданого внаслідок ДТП автомобілю Subaru Legacy НОМЕР_6 у розмірі 119435,73 грн., що підтверджується відомостями № 90/9/05 від 05.09.2005 року, № 92/9/05 від 07.09.2005 року, № 98/9/05 від 15.09.2005 року та платіжними дорученнями № 3013 від 05.09.2005 року, № 3121 від 07.09.2005 року, № 3324 від 15.09.2005 року
У протоколі про адміністративне правопорушення та постанові Шевченківського районного суду міста Києва у адміністративній справі № 3-18718/05 від 29.09.2005 року зазначено, що ОСОБА_2 працює в ТОВ „ПТК” (м. Київ, вул. Червоноармійська, 137).
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_2 10.08.2005 року о 22 год. 45 хв., керуючи транспортним засобом марки „Деу”, номерний знак НОМЕР_3, в місті Києві на перехресті пл. Перемоги та вул. Саксаганського при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, в результаті чого сталося зіткнення з автомобілем „Субару”, номерний знак НОМЕР_4, який рухався йому на зустріч, чим порушив п.10.1 Правил дорожнього руху.
Відповідно до ст. 993 ЦК України, 27 Закону України „Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних виплат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Позивач звернувся з регресним позовом про стягнення відшкодованої суми збитків до відповідача ТОВ „Печерська автомобільна компанія”, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на момент ДТП автомобіль „Деу”, номерний знак НОМЕР_3 належав на праві власності відповідачу, а третя особа ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з відповідачем.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та не було спростовано позивачем, ОСОБА_2 не перебував у трудових стосунках з відповідачем на час вчинення дорожньо-транспортної угоди.
Так, відповідачем надано суду наказ № 81-К від 03.08.2005 року, з якого вбачається, що ОСОБА_2, водій 3-го класу звільнений з займаної посади з 03.08.2005 року за власним бажанням (ст. 38 КЗпП України).
Крім того, як було встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 31.03.2005 року, тобто до того як відбулося ДТП, між відповідачем та третьою особою ОСОБА_1 був укладений договір оренди транспортного засобу „Деу Ланос” д.н.з. НОМЕР_3.
Відповідно до даного договору та акту прийому передачі транспортного засобу від 01.04.2005 року в графі реквізити сторін зазначено, що ОСОБА_1 - приватний підприємець і міститься штамп фізичної особі ОСОБА_1.
Отже судом першої інстанції вірно було зроблено висновок, що договір оренди транспортного засобу від 31.03.2005 року № 05/03/31/3 укладено у простій письмовій формі між Товариством з обмеженою відповідальністю „Печерська автомобільна компанія” та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1.
Відповідно до п.1.1 договору приймання-передача транспортного засобу здійснюється за актом прийому передачі транспортного засобу від 01.04.2005 року, який є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до акту прийому передачі транспортного засобу від 01.04.2005 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Печерська автомобільна компанія” в особі генерального директора ОСОБА_5 передала, а фізична особа - підприємець ОСОБА_1 прийняла автомобіль Деу Ланос, д.н. НОМЕР_11.
Згідно п. 1.2 договору оренди транспортного засобу від 31.03.2005 року № 05/03/31/3 строк оренди визначається у відповідності з графіком встановленим Орендодавцем, але не більше 10 годин щодоби і починається з моменту відмітки штамп-годинником в шляховій документації. Зазначені графіки та шляхова документація у матеріалах справи відсутня.
Матеріалами справи доведено також, що в період часу з 01.04.2005 року по 06.10.2006 року, тобто на час ДТП, на автомобіль Деу Ланос, державний номер НОМЕР_10 виданий тимчасовий талон на право керування ОСОБА_1.
У матеріалах справи є облікова картка АМТ, де автомобіль Деу Ланос рахується за ОСОБА_1
Крім того, позивач фактично визнає перебування транспортного засобу у володінні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, оскільки позивачем до господарського суду міста Києва подано позов до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з аналогічними позовними вимогами. За даним позовом порушено провадження у справі № 34/139 та зупинено його до розгляду справи №26/242-4/275.
Положеннями ст. 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Водночас, статтею 1172 ЦК України передбачено, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідачем не надано суду належних доказів, що автомобіль Деу Ланос, НОМЕР_8 власником якого є відповідач, не перебував у оренді у фізичної особи підприємця ОСОБА_1, а відтак відсутні правові підстави для стягнення страхового відшкодування з відповідача, а отже задоволення позовних вимог.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, правомірно відмовлено в задоволені позовних вимог, а тому апеляційна скарга Акціонерного страхового товариства „Вексель” не підлягає задоволенню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного страхового товариства „Вексель” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 23.07.2009 року у справі № 26/242-4/275 - без змін.
Матеріали справи № 26/242-4/275 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді