01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.04.2010 № 8/288-23/384
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -ОСОБА_3 - дов. б/н від 01.12.2009
від відповідача -не зявились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "НК Альфа-Нафта"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.02.2010
у справі № 8/288-23/384 ( .....)
за позовом Фізична особа - підприємець ОСОБА_2
до ТОВ "НК Альфа-Нафта"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 239865,98 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з ТОВ „НК Альфа-Нафта” 239865,98 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва у справі №8/288 від 06.08.2009 позов залишено без розгляду.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2009 у справі №8/288 ухвалу господарського суду м. Києва від 06.08.2009 скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду м. Києва.
Рішенням господарського суду міста Києва від 11.02.2010 у справі №8/288-23/384 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „НК Альфа-Нафта” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі №8/288-23/384 від 11.02.2010 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що суд в рішенні не дослідив тієї обставини, що відповідач не розрахувався з позивачем за виконані роботи, в зв'язку із скрутним фінансовим становищем, а тому вини відповідача за несвоєчасне перерахування на користь позивача коштів немає і порушення зобов'язань не завдало збитків іншим учасникам господарських правовідносин.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.
Представники відповідача в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Між ФОП ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю „НК Альфа-Нафта” був укладений договір №387/5-СП від 19.09.2008, відповідно до умов якого позивач зобов'язався на свій ризик, власними або залученими засобами, з власних матеріалів виконати передбачені будівельно-монтажні роботи, а відповідач зобов'язався прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість.
Ціна робіт згідно п. 4.1 договору складає 491739,40 грн.
Пунктом 5.1 договору передбачено, що розрахунок за виконані роботи здійснюється відповідачем на підставі акту приймання виконаних робіт, складеного за формою КБ-2 та довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3. Оплата здійснюється шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача протягом 5 банківських днів з моменту підписання акту приймання виконаних робіт та довідки про їх вартість.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов зазначеного договору позивач виконав роботи, а позивач їх прийняв, що підтверджується актом виконаних робіт форми КБ-2в та довідкою про вартість виконаних робіт форми КБ-3 за вересень 2008 року. При цьому відповідач розрахувався з позивачем частково на суму 300000,00 грн.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Оскільки відповідач в порушення умов договору, взятих на себе зобов'язань по оплаті виконаних робіт в повному обсязі не виконав, виникла заборгованість, яка на час прийняття господарським судом м. Києва рішення становила 191739,40 грн..
Отже вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги щодо неможливості проведення розрахунків з поважних причин та за відсутності вини з боку відповідача, судом не приймаються з наступних підстав.
Згідно ч.2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що неможливість провести розрахунки через тяжке фінансове становище, навіть за відсутності вини боржника, не звільняє останнього від виконання зобов'язань.
У зв'язку з цим позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7438,30 грн. та 35196,80 грн. індексу інфляції були задоволені судом першої інстанції правомірно.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до умов укладених між сторонами договорів, за порушення строків платежів, передбачених даним договором, замовник сплачує пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.
Таким чином, у зв'язку з простроченням відповідачем строків розрахунків, з нього підлягає стягненню пеня у розмірі 22945,70 грн.
З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог.
У зв'язку з викладеним, колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „НК Альфа-Нафта” не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва у справі №8/288-23/384 від 11.02.2010 не підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „НК Альфа-Нафта” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва у справі №8/288-23/384 від 11.02.2010 - без змін.
2. Матеріали справи №8/288-23/384 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
26.04.10 (відправлено)