01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.04.2010 № 28/383
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Бушкіна Ю.В. - дов. б/н від 05.01.2010
від відповідача -Молога О.Г. - дов. б/н від 21.04.2010
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спільне Українсько-Німецьке підприємство "Марком" у формі ТОВ
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.01.2010
у справі № 28/383 ( .....)
за позовом Спільне Українсько-Німецьке підприємство "Марком" у формі ТОВ
до ТОВ "Хортиця-2000"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 16232,16 грн.
Спільне українсько-німецьке підприємство „Марком” у формі ТОВ (надалі СП ТОВ „Марком”) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з ТОВ „Хортиця-2000” 16232,16 грн.
Заявою від 22.12.2009 року позивач уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача заборгованість в сумі 15275,04 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.01.2010 у справі №28/383 припинено провадження у справі в частині стягнення 957,12 грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, СП ТОВ „Марком” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі №28/383 від 20.01.2010 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. В судовому засіданні представник позивача зазначила, що в частині припинення провадження у справі позивач з рішенням суду погоджується, та просить в цій частині залишити його без змін.
Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що суд в рішенні не дослідив належним чином факт реалізації поставленого товару відповідачем.
Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Між позивачем та відповідачем був укладений договір №21/505 від 10.03.2005, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався поставити товар, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.
Кожна партія товару поставляється на підставі заказу (п. 2.1 договору).
Згідно п. 4.3 договору оплата за отриманий товар проводиться кожні 14 днів за реалізований товар.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов зазначеного договору позивач в період з червня 2006 по липень 2007 поставив відповідачу товар на загальну суму 184344,43 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково на суму 155844,91 грн. Також господарським судом м. Києва встановлено, що відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 9168,24 грн.
З матеріалів справи вбачається, що 18.09.2009 позивач направив відповідачу лист №179/09 від 16.09.2009 з вимогою протягом 7 календарних днів надати звіт про реалізацію продукції та оплатити реалізований товар, який був отриманий відповідачем 22.09.2009. Однак, відповідач звіт про реалізацію продукції не надав, заборгованість не погасив.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Як вже зазначалось раніше, договором встановлено, що оплата за отриманий товар проводиться кожні 14 днів за реалізований товар. Таким чином, сторонами фактично встановлений строк оплати товару, який залежить від йог реалізації.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Позивач не надав ні суду першої інстанції, ні до апеляційного суду доказів, які б підтверджували факт реалізації поставленого товару, а отже, не довів суду, що строк оплати у відповідача за отриманий товар настав.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за товар, реалізація якого не підтверджена.
Під час розгляду спору відповідач погасив частину заборгованості в сумі 957,12 грн., в зв'язку з чим позивач уточнив позовні вимоги, шляхом зменшення суми заборгованості до 15275,04 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва провадження у справі в частині стягнення 957,12 грн. було припинено.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у справі в цій частині, виходячи з наступного.
У відповідності до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог. Господарський суд не приймає зменшення розміру позовних вимог якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Оскільки відповідачем була погашена заборгованість перед позивачем в розмірі 957,12 грн. і позивачем визнана відсутність заборгованості на дану суму, суд вважає, що дії позивача по зменшенню розміру позовних вимог не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси сторін та інших осіб. Тому, господарський суд м. Києва мав задовольнити заяву позивача та прийняти до уваги, що позовними вимогами, заявленими позивачем після подачі заяви про уточнення позовних вимог є вимоги про стягнення заборгованості в сумі 15275,04 грн.
У зв'язку з викладеним, колегія вважає, що апеляційна скарга Спільного українсько-німецького підприємства „Марком” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду м. Києва у справі №28/383 від 20.01.2010 має бути скасоване в частині припинення провадження у справі і в позові має бути відмовлено в повному обсязі.
Враховуючи той факт, що позивач не довів суду факт неналежного виконання договору з боку відповідача, судові витрати, понесені позивачем при подачі позову йому не відшкодовуються.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства „Марком” у формі Товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м. Києва від 20.01.2010 у справі №28/383 скасувати в частині припинення провадження у справі в частині стягнення суми боргу в розмірі 957,12 грн.
В іншій частині рішення господарського суду м. Києва від 20.01.2010 у справі №28/383 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
„В позові відмовити повністю.”
Видачу поворотного наказу доручити господарському суду м. Києва після надання доказів виконання наказу господарського суду м. Києва від 26.02.2010 у справі №28/383.
Матеріали справи №28/383 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
26.04.10 (відправлено)