01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
21.04.2010 № 53/625
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Новікова М.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Пащенко О.О. - дов. б/н від 19.03.2009;
від відповідача -не зявились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Дарна ЛТД"
на рішення Господарського суду м.Києва від 01.03.2010
у справі № 53/625 ( .....)
за позовом ТОВ "УТЕК будівельна та торгова компанія"
до ТОВ "Дарна ЛТД"
третя особа позивача
третя особа відповідача Приватне підприємство "Технікс-Житомир"
про стягнення 281407,50 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „УТЕК будівельна та торгова компанія” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з ТОВ „Дарна Лтд” 281407,50 грн., з яких 204999,33 грн. - основного боргу, 13742,44 грн. - 3% річних та 62665,73 грн. - збитків від інфляції.
Заявою від 23.11.2009 позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 204999,33 грн. - основного боргу, 15209,45 грн. - 3% річних та 67812,91 грн. - інфляційних витрат.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.03.2010 у справі №53/625 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю „Дарна Лтд” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі №53/625 від 01.03.2010 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги позивача мотивовані тим, що суд в рішенні безпідставно зробив висновок про наявність у відповідача заборгованості за договором саме №20/11, оскільки акти виконаних робіт №01-№06 за квітень місяць були підписані по додатковій угоді договору №06/ст.
Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін.
Представники відповідача (апелянта) в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належними чином за адресою, зазначеною ними в апеляційній скарзі.
Представники третьої особи також в судове засідання не з'явились.
Перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Між Приватним підприємством „Технікс-Житомир” (замовник), Товариством з обмеженою відповідальністю „Дарна Лтд” (інвестор) та Товариством з обмеженою відповідальністю „УТЕК будівельна та торгова компанія” (підрядник) 20.11.2007 був укладений договір №20/11, відповідно до умов якого підрядник зобов'язався на свій ризик і власними силами виконати за завданням замовника роботи, а інвестор зобов'язується прийняти та оплатити будівельні роботи на об'єкті: торговий центр на пл. Згоди, 6 в м. Житомирі загальною вартістю 674878,80 грн. (п. 1 договору).
Умовами п. 2 та 3 договору передбачено, що підрядник зобов'язався повністю виконати роботу до 31.05.2008, а інвестор зобов'язався оплатити виконані будівельні роботи протягом 10 днів з дати підписання актів приймання виконаних підрядних робіт.
Крім того, 13.03.2006 між Приватним підприємством „Технікс-Житомир” (замовник), та Товариством з обмеженою відповідальністю „УТЕК будівельна та торгова компанія” (генеральний підрядник) був укладений договір підряду на капітальне будівництво №06/СТ, відповідно до умов якого генеральний підрядник зобов'язався виконати будівельні роботи по будівництву торгового центру на пл. Згоди, 6 в м. Житомирі. Загальна вартість робіт за вказаним договором становила 1651250,00 доларів США (п. 3.1 договору).
09.02.2007 Приватне підприємство „Технікс-Житомир”, Товариство з обмеженою відповідальністю „Дарна Лтд” та Товариство з обмеженою відповідальністю „УТЕК будівельна та торгова компанія” уклали додаткову угоду №1 до договору №06/СТ, якою визначили вартість робіт за даним договором в сумі 2149927,50 доларів США та поклали обов'язки по оплаті будівельних робіт на ТОВ „Дарна Лтд” (п. 2 та 4 додаткової угоди).
Спір у даній справі виник через невиконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті виконаних позивачем робіт на суму 389763,76 грн. саме за договором №20/11 від 20.11.2007. При цьому з матеріалів справи вбачається, що звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості, позивач врахував наявність зустрічної заборгованості, сума якої становить 184764,43 грн., а тому сума основного боргу, яку просив стягнути позивач склала 204999,33 грн.
Судом першої інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказах встановлено, що у зв'язку з виконанням робіт по будівництву торговельного центру між сторонами були підписані акти виконаних робіт за формою КБ-2, зокрема №01-№06 за квітень 2008 року.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач посилався на те, що вказані акти підтверджують виконання робіт за договором №06/СТ, а не за договором №20/11 від 20.11.2007.
Колегія суддів не приймає до уваги дані доводи скаржника та погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вказані акти виконаних робіт підтверджують виконання робіт саме за договором №20/11, оскільки зазначені в актах виконані роботи повністю співпадають з визначеними в п. 1 договору №20/11 роботами, які зобов'язався виконати позивач.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 173 ГК України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Оскільки позивач в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання по виконанню робіт за договором №20/11, а відповідач в порушення умов договору, взятих на себе зобов'язань по оплаті виконаних робіт в повному обсязі не виконав, що підтверджується банківськими виписками, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 204999,33 грн. є обґрунтованими та задоволені господарським судом м. Києва правомірно.
Доводи апеляційної скарги щодо неправомірного розрахунку суми позову з тих підстав, що згідно п. 5.5 договору №06/СТ з позивача має вираховуватись неустойка (пеня) в розмірі еквівалентному 1000 доларів США за кожен день прострочення виконання зобов'язань по виконанню робіт, судом не приймаються з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Прострочення виконання робіт не є грошовим зобов'язанням, отже нарахування пені за несвоєчасне виконання робіт не відповідає вимогам закону.
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вирахування суми пені із грошових сум, належних інвестором до сплати згідно з умовами договору, призводить до зміни умов договору в односторонньому порядку, оскільки п. 3.3 додаткової годи №1 від 09.02.2007 визначено, що скорочення сум інвестування можливе лише за погодженням сторін. Такі дії відповідача суперечать умовам договору та приписам ст. 188 ГК України.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 15209,45 грн. та 67812,91 грн. збитків від інфляції були задоволені судом першої інстанції правомірно.
З огляду на наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Дарна Лтд” не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва у справі №53/625 від 01.03.2010 не підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті держмита за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Дарна Лтд” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва у справі №53/625 від 01.03.2010 - без змін.
2. Матеріали справи №53/625 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
26.04.10 (відправлено)