01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
23.03.2010 № 7/518
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
Від позивача: Гуменський В.Г. - за дов.;
Від відповідачів: 1. Шеремок О.О. - за дов.;
2.Регулюк С.В. - за дов.;
Від третьої особи: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерство палива та енергетики України
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.10.2009
у справі № 7/518 ( .....)
за позовом Борзнянська міська рада
до Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Чернігівгаз"
Міністерство палива та енергетики України
третя особа Комунальне підприємство "Борзнагаз"
про визнання права власності
на об'єкти газотранспортного господарства та зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.10.2009р. у справі № 7/518 задоволено повністю позов Борзнянської міської ради до Відкритого акціонерного товариства «Чернігівгаз» , Міністерства палива та енергетики України про визнання права власності на об'єкти газотранспортного господарства та зобов'язання вчинити певні дії, а саме:
- визнано за Борзнянською міською радою право власності на головний газорозподільчий пункт по вул..Урицького, газорозподільчий пункт по вул..Балабанова, газопровід високого тиску по вул..Урицького п.м. 448,5, газопровід середнього тиску по вул.. Урицького та Балабанова,Б.Хмельницького п.м. 1961,9, газопровід низького тиску по вул..Урицького та Балабанова, Б.Хмельницького п.м. 2061,3;
-зобов'язано Відкрите акціонерне товариство «Чернігівгаз» передати головний газорозподільчий пункт по вул..Урицького, газорозподільчий пункт по вул..Балабанова, газопровід високого тиску по вул.. Урицького п.м.448,5, газопровід низького тиску по вул..Урицького та Балабанова, Б.Хмельницькогог п.м. 2061,3 на баланс Комунального підприємства «Борзнагаз» (16400, Чернігівська обл.., Борзнянський р-н, м.Борзна, вул..Садова,32, код ЄДРПОУ 35891913) ;
- зобов'язано Міністерство палива та енергетики України внести зміни до Наказу від 06.06.2008р. № 319 в частині виключення об'єктів державної власності - головний газорозподільчий пункт по вул..Урицького, газорозподільний пункт по вул..Балабанова, газопровід високого тиску по вул.Урицького п.м. 448,5, газопровід середнього тиску по вул..Урицького та Балабанова, Б.Хмельницького п.м. 1961,9, газопровід низького тиску по вул.. Урицького та Балабанова, Б.Хмельницького п.м.2061,3.
Міністерство палива та енергетики України ( Відповідач-2), не погодившись з рішенням, звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у позові, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції, що довідка про фінансування із бюджету міської ради головного газорегуляторного пункту ГГРП та довідки про вартість виконаних робіт є достатніми доказами права власності позивача на газопроводи та, крім того, зазначає, що судом не спростовано позицію Мінпаливенерго щодо законності видання наказу №319 від 06.06.08. і стверджує, що Мінпаливенерго діяло в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
ВАТ по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» ( Відповідач-1) у своїх письмових поясненнях по справі № 7/518 посилається на ст.344 ЦК України, відповідно до якої особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно. Разом з цим, відповідач-1 звертає увагу на те, що протягом 8-ми років він користувався газопроводами та газорозподільчими пунктами, але протягом цього часу Борзнянською міською Радою жодного разу не було оскаржено право ВАТ «Чернігівгаз» на володіння і користування газопроводами та газорозподільчими пунктами і доказом відмови від права власності на майно вважається Акт прийому-передачі основних і оборотних фондів між ВАТ «Чернігівгаз» та Виконавчим комітетом Борзнянської міської Ради народних депутатів від 01.12.2001р.
Крім того, відповідач-1 звертає увагу на те, що позивач мав право протягом трьох років оскаржити право ВАТ «Чернігівгаз» на володіння і користування газопроводами та газорозподільними пунктами, однак цього не зробив.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2010 та від 02.03.2010 відповідно до ст.38 ГПК України судом були витребувані у позивача додаткові докази фінансування із бюджету міської ради головного газорегуляторного пункту ГГРП.
У судові засідання від 19.01.10., 02.02.10., 02.03.10. жодного разу не з'явився повноважний представник третьої особи -Комунального підприємства «Борзнагаз», який був повідомлений належним чином судом апеляційної інстанції про дату, час та місце апеляційного розгляду, що не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розглянувши у судових засіданнях апеляційну скаргу, пояснення ВАТ «Чернігівгаз» по справі № 7/518, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів установила наступне:
Борзнянська міська рада звернулась до суду першої інстанції з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Чернігівгаз», Міністерства палива та енергетики України про визнання права власності на об'єкти газотранспортного господарства та зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі всупереч положенням чинного законодавства включили належне позивачу майно до складу державного майна, що перешкоджає позивачу, як власнику газопроводу, володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд.
З цих підстав позивач просить задовольнити позов, визнати за ним право власності на головний газорозподільчий пункт по вул..Урицького , газорозподільчий пункт по вул..Балабанова, газопровід високого тиску по вул..Урицького п.м.448,5, газопровід середнього тиску по вул..Урицького та Балабанова, Б.Хмельницького п.м. 1961,9, газопровід низького тиску по вул..Урицького та Балабанова, Б.Хмельницького п.м. 2061,3;
зобов'язати відповідача-1 передати вказане майно на баланс третьої особи; зобов'язати відповідача-2 внести зміни до Наказу від 06.06.2008р. № 319 в частині виключення вищевказаного майна з об'єктів державної власності.
Відповідач-1 - ВАТ «Чернігівгаз» у відзиві на позов просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що 28.09.2001р. виконавчий комітет Борзнянської міської ради прийняв рішення про передачу подальшої експлуатації вуличних газопроводів в м.Борзна ( по вул..Урицького, вул..Балабанова та вул.. Б.Хмельницького), які були передані за Актом прийому-передачі основних і оборотних фондів, який був складний між ВАТ «Чернігівгаз» та Виконавчим комітетом Борзнянської міської Ради народних депутатів 01 грудня 2001р.
Протягом 8-ми років ВАТ «Чернігівгаз» користувалося газопроводами та газорозподільними пунктами. Відповідно до ст..257 ЦК України строк загальної позовної давності становить три роки.
Дії ВАТ «Чернігівгаз» не суперечать чинному законодавству.
Відповідач -2 - Міністерство палива та енергетики України заперечує проти позовних вимог та зазначає, що діяло в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, з огляду на те, що відповідно до Наказу Міністерства палива та енергетики України «Про затвердження Порядку проведення інвентаризації державного майна, яке перебуває у сфері управління Мінпаливенерго та надання відомостей до Єдиного реєстру об'єктів державної власності» №532 від 28.12.2006 встановлений порядок затвердження результатів інвентаризації ( надалі - Порядок).
З додержанням вимог вказаного Порядку ВАТ «Чернігівгаз» надало відомості Міністерству палива та енергетики України щодо державного майна, яке обліковується у нього на балансі, управління яким здійснює Мінпаливенерго.
На підставі наданих результатів проведення інвентаризації Комісією Мінпаливенерго з питань розгляду та узагальнення результатів інвентаризації державного майна, створеною наказом Мінпаливенерго від 05.12.07 №579 щодо затвердження результатів інвентаризації, затверджено зведені результати інвентаризації.
Судова колегія повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі з таких підстав:
Як свідчать матеріали справи, 11.01.2001р. було укладено Договір підряду №2 між Борзнянським УГГ ( Генпідрядник) та Відділом капітального будівництва м.Борзна (Замовник), відповідно до умов якого Генпідрядник взяв на себе зобов'язання по виконанню робіт з будівництва газопроводу низького тиску по вул..Урицького, Балабанова, Б.Хмельницького, газопроводу середнього тиску у м.Борзна, а Замовник відповідно прийняти та оплатити виконані роботи.
Наявні у справі довідки про вартість виконаних робіт та витрат,Акти про приймання закінчених будівництвом об'єктів системи газопостачання та прийняття в експлуатацію за 2000-2001рр. свідчать про те, що умови договору сторонами було виконано .
В матеріалах справи містяться копії договорів підряду, актів прийомки виконаних підрядних робіт, актів прийому-передачі розподільчих газопроводів та споруд на них, на підставі яких об'єкти будівництва були передані позивачу.
Одним із основних критеріїв визначення законності володіння майном є джерела фінансування ( централізоване або власні кошти).
Наявні у справі докази свідчать про те, що газифікація м.Борзна в Чернігівській області розпочалася фактично у 2000 році за рахунок мешканців міста та бюджету міської ради.
Матеріали справи містять Довідки про фінансування із бюджету міської ради головного газорегуляторного пункту ГГРП.
Зазначені обставини вказують на приналежність спірного майна до власності позивача.
Згідно ст..41 Конституції України, ст..321 ЦК України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права і не обмежений у його здійсненні. Право власності - це є право володіння, користування та розпорядження майном.
Відповідно до ст..4 Закону країни «Про власність» власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Він може використовувати майно для здійснення господарської та іншої незабороненої діяльності. Зокрема, передавати його безоплатно або за плату у володіння і користування, а також у довірчу власність іншим особам.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до рішення Виконавчого комітету Борзнянської міської ради від 18.09.2001р. №74 позивачем було прийнято рішення про передачу спірного майна для подальшої експлуатації спірного майна відповідачу-1, враховуючи те, що відповідно до Правил безпеки газопостачання України, затвердженими наказом Держнаглядохоронипраці від 01.10.1997р. №254 роботи по будівництву, проектуванню та експлуатації систем газопостачання здійснюють спеціалізовані організації і відповідно до зазначеного наказу технічне обслуговування та експлуатація газопроводів відносяться до робіт з підвищеною небезпекою.
Не є доказом права власності юридичної особи на майно факт його перебування на її балансі, оскільки останній є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату і тому не визначає підстав перебування майна у власності ( володіння) юридичної особи ( див.роз'яснення Вищого Арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності» від 02.04.1994р. із змінами і доповненнями станом на 31.05.2002р).
З огляду на викладене та враховуючи положення чинного законодавства з питань права власності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що відповідачем-1 право власності на спірне майно не передано та відповідно не набуте, газопроводи були передані відповідачу -1 в користування.
Таким чином, вимоги позивача про визнання за ним права власності на спірне майно є законними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до ст..392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
За приписами зазначеної статті потреба в цьому заході захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника підлягає сумніву, не визнається іншими особами або оспорюється ними.
Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені не до відповідача, а до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на відповідне майно.
Доказами, якими позивач повинен підтвердити своє суб'єктивне право відповідно з нормами процесуального законодавства України ( ст..32 ГПК України) є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність обставин, на яких ґрунтуються вимоги позивача.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача-1 передати спірне майно Третій особі , то зазначені вимоги також є обґрунтованими і підлягають задоволенню:
Як вбачається з матеріалів справи, протягом більше 7-ми років обслуговування газових мереж та споруд забезпечувалось Бортнянським управлінням по газопостачанню та газифікації ВАТ «Чернігівгаз», однак листом №18/889 від 11.04.08р. керівництвом ВАТ «Чернігівгаз» запропоновано передати побудовані газопроводи на баланс ВАТ «Чернігівгаз».
22.04.08 Борзнянською міською радою було прийнято рішення про створення Комунального підприємства «Борзнагаз» ( далі- КП «Борзнагаз»).
Для технічного обслуговування газорозподільчих мереж та споруд КП «Борзнагаз» отримало ліцензію № 407352 від 24.06.08.Державної архітектурно-будівельної інспекції та отримало дозвіл на початок виконання роботи підвищеної небезпеки № 078.08.74-45.21.0 від 02.07.08. Територіального управління Держгіпромнагляду по Чернігівській області для проведення технічного обслуговування газорозподільчих мереж та споруд.
Відповідно до. ст..319 ЦК України власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст..327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно ст..26 Закону України «Про місцеве самоврядування» саме до повноважень сільської, селищної, міської ради відноситься вирішення таких питань, як прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, надання згоди на передачу об'єктів з державної у комунальну власність та прийняття рішень про передачу об'єктів комунальної у державну власність, а також щодо придбання об'єктів державної власності, прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.
Відповідно до ст..386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Позивач просить зобов'язати відповідача-2 внести зміни до наказу №319 від 06.06.2008р. в частині виключення спірного майна з об'єктів державної власності і в зазначеній частині вимог суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що зазначені позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню, з огляду на наступне:
Оскільки спірне майно належить до комунальної власності, то відповідно до ст..5 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» передача об'єктів з комунальної у державну власність здійснюється за рішенням сільських, селищних, міських, районних у містах рад - щодо об'єктів права комунальної власності відповідних територіальних громад.
Статтею 6 Закону України «Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності» регламентовано особливий та обов'язковий елемент передачі об'єктів як державної, так і комунальної власності, яким є рішення Комісії з питань передачі об'єктів, до складу якої входять представники виконавчих органів відповідних рад, місцевих органів виконавчої влади, органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій, фінансових органів, підприємств, трудових колективів підприємств, майно яких підлягає передачі.
Оскільки у відповідності з вимогами зазначеного Закону не приймалось рішення Борзнянською міською радою про передачу спірного майна з комунальної власності у державну власність, а знаходження спірного майна на балансі ВАТ «Чернігівгаз» не є безспірною ознакою переходу права власності на спірні об'єкти від Борзнянської міської ради до держави, тому є неправомірним передача відповідачем-2 спірного майна, яке належить позивачу, у державну власність при проведенні інвентаризації майна, а отже вимоги позивача в частині внесення змін до Наказу відповідача -2 є правомірними і такими, що підлягають задоволенню.
Таким чином, відсутність рішення Борзнянської міської ради щодо передачі спірного майна до державної власності в поєднанні з відсутністю рішення Комісії з питань передачі об'єктів стосовно такої передачі, не дає підстав вважати законним зміну форми власності з комунальної на державну, оскільки жодними правовстановлюючими документами не посвідчено правомірний перехід права власності на спірні об'єкти і, отже, Мінпаливенерго не діяло в межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.
Разом з тим, оскільки позови про визнання права власності пов'язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, на ці позови не поширюється дія позовної давності, на яку безпідставно звертає увагу у своїй апеляційній скарзі відповідач-2- Міністерство палива та енергетики України.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку , що апеляційна скарга є необґрунтованою, тому задоволенню не підлягає, а рішення місцевого господарського суду відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи , підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.10.2009 у справі № 7/518 залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства палива та енергетики України - без задоволення.
2. Матеріали справи № 7/518 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді