01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.04.2010 № 05-5-44/1423 (22/699)
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Пашкіної С.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Подвисацька Т.С., Дусановський С.К.,
від відповідача -Родін Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджістерс"
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2010
у справі № 05-5-44/1423 (22/699) ( )
за зустрічною позовною заявою у справі № 22/699 Товариства з обмеженою відповідальністю "Меджістерс"
до ТОВ "МЛП-Чайка"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 12308,57 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.02.2010 (суддя Чеберяк П.П.) зустрічну позовну заяву ТОВ “Меджістерс” повернуто без розгляду на підставі невиконання позивачем вимог п. п. 4, 6, ч. 1 ст. 63 ГПК України. Ухвалу суду мотивовано тим, що позивачем при поданні зустрічного позову додано копії платіжних доручень про сплату державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, касового чеку та опису вкладень поштових відправлень про направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, замість оригіналів.
Не погоджуючись з ухвалою суду, позивач за зустрічним позовом просить її скасувати та передати зустрічну позовну заяву до господарського суду для спільного розгляду з первісною. Заявник скарги стверджує, що суд проігнорував положення ст. ст. 38, 65 ГПК України та не виконав вимог вказаної норми закону, оскільки не витребував у позивача оригіналів документів, які позивачем подано в копіях. Повернення ж зустрічної позовної заяви без розгляду порушує конституційне право позивача передбачене ст. 55 Конституції України. Крім того, позивач зазначає, що до зустрічної позовної заяви були додані належним чином засвідчені копії касового чеку, опису вкладень поштових відправлень, копії квитанцій про сплату державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.
Пунктами 2, 3, 3-1 ч.1 ст.57 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату державного мита у встановлених порядку і розмірі; сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Пунктом 14 Наказу Головної державної податкової інспекції України “Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита” від 22.04.1993 № 15 встановлено, що при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається саме оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж, а при перерахуванні мита з рахунку платника - останній примірник (а не копія) платіжного доручення з написом (поміткою) кредитної установи такого змісту "Зараховано в дохід бюджету ___ грн. (дата)". Цей напис скріплюється першим і другим підписами посадових осіб і відтиском печатки кредитної установи з відміткою дати виконання платіжного доручення. При цьому, скаржник в апеляційній скарзі сам вказує на ці особливості, але всупереч викладеному продовжує наполягати на правомірності подачі ним копій.
Крім того, у п. 5.1 роз'яснення від 04.03.1998 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Арбітражного процесуального кодексу України" Вищий господарський суд України вказав, що платіжні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі. Ксерокопії чи фотокопії платіжних документів не можуть бути доказом сплати державного мита.
З викладеного вбачається, що платіжне доручення, яке додається до апеляційної скарги повинно бути тільки в оригіналі. Викладене стосується, також, і до оплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Якщо копії позову надсилають поштою, документом, який підтверджує надіслання, є квитанція поштового відправлення або фінансовий чек поштового відділення.
Нормами ГПК України не передбачено надання в копії доказів щодо направлення копії позовної заяви сторонам (крім належно завіреного витягу з реєстру рекомендованих відправлень).
Докази направлення копії позовної заяви відповідачу, сплати державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу є підтвердженням дотримання встановленого процесуального порядку, а не доказами по предмету спору в розумінні ст. 36 ГПК України, коли допускаються належним чином засвідчені копії.
До апеляційної скарги заявником не додано матеріалів зустрічної позовної заяви, тому при розгляді скарги апеляційний господарський суд бере до уваги факти встановлені судом першої інстанції. Як зазначено в ухвалі суду першої інстанції до зустрічної позовної заяви додані копії платіжних доручень про сплату державного мита, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, касового чеку та опису вкладень поштових відправлень про направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, що суперечить вищевикладеним нормам законодавства. Подання позивачем за зустрічним позовом документів, що додаються до позовної заяви в копіях суперечить викладеному та не може вважатись належними доказами дотримання заявником встановленого процесуального порядку подання зустрічного позову.
Відповідно до п.п. 4,6,10 ч.1 ст.63 ГПК України суддя повертає позовну заяву без розгляду, якщо: 4) не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі; 6) не подано доказів надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; 10) не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Враховуючи викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви і доданих до неї документів без розгляду, як такої, що не відповідає вимогам ст. 57 ГПК України.
Щодо посилань апелянта на те, що суд проігнорував положення ст. ст. 38, 65 ГПК України та не виконав вимог вказаної норми закону, оскільки не витребував у позивача оригіналів документів, які позивачем подано в копіях, необхідно зазначити наступне.
Зміст ст. 38, п.4 ст. 65 ГПК України свідчить, що господарський суд вправі витребувати від сторін докази лише після порушення провадження у справі для правильного вирішення спору по суті, а не на стадії оформлення та подання позовної заяви.
Витребування доказів до подання позовної заяви можливе лише як запобіжний захід в порядку, встановленому ст.ст. 43-1 -43-10 ГПК України.
Посилання на ч.1 ст. 38 ГПК України, як на обов'язковість витребування судом доказів, не є доречним в даному випадку, оскільки за змістом даної норми господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи та матеріали, необхідні для вирішення спору, а не для підтвердження правильності оформлення позовних матеріалів. Витребування додаткових доказів до початку вирішення спору з ініціативи господарського суду, а не за клопотанням сторін, які з різних причин не можуть подати ті чи інші докази, суперечить принципу змагальності, закріпленому в п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України та ст. 4-3 ГПК України.
Крім того, дії апелянта при поданні зустрічної позовної заяви та апеляційної скарги в розумінні спірного предмету є нелогічним, оскільки до зустрічної позовної заяви додані ксерокопії касового чеку та опису вкладень поштових відправлень про направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, тоді як при поданні апеляційної скарги заявником додані оригінали вказаних документів. Дані дії скаржника свідчать про його невпевненість в вірності своєї позиції, проте заявник продовжує наполягати на своїх вимогах.
Також, слід зазначити, що в даному випадку судом не встановлюється факт наявності у позивача за зустрічним позовом оригіналів поданих документів, а мається на увазі дотримання встановлених вимог законодавства щодо належної подачі документів, що додаються до позовної заяви.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Ухвала суду першої інстанції прийнята у відповідності до норм чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Ухвалу господарського суду міста Києва від 11.02.2010 № 05-5-44/1423 за зустрічною позовною заявою у справі № 22/699 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Меджістерс” - без задоволення.
2. Справу № 22/699 направити до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
20.04.10 (відправлено)