01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.04.2010 № 7/789
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Собко О.В. (довіреність № 2-7д від 21.12.2009 р.)
від відповідача - Рак О.В. (довіреність № 76/10 від 28.12.2009 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду м.Києва від 25.01.2010
у справі № 7/789 ( .....)
за позовом Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
до Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про стягнення 149497,68 грн.
Дочірня компанія „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” про стягнення з відповідача 139848,16 грн. суми боргу, 7551,80 грн. інфляційних втрат, 2097,72 грн. 3 % річних у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань за договором № 453/21-08-06/08-897 про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2008 році від 22.09.2008 р.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 25.01.2010 р. позов задоволено повністю.
Рішення мотивоване тим, що оскільки відповідач належним чином не виконав зобов'язання з оплати послуг по транспортуванню природного газу за договором № 453/21-08-06/08-897 про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2008 році від 22.09.2008 р., то з нього підлягає стягненню сума боргу в розмірі 139848,16 грн., а також на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України - 3 % річних та інфляційні втрати.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
Скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано той факт, що, на думку відповідача, спірний договір є договором перевезення, а тому, враховуючи положення ст. 315 Господарського кодексу України, позивачем пред'явлено позов з пропуском строку позовної давності.
Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 22.09.2008 р. між сторонами по справі був укладений Договір № 453/21-08-06/08-897 від 22.09.2008 р. про надання послуг по транспортуванню природного газу в 2008 році (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язується здійснити транспортування природного газу відповідача по газотранспортній системі до газорозподільних станцій для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат газорозподільних підприємств, (ВАТ «Львівгаз», ВАТ «Івано-Франківськгаз», ВАТ «Волиньгаз», ВАТ «Закарпатгаз», ВАТ «Чернівцігаз», ДП «Укргазмережі») - Споживачів, які мають із Замовником укладені договори на постачання газу, а Замовник зобов'язується оплатити послуги по транспортуванню газу.
Дослідивши умови та предмет вказаного Договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що останній за своєю правовою природою є договором перевезення, враховуючи наступні обставини.
Згідно ст. 21 Закону України „Про транспорт” від 10.11.1994 р. до складу єдиної транспортної системи України входить в тому числі і трубопровідний транспорт.
Відповідно до ст. 1 Закону України „Про трубопровідний транспорт” від 15.05.1996 р. магістральний трубопровід - це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про трубопровідний транспорт” господарська діяльність підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту визначається цим Законом та іншими актами законодавства України. Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту здійснюють приймання, збереження, перевантаження і транспортування трубопроводами, у тому числі з метою транзиту, вуглеводів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин на основі договорів з урахуванням економічної ефективності та пропускної спроможності магістральних трубопроводів.
В силу ст. 306 ГК України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.
Як встановлено ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Отже, враховуючи вищенаведене, спірний Договір за своєю правовою природою є договором перевезення.
Відповідно до п. 2 Договору позивач здійснює в 2008 році транспортування газу відповідача, в обсязі до 12 067,000 тис.куб.м. Розподіл обсягів газу, що транспортуються, здійснюється рівномірно, виходячи із середньодобового місячного обсягу. Можливі зміни місячних обсягів транспортування встановлюються по узгодженню сторін. При необхідності відступу від середньодобової норми Замовником і Виконавцем встановлюється нерівномірна подача газу за взаємно узгодженими графіками. За розрахункову одиницю поданого газу приймається один кубічний метр, приведений до стандартних умов. Якість газу, що передається Замовником в газотранспортну систему Виконавця, повинна відповідати ГОСТ щодо якості газу. Державний нагляд за дотриманням вимог державних стандартів, інших нормативних актів щодо якості поданого газу здійснюють органи Держстандарту України.
Як передбачено п. 3.3. Договору, послуги по транспортуванню газу оформляються сторонами актами виконання послуг з транспортування газу. Акти виконання послуг з транспортування газу уповноважені представники сторін складають до 15 числа наступного за звітним місяця. Акти виконання послуг з транспортування газу за січень - серпень 2008 р. представники сторін складають протягом 5 днів з моменту укладання даного договору. Акти виконання послуг з транспортування газу є підставою для проведення розрахунків.
Відповідно до п. 4 договору вартість послуг по транспортуванню природного газу договірна і визначається по кожному окремому Споживачу, як різниця між загальним тарифом на транспортування та тарифом на транспортування природного газу розподільними газопроводами такого споживача встановленими НКРЕ.
Вартість наданих Виконавцем Замовнику послуг по транспортуванню газу у звітному місяці визначається на підставі акту наданих послуг з транспортуванню, зазначеному в пункті 3.4 даного договору. Оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Виконавця вартості послуг, що були надані Виконавцем у місяці транспортування до 30 числа наступного за цим місяця. Оплата послуг з транспортування газу, наданих за січень-серпень 2008 здійснюється протягом 30-ти днів з моменту підписання відповідних актів виконання послуг (п. 5 Договору).
Згідно п. 3.3. послуги по транспортуванню газу оформлюються Замовником і Виконавцем актами виконання послуг з транспортуванню газу.
Акти виконання послуг з транспортуванню газу є підставою для проведення розрахунків.
Пунктом 5.2. договору передбачено, що оплата послуг Виконавця здійснюється Замовником грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Виконавця вартості послуг, що були надані Виконавцем у місяці транспортування до 30 числа наступного за звітним місяця.
Судом встановлено, що позивачем на виконання вищевказаного договору здійснено транспортування природного газу відповідача по газотранспортній системі до газорозподільних станцій для забезпечення виробничо-технологічних витрат та нормованих втрат газорозподільних підприємств в обсязі 11396,885 м. куб. на загальну суму 158261,56 грн., що підтверджується відповідними актами приймання - передачі послуг з транспортування природного газу.
Керуючись ст. 601 Цивільного кодексу України, у зв'язку з наявністю зустрічної заборгованості, позивач направив відповідачу повідомлення № 27-11/ЛГВ від 20.11.2008 р. про припинення зобов'язання на суму 18413,42 грн. зарахуванням.
Отже, заборгованість відповідача становить 139848,14 грн.
Однак, представник відповідача в судовому засіданні суду першої інстанції наголосив на тому, що строк позовної давності минув, тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно ст. 260 ЦК України позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими ст. ст. 253 - 255 цього Кодексу.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Відповідно до п.5 ст.315 ГК України, для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Як вірно наголошує скаржник в апеляційній скарзі, право позивача на звернення з позовною заявою щодо захисту порушеного права виникло: за актом виконання послуг з транспортування газу за січень 2008 року - 30 жовтня 2008 року та відповідно сплинув 30 квітня 2009 року; за актом виконання послуг з транспортування газу за лютий 2008 року - 30 жовтня 2008 року та відповідно сплинув 30 квітня 2009 року; за актом виконання послуг з транспортування газу за березень 2008 року - 30 жовтня 2008 року та відповідно сплинув 30 квітня 2009 року; за актом виконання послуг з транспортування газу за квітень 2008 року - 30 жовтня 2008 року та відповідно сплинув 30 квітня 2009 року; за актом виконання послуг з транспортування газу за травень 2008 року - 30 жовтня 2008 року та відповідно сплинув 30 квітня 2009 року; за актом виконання послуг з транспортування газу за червень 2008 року - 30 жовтня 2008 року та відповідно сплинув 30 квітня 2009 року; за актом виконання послуг з транспортування газу за липень 2008 року - 30 жовтня 2008 року та відповідно сплинув 30 квітня 2009 року; за актом виконання послуг з транспортування газу за серпень 2008 року - 30 жовтня 2008 року та відповідно сплинув 30 квітня 2009 року; за актом виконання послуг з транспортування газу за вересень 2008 року - 30 жовтня 2008 року та відповідно сплинув 30 квітня 2009 року; за актом виконання послуг з транспортування газу за жовтень 2008 року - 30 листопада 2008 року та відповідно сплинув 30 травня 2009 року; за актом виконання послуг з транспортування газу за листопад 2008 року - 30 грудня 2008 року та відповідно сплинув 30 червня 2009 року; за актом виконання послуг з транспортування газу за грудень 2008 року - 30 січня 2009 року та відповідно сплинув 30 липня 2009 року.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, укладення сторонами по справі 30.06.2009 р. акту звіряння розрахунків, в якому відповідач визнав суму боргу, перериває перебіг строку позовної давності для пред'явлення позову про стягнення заборгованості за актом № 12/08НВТВ від 31.12.2008 р. приймання-передачі послуг з транспортування природного газу.
Згідно ч. 3 ст. 264 Цивільного кодексу України після переривання перебіг строку позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Позивач звернувся до Господарського суду м. Києва 10.12.2009 р.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 4042,58 грн. заборгованості на підставі акту № 12/08НВТВ від 31.12.2008 р. приймання-передачі послуг з транспортування природного газу.
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку суду апеляційної інстанції, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 60,47 грн. 3 % річних за період з 01.02.2009 р. по 01.08.2009 р., а також 222,93 грн. інфляційних втрат за період з лютого по червень 2009 р.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Позивач свої позовні вимоги апеляційному суду довів частково.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції належить змінити в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судових витрат за розгляд справи в суді першої інстанції пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 102 грн. 00 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 725,86 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Керуючись ст. ст. 49, 101, 102, п. 4 ч. 1 ст.103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст.105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” задовольнити частково.
Рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2010 р. у справі № 7/789 змінити, виклавши пункт другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
„Стягнути з Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, п/р 2600923641 в АБ „Укргазпромбанк” у м. Києві МФО 320823) на користь Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, б. 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) 4042 (чотири тисячі сорок дві) грн. 58 коп. основного боргу, 60 (шістдесят) грн. 47 коп. 3% річних, 222 (двісті двадцять дві) грн. 93 коп. інфляційних втрат, 102 (сто дві) грн. 00 коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.”
В решті рішення Господарського суду м. Києва від 25.01.2010 р. у справі № 7/789 залишити без змін.
Стягнути з Дочірньої компанії „Укргазвидобування” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, б. 26/28, код ЄДРПОУ 30019775) на користь Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України” (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код ЄДРПОУ 31301827, п/р 2600923641 в АБ „Укргазпромбанк” у м. Києві МФО 320823) 725 (сімсот двадцять п'ять) грн. 86 коп. - державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.
Справу № 7/789 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
12.04.10 (відправлено)