01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.04.2010 № 23/328
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Сергєєнко О.О..- представник за дов. № б/н від 22.02.10
від відповідача - Соболь О.М.- представник за дов. № 2566 від 28.12.09
від третьої особи - не зявився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Страхова компанія "АХА Україна"
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.12.2009
у справі № 23/328 ( .....)
за позовом ТОВ "Сонячний берег"
до ЗАТ "Страхова компанія "АХА Україна"
третя особа позивача
третя особа відповідача Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк"
про стягнення 243161,77 грн.
Суть рішення та апеляційної скарги:
У вересні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег» звернулось до Господарського суду Автономної республіки Крим з позовом про стягнення з закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» 243 161,77 грн., у тому числі 185 571,45 гривень страхового відшкодування, 22 329,58 гривень пені, 19 937,21 гривень інфляційних втрат, 3 584,32 гривень трьох процентів річних та 11 739,21 гривень процентів за користування кредитом.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує умови договору страхування та не відшкодовує збитки завдані позивачу у результаті настання страхового випадку у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Автономної республіки Крим від 21.09.2009 року порушено провадження у справі №2- 23/5082-2009 та призначено її розгляд на 12.10.2009 року.
Ухвалою від 12.10.2009 року Господарським судом Автономної республіки Крим було задоволено клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2009 року справу було прийнято до провадження, присвоєно № 23/328 та призначено до розгляду.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 23/328 від 10.12.2009 року позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 185 571,45 грн. страхового відшкодування, 22 329,58 грн. пені, 19 937,21 грн. інфляційних втрат, 3 584,32 грн. 3 % річних, 2 314,22 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення суми процентів за користування банківським кредитом відмовлено. Зобов'язано позивача погодити порядок використання отриманої суми страхового відшкодування з третьою особою.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Закрите акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Україна» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду міста Києва у справі № 23/328 від 10.12.2009 року скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в частині задоволених позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, що мають суттєве значення, з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що факт передачі (не передачі) страховику повного комплекту ключів є не лише обов'язковою умовою при здійсненні виплати страхового відшкодування за ризиком угон, а також впливає на можливість визнання події страховим випадком за договором та правилами страхування. Підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування зазначеною у листі страховика є і надання страхувальником недостовірних відомостей щодо кількості ключів, які складають повний комплект та видавалися при продажі автомобіля. Також, апелянт не погоджується з висновком суду першої інстанції, що виплата страхового відшкодування повинна бути здійснена раніше ніж сам позивач (страхувальник) надав документи страховику.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2010 року у справі № 23/328 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.03.2010 року.
В судове засідання 17.03.2010 року з'явилися представники позивача та відповідача. Представник третьої особи в призначене судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.
16.03.2010 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача були подані клопотання про залучення до матеріалів справи копії Правил страхування та про витребування у Гагарінського районного відділу МВС України в місті Севастополі інформації щодо дати передачі комплекту ключів та про стан кримінальної справи.
17.03.2010 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представником відповідача було подано клопотання про витребування доказів у Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк».
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2010 року розгляд апеляційної скарги відкладався до 07.04.2010 року на підставі пункту 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України. Даною ухвалою було зобов'язано Гагарінський районний відділ МВС України в місті Севастополі надати суду інформацію щодо передачі Товариством з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег» повного комплекту оригінальних ключів, а саме 3 екземплярів ключів та заготовки для ключа від автомобіля LEXUS GX 470. р/н АК 0183 АК., з зазначенням дати передачі цих комплектів ключів, а також - відомості щодо ходу слідства кримінальної справи, порушеної за фактом крадіжки автомобіля LEXUS GX 470. р/н АК 0183 АК. Скерувати запит та отримати відповідь було доручено представнику позивача у справі. Також було зобов'язано третю особу надати суду письмові пояснення щодо наявності невиконаних зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег» (страхувальника) перед Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (вигодонабувачем) за кредитним договором № 11007986001 від 05.06.2006р., а саме заборгованості по відсоткам та по кредитному тілу, станом на момент звернення з позовом до суду (вересень 2009р.)
01.04.2010 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду позивачем подано на виконання вимог ухвали суду від 17.03.2010 року копію довідки Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» від 17.09.2009 року № 136/1/5-1199-2, згідно якої прострочена заборгованість станом на 17.08.2009 року відсутня; копію довідки Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк» від 24.03.2010 року № 136/1/5б1355, згідно якої прострочена заборгованість станом на 17.08.2009 року відсутня; копію листа Гагарінського районного відділу МВС України в місті Севастополі від 29.03.2010 року, яким повідомляється, що 07.07.2009 року рапортом лейтенанта міліції Андреєва А.В., для залучення до матеріалів кримінальної справи, був переданий третій ключ і заготовка для ключа від автомобіля LEXUS. Разом з рапортом Андреєва А.В. був переданий акт добровільної видачі ключа і заготовки ключа від автомобіля LEXUS датований 22.08.2008 року, а також пояснення двох понятих.
Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду № 01-23/1/5 від 06.04.2010 року «Про зміну складу колегії суддів», у зв'язку з виробничою необхідністю (знаходженням Коротун О.М. у відпустці) були внесені зміни до складу суду та доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі № 11/428 колегії суддів у складі: Поляк О.І. - головуючий суддя, суддів Кропивної Л.В., Кондратової І.Д.
07.04.2010 року через загальний відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду представниками позивача та відповідача подано клопотання про затвердження мирової угоди.
В судове засідання призначене на 07.04.210 року з'явилися представники позивача та відповідача, представник третьої особи в судове засідання не з'явився, проте 06.04.2010 року через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подав заяву про розгляд справи без участі представника третьої особи та щодо наявності заборгованості повідомляє, що прострочення сплати основної суми заборгованості та процентів станом на 01.09.2009 року та 30.09.2009 року не допускалися, нарахування штрафу та пені не здійснювалось.
Відповідно до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника сторони, Київський апеляційний господарський суд, -
Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи між позивачем та ПП «Фірма «Автодель» було укладено 24.03.2006 року договір №24/03/06 1J купівлі-продажу автомобіля Lexus GX470.
Пунктом 2.1 зазначеної угоди визначено ціну автомобіля у сумі 412 775,00 гривень. Відповідно до пунктів 4.1.1 та 4.1.2 оплата позивачем придбаного автомобіля здійснювалась у два етапи: 56 455,00 гривень авансового платежу (власні кошти позивача) та 356 320,00 гривень оплати вартості - після державної реєстрації автомобіля та отримання кредиту у банківській установі.
05.06.2006 року позивачем було укладено з третьою особою у справі кредитний договір №11007986001, відповідно до якого банк надав кредитні кошти у сумі 356 320,00 гривень для оплати вартості придбаного позивачем автомобіля. Пунктом 4.9 кредитного договору позивача зобов'язано застрахувати предмет застави (забезпечення).
30 липня 2006 року позивачем було укладено з відповідачем (на час укладення договору ЗАТ «Страхова компанія «Український страховий альянс») договір добровільного страхування наземного транспортного засобу - автомобіля Lexus GX470, державний номерний знак АК0183АК.
Відповідно до пункту 5 договору страхування №СБ1056091 від 30.07.2006 року термін дії цього договору встановлено з 01.08.2008 року по 31.07.2009 року.
Пунктом 11 договору страхування №СБ1056091 від 30.07.2006 року визначено страховим ризиком (у тому числі) втрату транспортного засобу внаслідок незаконного заволодіння ним (угон) у будь-якому місці знаходження. Умови страхування відповідно до пункту 19 договору визначаються додатком №1.
Відповідно до постанови начальника СВ Гагарінського РВ УМВС України у місті Севастополі від 23 серпня 2008 року 14.08.2008 року в період часу з 21:20 до 23:15 невідома особа заволоділа автомобілем Lexus GX 470, чорного кольору, 2006 року випуску, державний номерний знак АК0183АК.
Відповідно до протоколу огляду місця пригоди від 14.08.2008 року слідчий СВ Гагарінського РВ УМВС України у місті Севастополі л-т Леонов під час проведення огляду вилучив у Федорова С.А. два ключа та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
З довідки начальника Гагарінського РВ УМВС України у місті Севастополі №25/7025 від 18.09.2009 року вбачається, що посадова особа позивача звернулась з заявою про викрадення автотранспортного засобу до правоохоронного органу 14.08.2008 року, тобто у день викрадення.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що наявними у справі документами підтверджено належне виконання позивачем обов'язку, встановленого пунктом 4.4.5 додатку №1 до договору страхування №СБ1056091 від 30.07.2006 року.
У матеріалах справи також знаходиться надана та завірена відповідачем копія заяви про незаконне заволодіння транспортним засобом, яка була отримана посадовою особою відповідача 15.08.2008 року (на наступний день після настання страхового випадку). Вказаний документ є належним доказом виконання позивачем обов'язку, встановленого пунктом 4.4.6 додатку №1 до договору страхування №СБ1056091 від 30.07.2006 року.
Посадовою особою відповідача, яка прийняла заяву про виплату страхового відшкодування, було надано позивачу у день прийняття заяви перелік необхідних документів, з якого вбачається, що для належного оформлення акту відповідачу бракувало довідки МВС про звернення власника ТЗ про факт протиправних дій третіх осіб, довідка чи постанова МВС про порушення чи відмову у порушенні кримінальної справи, постанова про призупинення кримінальної справи та лист-розпорядження вигодонабувача за договором страхування.
Як встановлено судом, інші необхідні документи були надані позивачем у день подання заяви.
Листом №2001 від 18.09.2008 року відповідачем підтверджено факт отримання заяви про страховий випадок 15.08.2008 року та витребувано від позивача довідку Гагарінського районного відділу УМВС України у місті Севастополі, завірену печаткою.
Вказаний документ з відтиском печатки Гагарінського районного відділу УМВС України у місті Севастополі отримано позивачем 18.09.2008 року та передано відповідачу 19.09.2008 року, про що свідчить відмітка відповідача на його копії.
08.10.2008 року третьою особою у справі (вигодонабувач за договором страхування) було направлено відповідачу письмову відповідь про порядок перерахування страхового відшкодування, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка від 23.10.2008 року.
Відповідно до пункту 7.9 додатку №1 до договору страхування №СБ1056091 від 30.07.2006 року відповідач виплачує страхове відшкодування при незаконному заволодінні транспортним засобом у два етапи: 30% від суми відшкодування - при порушенні кримінальної справи, 70% - після закінчення судового слідства або через два місяці з дати його зупинення.
23.08.2008 року районним відділом УМВС України у місті Севастополі порушено кримінальну справу за фактом викрадення застрахованого відповідачем автомобіля Lexus GX 470, чорного кольору, 2006 року випуску, державний номерний знак АК0183АК. Таким чином, на цю дату у відповідача виник обов'язок сплатити вигодонабувачу чи страхувальнику 30% суми страхового відшкодування (страхова сума мінус встановлена пунктом 12.5 договору франшиза).
Довідкою третьої особи у справі №136/12/990 від 01.12.2008 року підтверджено, що 30% суми страхового відшкодування (79 530, 62 гривень) надійшло від відповідача 11.11.2008 року. Вказані грошові кошти були направлені банком на погашення кредиту позивача.
22.01.2009 року позивач звернувся до відповідача з листом (отриманий 22.01.2009 року), в якому повідомив останнього про призупинення 14.10.2008 року провадження у кримінальній справі по факту незаконного заволодіння автомобілем Lexus GX 470, чорного кольору, 2006 року випуску, державний номерний знак АК0183АК.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції проте, що враховуючи умови пункту 7.9 додатку №1 до договору страхування №СБ1056091 від 30.07.2006 року, відповідач повинен був виплатити 70% страхового відшкодування не пізніше 14.12.2008 року. Проте, вказане зобов'язання відповідачем виконано не було.
На лист позивача від 22.01.2009 року відповідач надав письмову відповідь від 04.06.2009 року (більше 5-ти місяців) №2323, у якій вимагав повернення перерахованих третій особі грошових коштів у розмірі 30% суми страхової виплати як безпідставно набутого майна. При цьому, свої вимоги відповідач обґрунтував тим, що позивачем не було передано йому чотири ключі від автомобіля та свідоцтво про його реєстрацію. Висновок про те, що з автомобілем при його купівлі було передано чотири ключі відповідач зробив на підставі інформації, отриманої ним від директора ПП «Фірма «Автодеталь».
Судом встановлено, що відповідно до листа №25/7112 від 23.07.09 року слідчого відділення Гагарінського районного відділу УМВС України в місті Севастополі у позивача було вилучено три екземпляри ключів та заготовка для ключа автомобіля Lexus.
На думку апелянта, це свідчить, про те, що на момент прийняття страховиком рішення 04.06.2009 року страхувальником (позивачем) не було передано ні страховику, ні правоохоронним органам повного комплекту ключів, що унеможливлювало визнання події страховим випадком. Крім того, у заяві про настання страхового випадку страхувальником було зазначено недостовірну інформацію щодо кількості повного комплекту ключів, які видавалися при продажу автомобіля, тобто страхувальником було надано страховику недостовірну інформацію щодо обставин страхового випадку, що у відповідності до п. 4.1.4 договору є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.
Вказані доводи колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Статтею 6 Закону України «Про страхування» встановлено, що загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
Статтею 17 Закону України «Про страхування» визначено, що правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
Згідно п. 10.1 Правил добровільного страхування наземного транспорту ЗАТ «СК «Український Страховий Альянс» зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України 03.04.2007 року, залежно від характеру страхового випадку і обставин, за яких він мав місце, його настання має бути підтверджене свідоцтвом про реєстрацію ТЗ і повним комплектом ключів від ТЗ - у випадку незаконного заволодіння ним.
Пункт 7.11 додатку №1 до договору страхування №СБ1056091 від 30.07.2006 року також передбачає обов'язок позивача без затримок передати відповідачу свідоцтво про реєстрацію та повний комплект ключів від автомобіля.
Проте, як встановлено судом, повний комплект ключів від автомобіля та свідоцтво про реєстрацію були вилучені слідчими органами, в зв'язку з чим позивач не міг їх передати відповідачу. Згідно листа Гагарінського районного відділу УМВС України в місті Севастополі від 29.03.10, наданого суду апеляційної інстанції, ще одна одиниця ключа та заготовка для ключа автомобіля Lexus були передані оперуповноваженому слідчого управління Андрееву А.В. для долучення до матеріалів справи 22.08.2008 року.
Крім того, договір та Правила не пов'язують виплату страхового відшкодування по ризику угон з передачею чи не передачею свідоцтва та ключів, останні лише підтверджують настання страхового випадку, однак ні договором №СБ1056091 від 30.07.2006 року, ні Правилами не встановлено право відповідача відмовити у виплаті страхового відшкодування на цій підставі.
Згідно з п.1.5 Правил обов'язки сторін та підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування, які не передбачені у статтях 20,21,26 Закону України „Про страхування”, але наведені в цих Правилах, повинні бути передбачені умовами конкретних договорів страхування.
Підпунктом 4.1.4 договору передбачено, що страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування або зменшити розмір страхового відшкодування, якщо страхувальник надав неправдиві відомості щодо факту та/або обставин настання страхового випадку.
Згідно з п. 5.1 Правил до страхових випадків не відносяться і виплати страхового відшкодування не здійснюються при незаконному заволодінні ТЗ внаслідок залишення документів та або ключів у ТЗ, яким незаконно заволоділи, та/або в неповідомленні Страхувальником Страховика письмово про викрадення або втрату ключів від ТЗ до незаконного заволодіння ТЗ.
Отже, інформація щодо кількості комплектів ключів отриманих позивачем при купівлі ТЗ, згідно Правил, не пов'язана зі страховим випадком, а тому не є обставинами страхового випадку, неправдиві відомості щодо яких, дають підстави страховику відмовити у страховому відшкодуванні.
За таких обставин, суд першої інстанції правомірно визнав подію, яка відбулась 14.08.2008 року в період часу з 21:20 до 23:15 на службовій стоянці готелю «Омега», страховим випадком у розумінні пункту 11.5 укладеного між позивачем та відповідачем договору страхування наземного транспортного засобу №СБ1056091 від 30.07.2006 року.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування» страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Таким чином, у відповідача виник обов'язок здійснити виплату страхового відшкодування.
Як встановлено судом, відповідачем було частково виконано своє зобов'язання за договором у розмірі 30%, проте остаточний розрахунок у встановлені договором строки відповідачем не проведено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач має право на відшкодування завданих йому збитків за рахунок відповідача (на отримання страхового відшкодування) у сумі 185 571,46 грн.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 988 Цивільного кодексу України встановлено обов'язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування у встановлений договором строк.
Пунктом 7.9 додатку №1 до договору страхування №СБ1056091 від 30.07.2006 року встановлені строки виплати страхового відшкодування.
Як встановлено судом та не спростовано відповідачем, останній не здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 70 %.
Статтею 992 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку у розмірі, встановленому договором або законом.
Пунктом 4.3.5 додатку №1 до договору страхування №СБ1056091 від 30.07.2006 року визначено, що у випадку порушення строків виплати страхового відшкодування відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,1% але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач в позовній заяві, визначивши суму пені, не вказав періоду за який вона нарахована та за який період він просить її стягнути. А тому, враховуючи повноваження суду апеляційної інстанції, а також неможливості визначення періоду нарахування пені судом, позовна вимога про стягнення з відповідача пені у заявленому позивачем розмірі задоволенню не підлягає.
Оскільки суд першої інстанції, перевіривши наведений позивачем розрахунок пені, визнав його обґрунтованим, рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму, а також три проценти річних від простроченої суми.
Судом перевірено наведені у позовній заяві розрахунки інфляційних втрат та трьох процентів річних, визнано їх обґрунтованими, проте судом не було враховано, що обов'язок відповідача щодо виплати страхового відшкодування закінчувався 14.12.2008 року, який помилково позивачем включено до періоду прострочки.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних підлягають зміні.
За розрахунком суду розмір трьох відсотків річних за період з 15.12.08 року по 06.08.09 року (234 календарних днів) складає:
185 571,45 * 3% * 234 / (365*100) = 3 569,07 грн.
Здійснивши розрахунок інфляційних витрат, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про їх обґрунтованість та стягнення у визначеному позивачем розмірі.
Також, позивачем заявлено позовну вимогу про відшкодування відповідачем завданих неправомірними діями збитків, які полягають у тому, що за весь час прострочення виплати страхового відшкодування позивач був змушений платити проценти за користування кредитом. Завдані збитки позивачем визначено та підтверджено відповідною довідкою третьої особи у справі у розмірі 11 739,21 гривень.
Колегія судів вважає, позов в цій частині задоволенню не підлягає із-за недоведеності повного складу цивільного правопорушення, а саме причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та сплатою позивачем процентів за користуванням кредитом.
Посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв'язку з не залученням у справу третьої особи - приватного підприємця Королевича Сергія Валентиновича колегія суддів до уваги не приймає, оскільки відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування рішення місцевого господарського суду є прийняття рішення саме про права і обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а не осіб, на чиї права та обов'язки може вплинути дане рішення.
Стосовно мирової угоди колегія суддів зазначає, що мирова угода укладається у процесі розгляду справи у господарському суді у формі та на умовах, передбачених чинним законодавством і підлягає затвердженню господарським судом. Мирова угода може бути укладена в будь-якій стадії провадження у справі, зокрема на стадії виконання рішення та подається в письмовій формі суду, який розглядав справу. Отже, апеляційний господарський суд не наділений правами затверджувати мирову угоду.
Враховуючи вищевикладене, рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню в частині стягнення суми пені, зміні в частині стягнення суми трьох відсотків річних, а врешті рішення підлягає залишенню без змін.
Витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» задовольнити частково.
2.Рішення Господарського суду міста Києва від 10.12.2009 року у справі № 23/328 скасувати в частині стягнення суми пені, змінити в частині стягнення суми трьох відсотків річних.
Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, будинок 2/12, ідентифікаційний код 31235110) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег» (95022, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Глінки, будинок 63, ідентифікаційний код 31173285) 185 571,45 грн. (сто вісімдесят п'ять тисяч п'ятсот сімдесят одну гривню 45 коп.) страхового відшкодування; 19 937,21 грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот тридцять сім гривень 21 коп.) інфляційниї втрат; 3 569,07 грн. (три тисячі п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч 07 коп.) трьох процентів річних; 2 090,78 грн. (дві тисячі дев'яносто гривень 78 коп.) державного мита та 202,92 грн. (двісті дві гривні 92 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сонячний берег» (95022, Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Глінки, будинок 63, ідентифікаційний код 31173285) на користь акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Україна» (04070, м. Київ, вул. Андріївська, будинок 2/12, ідентифікаційний код 31235110) 223,45 грн. (двісті двадцять три гривні 45 коп.) державного мита за подання апеляційної скарги.
4. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити Господарському суду міста Києва.
5.Матеріали справи № 23/328 скерувати до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді