01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
14.04.2010 № 42/665
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря судового засідання:
представників сторін:
позивача: Войло О.П. (дов. від 10.02.10 № 466/253);
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Чернігівський завод радіоприладів "ЧеЗаРа"
на рішення Господарського суду м.Києва від 22.12.2009
у справі № 42/665 ( .....)
за позовом Відкритого акціонерного товарисвта "Чернігівський завод радіоприладів "ЧеЗаРа"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтогазтранскарт"
про стягнення боргу, неустойки, відшкодування збитків, ціна позову 63499,04 грн.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.09 позов Відкритого акціонерного товариства “Чернігівський завод радіоприладів”ЧеЗаРа” задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Нафтогазтранскарт” на користь Відкритого акціонерного товариства “Чернігівський завод радіоприладів”ЧеЗаРа” 9108, 38 грн. боргу, 91, 08 грн. витрат по оплаті державного мита, 34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Скарга мотивована тим, що позивач був позбавлений права доказування розміру нанесених йому збитків.
Відповідач в судові засідання, які відбулися 10.03.10 та 14.04.10, повноважних представників не направив. Однак, його було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 18.02.10 та відкладення розгляду справи від 10.03.10, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.07.97 № 02-5/289 зі змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Статтею 101 ГПК України передбачено, що в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
30.05.07 між Відкритим акціонерним товариством “Чернігівський завод радіоприладів”ЧеЗаРа” (далі-позивач, клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Нафтогазтранскарт” (далі-відповідач, компанія) було укладено договір № К02071.
Відповідно до п. 2.1. договору від 30.05.07 № К02071 компанія від свого імені, за дорученням та за рахунок клієнта, за винагороду закуповує в торгових точках стиснений природний газ, нафтопродукти, інші товари та надає послуги для обслуговування автотранспортних засобів клієнта згідно отриманих пластикових карток.
Згідно з п. 4.1. договору від 30.05.07 № К02071 при укладенні договору клієнт перераховує на розрахунковий рахунок компанії впродовж 3-х банківських днів кошти в розмірі та за умов, обумовлених сторонами в додатку № 2 до цього договору.
Цей договір може бути змінений чи розірваний за згодою сторін, або за ініціативою однієї із сторін в порядку, визначеному цим договором та діючим законодавством. Маючи намір розірвати договір, клієнт повинен подати письмову заяву, підписану уповноваженими особами і засвідчену печаткою, та здати пластикові картки. Через 21 банківський день, з моменту подання заяви та повернення пластикових карток, проводиться звірка взаєморозрахунків, та впродовж 3-х банківських днів між сторонами проводиться повний взаєморозрахунок (п. 10.2. договору від 30.05.07 № К02071).
Статтею 629 Цивільний кодекс України (далі-ЦК України) передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
В частині 1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як свідчать матеріали справи, відповідачем було припинено обслуговування позивача, в зв'язку з чим договір було розірвано та складено акт повернення пластикових карток від 25.02.09.
Відповідно до акта звірки розрахунків від 03.03.09 № 0000000328 за період 01.01.09 по 26.02.09 заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 9108, 38 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).
09.04.09 позивач звернувся до відповідача з претензію, в якій просив відповідно до вимог п. 10.2 договору протягом 3-х банківських днів перерахувати суму заборгованості.
Відповідач в свою чергу листом від 13.04.09 № 108-В повідомив, що дійсно у компанії є заборгованість в сумі 9108, 38 грн. і найближчим часом її буде погашено.
На день подання позовної заяви доказів передачі товару за договором на суму попередньої оплати або повернення відповідачем одержаних коштів до суду надано не було.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 9108, 38 грн. боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Вимога про стягнення пені задоволенню не підлягає, оскільки сторони в договорі не передбачили такої відповідальності.
В апеляційній скарзі позивач просить стягнути з відповідача збитки, пов'язані з простоєм автомобілів, в сумі 54097, 20 грн.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду вважає, що вимога про стягнення збитків не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Підставою для притягнення особи до відповідальності у вигляді відшкодування збитків є склад цивільного правопорушення, який складається з: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; шкоди, завданої такою поведінкою; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду, у вигляді умислу або необережності.
Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання (стаття 623 ЦК України).
Важливим елементом доказування наявності реальних збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки.
Враховуючи, що всупереч ст. 623 ЦК України позивач належними доказами не довів наявність збитків, їх розмір, протиправну поведінку боржника у справі, що призвела до їх виникнення, та причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову в частині стягнення збитків.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.09 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.09 у справі №42/665 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №42/665 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
19.04.10 (відправлено)