01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.04.2010 № 28/278
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря судового засідання:
представників сторін:
позивача: Сидоренко Л.А. (дов. від 30.11.09 б/н),
відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Диво Меблі"
на рішення Господарського суду м.Києва від 24.11.2009
у справі № 28/278 ( .....)
за позовом Закритого акціонерного товариства "Київський шовковий комбінат"
до Приватного підприємства "Диво Меблі"
про стягнення 110904,95 грн.
Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.11.09 позов задоволено частково.
Стягнуто з Приватного підприємства “Диво меблі” на користь Закритого акціонерного товариства “Київський шовковий комбінат” 71648,00 грн. основного боргу, 2945,74 грн. пені, 32998,00 грн. штрафу, 383,40 грн. 3% річних, 1202,86 грн. інфляційних нарахувань, а також 1091,78 грн. державного мита, 116,16 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позовних вимогах в частині інфляційних нарахувань, 3% річних, пені, штрафу відмовити в повному обсязі.
Скарга мотивована тим, що чинним законодавством України не передбачена форма розірвання договору в односторонньому порядку. Також відповідач вважає, що штрафні санкції стягнуті неправомірно, оскільки інфляційні втрати та 3% річних підлягають сплаті відповідачем у порядку передбаченому ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України. В апеляційній скарзі зазначено, що в гарантійному листі від 15.07.09 відповідач просив позивача надати дозвіл забрати з орендованого приміщення документи, який залишений без відповіді.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідач в судові засідання, які відбулися 01.03.10 та 12.04.10, повноважних представників не направив. Однак, його було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 08.02.10 та відкладення розгляду справи від 01.03.10, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75.
Крім того, про належне повідомлення відповідача у справі про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення її до розгляду свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається своєчасне отримання представником ПП “Диво меблі” ухвали суду від 08.02.10.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.07.97 № 02-5/289 зі змінами „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Суд вважає, що зазначені обставини не є перешкодою для розгляду справи, оскільки про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Статтею 101 ГПК України передбачено, що в процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.
Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши мотиви апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
01.09.06 між Закритим акціонерним товариством “Київський шовковий комбінат” (далі-позивач, орендодавець) та Приватним підприємством “Диво Меблі” (далі-відповідач, орендар) було укладено договір № 47/06.
Відповідно до п. 1.1. договору від 01.09.06 № 47/06 орендодавець передає, а орендар приймає для здійснення власної господарської діяльності в строкове платне користування телефонізоване нежитлове приміщення площею 41,90 кв.м. під офіс.
Згідно з п. 3.1. вказаного вище договору розмір орендної плати на момент підписання договору становить 90, 90 грн. за 1 кв.м. офісного приміщення.
Орендар зобов'язаний сплачувати орендну плату щомісячно шляхом перерахування коштів на поточний рахунок орендодавця, визначений в п. 11 даного договору. Орендодавець до 5 числа поточного місяця виставляє орендарю рахунок на сплату орендної плати. Орендар сплачує рахунки не пізніше 10 числа поточного місяця. Орендар самостійно отримує від орендодавця рахунки на сплату орендної плати (п. 3.2. договору від 01.09.06 № 47/06).
Статтею 629 Цивільний кодекс України (далі-ЦК України) передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
В частині 1 ст. 626 ЦК України зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).
30.01.09 між сторонами укладено додаткову угоду № 10 до договору, згідно з якою розмір орендної плати становить 45,00 грн. за 1 кв.м. приміщення під склад та 90,00 грн. за 1 к.в.м. для приміщення під офіс. За домовленістю сторін загальна площа орендованих приміщень становить 62,8 кв.м. під офіс за ціною 90,00 грн. за 1 кв.м. та 344,0 кв.м. під склад за ціною 45,00 грн. за 1 кв.м. Загальний розмір орендної плати в місяць за користування приміщеннями становить 21132,00 грн.
22.06.09 сторони підписали додаткову угоду № 11 до договору, відповідно до якої розмір орендної плати становить 90,00 грн за 1 кв.м. для приміщення під офіс. За домовленістю сторін загальна площа орендованих приміщень становить 62,8 кв.м. під офіс за ціною 90,00 грн. за 1 кв.м. Загальний розмір орендної плати в місяць за користування приміщеннями становить 5652, 00 грн.
Позивачем на виконання умов договору виставлялись відповідачу для оплати рахунки-фактури: від 04.03.09 № ШК-0000181; від 01.06.09 № ШК-0000257; від 05.05.09 № ШК-000337; від 01.06.09 № ШК-0000417; від 01.07.09 № ШК-0000499.
Зобов'язання щодо сплати орендної плати відповідачем виконані частково, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 71648,00 грн.
Матеріали справи свідчать, що позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо сплати заборгованості, однак останній її не погасив.
З довідки від 22.09.09 № 384, підписаної генеральним директором та головним бухгалтером позивача, вбачається, що заборгованості відповідача становить 71648,00 грн., про що не заперечує і сам відповідач.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 764 ЦК України якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Факт користування орендованими приміщеннями в період з березня 2009 року по 15.07.09 не заперечується відповідачем.
Таким чином, вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 71648,00 грн. підлягає задоволенню.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача інфляційних втрат, 3% річних, пені та штрафу з огляду на наведене нижче.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.
В частині 2 ст. 625 ЦК України вказано, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 3.3. договору від 01.09.06 № 47/06 передбачено, що за не внесення або несвоєчасне внесення плати за користування приміщенням, орендар сплачує орендодавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожен день прострочення такого платежу.
Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, за прострочку платежу платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”).
Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, а саме в сумі 2945, 74 грн.
Також, в п. 3.3. договору від 01.09.06 № 47/06 зазначено, що за прострочення понад 30 днів з орендаря додатково стягується штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.
Беручи до уваги, що станом на день прийняття рішення заборгованість відповідачем не погашена та прострочення складає більш ніж 30 днів вимога позивача щодо стягнення штрафу підлягає задоволенню в повному обсязі.
Твердження відповідача щодо права позивача вимагати стягнення штрафу лише за прострочення орендної плати за перший місяць заборгованості не приймаються судом до уваги, оскільки договором сторони не передбачили таких обмежень, а станом на день прийняття рішення прострочення сплати відповідачем по всіх орендних платежах перевищує 30 днів.
Стосовно посилань відповідача в апеляційній скарзі на залишення без відповіді прохання надати дозвіл забрати з орендованого приміщення документи, слід зазначити наступне.
Позивач листом від 28.07.09 № 314 повідомив відповідача про те, що немає заперечень проти доступу співробітників ПП “Диво Меблі” до орендованого приміщення, а також вказав про необхідність звільнення та повернення орендованого приміщення з моменту розірвання договору оренди (тобто з 01.08.09).
До того ж, з відзиву на апеляційну скаргу вбачається, що на момент подачі відповідачем апеляційної скарги, останній вивіз все майно з орендованого приміщення і звільнив його.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що чинним законодавством України не передбачена форма розірвання договору в односторонньому порядку.
Договір оренди нежитлового приміщення від 01.09.06 № 47/06 було розірвано в зв'язку з закінченням строку його дії та на підставі заяви відповідача про розірвання договору, викладеної в листі від 15.07.09 № 12.
Також відповідач вважає, що штрафні санкції стягнуті неправомірно, оскільки інфляційні втрати та 3% річних підлягають сплаті відповідачем у порядку передбаченому ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів зазначає наступне, інфляційній втрати та 3% річних не є збитками та підлягають стягнення на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи і прийшов до правильного висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Враховуючи викладене вище, доводи апеляційної скарги є такими, що спростовуються матеріалами справи, а тому не дають підстав для скасування прийнятого у справі судового рішення.
За таких умов рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.09 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.09 у справі №28/278 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
2. Матеріали справи №28/278 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
13.04.10 (відправлено)