01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
07.04.2010 № 47/303
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Золотов О.В. (довіреність № б/н від 11.02.2010 р.)
від відповідача - Кузьменко М.В. (довіреність № 800 від 23.12.2009 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Мехбудсервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 04.02.2010
у справі № 47/303 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мехбудсервіс"
до Закритого акціонерного товариства "Київська будівельна компанія "Київбудком"
про стягнення 126689,50 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Мехбудсервіс” (далі - позивач) звернулось до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Закритого акціонерного товариства „Київська будівельна компанія „Київбудком” (далі - відповідач) про стягнення з останнього 110073,60 грн. заборгованості по Договору про надання транспортних послуг, 13140,70 грн. інфляційних втрат та 2222,18 грн. 3 % річних за прострочення виконання зобов'язання.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 04.02.2010 р. у справі № 47/303 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення мотивоване тим, що акти приймання-здачі робіт за період з липня 2008 року по вересень 2008 року, на які позивач посилається як на підставу для стягнення заборгованості, відповідачем не підписані. Крім того, всупереч п. 3.3. Договору про надання транспортних послуг від 26.12.2006 р., позивачем було одноособово визначено вартість робіт механізмів, а також не складено і не узгоджено з відповідачем протокол узгодження цін.
Не погоджуючись з винесеним рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати повністю і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Скаргу мотивовано тим, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд не врахував наступні обставини: чинне законодавство України не містить обов'язкової вимоги щодо посвідчення печаткою товариства підпису уповноваженої особи на актах приймання-здачі робіт; відповідачем частково оплачено акт здачі-приймання робіт за липень 2008 року в сумі 26920,80 грн.
Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Представник відповідача в судовому засіданні проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
26.12.2006 р. між сторонами по справі було укладено Договір про надання транспортних послуг (далі - Договір), згідно умов якого, виконавець (позивач) надає замовнику (відповідачу) будівельні машини та механізми для роботи на будівельному майданчику будівництва ВАТ „ЛуАЗ” в м.Луцьк (п. 1.1.), виконавець (позивач) зобов'язується за згодою замовника надати машини та механізми не пізніше доби з моменту відправлення заявки замовником (п. 2.1.1.), замовник (відповідач) зобов'язався своєчасно проводити оплату за надані послуги (п. 2.2.2.), замовник (відповідач) здійснює оплату за надані транспортні послуги в розмірі фактично використаних робіт щомісячно, згідно актів виконаних робіт на підставі оформлених рапортів, подорожніх листів, талонів замовника - до 10 числа наступного за оплачуваним місяця (п. 3.1.), вартість роботи механізмів встановлюється в протоколі узгодження цін (п. 3.3.), договір діє з 26.12.2006 р. до 30.10.2007 р. включно (п. 5.1.).
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до матеріалів справи додані затверджені ним в односторонньому порядку шляхом підписання та посвідчення печаткою документи під назвою „Вартість машино-годин роботи машин та механізмів по ТОВ „Мехбудсервіс” станом на 01.04.2008 р. та 01.09.2008 р.
Відповідно до Актів здачі - прийняття робіт до Договору № ОУ-0000073 від 31.07.2008 р. на суму 80949,60 грн., № ОУ-0000080 від 29.08.2008 р. на суму 47788,80 грн., № ОУ-0000085 від 15.09.2008 р. на суму 8526,00 грн., позивачем було визначено вартість виконаних робіт машинами загалом на суму 137994,40 грн. На зазначених Актах присутній підпис в графі „від замовника”, який печаткою замовника не посвідчений. Представником позивача не доведено, що вказаний підпис є підписом уповноваженої особи відповідача. Крім того, відповідач пояснив, що вказані акти ним підписані не були.
За твердженням позивача, Акт № ОУ- 0000073 від 31.07.2008 р. на суму 80949,60 грн. було частково оплачено відповідачем в сумі 26 920,80 грн., і заборгованість по ньому станом на момент звернення до суду з позовом складає 54028,80 грн., а Акти № ОУ-0000080 від 29.08.2008 на суму 47788,80 грн. та № ОУ-0000085 від 15.09.2008 на суму 8526,00 грн. - відповідачем не оплачені повністю і заборгованість відповідача по вище переліченим Актам складає загалом 110073,60 грн., яка і заявлена позивачем до стягнення.
Також, позивачем до матеріалів справи за період з липня 2008 по вересень 2008 року додано копії дорожніх листів автокрана за період з липня 2008 року по вересень 2008 року включно, а саме: № 292, № 000955, № 000955, № 000956, № 000957, № 000958, № 000955, № 282, № 000960, № 000959, № 000962, № 318, № 000964, № 000963, № 000966, № 000968, № 000965, № 000969 з відбитками штампу відповідача, а також копії змінних рапортів про роботу машин та подорожні листи вантажного автомобіля № 0072217, № 0072215, № 0072214, № 0072216 з відбитками штампу відповідача, та товарно-транспортні накладні до них за період з липня 2008 по вересень 2008 року включно з відбитками штампу відповідача.
Суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні вимог позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Згідно ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Стаття 853 Цивільного кодексу України встановлює обов'язок замовника прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові, в іншому випадку він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Вимогами статті 854 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк, або, за згодою замовника, - достроково.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Вимогами статті 903 Цивільного кодексу України визначено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 189 Господарського кодексу України, ціна є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання. Суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін.
В силу ст. 190 Господарського кодексу України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.
Як встановлено п. 1.20.1 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотнє, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Натомість, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем заявлена до стягнення з відповідача заборгованість в розмірі 110073,60 грн. по Актам здачі - прийняття робіт до Договору № ОУ- 0000073 від 31.07.2008 р. на суму 80949,60 грн., № ОУ-0000080 від 29.08.2008 р. на суму 47788,80 грн., № ОУ-0000085 від 15.09.2008 на суму 8526,00 грн., вартість виконаних робіт по яким була визначена позивачем на підставі документів під назвою „Вартість машино-годин роботи машин та механізмів по ТОВ „Мехбудсервіс” станом на 01.04.2008 р. та 01.09.2008 р., які погоджені в односторонньому порядку лише позивачем.
Ціни щодо виконання робіт (надання послуг) машинами та механізмами не є державними фіксованими або регульованими цінами, а тому згідно вимог ст. 190 Господарського кодексу України мали бути визначені позивачем та відповідачем за згодою обох сторін у Договорі або протоколі узгодження цін, як це і передбачено п. 3.3. Договору. Але щодо робіт (надання послуг) машинами та механізмами за період з липня 2008 по вересень 2008 року між сторонами не було узгоджено у встановленому законом порядку цін на зазначені послуги і жодних належних та допустимих доказів відповідного узгодження щодо робіт (надання послуг) машинами та механізмами за період з липня 2008 по вересень 2008 року між позивачем та відповідачем в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, суду станом на момент вирішення спору - не надано.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що роботи за період з липня 2008 року по вересень 2008 року в сумі 137994,40 грн. по Актам здачі - прийняття робіт до Договору № ОУ- 0000073 від 31.07.2008 р. на суму 80949,60 грн., № ОУ-0000080 від 29.08.2008 р. на суму 47788,80 грн., № ОУ-0000085 від 15.09.2008 р. на суму 8526,00 грн. відповідачем не прийняті, зазначені акти печаткою відповідача не посвідчені, а наявність на зазначених Актах підпису в графі „замовник” не підтверджує прийняття відповідачем зазначених у актах робіт, оскільки позивачем не доведено, що в графі „замовник” міститься саме підпис уповноваженої особи відповідача.
Крім того, згідно п. 3.1. Договору замовник (відповідач) здійснює оплату за надані транспортні послуги в розмірі фактично використаних робіт щомісячно, згідно актів виконаних робіт на підставі оформлених рапортів, подорожніх листів, талонів замовника - до 10 числа наступного за оплачуваним місяця, отже, належними доказами виконання позивачем та прийняття відповідачем послуг мають бути саме акти виконаних робіт, які складаються на підставі подорожніх листів та талонів замовника.
Таким чином, суд дійшов висновку, що підставою оплати виконаних робіт є саме прийняття виконаних послуг відповідачем шляхом підписання актів виконаних робіт, а оскільки відповідачем Акти № ОУ- 0000073 від 31.07.2008 на суму 80 949,60 грн., № ОУ-0000080 від 29.08.2008 на суму 47 788,80 грн., № ОУ-0000085 від 15.09.2008 на суму 8 526,00 грн. - не підписані, належних та допустимих доказів їх надсилання позивачем відповідачу суду станом на момент вирішення спору - не надано, також у зазначених актах зазначена вартість послуг у цінах, узгодження яких за період з липня 2008 по вересень 2008 року між позивачем та відповідачем в розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України суду станом на момент вирішення спору не надано, тому і підстави для оплати заборгованості по вищенаведеним Актам у відповідача - відсутні.
Крім того, позивачем не підтверджено належними доказами твердження позивача про те, що відповідачем частково оплачено акт здачі-приймання робіт за липень 2008 року в сумі 26920,80 грн.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 110073,60 грн. заборгованості по Договору б/н від 26.12.2006 р.
Оскільки відповідачем не прострочено виконання свого зобов'язання по оплаті робіт на суму 110073,60 грн. по Договору б/н від 26.12.2006 р., відповідно не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 13140,70 грн. інфляційних втрат та 2222,18 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
Тому колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2010 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мехбудсервіс” залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м. Києва від 04.02.2010 р. у справі № 47/303 залишити без змін.
Справу № 47/303 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
12.04.10 (відправлено)