01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
25.03.2010 № 6/379-32/434
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коршун Н.М.
суддів:
За участю представників:
від позивача: представник не з'явився,
від відповідача: Бобровський К.Ю. - представник за довіреністю,
від Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії „Надра України „Полтавнафтогазгеологія”: представник не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії „Надра України „Полтавнафтогазгеологія” "Полтавнафтогазгеологія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 23.09.2009
у справі № 6/379-32/434 ( )
за позовом Закритого акціонерного товариства „Видобувна компанія „Укрнафтобуріння”
до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України
про спонукання до виконання угоди
В вересні 2008 року позивач звернувся з позовом про визнання права на користування надрами відповідно до спеціального дозволу №2714 від 29.12.2004р. та спонукання до виконання угоди №2714 від 29.12.2004р..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 519 від 23.12.2005р. „Про скасування рішень” скасовано протокол № 24 від 19.11.2004р., затверджений Державним комітетом природних ресурсів України, в частині надання спеціального дозволу № 2714 від 29.12.2004р. на геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку Сахалінського родовища ЗАТ „Видобувна компанія „Укрнафтобуріння”, та визнав зазначений дозвіл таким, що втратив чинність. Оскільки, угоду про умови користування надрами не було розірвано в порядку, передбаченому п.5.4 останньої, позивач просив спонукати відповідача до виконання угоди у судовому порядку.
Дана справа неодноразово розглядалась судовими інстанціями.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.09.2009р. у справі №6/379-32/434 задоволено позовні вимоги повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду, ДП НАК „Надра України „Полтавнафтогазгеологія” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для вирішення справи та на порушення останнім норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.129 Конституції України, ст.86 ГПК України.
Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до правильних висновків у даній справі та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ЗАТ „Видобувна компанія „Укрнафтобуріння” отримано спеціальний дозвіл № 2714 від 29.12.2004р. на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку Сахалінського родовища, а також укладено угоду № 2714 від 29.12.2004р. про умови користування надрами з Державним комітетом природних ресурсів України. Дану угоду укладено відповідно до вимог ст. 28 Закону України „Про нафту і газ”. Додатками до вказаної угоди є характеристика ділянки (додаток № 1) та програма робіт з геологічного вивчення родовища (додаток № 2).
Так, на виконання умов зазначеної угоди, позивачем укладено договір на розроблення науково-технічної документації від 08.08.2006р. розробки родовища та залучено інвестора для подальшого фінансування геологорозвідувальних робіт.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №519 від 23.12.2005р. „Про скасування рішень” скасовано протокол №24 від 19.11.2004р., затверджений Державним комітетом природних ресурсів України, в частині надання спеціального дозволу № 2714 від 29.12.2004р. на геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку Сахалінського родовища ЗАТ „ВК „Укрнафтобуріння”, та визнано зазначений дозвіл таким, що втратив чинність.
Підставою для прийняття вказано наказу стало порушення встановленого порядку видачі спеціального дозволу №2714 від 29.12.2004р.. Таке порушення є підставою для скасування спеціального дозволу відповідно до ст. 25 Закону України „Про нафту і газ”, але виключно із застосуванням особливого порядку.
Відповідно до ст. 25 Закону України „Про нафту і газ” спеціальні дозволи на користування нафтогазоносними надрами, видані з порушенням встановленого порядку їх отримання, визнаються недійсними в судовому порядку.
Однак, відповідачем відповідно до ст.33 та 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів про звернення до суду з відповідними вимогами про визнання спеціального дозволу № 2714 від. 204 2.2004р. недійсним.
Згідно із ст.27 Закону України „Про нафту і газ” анулювання спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами здійснюється у випадку, зокрема, визнання виданого спеціального дозволу недійсним.
Встановлена статтею 25 Закону України „Про нафту і газ” судова процедура визнання спеціального дозволу недійсним передбачає, що анулювання такого спеціального дозволу можливо лише за умови визнання його недійсним органом судової влади та набранням законної сили рішення цього органу.
Статтями 26 і 27 Закону України „Про нафту і газ” передбачено два способи припинення надрокористування, а саме або зупинення дії спеціального дозволу, або його анулювання.
Отже, припинення відповідачем надрокористування позивача шляхом визнання нечинним спеціального дозволу останнього не відповідає наведеним нормам Закону України „Про нафту і газ”. Тобто, відповідачем не дотримано встановленого порядку анулювання спеціального дозволу № 2714 від 29.12.2004р., наданого позивачу, а отже право на надрокористування позивача згідно спеціального дозволу № 2714 та виконання позивачем умов угоди про умови користування надрами Сахалінського родовища № 2714 від 29.12.2004 не припинялось.
Згідно із ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
З статті 654 Цивільного кодексу України вбачається, що зміна або розірвання договору вчиняється у тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
В силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однак, в порядку, передбаченому п. 5.4 угоди про умови користування надрами № 2714 від 29.12.2004р. та в порядку, встановленому Законом України „Про нафту і газ”, ця угода розірвана не була. Відповідачем фактично вчинено дії щодо односторонньої відмови від виконання угоди № 2714 від 29.12.2004р..
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що спеціальний дозвіл №2714 від 29.12.2004р. наданий позивачу, був чинним та дав право останньому на користування надрами Сахалінського родовища, оскільки анулювання спеціального дозволу № 2714 від 29.12.2004р. не відбулось відповідно до вимог Закону України „Про нафту і газ”.
Стосовно підвідомчості даного спору Господарському суду колегія суддів зазначає наступне.
З пункту 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, публічно-правовий спір - спір з приводу реалізації владних управлінських функцій органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їх посадовими чи службовими особами, іншими суб'єктами, які здійснюють такі функції.
Колегія суддів вважає, що відповідач є носієм влади лише в межах наданих йому законом повноважень та, відповідно, суб'єктом публічно-правових відносин. Проте, він як спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з геологічного вивчення та забезпечення раціонального використання надр, може перебувати з іншими особами не лише в публічно-правових. але й у правовідносинах, які згідно із чинними нормативно-правовими актами та правовою доктриною відносяться до приватного права, зокрема, у правовідносинах, пов'язаних із використанням природних ресурсів, в дому числі нафти і газу.
Відповідно до ст. 324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українською народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України. Кожен громадянин мас право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу відповідно до закону.
З статті 170 Цивільного кодексу України вбачається, що держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
В порядку адміністративного судочинства захищаються права осіб у сфері публічно-правових відносин, змістом яких є взаємні публічні права, інтереси, обов'язки та заборони у певних публічно-правових відносинах. У разі невиконання суб'єктом владних повноважень цих обов'язків або недотримання публічних заборон порушуються публічні права чи інтереси особи, за захистом яких вона має право звернутись з адміністративним позовом.
В силу п.6 ч.1 ст.104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутись з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Відповідач як орган державної влади від імені Українського народу, як суб'єкт права власності шляхом видачі спеціальних дозволів та укладання цивільно-правових угод реалізує свої повноваження власника щодо розпорядження майном, а отже вступає у господарські правовідносини.
Законом України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” визначено, що дозвільною системою у сфері господарської діяльності є сукупність урегульованих законодавством відносин, що виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб'єктами господарювання у зв'язку з видачею документів дозвільного характеру.
Згідно із ст.1 Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” об'єктом, на який може видаватись документ дозвільного характеру може бути земельна ділянка, будівля, споруда, приміщення, устаткування, обладнання та механізми, що вводяться в експлуатацію або проектуються. окрема операція, господарська діяльність певного виду, робота та послуга.
Документом дозвільного характеру є дозвіл, висновок, погодження, свідоцтво тощо, який дає суб'єкту господарювання право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності. Основними принципами державної політики у сфері дозвільної системи є захист прав, законних інтересів суспільства, територіальних громад та громадян, розвиток конкуренції, прозорість процедури видачі дозвільних документів, додержання рівності прав суб'єктів господарювання під час видачі документів дозвільної:' характеру тощо.
Положення Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності” кореспондуються з нормами Закону України „Про нафту і газ”.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що відносини між позивачем та відповідачем є господарськими, такими, що виникли па підставі документу дозвільного характеру - спеціального дозволу на геологічне вивчення, у тому числі дослідно-промислову розробку Сахалінського родовища, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності сторін, носять приватно-правовий характер. Спір у даних відносинах є спором про право та має вирішуватись в порядку господарського судочинства при дотриманні встановлених Господарським процесуальним кодексом України вимог щодо підвідомчості та підсудності.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.
Доводи апеляційного подання не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що рішення місцевого господарського суду, яким задоволено позовні вимоги повністю, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії „Надра України „Полтавнафтогазгеологія” на рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2009 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2009 року у справі №6/379-32/434 залишити без змін.
3. Матеріали справи №6/379-32/434 направити до Господарського суду м.Києва.
Головуючий суддя
Судді
02.04.10 (відправлено)