01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
31.03.2010 № 54/446
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача: представник - Худина О.В. - за довіреністю,
від відповідача: представник - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Спарк ЛТД"
на рішення Господарського суду м.Києва від 09.12.2009
у справі № 54/446 ( .....)
за позовом ТОВ "Чібо Україна"
до ТОВ "Спарк ЛТД"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 2577952,33 грн.
У вересні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Чібо Україна” звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Спарк ЛТД” про стягнення 2 233 822,93 грн. основного боргу, 306 098,93 грн. пені, 38 030,47 грн. процентів річних.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за контрактом поставки № 2д від 10.07.2008 року щодо оплати товару, поставленого позивачем.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.12.2009 року у даній справі позов задоволено частково.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення господарським судом норм процесуального права, зокрема, ст. 77 ГПК України.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що місцевим господарським судом було розглянуто спір без участі повноважного представника відповідача.
Відповідачем не надано відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідачем не використано наданого їм законом права на участь свого представника у судових засіданнях. Причин неявки суду не повідомлено. Однак, матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, оскільки ухвала господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження, направлена на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.11.2009 р.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, судовою колегією встановлено наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 10.07.2008 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Чібо Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Спарк ЛТД” був укладений контракт поставки № 2д, відповідно до умов якого позивач, як продавець, зобов'язався поставити відповідачу каву смажену та розчинну під торгівельними марками „ТСНІВО” та „DAVIDOFF” (далі - товар) в обумовлений сторонами строк, а відповідач, як покупець, своєчасно та належним чином прийняти товар та оплатити його (п. 1.1. контракту).
Згідно з п. 2.1. контракту товар поставляється партіями.
Відповідно до п.п. 2.З., 3.1. контракту № 2д поставка товару здійснюється на умовах СРТ (Інкотермс в редакції 2000 року) на склад покупця за адресою: 03040, м. Київ, пр. 40-річчя Жовтня, 98/2.
В п. 3.2. контракту сторони встановили, що право власності на товар переходить до покупця в момент оформлення видаткової накладної відповідно до вимог законодавства.
Судова колегія встановила, що за своєю правовою природою укладений між сторонами контракт є договором поставки.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Стаття 655 ЦК України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Судовою колегією встановлено, що позивач поставив відповідачу товар, визначений контрактом, на загальну суму 5 807 024,46 грн., що підтверджується видатковими накладними №№ РН-0000088, № РН-0000089 від 15.07.2008 р., №№ РН-0000092, РН-0000093 від 18.07.2008 р., №№ РН-0000118, РН-0000119 від 25.07.2008 р., №№ РН-0000168, РН-0000169 від 04.08.2008 р., №№ РН-0000180, РН-0000181 від 11.08.2008 р., №№ РН-0000211, РН-0000216 від 18.08.2008 р., №№ РН-0000245, РН-0000249 від 26.08.2008 р., №№ РН-0000378, РН-0000385 від 01.09.2008 р., №№ РН-0000464, РН-0000470 від 08.09.2008 р., №№ РН-0000535, РН-0000537 від 15.09.2008 р., №№ РН-0000707, РН-0000709, РН-0000733 від 29.09.2008 р., № РН-0000852 від 30.09.2008 р.
У позовній заяві позивачем зазначено, що за вказаними накладними позивачем фактично було поставлено товар на суму 5 781 248,46 грн.
Зважаючи на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що при здійсненні розрахунків необхідно виходити із тієї загальної вартості поставленого товару, яка вказана позивачем.
Відповідно до п. 13 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 р., відповідач надав позивачеві кільцеве доручення, яким повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.
Вищезазначені накладні підписані матеріально відповідальними особами відповідача та скріплені відбитком печатки відповідача, вказаної у кільцевому дорученні, а тому є належним доказом на підтвердження факту поставки товару позивачем та його прийняття відповідачем.
В силу положень статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 6.5. контракту передбачено, що розрахунки між сторонами здійснюються на умовах відстрочення платежу на 75 календарних днів з дати виписки видаткової накладної на партію товару.
Враховуючи вищевикладене, відповідач повинен був оплатити товар у такі строки: за накладними №№ РН-0000088, РН-0000089 від 15.07.2008 р. у строк до 28.09.2008 р.; за накладними №№ РН-0000092, РН-0000093 від 18.07.2008 р. у строк до 30.09.2008 р.; за накладними №№ РН-0000118, РН-0000119 від 25.07.2008 р. у строк до 07.10.2008 р.; за накладними №№ РН-0000168, РН-0000169 від 04.08.2008 р. у строк до 17.10.2008 р.; за накладними №№ РН-0000180, РН-0000181 від 11.08.2008 р. у строк до 24.10.2008 р.; за накладними №№ РН-0000211, РН-0000216 від 18.08.2008 р. у строк до 31.10.2008 р.; за накладними №№ РН-0000245, РН-0000249 від 26.08.2008 р. у строк до 08.11.2008 р.; за накладними №№ РН-0000Ш, РН-0000385 від 01.09.2008 р. у строк до 14.11.2008 р.; за накладними №№ РН-0000464, РН-0000470 від 08.09.2008 р. у строк до 21.11.2008 р.; за накладними №№ РН-0000535, РН-0000537 від 15.09.2008 р. у строк до 28.11.2008 р.; за накладними №№ РН-0000707, РН-0000709, РН-0000733 від 29.09.2008 р. у строк до 12.12.2008 р.; за накладною № РН-0000852 від 30.09.2008 р. у строк до 13.12.2008 року.
Згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
В ст. 598 ЦК України закріплено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, згідно зі ст.ст. 599, 601 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, та зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Як свідчать матеріали справи, відповідач частково оплатив поставлений товар на суму 610 000,00 грн., а також повернув товар на суму 40585,53 грн.
05.01.2009 року сторонами була підписана угода про залік взаємних вимог та акт взаємозаліку розрахунків, за якими сторони шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог припинили взаємні зобов'язання, що виникли із договорів № б/н від 01.07.2008 р. та № 2д від 10.07.2008 р. на суму 1 596 840,00 грн.
Також, позивач в рахунок погашення боргу за договором зарахував 1 300 000,00 грн. згідно з витягом з протоколу № 1 від 08.12.2008 р. про хід торгів на аукціоні з продажу дебіторської заборгованості позивача, проведеному Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва.
Згідно з підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків від 06.01.2009 р. заборгованість відповідача перед позивачем становила 2 233 822,93 грн.
14.08.2009 р. позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості у сумі 2 233 822,93 грн., яка була отримана відповідачем 17.08.2009 р.
У відповідь на претензію позивача № 02/07/ю від 27.07.2009 р. відповідач підтвердив наявність боргу у розмірі 2 233 822,93 грн. та просив затвердити графік погашення заборгованості.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у сумі 2 233 822,93 грн.
За приписами ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою відповідно до ст. 549 ЦК України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 306 098,93 грн. за періоди з 14.12.2008 р. по 31.12.2008 р. (за 17 днів), з 31.12.2008 р. по 05.01.2009 р. (за 5 днів) та з 05.01.2009 р. по 14.06.2009 р. (за 160 днів), обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на п. 9.2. договору, яким передбачено, що покупець несе відповідальність за несвоєчасну оплату товару у вигляді пені, яка обчислюється від суми простроченої заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення.
Перевіривши наявні в матеріалах справи докази, судова колегія вважає, що позовні вимоги про стягнення пені підлягають частковому задоволенню у сумі 304 763,66 грн. згідно розрахунку суду першої інстанції.
В частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, позивач просить стягнути з відповідача також 38 030,47 грн. 3 % річних за періоди: з 14.12.2008 р. по 31.12.2008 р. (за 17 днів), з 31.12.2008 р. по 05.01.2009 р. (за 5 днів) та з 05.01.2009 р. по 14.06.2009 р. (за 160 днів).
Зважаючи на те, що позивачем не заявлялись клопотання про вихід за межі позовних вимог відповідно до ст. 83 ГПК України, судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог про стягнення 3 % річних у розмірі 38 030,47 грн. за розрахунком позивача.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у загальній сумі 2 576 617,06 грн.
Доводами апеляційної скарги не спростовано зазначені вище обставини та висновки місцевого господарського суду.
Щодо доводів апелянта про те, що місцевим господарським судом було розглянуто спір без участі повноважного представника відповідача, судова колегія вважає їх безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.
Відповідач не подав своїх заперечень та відзиву на позов, неодноразово не з'являвся на судові засідання, посилаючись в апеляційній скарзі на те, що не мав можливості направити повноважного представника для участі у справі.
Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Статтею 28 ГПК України передбачено, що справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.
Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації.
Враховуючи те, що відповідач є юридичною, а не фізичною особою, судова колегія вважає, що відповідач не був позбавлений права у разі неможливості представником представляти інтереси відповідача, забезпечити участь у судовому засіданні іншого представника.
Крім того, слід зазначити, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки на адресу відповідача, вказану у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 26.11.2009 р., місцевим господарським судом було направлено ухвалу про порушення провадження у справі від 30.10.2009 року.
Зазначений факт підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 07999244, яке було завчасно отримане відповідачем 24.11.2009 р., про що свідчить відповідна відмітка.
Частиною 2 ст. 34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не спростовані належними та допустимими доказами відповідно до положень ст.ст.33,34 ГПК України зазначені вище обставини.
Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого суду, яким задоволено позовні вимоги частково, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Місцевим господарським судом правильно дотримані вимоги ст.49 ГПК України щодо покладення судових витрат на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Спарк ЛТД” на рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2009 року залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2009 року у справі № 54/446 -без змін.
3. Матеріали справи №54/446 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді