01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.04.2010 № 12/428
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Дудуляк Ю.М. (дов № 01/203-103 від 02.03.2010 року)
від відповідача -Білий В.С. (дов № 691-1/14 від 25.03.2010 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант"
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.02.2010
у справі № 12/428 ( .....)
за позовом Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
до ВАТ "Українська страхова компанія "Дженералі Гарант"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 21042,00 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.02.2010 року у справі № 12/428 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Альфа-Гарант” (далі - позивач, ТДВ „СК „Альфа-Гарант”) до Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія „Дженералі Гарант” (далі - відповідач, ВАТ „УСК „Дженералі Гарант”), про стягнення 21 042грн. 00 коп., позов задоволено частково: стягнуто з ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” на користь. ТДВ „СК „Альфа-Гарант” 20 923 грн. 88 коп. страхового відшкодування, 209 грн. 24 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з рішенням суду, ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2010 року скасувати, а в позові відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначає, що рішення господарського суду міста Києва є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийняте судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного встановлення обставин, які мають істотне значення для справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.03.2010 року апеляційну скаргу ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 10 год. 30 хв. 06.04.2010 року.
06.04.2010 року в судове засідання з'явились представники сторін.
В судовому засіданні представник відповідача усно підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити: скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове; представник позивача усно просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а спірне рішення - без змін
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ст.. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи 18.09.2008 року між ТДВ „СК „Альфа-Гарант” (далі-Страховик) та ОСОБА_1 (далі-Страхувальник) було укладено договір №06-VR/01-033-00746 (далі - договір) на строк з 19.09.2008 року по 19.09.2009 року, відповідно до якого Страховик взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату Страхувальнику.
Згідно матеріалам справи 11.02.2009 р. у м. Києві на вул. Щорса трапилася ДТП за участю автомобілів Хонда (д.н. НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_1 та Шевроле (д.н. НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_2
Постановою Печерського районного суду м. Києва від 10.02.2009 р. ОСОБА_2 було визнано виним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України, та накладено адміністратиіне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Згідно звіту № 123/02 незалежного експертно-юридичного бюро СПД «ОСОБА_3»від 30.03.2009 р. матеріальний збиток, завданий автомобілю Хонда під керуванням ОСОБА_1 складає 20 923,88 грн.
Згідно рахунку-фактури ТОВ «АРК Сервіс»№ 0096 від 16.03.2009 р. матеріальний збиток, завданий автомобілю Хонда в результаті його пошкодження при ДТП складає 21 042 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання своїх зобов'язань перед Страхувальником позивач сплатив йому 09.06.2009 р. 10 000 грн. та 15.06.2009 р. 11 042 грн., а всього на суму 21 042 грн.
Згідно ст. 27 Закону України «Про страхування»до страховика в межах фактичної оплати перейшло право вимоги, яке потерпілий страхувальник мав до особи, відповідальної за нанесення шкоди.
Таким чином відповідно до вищезазначеної норми закону таке право вимоги перейшл до ОСОБА_2
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована у ВАТ УСК «Дженералі Гарант»(поліс № ВВ/4458433 від 12.11.2008 р.).
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Аналогічне правило передбачене ст. 993 ЦК України.
Аналіз вищевказаних положень законодавства дає можливість зробити висновок, що закон наділяє страховика правом вимоги в порядку регресу до особи, відповідальної за заподіяний збиток, за умови попереднього відшкодування відповідних збитків страхувальнику.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем доведено належним чином факт проведення ним виплати страхувальнику ОСОБА_1 страхового відшкодування - 09.06.2009 р. 10 000 грн. та 15.06.2009 р. 11 042 грн., внаслідок завдання шкоди застрахованому майну.
За таких обставин Київський апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції про те, що звернення позивача до суду в порядку ст. 27 Закону України «Про страхування»та ст.993 ЦК України є обгрунтованим.
Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до п. 22.1 ст. 22 зазначеного Закону України страховик при настанні страхового випадку відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи відповідно до лімітів відповідальності страховика.
Згідно ст. 9 Закону встановлено, що страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування в межах обов'язкового ліміту відповідальності страховика, що становить 25 500 грн. на одного потерпілого за шкоду, заподіяну майну потерпілих, яке не може перевищувати розміру прямого збитку.
В суді першої інстанції було надано звіт № 123/02 від 30.03.2009 р., складений Незалежним експертно-юридичним бюро СПД «ОСОБА_3», відповідно до якого матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Хонда»внаслідок ДТП, складає - 20 923,88 грн., в т.ч. ПДВ - 3 487,31 грн.
Апеляційна інстанції погоджується з судом першої інстанції, що саме цю суму вважати такою, що належним чином доведена, оскільки звіт складений суб'єктом оціночної діяльності згідно вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність».
В той же час заявлена позивачем до стягнення сума 21 042 грн. згідно рахунку-фактури ТОВ «АРК Сервіс»№ 0096 від 16.03.2009 р. не приймається судом до уваги, оскільки рахунок-фактура не відповідає вказаним вище вимогам законодавства.
Суд першої інстанції вірно дійшов до висновку, що доводи відповідача, який посилається на те, що операції з відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, не є об'єктом оподаткування ПДВ, тому, на його думку, сума ПДВ в розмірі 3 487,31грн. не може включатися до суми страхового відшкодування, є необгрунтованим та таким, що непідлягають задоволенню.
Так для визначення суми страхового відшкодування не має значення, чи є вона об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки прямим збитком є витрати, понесені на ремонт автомобіля, які об'єктом відшкодування ПДВ є.
Позивач поніс витрати зі сплати ПДВ, оскільки вони входять до суми визначеної експертом матеріального збитку і, відповідно, відшкодовані позивачем страхувальнику ОСОБА_1
Відповідно до п. 37.1. ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у ст. 35 Закону документів.
Як вбачається з матеріалів справи Претензія №16/3755 скерована позивачем відповідачу 22.09.2009 р. Про її отримання ВАТ «УСК «Дженералі гарант» свідчить відповідь відповідача від 23.11.2009 р. №16089-21, згідно якої повідомлено про визнання вимоги та зобов'язання перерахувати позивачу суму страхового відшкодування.
Таким чином, станом на день звернення до суду 17.11.2009 р. передбачений ст. 37 Закону термін добровільного страхового відшкодування сплинув.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі , колегією суду не приймаються до уваги з вищезазначених підстав, як такі, що не грунтуються на вимогах діючого законодавства та недоводені матеріалами справи.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
На думку апеляційної інстанції ВАТ „УСК „Дженералі Гарант” не довело вимоги своєї апеляційної скарги, а тому вона не підлягає задоволенню.
Таким чином, враховуючи викладене, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що місцевий господарський суд повно з'ясував всі обставини справи та дав їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення по справі, судовою колегією не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд ,-
1. Рішення господарського суду м. Києва від 03.02.2010 року у справі № 12/428 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Альфа-Гарант” до Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія” Дженералі Гарант”, про стягнення 21 042 грн. 00 коп. залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Українська страхова компанія” Дженералі Гарант” - без задоволення.
2. Справу № 12/428 повернути до господарського суду м. Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.
Головуючий суддя
Судді
09.04.10 (відправлено)