01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
12.04.2010 № 05-5-39/1132
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача: Неволіна А.Ю., представник, довіреність б/н від 16.03.2010;
від відповідача: Кондратенко Т.О., представник, довіреність № 62 від 17.11.2009;
розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання підприємств „Український музичний альянс”
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 08.02.2010
у справі № 05-5-39/1132 ( )
за позовом Об'єднання підприємств „Український музичний альянс”;
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альта Ріка”;
про виплату відсотків 10000,00 грн.
Об'єднання підприємств „Український музичний альянс” (далі - ОП „Український музичний альянс”) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альта Ріка” (далі - ТОВ „Альта Ріка”) про виплату відсотків 10 000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 № 05-5-39/1132 позовну заяву ОП „Український музичний альянс” повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Не погодившись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 ОП „Український музичний альянс” подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права.
Зокрема, скаржник послався, що ним формально визначено суму позову у зв'язку з відсутністю доступу до інформації, що містить вартість обладнання і матеріальних носіїв, проте суд першої інстанції всупереч ст. 38 ГПК України не витребував необхідні документи, які б остаточно визначили суму позову.
Представник ТОВ „Альта Ріка” у відзиві на апеляційну скаргу ОП „Український музичний альянс” та в засіданні суду проти її доводів заперечував, просив ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 залишити без змін, а апеляційну скаргу ОП „Український музичний альянс” - без задоволення.
Розглянувши матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для перегляду оскарженої ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, суд встановив наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 № 05-5-39/1132 позовну заяву ОП „Український музичний альянс” повернуто без розгляду на підставі п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Ухвала суду мотивована тим, що зазначення позивачем попередньої ціни позову з наступним її обґрунтуванням та уточненням в ході судового процесу після витребування необхідних документів, не звільняє його від необхідності наведення ним обґрунтованого розрахунку цієї попередньої суми до стягнення.
Крім того, позивачем фактично не додано до матеріалів позовної заяви документів, що зазначені в додатку до заяви („копія виписок з митної статистики (витяг) - додаток № 7”).
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставини, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
В п. 3.3 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 „Про деякі практики застосування Господарського процесуального кодексу України” зазначено, що якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази до позовної заяви не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 ГПК. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.
Як вбачається з тексту позовної заяви ОП „Український музичний альянс”, вона побудована на припущеннях (аркуш 2 п/заяви), про що також зазначено і в апеляційній скарзі (аркуш 2 а/скарги). Як в тексті позовної заяви не зазначено, так і до матеріалів позовної заяви не додано жодного документу, який би свідчив про неможливість отримання позивачем від відповідача документів, відповідно до яких він міг би скласти суму позову.
При цьому, як додаток до матеріалів позовної заяви, позивачем подано клопотання про витребування доказів, в якому він просив суд витребувати у Регіональної інформаційної митниці та у відповідача ряд документів.
Статтею 38 ГПК України передбачено, що якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору. Господарський суд має право знайомитися з доказами безпосередньо в місці їх знаходження.
Сторона, прокурор, які порушують клопотання перед господарським судом про витребування доказів, повинні докладно зазначити: який доказ вимагається, підстави, з яких вони вважають, що ці докази має підприємство чи організація, і обставини, які можуть підтвердити ці докази.
Отже, зокрема, сторона вправі звернутися до господарського суду із клопотанням про витребування доказу, якщо не має можливості самостійно отримати необхідний доказ від особи, в якої він є. У даному випадку йдеться про докази, яких не може бути в особи, що бере участь у справі, і знаходяться в інших осіб, зокрема в осіб, які беруть участь у справі. У клопотанні, яке має бути викладене письмово зазначається: який доказ слід витребувати; в якої особи доказ знаходиться;які обставини можуть бути встановлені цим доказом; яке значення для справи має витребуваний доказ; причини, що перешкоджають отриманню доказу; місцезнаходження доказу.
Причинами неможливості самостійного отримання доказу особою, яка бере участь у справі, може бути відмова особи, в якої знаходиться доказ, надати цей доказ, законодавчо встановлена заборона передання певної інформації тощо. Особа, яка звертається з клопотанням про витребування доказу, повинна надати підтвердження того, що їй відмовлено в отриманні доказу, або відсутності відповіді на запит про отримання доказу.
До матеріалів позовної заяви та вищезазначеного клопотання позивачем не надано підтвердження того, що йому відмовлено Регіональною інформаційною митницею та відповідачем в отриманні документів, питання про які ставиться в клопотанні, або відсутня відповідь на запит позивача про отримання цих доказів.
Що стосується не додавання фактично позивачем до позовної заяви документів, що зазначені в додатку № 7 до заяви - „копія виписок з митної статистики (витяг)”, то суддя, в процесі підготовки справи до розгляду відповідно до ст.. 65 ГПК України має можливість витребувати ці документи від позивача.
Таким чином, посилання скаржника, що ним формально визначено суму позову у зв'язку з відсутністю доступу до інформації, що містить вартість обладнання і матеріальних носіїв, проте суд першої інстанції всупереч ст. 38 ГПК України не витребував необхідні документи, які б остаточно визначили суму позову, колегією суддів не приймається з підстав, наведених у даній постанові суду.
До того ж, статтею 43-1 ГПК України передбачено, що особа, яка має підстави побоюватись, що подача потрібних для неї доказів стане згодом неможливою або утрудненою, а також підстави вважати, що її права порушені або існує реальна загроза їх порушення, має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття передбачених статтею 432 цього Кодексу запобіжних заходів до подання позову.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 № 05-5-39/1132.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 106 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.02.2010 № 05-5-39/1132 залишити без змін, а апеляційну скаргу Об'єднання підприємств „Український музичний альянс” - без задоволення.
2. Матеріали № 05-5-39/1132 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
13.04.10 (відправлено)