01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
06.04.2010 № 50/521
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Лосєва А.М.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Краснянський П.В. - дов. №12/25-09 від 24.12.2009р.;
від відповідача: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська торгово-промислова компанія"
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.12.2009
у справі № 50/521 ( .....)
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська торгово-промислова компанія"
до ВАТ "Київопорядкомплект"
про сплату суми боргу та штрафних санкцій у сумі 68265,84 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська торгово-промислова компанія” (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Відкритого акціонерного товариства “Київпорядкомплект” (далі - відповідач) заборгованості у розмірі 68 265,84 грн., мотивуючи це тим, що відповідач не розрахувався з позивачем за надані послуги та отриманий товар, внаслідок чого і виникла заборгованість.
Відповідач визнав позовні вимоги лише в частині стягнення вартості отриманого товару, в задоволенні іншої частини вимог про стягнення вартості наданих послуг, інфляційних збитків та 3% річних просив суд відмовити, посилаючись на необґрунтованість та непідтвердженість вищезгаданих позовних вимог.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2009р. у справі №50/521 позов було задоволено частково, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 21 895,50 грн. основного боргу, 3% річних у сумі 161,97 грн., інфляційних витрат у розмірі 306,54 грн., 223,64 грн. державного мита та 102 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2009р. у справі №50/521 скасувати в частині задоволених вимог і прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача вартість робіт за наряд-замовленням №Юса-0005982 від 02.07.2008р. та наряд-замовленням №Юса-0006330 від 01.09.2008р. у розмірі 37 633,15 грн., інфляції у розмірі 4 644,70 грн. та 3% річних за користування чужими коштами у розмірі 840,79 грн.
Вимоги апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.02.2010р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.03.2010р.
26.02.2010р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2010р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 23.03.2010р.
Представник відповідача у судове засідання 23.03.2010р. не з'явився, однак 23.03.2010р. до Відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких він просить суд розглядати спір без участі представника Відкритого акціонерного товариства “Київпорядкомплект”.
Заперечень з боку позивача щодо розгляду справи у відсутність представника відповідача не надійшло.
Однак, в ході судового розгляду у суду виникла необхідність у витребуванні від відповідача додаткових доказів по справі, у зв'язку з чим Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010р., відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено до 06.04.2010р.
В судовому засіданні 06.04.2010р. представник позивача подав уточнення вимог апеляційної скарги, згідно з якими просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2009р. у справі №50/521 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, прийнявши в цій частині нове рішення про задоволення позову. В іншій частині оскаржуване Рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Представник відповідача у судове засідання 06.04.2010р. не з'явився.
Зважаючи на те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана судом обов'язковою, а також приймаючи до уваги як наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення сторін про місце, дату та час судового розгляду, так і клопотання відповідача про розгляд справи без участі його повноважного представника, апеляційний суд визнав за можливе розглядати справу у відсутність представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
В 2009 році позивачем було надано відповідачу послуги з технічного обслуговування транспортних засобів загальною вартістю 37 633,15 грн., що підтверджується наряд-замовленням №ЮсА-0005982 від 02.07.2008р. на суму 24 983,15 грн. та наряд-замовленням №ЮсА-0006330 від 01.09.2008р. на суму 12 650,00 грн., а також продано товар загальною вартістю 32 695,50 грн., що підтверджується видатковими накладними №ЮсРЗ-0000298 від 28.08.2008р. на суму 23 800,00 грн. та №ЮсРЗ-0000324 від 24.09.2008р. на суму 8 895,50 грн. (копії перелічених документів наявні в матеріалах справи).
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що відповідач лише частково оплатив вартість поставленого йому товару в сумі 10 800,00 грн. (платіжне доручення №3950 від 10.11.2008р.) та взагалі не розрахувався за надані послуги з технічного обслуговування транспортних засобів, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 59 528,65 грн.
11.03.2009р. позивач звернувся до відповідача з претензією вих.№13/02/8.05/033-09, в якій вимагав сплатити борг. Однак, дане звернення позивача було залишене відповідачем без належного реагування, заборгованість погашена не була.
Зважаючи на те, що відповідач відмовляється в добровільному порядку погасити заборгованість, окрім вимог про стягнення основної суми боргу, позивачем заявлені вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідач у відзиві на позов та наданих поясненнях в суді першої інстанції не заперечував проти отримання від позивача товару на загальну суму 32 695,50 грн. та здійснення часткової оплати його вартості в сумі 10 800,00 грн. Проти факту надання позивачем послуг з технічного обслуговування транспортних засобів заперечував, посилаючись на його непідтвердженість належними доказами.
Господарський суд міста Києва позов задовольнив лише в частині вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 21 895,50 грн. заборгованості за поставлений товар, 3% річних у сумі 161,97 грн. та інфляційних витрат у розмірі 306,54 грн. В іншій частині позову відмовлено. При цьому, місцевий господарський суд виходив з наступного:
- факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 21 895,50 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований;
- з наданих позивачем нарядів-замовлень №ЮсА-0005982 від 02.07.2008р., №ЮсА-0006330 від 01.09.2008р. неможливо встановити ні факту замовлення цих послуг відповідачем, ні факту отримання послуг перелічених в цих нарядах останнім, оскільки в них не зазначено ні посад, ні прізвищ, ні підписів відповідальних осіб, відсутні й печатки господарюючих суб'єктів;
- довіреність серії НЖБ №273088 від 28.07.2008р., видана відповідачем на ім'я ОСОБА_1, не підтверджує приймання ним від позивача будь-яких робіт чи отримання від останнього будь-яких робіт (послуг). До того ж, такі довіреності видаються господарюючими суб'єктами на отримання товару, а не прийняття робіт чи послуг;
- виконані роботи чи надані послуги приймаються на підставі актів приймання-передачі, натомість позивач не надав суду Актів приймання-передачі відповідних робіт (послуг).
Позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Рішення місцевого господарського суду, посилаючись на те, що останнім не було повно з'ясовано обставини, які мають суттєве значення для спору в даній справі, зокрема, щодо порядку виконання робіт з ремонту та технічного обслуговування транспортних засобів, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, а саме ст. 30 Господарського процесуального кодексу України та Правила надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, затверджені Наказом Міністерства транспорту України №792 від 11.11.2002р., що на думку апелянта призвело до прийняття невірного по суті рішення.
Апеляційний суд не погоджується з таким твердженням позивача, вважає його помилковим, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.
В ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:
1) договори та інші правочини;
2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;
3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;
4) інші юридичні факти.
В ст. ст. 202 , 205, 207 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч.1 ст. 175 Господарського кодексу України).
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст. 901 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивач стверджує, що поставив відповідачу товар на загальну суму 32 695,50 грн., що підтверджується видатковими накладними №ЮсРЗ-0000298 від 28.08.2008р., №ЮсРЗ-0000324 від 24.09.2008р., а також надав послуги з технічного обслуговування транспортних засобів на 37 633,15 грн., що підтверджується нарядами-замовленнями №ЮсА-0005982 від 02.07.2008р. та №ЮсА-0006330 від 01.09.2008р.
Таким чином, сторони діяли не на підставі письмового договору, а в даному випадку мало місце укладання правочину у спрощений спосіб, тобто шляхом документами (накладними, нарядами-замовленнями), у зв'язку з чим під час вирішення спору підлягають застосуванню норми діючого законодавства.
В ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, у разі якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки ані в накладних, ані в нарядах-замовленнях не зазначено строк сплати вартості поставленого товару та наданих послуг, позивач стверджував, що у відповідності до положень ст. 530 Цивільного кодексу України направляв на адресу відповідача претензію про сплату боргу. Однак, відповідач на претензію не відреагував, борг не погасив.
З цього приводу апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в матеріалах справи дійсно наявна претензія позивача вих.№13/02/8.05/033-09 від 11.03.2009р. (том справи - 1, аркуш справи - 17), але при цьому відсутні будь-які докази, які б свідчили про направлення або вручення згаданої претензії відповідачу (фіскальний чек, поштове повідомлення про вручення, відмітка про отриманні, тощо).
Окрім того, в матеріалах справи наявні пояснення відповідача вих.№2/06-45 від 22.03.2010р., наданих на вимогу апеляційного суду, з яких вбачається, що жодних претензій з боку позивача про сплату заборгованості, стягнення якої є предметом спору у справі №50/521, до відповідача не надходило (том справи - 1, аркуш справи - 134).
Належних та допустимих доказів на спростування викладеного позивач суду не надав.
Згідно зі ст. ст. 32, 34 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на те, що позивач не надав ані обґрунтування настання строку виконання зобов'язання з оплати поставленого товару та наданих послуг, ані доказів на підтвердження направлення відповідачу вимоги про сплату боргу (претензії) в порядку ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав вважати таким, що настав строк виконання відповідачем зобов'язань по оплаті поставлених позивачем товарів та наданих послуг, у зв'язку з чим нарахування інфляційної складової боргу та 3% річних також є неправомірним.
У відповідності до ч.1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Нормами Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення факту порушення або оспорювання прав і охоронюваних законом інтересів покладений саме на позивача.
Однак, позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження викладеного в позові, у зв'язку з чим апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог і, як наслідок, неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального права.
В ст. 104 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
З огляду на вищенаведені обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2009р. у справі №50/521 має бути скасовано з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю, але з інших підстав ніж ті, які були наведені позивачем в апеляційній скарзі. У зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позову та залишенням апеляційної скарги без задоволення, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати як за звернення з позовом до суду, так і за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 75, 77, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська торгово-промислова компанія” залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2009р. у справі №50/521 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.
4. Матеріали справи №50/521 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
12.04.10 (відправлено)