01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
08.04.2010 № 12/401
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Студенця В.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Кравець М.А.;
від відповідача - ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу СПД - фізичної особи ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 15.01.2010
у справі № 12/401 ( )
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВВС-ЛТД"
до СПД - фізичної особи ОСОБА_2
про стягнення 15512,74 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” (далі - ТОВ „ВВС-ЛТД”) звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (далі - СПД ФО ОСОБА_2) про стягнення основного боргу в розмірі 9 838, 00 грн., пені в розмірі 2 550, 92 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 490, 12 грн., суми інфляційних нарахувань в розмірі 2 633, 70 грн.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 16.10.2009 порушено провадження у справі № 12/401 за позовом ТОВ „ВВС-ЛТД” до СПД ФО ОСОБА_2 про стягнення 15 512, 74 грн.
До прийняття рішення по суті спору ТОВ „ВВС-ЛТД” подало пояснення, в яких просило стягнути з СПД ФО ОСОБА_2 9 538, 00 грн. основного боргу, пеню в розмірі 2 550, 92 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 490, 12 грн., суму інфляційних нарахувань в розмірі 2 633, 70 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 15.01.2010 позов задоволено частково. Суд стягнув з СПД ФО ОСОБА_2 на користь ТОВ „ВВС-ЛТД” 9 538, 00 грн. основного боргу, 2 550, 92 грн. пені, 2 633, 70 грн. збитків від інфляції, 490, 12 грн. 3% річних. В іншій частині провадження по справі припинено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 15.01.2010 СПД ФО ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права.
СПД ФО ОСОБА_2 в апеляційній скарзі посилається на те, що справа була розглянута без участі його представника, а також на те, що він не отримував позовної заяви та претензій від ТОВ „ВВС-ЛТД”.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2010 апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено на 08.04.2010.
ТОВ „ВВС-ЛТД” проти доводів, наведених в апеляційній скарзі, заперечувало та просило рішення господарського суду м. Києва від 15.01.2010 залишити без змін, а апеляційну скаргу СПД ФО ОСОБА_2 без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне
Між ТОВ „ВВС-ЛТД” (Продавець) та СПД ФО ОСОБА_2 (Покупець) 16.02.2006 укладено договір купівлі-продажу № 9946/р, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує лікарські засоби, вироби медичного призначення та засоби косметичної промисловості (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору товар поставляється за вказаною Покупцем адресою на підставі його заявок та згідно з видатковими та податковими накладними (специфікацією).
У видатковій накладній (специфікації) вказується найменування товару, його кількість, ціна, строк оплати (п. 2.2 договору).
Згідно з п. 3.2 договору приймання товару за кількістю та якістю проводиться Покупцем відповідно до Інструкції Госарбітражу СРСР П-7, П-6. Товар вважається переданим Продавцем та прийнятим Покупцем по кількості - згідно кількості, що вказана в накладних; якості - згідно умов якості, визначених у Сертифікаті заводу-виробника.
Ціна товару вказується у гривнях у видатковій накладній (специфікації) (п.4.1 договору).
Пунктом 4.3 договору передбачено, що Покупець здійснює розрахунки за товар за попередньою домовленістю з Продавцем у наступному порядку: у формі 100%-ї попередньої оплати на підставі рахунку Продавця не пізніше 3-х банківських днів з дати отримання рахунку; або з відстроченням терміну оплати за одержаний товар - в строки, що зазначені у видаткових накладних, складених Продавцем.
У п. 5.4.1 зазначено, що Покупець має право у випадку неможливості подальшої реалізації всієї партії (або її частини) отриманого з відстроченням оплати товару, повернути його Продавцеві протягом терміну дії відстрочення платежу, зазначеного у видатковій накладній Продавця. У цьому випадку Покупцем проводиться оплата тієї частині товару, що не була повернута Продавцеві.
Повернення товару проводиться у такому порядку: а) при поверненні товару Покупець зобов'язаний зазначити номер накладної Продавця, за якою товар був ним отриманий; б) видаткова накладна Покупця, на підставі якої здійснюється повернення товару Продавцеві, повинна містити слідуючи обов'язкові реквізити: номер видаткової накладної, дату, назву підприємства Покупця, повне найменування лікарського засобу із зазначенням дозування, форми випуску і серії, кількості упаковок, ціни, загальної суми у грошовому виразі, підписи уповноважених осіб, відбиток печатки підприємства Покупця.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Статтею 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
На виконання умов договору ТОВ „ВВС-ЛТД” передало, а СПД ФО ОСОБА_2 прийняв товару на загальну суму 21 432, 01 грн., що підтверджується видатковими накладними, які в належним чином засвідчених копіях містяться в матеріалах справи.
Позовні вимоги ТОВ „ВВС-ЛТД” ґрунтуються на тому, що СПД ФО ОСОБА_2 після отримання поставленого товару виконав свої грошові зобов'язання частково, сплативши лише 3 438, 37 грн. Крім цього СПД ФО ОСОБА_2 повернув ТОВ „ВВС-ЛТД” товар на загальну суму 8 155, 64 грн.
Таким чином, на момент звернення ТОВ „ВВС-ЛТД” з позовом до суду заборгованість СПД ФО ОСОБА_2 перед товариством складала 9 838, 00 грн., що підтверджується поясненнями ОСОБА_2 та поданим ним у засіданні суду актом звіряння розрахунків, підписаним обома сторонами та скріпленим їхніми печатками.
Після звернення ТОВ „ВВС-ЛТД” з позовом СПД ФО ОСОБА_2 сплатив ще 300, 00 грн. за поставлений на підставі договору купівлі-продажу № 9946/р товар, у зв'язку з чим ТОВ „ВВС-ЛТД” подало до суду першої інстанції пояснення, в яких уточнило свої позовні вимоги та просило стягнути СПД ФО ОСОБА_2 9 538, 00 грн. основного боргу.
У п.17 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2006 № 01-8/2351 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року” зазначено, що відповідно до частини четвертої статті 22 ГПК позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.
Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.
Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач.
Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.
Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні (п.6 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 № 01-8/482 „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарський судів у першому півріччі 2008 року”).
З огляду на те, що ТОВ „ВВС-ЛТД” уточнило свої позовні вимоги, змінивши ціну позову, шляхом зменшення суми основного боргу на 300, 00 грн., яке суд першої інстанції прийняв, то колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку має місце нова ціна позову, виходячи з якої й повинен був вирішуватися спір, а тому в суду першої інстанції були відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині стягнення 300, 00 грн. основного боргу і у зв'язку з цим рішення господарського суду м. Києва від 15.01.2010 в цій частині слід змінити та викласти у новій редакції.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень (ст. 33 ГПК України).
З огляду на те, що СПД ФО ОСОБА_2 не надав суду доказів повної оплати товару отриманого на підставі договору купівлі-продажу № 9946/р відповідно до п. 4.3.2 договору, то колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції в частині стягнення 9 538, 00 грн. основного боргу.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Сторони погодили, що за порушення строків оплати товару, передбачених п. 4.3.2 договору Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на день розрахунку від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу (п. 6.1 договору).
Оскільки СПД ФО ОСОБА_2 порушив зобов'язання, не виконавши свій обов'язок щодо оплати поставленого товару у строк, встановлений п. 4.3.2 договору, то колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції в частині нарахування та стягнення пені в розмірі 2 550, 92 грн.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що СПД ФО ОСОБА_2 прострочив виконання грошового зобов'язання, то колегія суддів вважає, що ТОВ „ВВС-ЛТД” обґрунтовано нараховано, а судом першої інстанції стягнуто 490, 12 грн. 3% річних та 2 633, 70 грн. втрат від інфляції.
Посилання СПД ФО ОСОБА_2 в апеляційній скарзі як на підставу для скасування рішення господарського суду м. Києва від 15.01.2010 на те, що справа була розглянута без участі його представника, а також на те, що він не отримував позовної заяви та претензій від ТОВ „ВВС-ЛТД”, колегією суддів до уваги не приймається з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 ГПК України порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.
Порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, зокрема, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду (п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК України).
Стороною, не повідомленою належним чином про місце засідання суду, що є порушенням припису пункту 2 частини третьої статті 104 ГПК, слід вважати сторону, стосовно якої судом першої інстанції не дотримано вимог статті 64 ГПК (п. 11 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 28.03.2002 № 04-5/366 „Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України”).
Згідно з ч. 1 ст. 64 ГПК України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.
У п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року” зазначено, що відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.
Як вбачається з відмітки, проставленої на звороті у лівому нижньому куті примірника ухвали господарського суду м. Києва від 16.10.2009, копії даного процесуального документа були надіслані сторонам 26.10.2009.
СПД ФО ОСОБА_2 19.11.2009, перед засіданням суду, призначеним на 20.11.2009, подав заву про відкладення розгляду справи.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.11.2009 розгляд справи було відкладено та призначено на 15.01.2009.
Представником СПД ФО ОСОБА_2 13.01.2010 було заявлено ще одне клопотання про відкладення розгляду справи, яке відхилено судом першої інстанції.
Згідно з ч. 5 ст. 28 ГПК України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.
З огляду на те, що СПД ФО ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, колегія суддів вважає, що він мав можливість реалізувати свої процесуальні права шляхом особистої участі у судовому засіданні чи надання повноважень на ведення своїх справ у господарському суді іншому представникові.
Також в матеріалах справи міститься лист господарського суду м. Києва від 15.12.2009 з відповіддю на заяви СПД ФО ОСОБА_2 про направлення копії позовної заяви та копії претензії ТОВ „ВВС-ЛТД”, в якому зазначено, що у зв'язку з відсутністю технічних засобів суд не може вжити заходів щодо надання відповідачу копії зазначених документів, але при цьому відповідно до ст. 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії.
Колегія суддів вважає за необхідне також зазначити, що в рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2002 № 15рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) вказано, що положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Враховуючи викладене, надсилання претензії ТОВ „ВВС-ЛТД” з метою досудового врегулювання спору не є обов'язковим.
Поданий СПД ФО ОСОБА_2 в засіданні суду, призначеному на 08.04.2010, акт звіряння розрахунків, який свідчить про те, що станом на 04.03.2010 борг СПД ФО ОСОБА_2 перед ТОВ „ВВС-ЛТД” фактично погашений і складає 3, 05 грн. колегією суддів до уваги не приймається з огляду на те, що основний борг було сплачено після прийняття рішення у справі, тобто після 15.01.2010.
Враховуючи викладені у даній постанові обставини, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду м. Києва від 15.01.2010 слід змінити та викласти у новій редакції.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду м. Києва від 15.01.2010 у справі № 12/401 змінити.
2. Резолютивну частину рішення господарського суду м. Києва від 15.01.2010 у справі № 12/401 викласти у такій редакції:
„1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в КФ ВАТ „УБРП” в м. Києві, МФО НОМЕР_3, а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ВВС-ЛТД” (08632, Київська обл., Васильківський район, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4; 08171, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Хотів, вул. Промислова, 3, код 19351156, р/р 26009012817085 в Укрексімбанку, МФО 322313) 9 538 (дев'ять тисяч п'ятсот тридцять вісім) грн. 00 коп. основного боргу, 2 550 (дві тисячі п'ятсот п'ятдесят) грн. 92 коп. пені, 2 633 (дві тисячі шістсот тридцять три) грн. 70 коп. збитків від інфляції, 490 (чотириста дев'яносто) грн. 12 коп. - 3% річних, 155 (сто п'ятдесят п'ять) грн. 13 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття”.
3. Доручити господарському суду м. Києва видати наказ на виконання даної постанови суду.
4. Матеріали справи № 12/401 повернути господарському суду м. Києва.
5. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
09.04.10 (відправлено)