01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.03.2010 № 41/707
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Кондес Л.О.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з"явився;
від відповідача -Вікторова В.О. (дов. №39-ГО/10 від 25.01.2010)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ТОВ "Європейський лізинг"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.12.2009
у справі № 41/707 ( .....)
за позовом ТОВ "Європейський лізинг"
до ТОВ "Український промисловий банк"
про визнання недійсним договору застави транспортних засобів № 257/Zкв - 07 від 09.08.2007 р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.12.2009р. у справі № 41/707 в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейський лізинг” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” про визнання недійсним договору застави транспортних засобів №257/Zкв-07 від 09.08.2007р. відмовлено повністю.
Не погодившись з рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю “Європейський лізинг” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та порушення норм процесуального права.
Позивач стверджує, що судом порушено норми ст. 22 ГПК України та розглянуто справу без участі представника позивача, що унеможливило надати суду пояснення, обґрунтувати заявлені позивачем вимоги.
Скаржник, також, зазначає, що на ОСОБА_3, який підписав оспорюваний договір була видана довіреність № 171 - ГО/07 Головою правління ТОВ “Укрпромбанк” - ОСОБА_1, але судом не було встановлено, чи обіймав ОСОБА_1 посаду Голови правління ТОВ “Укрпромбанк”.
Також, скаржник наголошує на тому, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейський лізинг” ОСОБА_2 - є громадянином Латвії, а отже не мав права обіймати займану посаду Генерального директора, оскільки громадянин Латвії повинен мати дозвіл на працевлаштування в Україні.
Позивач звертає увагу на те, що ОСОБА_2 не мав права обіймати займану посаду та підписувати оспорюваний Договір застави транспортних засобів №257/Zкв-07 від 09.08.2007р.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що апеляційна скарга є необґрунтованою, безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню.
Ухвалою від 08.02.2010р. розгляд справи було призначено на 16.03.2010р.
В судове засідання з'явився представник відповідача, представник позивача не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення №№ 07422518, 07422500.
Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, по розгляду апеляційної скарги, судова колегія вважає можливим здійснити перевірку рішення Господарського суду м.Києва за наявними у справі матеріалами без представника відповідача.
Крім того, 15.03.2010р. через відділ документального забезпечення суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю направити своїх представників у судове засідання, яке судова колегія залишає без задоволення, оскільки позивач не подав суду будь - яких доказів, які підтверджують викладене в клопотанні.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейський лізинг”, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, судова колегія встановила наступне:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Європейський лізинг” звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” про визнання недійсним договору застави транспортних засобів № 257/Zкв-07 від 09.08.2007 року.(далі - Договір застави транспортних засобів)
Позовні вимоги мотивовано тим, що представник відповідача - ОСОБА_3 на момент укладення Договору застави транспортних засобів № 257/Zкв - 07 від 09.08.2007 року не мав достатніх повноважень на вчинення такого правочину.
Позивач зазначає, що спірний Договір застави транспортних засобів був укладений з порушенням умов статуту ТОВ “Український промисловий банк”, а саме, що надання дозволу Голові Правління Товариства на укладення Товариством угод та договорів на суму, що перевищує 300 000, 00 гривень або еквівалентну в іноземній валюті, здійснюється Загальними зборами учасників.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача подав уточнення до позовної заяви, відповідно до якого просить визнати недійсним Договір застави транспортних засобів № 257/Zкв - 07 від 09.08.2007р., укладений між позивачем та відповідачем, з огляду на те, що на день підписання оспорюваного Договору Генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейський лізинг” - ОСОБА_2, який є громадянином Латвії, не мав права обіймати займану посаду Генерального директора, оскільки громадянин Латвії повинен мати дозвіл на працевлаштування в Україні. Отже, ОСОБА_2 не мав права обіймати займану посаду та підписувати оспорюваний Договір застави транспортних засобів.
Також, позивач подав клопотання про витребування у відповідача оригіналу Договору застави транспортних засобів № 257/Zкв - 07 від 09.08.2007р., яке судом задоволено.
Окрім того, представник позивача подав клопотання про витребування у відповідача довідки з органів статистики, що на день підписання довіреності № 171 - ГО/07 ОСОБА_1, був Головою правління ТОВ “Укрпромбанк”, яке судом відхилене, як необгрунтоване.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує.
Судова колегія підтримує правову позицію суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Український промисловий банк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Європейський лізинг” 09 серпня 2007 року було укладено Договір застави транспортних засобів № 257/Zкв-07 (далі - Договір застави транспортних засобів).
Відповідно до п. 1.1. Договору застави транспортних засобів, застава за цим Договором забезпечує вимоги заставодержателя за кредитним договором №257/КВ-07 на відкриття невідновлювальної кредитної лінії (в іноземній валюті) від 09 серпня 2007року (а також будь - якими змінами і доповненнями до нього, в тому числі стосовно збільшення процентної ставки за користування кредитом, строку кредитування, суми кредиту тощо) (надалі - “Кредитний договір”), укладеним між Заставодержателем і ТОВ “Європейський лізинг”, ідентифікаційний код 33934787, (надалі - “Позичальник”), за умовами якого останній зобов'язаний заставодержателю по 06 серпня 2010 р. (шосте серпня дві тисячі десятого року) включно у порядку, строки та на умовах, встановлених Кредитним договором, повернути кредит у розмірі 307 000 (триста сім тисяч) євро 00 євроцентів, сплатити проценти за користування ним у розмірі 12% (дванадцять) процентів річних, комісії та штрафні санкції у розмірі і у випадку, передбачених Кредитним договором (надалі - основне зобов'язання). Заставою за цим Договором також забезпечуються вимоги Заставодержателя щодо відшкодування: штрафних санкцій, передбачених цим Договором; витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет застави; витрат на утримання і збереження предмета застави; витрат на страхування предмета застави; збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов цього Договору.
Пунктом 1.3 Договору застави транспортних засобів передбачено, що предмет застави належить Заставодавцю на праві власності на підставі Свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів, що зазначені в пункті 1.2 цього Договору та Договорах про внесення змін та доповнень до Договору застави транспортних засобів № 257/Zкв - 07 від 09.08.2007року.
Спір у справі виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що Договір застави було укладено з порушенням норм Цивільного кодексу України, а саме, ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, зазначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ч. ч. 1, 3, 4 і 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
У відповідності до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених Цивільним кодексом України, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України).
Судова колегія критично відноситься до правової позиції позивача щодо визнання недійсним Договору застави транспортних засобів № 257/Zкв - 07 від 09.08.2007р. з підстав неправомірності видачі Головою правління ТОВ “Український промисловий банк” - ОСОБА_1 довіреності №171-ГО/07 на ОСОБА_3, на підставі якої підписувався Договір застави транспортних засобів, з огляду на наступне:
Згідно з п. 13.8. Статуту ТОВ “Український промисловий банк”, Голова Правління Банку, зокрема: розпоряджається майном і коштами Банку відповідно до чинного законодавства України; видає довіреності для здійснення будь - яких дій від імені Банку як в Україні, так і за її кордоном; укладає без будь - яких обмежень від імені Банку договори, зобов'язання та інші правочини, в тому числі зовнішньоекономічні договори (контракти), договори купівлі - продажу рухомого-і нерухомого майна, а також видає доручення на укладення таких правочинів (контрактів), має право встановлювати інший порядок підписання правочинів (контрактів) та інших зобов'язань і документів від імені банку.
Голова правління - ОСОБА_1, що діяв від імені ТОВ “Український промисловий банк”, надав ОСОБА_3 довіреність №171-ГО/07 від 29.05.2007р., яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Явдюк Н.А. за реєстровим номером 1158 дійсна до 29.05.2010р. Вказаною довіреністю ОСОБА_3 надано повноваження вчиняти від імені Банку наступні дії: укладати та підписувати іпотечні договори, договори закладу та договори застави будь-якого майна (зокрема, рухомого та нерухомого майна, майнових прав та цінних паперів) в забезпечення за кредитними договорами та іншими правочинами, пов'язаними із здійсненням активних банківських операцій (врахування та авалювання векселів, надання гарантій тощо), вносити до них будь - які зміни, додатки та доповнення; укладати та підписувати договори про розірвання (припинення) вищезазначених правочинів.
Виходячи з вищевикладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що ОСОБА_3 володів необхідним обсягом повноважень для укладення та підписання оспорюваного Договору застави транспортних засобів № 257/Zкв - 07 від 09.08.2007р., що не суперечить ст. 203 ЦК України.
Судова колегія вважає необгрунтованим твердження позивача щодо порушення судом першої інстанції норм ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, оскільки матеріали справи свідчать про те, що господарський суд здійснив всі заходи відповідно до вимог ГПК України для реалізації позивачем судового захисту своїх прав та інтересів, а саме: неодноразово відкладав розгляд справи, надсилав ухвали про відкладення розгляду справи на фактичну і юридичну адресу позивача, про що свідчать поштові повідомлення про вручення поштового відправлення №№ 08767738, 08767746, також, в судовому засіданні 27.11.2009р представник позивача був присутній та повідомлявся про наступне судове засідання, про що свідчить розписка про оголошення перерви.
Колегія суддів критично відноситься до посилання скаржника на те, що Генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейський лізинг” - ОСОБА_2 не мав права обіймати займану посаду та підписувати оспорюваний Договір застави транспортних засобів, оскільки позивачем не надано суду жодних доказів, що підтверджують обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Крім того, з документів, поданих відповідачем до відзиву на апеляційну скаргу, а саме: копії Наказу №6 - К від 11.05.2007р.,довідки ЄДРПОУ №690 станом на 15.05.2007р, протоколу Зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейський лізинг” від 11.05.2007р., тимчасової посвідки на постійне проживання в Україні ОСОБА_2, трудового договору від 18.05.2007р., вбачається, що Генеральний директор Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейський лізинг” - ОСОБА_2 мав право обіймати займану посаду.
Отже, ОСОБА_2 був легітимним керівником Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейський лізинг”, а тому мав право підписувати оспорюваний Договір застави транспортних засобів.
Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 мали обсяг повноважень підписувати спірний Договір застави транспортних засобів, що не порушує норми Цивільного кодексу України щодо укладення правочину та не тягне за собою наслідків щодо визнання його недійсним.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем у справі не було надано належних та допустимих доказів того, що оспорюваний Договір застави був укладений з порушенням норм ст. ст. 203, 215 ЦК України, а тому судова колегія дійшла висновку, про відсутність правових підстав для визнання спірного Договору недійсним.
Таким чином, у розгляді даної справи судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального і процесуального права і прийнято обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 11.12.2009р. у справі №41/707 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Апеляційна скарга є необґрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.12.2009р. у справі №41/707 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Європейський лізинг - без задоволення.
2. Матеріали справи № 41/707 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
24.03.10 (відправлено)