01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.03.2010 № 27/35
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Андрієнка В.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача: Довбиш С.П., довіреність № 02-04/17 від 11.01.10р.,
Рогачова Ю.В., довіреність б/н від 17.03.10р.,
від відповідача: Головко О.І., довіреність б/н від 10.03.09р.
розглянувши у від- критому судовому засіданні апеляційні скарги
1.Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»
2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарна ЛТД»
на рішення Господарського суду м.Києва від 26.01.2010
у справі № 27/35 ( .....)
за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарна ЛТД»
про звернення стягнення на предмет застави за іпотечним договором № 04/І-452 від 04.07.2007 р.
АКБ «Укрсоцбанк» звернувся в Господарський суд міста Києва з позовом до ТОВ «Дарна ЛТД» про звернення стягнення на предмет застави за іпотечним договором № 04/І-452 від 04.07.2007 року.
Під час розгляду справи у місцевому господарському суді позивач уточнив позовні вимоги та просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме будівлю торгівельно-офісного комплексу з центром культурно-оздоровчого дозвілля площею 4 752, 10 кв. м, що розташована за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 20 б (літера Б), за іпотечним договором № 04/І-452 від 04.07.2007 року для задоволення грошових вимог Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 06-10/212 від 04.07.2007 року, укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю “Дарна ЛТД” у сумі 57 041 000, 00 грн., що еквівалентно становить 7 127 986, 61 дол. США, а також визнати за Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” право власності на об'єкт нерухомого майна, а саме будівлю торгівельно-офісного комплексу з центром культурно-оздоровчого дозвілля площею 4 752, 10 кв. м, що розташована за адресою: м. Київ, пр-т Московський, 20 б (літера Б).
Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.01.2010 р. позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АКБ «Укрсоцбанк» подав на нього апеляційну скаргу у якій просить суд змінити рішення. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ним до Господарського суду м. Києва було подано уточнення позовних вимог, проте суд своїм рішенням не зобов'язав відповідача передати банку технічний паспорт на спірне нерухоме майно.
Також з прийнятим рішенням Господарського суду м. Києва не погодилось ТОВ «Дарна ЛТД», подавши на нього апеляційну скаргу, у якій просить суд рішення скасувати повністю та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог повністю.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував та порушив норми процесуального та матеріального права.
Зокрема заявник посилається на те, що місцевий господарський суд, встановивши відсутність реєстрації іпотеки за іпотечним договором № 04/1-452 від 04.07.2007 р. у Державному реєстрі іпотек, та маючи докази наявності зареєстрованих прав інших осіб на предмет іпотеки з пріоритетом вищим, ніж у позивача, прийняв неправильне рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, не залучених до участі у справі.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів відзначає наступне.
04.07.2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дарна ЛТД” (позичальник) був укладений договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 06-10/212.
Згідно з вказаним договором банк зобов'язується відкрити позичальнику невідновлювальну кредитну лінію, в межах максимального ліміту заборгованості до 11 000 000, 00 дол. США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,5% процентів річних, та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному тарифами на послуги по наданню кредитів. Термін повернення кредиту позичальником банку -03 липня 2012 року.
В силу п. 2.4 кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом за цим договором в повній сумі.
Згідно із п. 2.5 кредитного договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно не пізніше (п'ятого) числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти за користування кредитом, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.
Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (28-29-30-31/360). При розрахунку процентів за користування кредитом враховується день надання та не враховується день повернення кредиту (п. 2.6 договору).
18.08.2008 року сторони уклали договір про внесення змін та/або доповнень до договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 06-10/212 від 04.07.2007 року, відповідно до п. 1 якого встановили, що надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, в межах максимального ліміту заборгованості до 11 000 000, 00 дол. США, але з дотриманням умов договору кредиту, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі: на період з 18 серпня 2008 року по 01 липня 2009 року процентна ставка встановлюється на рівні -Libor + 9% процентів річних.
Крім того, згідно із п. 2 договору про внесення змін та доповнень до договору № 06-10/212 від 04.07.2007 року, повернення траншів кредиту здійснюється з 05.07.2010 року по 26.02.2011 року у відповідних розмірах.
Згідно із п. 4.4 кредитного договору у разі невиконання позичальником зобов'язань, визначених будь-яким з п. п. 3.3.5, 3.3.6, 3.3.8 -3.3.16, 3.3.17, 3.3.18, 3.3.23 договору, порушення позичальником або третьою особою, з якою укладений договір забезпечення виконання зобов'язань за кредитом, умов договорів, визначених в п. 1.3 договору, більше 30 (тридцять) календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та відповідно, позичальник зобов'язаний не пізніше наступного робочого дня після спливу вказаного тридцяти денного строку повернути кредитору існуючу заборгованість за кредитом, сплатити нараховані проценти за користування кредитом, комісії, можливі пені та штрафи, у розмірі, передбаченому цим договором та тарифами, витрати кредитора на здійснення забезпечення заставою вимоги за цим договором, а також інші грошові витрати кредитора, пов'язані з захистом свого порушеного права у разі невиконання позичальником цього договору та з пред'явленням вимог і отриманням виконання за цим договором. Після сплати позичальником зазначених сум дія договору вважається припиненою.
З метою забезпечення виконання зобов'язань відповідача за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 06-10/212 від 04.07.2007 року, між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” (іпотекодержатель) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дарна ЛТД” (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір № 04/І-452 від 04.07.2007 року.
В силу п. 1.1 даного договору іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань перед іпотекодержателем за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 06-10/212, який укладений між сторонами 04.07.2007 року, та зобов'язань за цим договором, нерухоме майно, а саме: будівля торгівельно-офісного комплексу з центром культурно-оздоровчого дозвілля площею 4 752, 10 кв. м, що розташована за адресою: Україна, м. Київ, проспект Московський, будинок № 20 б (літера Б).
Спір у даній справі виник з причини того, що за твердженням позивача відповідачем починаючи з червня 2009 року не сплачуються проценти за користування кредитом, що в силу п. 4.4 кредитного договору означає, що строк користування кредитом вважається таким, що сплив з 07.07.2009 року.
Звертаючись до суду з позов у зв'язку із порушенням відповідача умов кредитного договору, позивач просить частково задовольнити його вимоги щодо заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю “Дарна ЛТД”за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 06-10/212 від 04.07.2007 року шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме будівлю торгівельно-офісного комплексу з центром культурно-оздоровчого дозвілля площею 4 752, 10 кв. м, яка розташована за адресою: м. Київ, пр. Московський, 20 б (літера Б) шляхом визнання права власності Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” на предмет іпотеки, а саме будівлю торгівельно-офісного комплексу з центром культурно-оздоровчого дозвілля площею 4 752, 10 кв. м, яка розташована за адресою: м. Київ, пр. Московський, 20 б (літера Б).
Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд м. Києва вважає, що позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не вставлено законом (право застави).
Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч. 1 ст. 575 ЦК України).
Згідно із ст. 1 Закону України “Про іпотеку” іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.
Частиною 6 ст. 3 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
В силу ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. При цьому, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 33 Закону України “Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із п. 4.1 іпотечного договору у разі порушення основного зобов'язання та/або у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності або визнання банкрутом іпотекодавця, та/або при початку процедури припинення (реорганізації, ліквідації) іпотекодавця, та/або в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Статтею 35 Закону України “Про іпотеку” встановлено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Судом встановлено, що 09.10.2009 року позивачем було направлено відповідачеві лист № 089-13/67-3451 від 08.10.2009 року з вимогою про дострокове повернення кредиту згідно умов договору та сплати суми заборгованості, а також повідомлено, що у разі не виконання зазначених вимог буде звернено стягнення на предмет іпотеки.
Відповідач у встановлені договором строки заборгованість не погасив, кредит не повернув.
Згідно з п. 4.4 іпотечного договору іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів:
- на підставі рішення суду (п. 4.4.1);
- на підставі виконавчого напису нотаріуса (п. 4.4.2);
- шляхом передачі іпотеко держателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому цим договором та чинним законодавством України (п. 4.4.3);
- шляхом продажу предмета іпотеки іпотекодержателем від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому цим договором та чинним законодавством України (п. 4.4.4);
- шляхом організації іпотекодержателем продажу предмета іпотеки через укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки між іпотекодавцем та відповідною особою-покупцем (п. 4.4.5);
- в іншій, ніж вказані в п. п. 4.4.1 -4.4.5 цього договору, спосіб, передбачений чинним законодавством України або визначений домовленістю сторін (п. 4.4.6).
В силу ч. 1 ст. 36 Закону України “Про іпотеку” сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України “Про іпотеку” іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Таким чином, згідно із вищевикладеними нормами право власності на предмет іпотеки іпотекодержателю може бути передане лише самим іпотекодавцем в досудовому добровільному порядку шляхом договірного погодження такої умови.
Колегія суддів відзначає, що в судовому порядку можуть розглядатись лише позови іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому ст. 39 Закону України “Про іпотеку”.
Також судом береться до уваги те, що в силу ч. 4 ст. 36 Закону України “Про іпотеку” після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов'язання є недійсними.
Крім того, як встановлено судом, рішенням Святошинського районного суду м. Києва 26.05.2009 р. у справі № 2-878/09 визнано недійсними, зокрема, договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 06-10/212 від 04.07.2007 року та іпотечний договір № 04/І-452 від 04.07.2007 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
З огляду на викладене колегія суддів відзначає, що у АКБ «Укрсоцбанк» відсутні правові підстави для пред'явлення вимог до ТОВ «Дарна ЛТД», що ґрунтуються на надійсних правочинах, що свідчить про відсутність порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
За таких обставин в позові АКБ «Укрсоцбанк» належить відмовити повністю, а рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2010 р. - скасувати повністю.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -
1. Апеляційну скаргу Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» залишити без без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дарна ЛТД» задовольнити.
3. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2010 р. у справі № 27/35 скасувати повністю та прийняти нове рішення.
4. В позові відмовити повністю.
5. Стягнути з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; код ЄДРПОУ 00039019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Дарна ЛТД” (02002, м. Київ, вул. Р. Окіпної, 3; код ЄДРПОУ 21489360) державне мито у розмірі 12750,00 грн. за розгляд апеляційної скарги.
6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити Господарському суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді
24.03.10 (відправлено)