01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.03.2010 № 4/306
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Отрюха Б.В.
суддів:
За участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Техмашсервіс"
на рішення Господарського суду м.Києва від 06.10.2004
у справі № 4/306 ( .....)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Транс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техмашсервіс"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення заборгованості у сумі 56042,26 грн. та пені у сумі 1617,88 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 06.10.2004 у справі № 4/306 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа - Транс” задоволені у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Техмашсервіс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Альфа - Транс” 56042грн.26 коп. основного боргу, 1617грн.88коп. пені, 577грн.00коп. витрат по держмиту та 118грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення процесу.
Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати, з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилався на ст.ст. 265, 673, ч.2ст.678, ЦК України.526
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.11.2004 порушено апеляційне провадження та визнано явку повноважних представників сторін в судове засідання обов'язковою, розгляд справи призначено на 18.11.2004.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.11.2004 розгляд справи відкладено на 02.12.2004 у зв'язку з витребуванням додаткових документів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.12.2004 апеляційне провадження у справі №4/306 зупинено, у зв'язку з призначенням судової експертизи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.04.2005 апеляційне провадження у справі №4/306поновлено, розгляд справи призначено на 19.05.2005.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2005 апеляційне провадження у справі №4/306 зупинено, у зв'язку з направленням матеріалів до слідчих органів.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2010 апеляційне провадження у справі №4/306поновлено, розгляд справи призначено на 18.03.2010.
В судове засідання 18.03.2010 позивач та відповідач не з'явились.
Ухвала Київського апеляційного господарського суду від 15.02.2010 по справі №4/306 надіслана позивачу та відповідачу, і повернута органами поштового зв'язку у зв'язку з тим, що за зазначеними адресами немає вказаних юридичних осіб.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Згідно п.11 Інформаційного листа від 15.03.2007 №01-08/123 „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” - до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичної особи на час вчинення тих чи інших дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними матеріалами справи.
Судова колегія визнала за можливе розглядати справу без участі представників сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши, на підставі встановлених фактичних обставин справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, апеляційний господарський суд встановив наступне.
01.04.2004 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Альфа - Транс” та Товариством з обмеженою відповідальністю “Техмашсервіс” було укладено договір поставки №01-04/04.
Відповідно до умов укладеного договору, а саме п.п. 1.1, 1.2 позивач взяв на себе зобов'язання постачати, а відповідач зобов'язується приймати та сплачувати вартість продукції грузинської компанії „Geo- Grand” ; постачання товару здійснюється партіями; партією товару вважається кількість товару , що поставляється однією видатковою (товаро - транспортною ) накладною; асортимент, кількість, ціна та загальна вартість товару, що поставляється зазначаються в накладних на передачу товару, які оформлюються за кожну партію.
Згідно п.6.1. договору відповідач зобов'язується сплатити на розрахунковий рахунок позивача загальну вартість поставленого товару починаючи з 21-го дня протягом 60 календарних днів з дати поставки партії товару позивачем.
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 92944,90грн., що підтверджуються копіями накладних засвідчених належним чином, що містяться в матеріалах справи (№ 040401/01 від 01.04.2004 на суму 55104 грн.; №040402/02 від 02.04.2004 на суму 790,26грн.; №040402/01 від 04.02.2004 на суму 1580,14грн., № 040420/2 від 20.04.2004 на суму 19023,36грн.; 040420/1 від 20.04.2004 на суму 1975,68грн).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач за отриманий товар розрахувався лише частково, у сумі 36902, 64грн.
Станом на час розгляду справи сума основного боргу за поставку товару згідно договору №01-04/04 від 01.04.2004 складає 56042,26грн.
Спір між сторонами виник внаслідок невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару.
Відповідно до частин 1, 2, 7 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами в силу положень статті 629 ЦК України.
У відповідності до ч.1ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, враховуючи те, що відповідачем ні суду першої інстанції, ні апеляційної інстанції не було надано доказів оплати поставленого товару згідно умов укладеного договору, колегія суддів вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу за Договором в сумі 56042,26грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.
Відповідно до пункту 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.7.1 Договору, у разі несвоєчасної оплати вартості відповідної партії поставленого товару, відповідач зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період , за який нараховується пеня , від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, та обґрунтований розрахунок позивача, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1617,88грн.
За таких обставин, зважаючи на вищевикладені норми матеріального права, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції не було порушено норм матеріального права при ухваленні оскаржуваного рішення.
Доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують викладених вище обставин та в розумінні статті 34 ГПК України є необґрунтовані.
З огляду на встановлене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції в розумінні статті 104 ГПК України.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Техмашсервіс”
залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2004 у справі №4/306 залишити без змін.
Матеріали справи №4/306 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді