01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.02.2010 № 34/276
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Смірнової Л.Г.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Гаврилюк С.І. (довіреність № 275 від 01.12.2009 р.)
від відповідача - не з'явився
від ВДВС - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Другої Київської філії
на ухвалу Господарського суду м.Києва від 18.11.2009 за скаргою Публічного акціонерного товариства „Західінкомбанк”
в особі Другої Київської філії
на дії Відділу державної виконавчої служби Солом'янського
районного управління юстиції у м. Києві
у справі № 34/276 ( .....)
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Охорона-Життя"
до Публічного акціонерного товариства "Західінкомбанк" в особі Другої Київської філії
про зобов"язання вчинити певні дії
Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.06.2009 р. року повністю задоволено позов Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Охорона-Життя” до Товариства з обмеженою відповідальністю КБ „Західінкомбанк”. Зобов'язано відповідача виконати платіжні доручення позивача № 4 на загальну суму 563865,75 грн. та № 3 на загальну суму 380000,00 грн.
Публічне акціонерне товариство „Західінкомбанк” в особі Другої Київської філії звернулось до Господарського суду м. Києва із скаргою на неправомірні дії державного виконавця, в якій просить визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві, визнати неправомірною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 17.09.2009 р. про накладення штрафу (ВП № 13880794).
Скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова не затверджена начальником відділу державної виконавчої служби згідно додатку 24 Інструкції „Про проведення виконавчих дій”, що затверджена наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 р. Крім того, скаржник вказує на те, що постановою правління НБУ від 12.02.2009 р. № 68 з метою захисту інтересів кредиторів і вкладників, забезпечення схоронності капіталу й активів Публічного акціонерного товариства “Західінкомбанк”, відновлення його платоспроможності й ліквідності, стабілізації діяльності, в банку строком на 1 рік - з 13.02.2009 р. до 12.02.2010 р. призначено тимчасову адміністрацію. Крім того, вказаною Постановою Правління НБУ, з метою створення сприятливих умов для відновлення фінансового стану банку строком на 6 місяців - з 13.02.2009 р. до 12.08.2009 р. введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідач зазначив, що відповідно до ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” протягом дії мораторію забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України. Отже, на думку скаржника, постанова головного державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 17.09.2009 р. про накладення штрафу (ВП № 13880794) винесена без достатніх на це правових підстав, а тому підлягає скасуванню.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.11.2009 р. в задоволенні скарги відмовлено в повному обсязі. Крім того, вказаною ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю КБ „Західінкомбанк” замінено його правонаступником Публічним акціонерним товариством „Західінкомбанк”.
Ухвала мотивована тим, що оскільки, постановою ВДВС відкрито виконавче провадження в частині зобов'язання вчинити певні дії, а саме виконати платіжні доручення, які є власністю Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Охорона-Життя” на його ж рахунки, відкриті в інших банках, а не стягнення на підставі виконавчих документів, то ВДВС оскаржуваною постановою правомірно наклав на боржника штраф у розмірі 340 грн.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження” у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
З огляду на викладені обставини, доводи скаржника визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство „Західінкомбанк” в особі Другої Київської філії звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.11.2009 р. та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві від 12.10.2009 р.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що оскільки постанову про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2009 р. було направлено відповідачу вже після введення мораторію, то виконання вказаної постанови є неможливим через незалежні від банку обставини. Крім того, відповідач вказує на те, що оскільки Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного банку „Західінкомбанк” як юридичної особи не існує, то виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2009 р. є неможливим, отже, накладення штрафу за її невиконання є неправомірним.
Представник позивача в судовому засіданні просив залишити оскаржувану ухвалу без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представники відповідача та Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача та Відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ст. 45 Господарського процесуального кодексу України господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на всій території України рішень, ухвал, постанов.
В силу ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, виконуються у порядку, встановленому цим Кодексом і Законом України "Про виконавче провадження".
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України “Про виконавче провадження” (далі - Закон).
Згідно ч. 1 ст. 3 Закону примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Як вбачається з ст. 18 Закону, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в ст. 3 Закону; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; в інших передбачених законом випадках.
В силу ст. 5 Закону державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Як встановлено в ч. 2 ст. 24 Закону, державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.
Керуючись вищезазначеними нормами чинного законодавства, 24.07.2009 р. ВДВС служби Солом'янського районного управління юстиції у м. Києві виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 13880794 щодо примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва № 34/276 від 16.07.2009 р., яким зобов'язано ТОВ КБ “Західінкомбанк” виконати платіжні доручення Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Охорона-Життя” № 4 на загальну суму 563865,75 грн. та № 3 на загальну суму 380000,00 грн.
У п. 2 вищевказаної постанови визначено строк для добровільного виконання наказу (до 30.07.2009 р.).
Як вбачається з матеріалів справи, 19.08.2009 р. Товариству з обмеженою відповідальністю Комерційному банку “Західінкомбанк” направлено вимогу № 435/5 про термінове виконання рішення суду.
16.09.2009 р. за участю стягувача та ВДВС було складено Акт державного виконавця, яким було встановлено, що рішення суду від 10.06.2009 р. добровільно виконано не було.
В силу ст. 76 Закону України “Про виконавче провадження”, після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення.
17.09.2009 р. ВДВС, керуючись приписами ст. 5 Закону України “Про виконавче провадження”, виніс Постанову, якою за невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, наклав на боржника штраф у розмірі 340 грн.
Крім того, пунктом 2 зазначеної постанови боржнику (скаржнику) призначено новий строк для виконання (до 26.09.2009 р.).
Постановою Правління Національного банку України від 12.02.2009 р. № 68 “Про призначення тимчасової адміністрації в Товаристві з обмеженою відповідальністю комерційний банк “Західінкомбанк” призначено тимчасову адміністрацію строком на 1 рік (13.02.2009 р. - 12.02.2010 р.), мораторій на задоволення вимог кредиторів введено з 13.02.2009 р. до 12.08.2009 р., відповідно до постанови Правління Національного банку України від 05.08.2009 р. № 450 продовжений мораторій на задоволення вимог кредиторів з 13.08.2009 р. до 12.02.2010 р., крім зобов'язань за договорами банківських вкладів (депозитів), договорами банківських рахунків, а також за зобов'язаннями щодо переказу коштів у межах лімітів, установлених тимчасовим адміністратором банку і погоджених Національним банком України.
Суд першої інстанції правомірно не визнав обгрунтованими посилання скаржника на ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (у редакції до 06.08.2009 р.), відповідно до якої мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до призначення тимчасової адміністрації, виходячи з наступного.
Як вбачається з ст. 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (у редакції,що діяла до 06.08.09) під поняттям мораторій розуміється зупинення виконання банком майнових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно ч. 3 ст. 85 Закону України “Про банки і банківську діяльність” (у редакції,що діяла до 06.08.09) протягом дії мораторію:
1) забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України;
2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що положення про мораторій надають банкам можливість відстрочити виконання своїх прострочених зобов'язань на час дії мораторію без застосування до банків відповідних санкцій, і забороняють на цей час застосування державного примусу щодо реалізації захисту прав та інтересів господарюючих суб'єктів (клієнтів чи інших контрагентів банку) шляхом звернення стягнення на підставі виконавчих документів (інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства України).
Оскільки, постановою ВДВС відкрито виконавче провадження від 24.07.2009 в частині зобов'язання вчинити певні дії, а саме виконати платіжні доручення, перерахувати кошти, які є власністю позивача, на його ж рахунки, відкриті в інших банках, а не стягнення на підставі виконавчих документів, то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що ВДВС правомірно наклав на боржника штраф у розмірі 340 грн.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства, а також ч. 1 ст. 87 Закону України “Про виконавче провадження”, згідно якої у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доводи скаржника є необгрунтованими, а скарга - такою, що не підлягає задоволенню.
Крім того, той факт, що постанова про накладення арешту начальником відділу державної виконавчої служби не затверджена не є підставою для скасування оскаржуваної Постанови.
Суд апеляційної інстанції також вважає необгрунтованим посилання відповідача на ту обставину, що оскільки Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційного банку „Західінкомбанк” як юридичної особи не існує, то виконання постанови про відкриття виконавчого провадження від 24.07.2009 р. є неможливим, отже, накладення штрафу за її невиконання є неправомірним, враховуючи наступне.
01.10.2009 р. відбулась реорганізація шляхом перетворення Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку “Західінкомбанк” в Публічне акціонерне товариство ”Західінкомбанк” відповідно до рішення тимчасового адміністратора банку Ярошенко Г.І, яка діє на підставі постанови Пралівння Національного банку України від 23.07.2009 р. № 422. Банк є повним правонаступником всіх прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю комерційного банку “Західінкомбанк”, який був правонаступником комерційного банку “Західінкомбанк”, який був правонаступником комерційного банку “Скіфія-банк”, зареєстрованого в Національному банку України 11.03.1993 р. за № 153 та створеного відповідно до Установчої угоди від 08.12.1992 р. і зареєстрованого Національним банком України 11.03.1991 р. за номером 153.
Згідно ст. 25 ГПК України в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі. Усі дії, вчинені в процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво можливе на будь-якій стадії судового процесу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з врахуванням вимог названих вище статей повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку доказам і ухвалив законну і обгрунтовану ухвалу, яка відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування ухвали суду першої інстанції апеляційному суду не навів.
За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст.103, ст. ст. 105, 106 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Західінкомбанк” в особі Другої Київської філії залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду м. Києва від 18.11.2009 р. у справі № 34/276 залишити без змін.
Матеріали справи № 34/276 повернути до Господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.
Головуючий суддя
Судді
22.02.10 (відправлено)