01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.02.2010 № 2/170-08-36/55
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Студенця В.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Фіалко Н.В.;
від відповідача - не з"явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
на рішення Господарського суду м.Києва від 03.06.2009
у справі № 2/170-08-36/55 ( .....)
за позовом Вишгородської міської ради
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
про визнання договору недійсним
Вишгородська міська рада звернулась до господарського суду Київської області з позовом до Приватного підприємця ОСОБА_2 про визнання договору від 14.07.2005 „Про добудову незавершеної будівництвом критої автостоянки по вулиці Набережній у м. Вишгороді (біля будинку № 22 по вулиці Набережній)”, підписаного виконуючим обов'язки Вишгородського міського голови Шаль О.Д. та приватним підприємцем ОСОБА_2, недійсним.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.07.2008 порушено провадження у справі № 2/170-08 за позовом Вишгородської міської ради до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОПОСОБА_2.) про визнання договору недійсним.
Рішенням господарського суду Київської області від 30.09.2008 позов задоволено повністю. Суд визнав недійсним укладений між виконавчим комітетом Вишгородської міської ради та ФОП ОСОБА_2 договір від 14.07.2005 „Про добудову незавершеної будівництвом критої автостоянки по вулиці Набережній у м. Вишгороді (біля будинку № 22 по вулиці Набережній)”.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 17.12.2008 рішення господарського суду Київської області від 30.09.2008 скасовано повністю, а матеріали справи за позовом Вишгородської міської ради до ФОП ОСОБА_2 про визнання недійсним договору від 14.07.2008 „Про добудову незавершеної будівництвом критої автостоянки по вулиці Набережній у м. Вишгороді (біля будинку № 22 по вулиці Набережній)”, підписаного виконуючим обов'язки Вишгородського міського голови Шаль О.Д. та приватним підприємцем ОСОБА_2, недійсним, повернуто до господарського суду Київської області для передачі за підсудністю.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.01.2009 прийнято до провадження справу № 2/170-08 та присвоєно їй номер № 2/170-08-36/55.
Рішенням господарського суду м. Києва від 03.06.2009 позов задоволено повністю. Суд визнав недійсним договір від 14.07.2005 „Про добудову незавершеної будівництвом критої автостоянки по вулиці Набережній у м. Вишгороді (біля будинку № 22 по вулиці Набережній)”, укладений між Вишгородською міською радою та ФОП ОСОБА_2
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 03.06.2009 ФОП ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а висновки, викладені у рішення місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 21.09.2009 апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Постановою Вищого господарського суду України від 08.12.2009 постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.09.2009 скасовано, а справу передано до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.12.2009 апеляційну скаргу призначено до розгляду на 26.01.2010.
В засідання суду, призначене на 26.01.2010, ФОП ОСОБА_2 не з'явився, повноважного представника не направив, на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2010 розгляд справи відкладено та призначено на 16.02.2010.
В засідання суду, призначене на 16.02.2010, ФОП ОСОБА_2 вдруге не з'явився, повноважного представника не направив та не повідомив суд про причини його неявки, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за адресою апелянта, вказаною в апеляційній скарзі: 04074,АДРЕСА_1.
Вишгородська міська рада проти доводів, наведених в апеляційній скарзі, заперечувала та просила рішення господарського суду м. Києва від 03.06.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_2 без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Рішенням Виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 07.07.2005 № 266 „Про надання функцій замовника на незавершене будівництво” розглянувши лист приватного підприємця ОСОБА_2 вх. №2-16/856 від 30.06.2005 щодо добудови незавершеної будівництвом критої автостоянки по вул. Набережній у м. Вишгороді, проект договору „Про добудову незавершеної будівництвом критої автостоянки по вул. Набережній у м. Вишгороді (біля будинку № 22 по вул. Набережній)”, маючи на меті отримання коштів на проведення ремонтних робіт у житловому будинку № 22 по вул. Набережній у м. Вишгороді та інших об'єктах комунальної власності територіальної громади м. Вишгорода, на підставі ст.ст. 28, 31 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, виконавчий комітет Вишгородської міської ради, зокрема вирішив:
- затвердити проект договору „Про добудову незавершеної будівництвом критої автостоянки по вул. Набережній у м. Вишгороді (біля будинку № 22 по вул. Набережній)” та доручити т.в.о. Вишгородського міського голови Шаль О.Д. здійснити його підписання;
- доручити Заступнику Вишгородського міського голови Новицькому Д.Ю, до підписання акту приймання-передачі незавершеного будівництва забезпечити проведення експертної оцінки вартості незавершеної будівництвом критої автостоянки;
- передати незавершену будівництвом криту автостоянку по вул. Набережній у м. Вишгороді (біля будинку № 22 по вул. Набережній) для добудови приватному підприємцю ОСОБА_2. Цільове призначення вказаного приміщення визначити, як нежитлове приміщення для виготовлення поліграфічної продукції та надання поліграфічних послуг без шкідливих викидів та застосування шкідливих матеріалів (за умови отримання відповідних висновків санітарно-епідеміологічної станції);
- передати функції замовника на будівництво нежитлового приміщення по вул. Набережній у м. Вишгороді (біля будинку № 22 по вул. Набережній) приватному підприємцю ОСОБА_2;
- погодити приватному підприємцю ОСОБА_2 місце розташування земельної ділянки під незавершеним будівництвом нежитлового приміщення по вул. Набережній у м. Вишгороді (біля будинку № 22 по вул. Набережній). Цільове призначення вказаної земельної ділянки визначити, як земельна ділянка для будівництва нежитлового приміщення;
- надати вказану земельну ділянку площею 0, 045 га в оренду строком на 6-ть місяців для будівництва нежитлового приміщення приватному підприємцю ОСОБА_2. Орендну плату встановити у розмірі земельного податку;
- зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_2, після завершення будівництва та введення в експлуатацію нежитлового приміщення, передати Вишгородській міській раді площу у нежитловому приміщенні (частину нежитлового приміщення), вартість якої дорівнює оціночній вартості об'єкту на момент підписання акту приймання-передачі незавершеного будівництва.
На виконання рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 266 від 07.07.2005 між виконавчим комітетом Вишгородської міської ради (Міськвиконком) та приватним підприємцем ОСОБА_2 укладено договір „Про добудову незавершеної будівництвом критої автостоянки по вул. Набережній у м. Вишгороді (біля будинку № 22 по вул. Набережній)”.
Відповідно до п. 1.1 договору його метою є спільна діяльність сторін направлена на завершення будівництва незавершеної будівництвом критої автостоянки по вул. Набережній у м. Вишгороді (біля будинку № 22 по вул. Набережній).
Згідно з п. 1.3 договору приватний підприємець ОСОБА_2 на виконання п. 1.1 цього договору після завершення будівництва та введення в експлуатацію об'єкту безоплатно передає виконавчому комітету Вишгородської міської ради площу в об'єкті, вартість якої дорівнює оціночній вартості об'єкту на момент підписання акту приймання-передачі, визначеного п. 1.2.1 цього договору.
Виконавчий комітет Вишгородської міської ради зобов'язався сприяти оформленню права власності приватному підприємцю на частину об'єкту визначну п. 3.2 договору (п. 2.1.7 договору).
За виконання обов'язків, передбачених цим договором приватний підприємець ОСОБА_2 отримує площу в Об'єкті за виключенням площі, що передається виконавчому комітетові Вишгородської міської ради у відповідності до п. 1.3 та п. 3.1 цього договору (п. 3.2 договору).
За актом прийому-передачі від 01.08.2005 виконавчий комітет Вишгородської міської ради передав приватному підприємцю ОСОБА_2 незавершену будівництвом криту автостоянку по вул. Набережній біля будинку № 22 по вул. Набережній у м. Вишгороді.
Рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 173 від 26.06.2008 „Про втрату чинності рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 266 від 07.07.2005” вирішено вважати рішення виконавчого комітету Вишгородської міської ради № 266 від 07.07.2005 „Про надання функцій замовника на незавершене будівництво” таким, що втратило чинність.
Згідно із звітом про незалежну оцінку ринкової вартості незавершеного будівництвом критої автостоянки, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, вул. Набережна, біля будинку № 22, складеного Приватним підприємством „Академія оцінки і права” 17.03.2006, оцінюване майно належить Вишгородській міській раді, а його ринкова вартість становить 193 080, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).
Статтею 327 ЦК України передбачено, що у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Згідно зі ст. 1 Закону України „Про місцеве самоврядування” право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.
У п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування” вказано, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, зокрема належать повноваження щодо встановлення за узгодженим рішенням відповідних рад порядку використання коштів та іншого майна, що перебувають у спільній власності територіальних громад (п. 3 ч. 1 ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування”); підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовки і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію; подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна (п. 4. ч. 1 ст. 29 Закону України „Про місцеве самоврядування”).
Згідно ч. 1 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування” територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Згідно з ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 5 ст. 60 Закону України „Про місцеве самоврядування”).
Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (ч. 2 ст. 202 ЦК України).
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).
У п. 1 роз'яснення Вищого Арбітражного суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнання угод недійсними” вказано, що вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Договір „Про добудову незавершеної будівництвом критої автостоянки по вул. Набережній у м. Вишгород (біля будинку № 22 по вул. Набережній)” від 14.07.2005 за своєю правовою природою є договором про спільну діяльність, за яким сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові (ч. 1 ст. 1130 ЦК України).
Умови даного договору передбачають отримання приватним підприємцем у власність, майна що належить до комунальної власності територіальної громади міста Вишгорода.
При цьому до кола повноважень виконавчого комітету Вишгородської міської ради, не входить питання щодо відчуження майна, що належить до комунальної власності, шляхом укладення договору про спільну діяльність.
Отже, виконавчий комітет Вишгородської міської ради при укладенні спірного договору не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України), що згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України є підставою для визнання укладеного ним договору недійсним.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позов Вишгородської міської ради та визнано недійсним договір від 14.07.2005 „Про добудову незавершеної будівництвом критої автостоянки по вул. Набережній у м. Вишгород (біля будинку № 22 по вул. Набережній)”.
Посилання ФОП ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції в порушення вимог ст. 62 ГПК України прийняв позовну заяву до розгляду, не зважаючи на те, що на той час у провадженні Вишгородського районного суду Київської області знаходилась справа щодо спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав колегія суддів вважає необґрунтованим з таких підстав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 62 ГПК України суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує господарський спір, є справа зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав або є рішення цих органів з такого спору.
Вишгородським районним судом Київської області ухвалою про відкриття провадження у цивільній справі від 17.07.2008 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Вишгородської міської ради, треті особи ВАТ „ГЕМ”, КП Вишгородське БТІ про встановлення факту укладення договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно (справа № 2/2-2334/08).
Отже, сторонами у справі № 2/2-2334/08 є ОСОБА_2 та Вишгородська міська рада, а предметом у спору є встановлення факту укладення договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно.
Оскільки предметом спору в господарській справі № 2/170 -08-36/55 є визнання договору „Про добудову незавершеної будівництвом критої автостоянки по вул. Набережній у м. Вишгород (біля будинку № 22 по вул. Набережній)” недійсним, а предметом спору у цивільній справі № 2/2-2334/08 є встановлення факту укладення договору купівлі-продажу та визнання права власності на нерухоме майно, то вказані справи не є справами зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет із тих же підстав, і тому в суду першої інстанції не було підстав для відмови у прийнятті позовної заяви Вишгородської міської ради.
Також колегія суддів вважає помилковими доводи ФОП ОСОБА_2, наведені в апеляційній скарзі, стосовно того, що судом першої інстанції справу розглянуто за його відсутності, чим порушено право відповідача брати участь у судових засіданнях та давати пояснення господарському суду.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 23.01.2009 прийнято до провадження справу № 2/170-08, присвоєно їй № 2/170-08-36/55 та призначено до розгляду на 09.02.2009.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.04.2009 розгляд справи призначено на 13.05.2009.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.05.2009 розгляд справи відкладено у зв'язку з неявкою відповідача.
В засідання суду, призначене на 03.06.2009, ФОП ОСОБА_2 не з'явився, на адресу суду направив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з його перебуванням у закордонному відрядженні.
Відповідно до ч. 5 ст. 28 ГПК України громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються нотаріально посвідченою довіреністю.
З огляду на те, що ФОП ОСОБА_2 був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, то він не був позбавлений можливості реалізувати свої процесуальні права, доручивши представництво своїх інтересів представнику.
Згідно з ч. 2 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
У п. 28 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.20009 № 9 „Про практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” зазначено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першої статті 261 ЦК - від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, доводи ФОП ОСОБА_2, наведені в апеляційній скарзі, стосовно того, що строк позовної давності по оскарженню договору від 14.07.2005 закінчився 14.07.2008, а тому суд не мав права приймати позовну заяву Вишгородської міської ради, є необґрунтованими з вказаних підстав і колегією суддів до уваги не приймаються.
За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду м. Києва від 03.06.2009.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду м. Києва від 03.06.2009 у справі № 2/170-08-36/55 залишити без зміни, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.
2. Матеріали справи № 2/170-08-36/55 повернути господарському суду м. Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
22.02.10 (відправлено)