01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
16.02.2010 № 29/456
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Студенця В.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з"явився;
від відповідача - не з"явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Львівській області
на рішення Господарського суду м.Києва від 10.09.2009
у справі № 29/456 ( .....)
за позовом ВАТ "Державний ощадний банк України" в особі філії Львівського обласного управління
до Головного управління Державного казначейства України у Львівській області
про стягнення помилкового банківського перказу в розмірі 170 грн. та пені в розмірі 13,43 грн.
Відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк”, в особі Львівського обласного управління, звернулось до господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Державного казначейства України, в особі Управління державного казначейства у Залізничному районі міста Львова Головного управління Державного казначейства України у Львівській області, помилкового банківського переказу в розмірі 170 грн. та 13,43 грн. пені.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.05.2008 року порушено провадження у справі № 23/136.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 24.06.2008 року провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2008 року ухвалу господарського суду Львівської області від 24.06.2008 року скасовано.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 09.09.2008 року позовну заяву передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2009 року ухвалу господарського суду Львівської області від 09.09.2008 року залишено без змін.
Справу передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.03.2009 року справу було прийнято до провадження під № 29/456.
Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 21.05.2009 року у зв'язку з призначенням Суліма В.В. суддею Київського апеляційного господарського суду справу передано на розгляд судді Ковтуна С.А.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.07.2009 року замінено неналежного відповідача Державне казначейство України, в особі Управління державного казначейства у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державного казначейства України у Львівській області належним відповідачем, яким є Головне управління Державного казначейства України у Львівській області.
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.09.2009 року позов задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління Державного казначейства України у Львівській області на користь відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк України”, в особі філії Львівського обласного управління, 170,00 грн., 13,43 грн. пені, 102,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Обґрунтовуючи необхідність задоволення позову суд першої інстанції вказав, що грошові кошти помилково перераховані відкритим акціонерним товариством “Державний ощадний банк України”, в особі філії Львівського обласного управління, згідно з меморіальним ордером № 140 від 28.02.2008 року, необхідно стягнути з Головного управління Державного казначейства України у Львівський області.
Головне управління Державного казначейства України у Львівській області, не погоджуючись з даним рішенням, подало апеляційну скаргу, у якій просило: поновити строк на апеляційне оскарження, зупинити виконання рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2009 року у справі № 29/456, скасувати вказане рішення суду першої інстанції та пройняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову. У меморіальному ордері № 140 від 28.02.2008 року чітко вказаний статус Головного управління Державного казначейства України у Львівській області як банку отримувача, а не як отримувача даних коштів. Отримувачем коштів в сумі 170,00 грн. є державний бюджет. Вимога про нарахування та стягнення пені не може застосовуватись, оскільки повідомлено було лише банк, який обслуговує неналежного отримувача. Повторний переказ коштів у розмірі 170,00 грн. слід розцінювати не як помилковий, а як неналежний переказ. Грошові кошти у розмірі 170,00 грн. необхідно повертати з Державного бюджету України, а не з коштів, які виділені Головному управлінню для забезпечення його функціонування.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.01.2010 року відновлено Головному управлінню Державного казначейства України у Львівській області строк подання апеляційної скарги та порушено апеляційне провадження. Розгляд справи призначено на 16.02.2010 року.
Відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк”, в особі Львівського обласного управління, у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2009 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розпорядженням від 16.02.2010 року голови Київського апеляційного господарського суду у зв'язку з виходом судді Зеленіна В.О. з лікарняного розгляд справи № 29/546 доручено колегії суддів у складі головуючого судді Студенця В.О. та суддів Баранця О.М., Зеленіна В.О.
В судове засідання 16.02.2010 року представники сторін не з'явилися.
Колегія суддів вважає за можливе здійснювати розгляд справи без участі позивача та відповідача враховуючи, що останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів даної справи, відкрите акціонерне товариство “Державний ощадний банк України”, в особі філії Львівського обласного управління, як банк платника, згідно з меморіальним ордером № 140 від 28.02.2008 року, перерахував кошти платника: Онуферко О.О., державне мито за оформлення закордонного паспорту, на рахунок № 31110097700003, одержувач: державний бюджет Залізничного району м. Львова, банк-одержувача: ГУДКУ у Львівський області, код МФО 825014 в сумі 170,00 грн., які вже були банком-платником перераховані згідно з меморіальним ордером № 126 від 28.02.2008 року.
Відповідно до п. 1.23 ст. 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” неналежний отримувач - особа, якій без законних підстав зарахована сума переказу на її рахунок або видана їй у готівковій формі.
Згідно з п. 1.24 ст. 1 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.
Відповідно до пункту 32.3.1 статті 32 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” у разі помилкового переказу суми переказу на рахунок неналежне отримувача, що стався з вини банку, цей банк-порушник зобов'язаний негайно після виявлення помилки переказати за рахунок власних коштів суму переказу отримувачу. У противному разі -отримувач має право у встановленому законом порядку вимагати від банку-порушника ініціювання переказу йому суми переказу за рахунок власних коштів, сплати пені в розмірі 0,1 суми простроченого платежу за кожний день прострочення, починаючи із дати завершена помилкового переказу, яка не може перевищувати 10 відсотків суми переказу. Одночасно банк-порушник зобов'язаний після виявлення помилки негайно повідомити неналежного отримувача про здійснення помилкового переказу і про необхідність ініціювання ним переказу еквівалентної суми коштів цьому банку протягом трьох робочих днів від дати надходження такого повідомлення. Форма повідомлення банку про здійснення помилкового переказу встановлюється Національним банком України.
Отже, банком порушником, в даному випадку, являється сам позивач, оскільки саме ним було здійснено, як він стверджує, помилковий переказ суми переказу на рахунок неналежного отримувача - державного бюджету, згідно матеріалів справи Банком - порушником, тобто позивачем, повідомлено лише банк, який обслуговує неналежного отримувача, який не зобов'язаний жодним нормативно-правовим актом до інформування останнього. Відтак вимога про нарахування та стягнення пені не може застосовуватись, оскільки саме таке повідомлення є єдиним доказом, що неналежному отримувачу дійсно відомо про отримання такого помилкового переказу.
Окрім цього, як свідчать матеріали даної справи, позивачем - банком платника здійснено повторний переказ коштів через банк отримувача - Головне управління державного казначейства у Львівській області на рахунок отримувача - Державного бюджету України (державний бюджет Залізничного району м. Львова). Ініціатором помилкового переказу коштів у сумі 170 грн., який не є платником, а лише банком платника, у даному випадку виступає відкрите акціонерне товариство „Державний ощадний банк України", в особі філії Львівського обласного управління, оскільки, саме ним згідно підпункту 5 пункту 22.1 статті 22 Закону ініційовано повторний переказ шляхом складання меморіального ордеру №140 від 28.02.2008 року.
Таким чином, мова йде не про помилковий переказ, а лише про повторний переказ однієї і тієї ж суми коштів на рахунок отримувача - Державного бюджету України. У той же час, відповідно до абзацу 2 пункту 1.23 статті 1 Закону, неналежний переказ - це рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини ініціатора переказу, який не є платником, відбувається її списання з рахунка неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому суми переказу в готівковій чи майновій формі. Отже, у даному випадку повторний переказ коштів у розмірі 170 грн. слід розцінювати не як помилковий переказ, а як неналежний переказ.
Відповідно до Типового положення про Головне управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополя (затверджене наказом Міністерства фінансів України від 04.04.2006 року № 332, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.04.2006 року за № 454/12328) Головне управління здійснює обслуговування рахунків Державного бюджету України, які лише відкриті в органах Державного казначейства України і не належать їм на праві розпорядження.
Відповідно до ч. 2 статті 50, ч. 2 статті 78 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать державному бюджету України та місцевим бюджетам, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.
Статтею 25 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України (у даному випадку і його територіальні органи) здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти держбюджету та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.
На виконання вищезгаданої статті прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 року № 609 «Про затвердження Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ» (далі - Порядок).
П. 1 Порядку визначено механізм виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного і місцевих бюджетів шляхом безспірного списання, у тому числі з реєстраційних та спеціальних реєстраційних рахунків розпорядників та одержувачів бюджетних коштів, відкритих в органах Держказначейства, що прийняті судовими та іншими державними органами, які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
Пунктами 4, 5 Порядку прописано механізм повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджетів податків, зборів (обов'язкових платежів), які повертаються шляхом безспірного списання коштів з рахунків, на яких обліковуються бюджетні кошти, на підставі судового рішення та в межах сум надмірно або помилково зарахованих до бюджету платежів.
Отже, одержувачем даного платежу - державного мита в розмірі 170,00 грн. - зазначено державний бюджет Залізничного району м. Львова. Державне мито, відповідно до п. 14 ст. 2 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік" віднесено до доходів Державного бюджету України. Як наслідок, кошти, повторно перераховані позивачем в сумі 170,00 грн. поступили на рахунок державного бюджету в УДК у Залізничному районі м. Львова ГУДКУ у Львівській області, який лише відкритий в органі Держказначейства і не належить йому на праві розпорядження.
Таким чином кошти, які є предметом позову у конкретній справі слід повертати звідти, куди вони надійшли, а саме, з Державного бюджету України, а не з коштів, які виділені Головному управлінню як юридичній особі та територіальному органу державної влади для забезпечення його функціонування.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.
Згідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Клопотання Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про зупинення виконання рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2009 року у справі № 29/456 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Апеляційний господарський суд не наділений повноваженнями щодо зупинення виконання рішення суду першої інстанції.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління Державного казначейства України у Львівській області підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва від 10.09.2009 року необхідно скасувати з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Рішення господарського суду міста Києва від 10.09.2009 року у справі № 29/456 скасувати і прийняти нове рішення.
В позові відмовити.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Державний ощадний банк”, в особі Львівського обласного управління (79000, м. Львів, вул. Січових стрільців, 9, рахунок 2902893001, МФО 325796, код 09325703) в дохід державного бюджету 51 (п'ятдесят одну) грн. 00 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.
3. Видачу наказу доручити господарському суду м. Києва.
4. Справу № 29/456 повернути до господарського суду міста Києва.
5. Копію постанови направити сторонам.
Головуючий суддя
Судді
19.02.10 (відправлено)