01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.12.2009 № 6/369
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Моторного О.А.
суддів:
при секретарі
за участю представників:
від прокурора - Бондарєва А.М.,
від позивача - Предоляк Н.Ю.,
від відповідача 1 - не з'явився,
від відповідача 2 Грабчак В.М.,
від третьої особи - Легендзевич О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „ІнЕко”
на рішення Господарського суду м.Києва від 16.10.2008
у справі № 6/369 (суддя
за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України
до 1. Державного комплексного торговельного підприємства „Хрещатик”
Т2. Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „ІнЕко”
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Фонд державного майна України
про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна та зобов"язання повернути в натурі все одержане за договором
Постанова прийнята 28.12.2009 у зв'язку з оголошенням перерв у судових засіданнях 10.12.2009, 24.12.2009 у відповідності до ст. 77 ГПК України.
Заступник прокурора міста Києва звернувся з позовом в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики України до Державного комплексного торговельного підприємства „Хрещатик” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „ІнЕко” про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежилих приміщень триповерхової будівлі готелю „Колос” (загальною площею 1715 кв.м.), що розташовані по вул. Полупанова, 3-а, в м. Києві, укладеного 18.08.2006 між відповідачами, а також про зобов'язання кожного з відповідачів повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.10.2008 у справі № 6/369 позов задоволено повністю; визнано недійсним з моменту вчинення договір купівлі-продажу нежилих приміщень триповерхової будівлі готелю „Колос” (загальною площею 1715,40 кв.м.), що розташовані по вул. Полупанова, 3-а в місті Києві, укладений 18.08.2006 між Державним комплексним торговельним підприємством „Хрещатик” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „ІнЕко”, зареєстрований в реєстрі за № 3329; зобов'язано Державне комплексне торговельне підприємство „Хрещатик” та Товариство з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „ІнЕко” повернути один одному все одержане за договором купівлі-продажу від 18.08.2006, зареєстрованого в реєстрі за № 3329.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач-2 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Підставами для скасування рішення відповідач-2 вважає порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Прокурором надано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У письмових поясненнях позивач зазначає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача-2.
Третя особа надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просить в задоволенні апеляційних вимог відмовити повністю та залишити в силі рішення суду від 16.10.2008.
Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників, встановив наступне:
18.08.2006 між Державним комплексним торговельним підприємством „Хрещатик” (продавцем), що діяло на підставі статуту і згоди на продаж майна Міністерства аграрної політики України від 01.12.2005 за № 37-24-1-13/18708, та Товариством з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „ІнЕко” (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна № 3329.
Згідно з п. 1.1 договору продавець у відповідності до Протоколу прилюдних торгів № 12/08 від 15.08.2006 продає, а покупець купує нежилий будинок (літ.А), загальною площею 1715 кв.м., розташований за адресою: м. Київ, вул. Полупанова, 3а, згідно довідки-характеристики, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 21.07.2006 № 1177521.
Згідно з п. 1.2 договору нерухомість, визначена в п. 1.1 договору, належить Державі Україна на підставі Свідоцтва про право власності серії ЯЯЯ № 734518, виданому Головним управлінням комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) 11.10.2005 на підставі наказу Головного управління комунальної власності міста Києва від 11.10.2006 № 1417-В, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна 03.11.2005 та записаного в реєстрову книгу № 125п за реєстровим №7573.
У пункті 1.3 договору зазначено, що згідно довідки-характеристики, виданої Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 21.07.2006 № 1177521, загальна вартість нежилого будинку складає 3 465 000,00 грн. Згідно експертної оцінки, зробленої Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 (свідоцтво про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів, видане ФДМУ 28.02.2005 за № НОМЕР_1, сертифікат № 3117/05 суб'єкта оціночної діяльності, виданий ФДМУ 21.03.2005) залишкова вартість об'єкта становить 3 465 000,00 грн.
Відповідно до п. 2.1 договору ціна реалізації нерухомості складає 3 176 250,00 грн., крім того ПДВ в сумі 635 250,00 грн., а всього 3 811 500,00 грн.
Прокурор в позовній заяві просив вказаний договір визнати недійсним на підставі ст. 207 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), оскільки він укладений з порушенням вимог чинного законодавства та суперечить інтересам держави.
Так, прокурор зазначав, що всупереч п. 70 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.12.2003 № 1891, під час продажу нежитлових приміщень в якості стартової ціни була визначена лише ліквідаційна вартість об'єкта нерухомості; крім того, відчуження спірних нежилих приміщень повинно відбуватись шляхом здійснення приватизаційної процедури, передбаченої Законом України „Про приватизацію державного майна”, та Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств”, а тому продавцем майна повинен виступати Фонд державного майна України, а не ДКТП „Хрещатик”.
З наведеними доводами погодився суд першої інстанції та на підставі ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) визнав недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 3329 від 18.08.2006 та застосував до сторін двосторонню реституцію.
Проте, колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також правильність застосування судом норм матеріального права, не може погодитись із прийнятим рішенням, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Частиною 5 ст. 75 ГК України встановлено, що державне комерційне підприємство не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси структурних одиниць та підрозділів державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу, до сфери управління якого воно входить, і, як правило, на конкурентних засадах.
Статут Державного комплексного торговельного підприємства „Хрещатик” затверджено розпорядженням Міністерства аграрної політики України № 67 від 22.12.2005, та зареєстровано державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації 26.12.2005.
Згідно з п. 1.1 статуту, ДКТП „Хрещатик” засноване Міністерством аграрної політики України на державній власності та є правонаступником реорганізованих шляхом приєднання до нього на правах структурних підрозділів державних підприємств згідно наказів вказаного міністерства, зокрема, наказу від 27.12.2002 № 413 „Про реорганізацію державних підприємств Мінагрополітики України”: Державного експлуатаційного підприємства „Агро”, Державного підприємства „Агролізинг”, Готелю „Колос” та інш.
Пунктом 4.4 статуту ДКТП „Хрещатик” встановлено, що майно державного підприємства є державною власністю та закріплюється за ним на праві господарського відання відповідно до чинного законодавства. Здійснюючи право господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та статуту.
Пунктом 4.5 статуту ДКТП „Хрещатик” передбачено, що підприємство має право відчужувати рухоме та нерухоме майно, віддавати в заставу майнові об'єкти, що належать до основних фондів, здавати в оренду цілісні майнові комплекси одиниць та підрозділів за попередньою згодою органу управління майном.
В оспорюваному договорі зазначено, що ДКТП „Хрещатик” діяло на підставі статуту та згоди Міністерства аграрної політики України від 01.12.2005 за № 37-24-1-13/18708 на продаж майна.
Однак, лист-згода Мінагрополітики України від 01.12.2005 за № 37-24-1-13/18708 стосується реалізації нежитлових приміщень, які знаходяться на балансі філії № 16 „Орбіта” ДКТП „Хрещатик”.
В той же час, в матеріалах справи міститься лист-згода Мінагрополітики України від 21.06.2006 за № 37-24-1-15/9402, згідно якого міністерство не заперечує щодо реалізації ДКТП „Хрещатик” приміщення готелю „Колос”, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Полупанова, 3а.
Суд першої інстанції до спірних правовідносин застосував п. 70 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 1891 від 10.12.2003, згідно якого оцінка об'єктів у матеріальній формі для інших випадків їх відчуження шляхом продажу на конкурентних та неконкурентних засадах проводиться шляхом визначення їх ринкової вартості. Якщо законодавством встановлено знижувальні коефіцієнти та порядок їх застосування для визначення початкової вартості таких об'єктів, такі коефіцієнти застосовуються до ринкової вартості. Початкова вартість, отримана в результаті застосування знижувальних коефіцієнтів, визнається ліквідаційною вартістю об'єкта у матеріальній формі. У цьому випадку у висновку про вартість одночасно зазначається ринкова та ліквідаційна вартість такого об'єкта.
Згідно звіту про незалежну експертну оцінку ліквідаційної вартості нежилих приміщень триповерхової будівлі готелю, що належить Державі України та знаходиться по вулиці Полупанова, 3А в Оболонському районі м. Києва, складеною експертом-оцінювачем ОСОБА_1. 07.07.2006, ліквідаційна вартість об'єкта оцінки для її використання як стартової ціни продажу на аукціоні, разом з ПДВ, становить 3 465 000,00 грн.
Проте, судом першої інстанції не було враховано та не надано відповідної оцінки тому, що приміщення готелю „Колос” реалізовано з прилюдних торгів і його договірна вартість була визначена із дотриманням вимог статті 75 ГК України щодо реалізації нерухомого майна на конкурентних засадах, що підтверджується протоколом № 12/08 прилюдних торгів від 15.08.2006, біржовим контрактом № 06/08 від 21.08.2006, укладеним між Брокерською фірмою - Товариством з обмеженою відповідальністю „Спеціалізоване бюро з довірчих операцій”, яка діяла від імені ДКТП „Хрещатик” та Брокерською фірмою - Товариством з обмеженою відповідальністю „ПТС”, яка діяла від імені ТОВ „Юридична компанія „ІнЕко”.
Зазначені обставини свідчать про те, що нежилі приміщення були реалізовані на конкурентних засадах, за участю двох покупців - Приватного підприємства „Ультра Плюс” та ТОВ „Юридична компанія „ІнЕко”, та збільшенням ціни продажу в процесі прилюдних торгів, що фактично і є визначенням ринкової вартості предмету договору.
Стосовно висновку суду першої інстанції, що предметом спірного договору є цілісний майновий комплекс, і відповідно його відчуження повинно було здійснюватись згідно приватизаційної процедури, передбаченої Законом України „Про приватизацію державного майна”, та Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств”, необхідно зазначити, що предметом купівлі-продажу виступало саме приміщення готелю „Колос” - будівля, загальною площею 1715,40 кв.м, розташована за адресою вул. Полупанова, 3а, а тому дотримання процедури продажу державного майна, визначеного статтею 75 ГК України є належним способом відчуження державного майна.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання недійсним на підставі ст.ст. 203, 215 ЦК України та ст. 207 ГК України договору купівлі-продажу нежилих приміщень триповерхової будівлі готелю „Колос” (загальною площею 1715 кв.м.), що розташовані по вул. Полупанова, 3-а, в м. Києві, укладеного 18.08.2006 між відповідачами.
Крім того, для задоволення вимоги про застосування наслідків недійсності правочинів відсутні підстави, оскільки ця вимога безпосередньо пов'язана із вимогою про визнання договору недійсним, в якій судом відмовлено.
За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „ІнЕко” підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2008 у справі № 6/369 - скасуванню.
Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, ст. 101, п. 2 ст. 103, п. 3, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „ІнЕко” задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.10.2008 у справі № 6/369 скасувати.
3. В позові відмовити повністю.
4. Стягнути з Міністерства аграрної політики України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24, код 00011050) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Юридична компанія „ІнЕко” (04114, м. Київ, вул. Полупанова, 3а, код 32531606) 42,50 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.
5. Видати наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.
6. Матеріали справи № 6/369 повернути до Господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя
Судді
30.12.09 (відправлено)