05.10.2010 року Справа № 7/84-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лотоцької Л.О. -доповідача;
суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєва О.С. (зміна складу судової колегії відбулась на підставі розпорядження секретаря судової палати М.П. Неклеси № 703 від 04.10.2010 року)
при секретарі судового засідання Соловйовій О.І.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Підприємця-фізичної особи ОСОБА_2, м. Львів на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 року у справі № 7/84-10
за позовом: Підприємця-фізичної особи ОСОБА_2, м. Львів до: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ
про стягнення 3 772, 99 грн.
У червні 2010 року підприємець - фізична особи ОСОБА_2, м. Львів звернулася до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", м. Дніпропетровськ про стягнення з відповідача на користь позивача 34 669,95 грн. плати за користування майном.
05 серпня 2010 року до господарського суду Дніпропетровської області від підприємця - фізичної особи ОСОБА_2 надійшла заява про зміну предмету позову, в якій вона просила стягнути з відповідача на користь позивача 460, 42 грн. заборгованість з орендної плати за червень 2010 року, 2 852, 20 грн. пені, 460, 37 грн. - три проценти річних та 1 771,00 грн. витрат на оплату послуг адвоката та понесені судові витрати.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 року у справі № 7/84-10 (суддя Коваль Л.А.) позов задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 447 грн. 98 коп., витрати на оплату державного мита у розмірі 346 грн. 70 коп., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн., та на оплату послуг адвоката у розмірі 300 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, підприємець - фізична особи ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 року у справі № 7/84-10 в частині позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено, скасувати та прийняти нове рішення, яким ці вимоги задовольнити в повному обсязі.
Скаржник зазначає, що з урахуванням положень договору оренди, кінцевий термін сплати орендної плати є 5 число місяця, наступного за розрахунковим, а не 4, як помилково визначив суд першої інстанції. Вважає, що з урахуванням приписів ст.549 Цивільного кодексу України, висновки суду про необхідність включення у договір оренди положень про те, що розмір неустойки визначається від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, а при їх відсутності, про неможливість стягнення, не ґрунтуються на положеннях норм матеріального права. Вважає, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача 2 852,20 грн. неустойки.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.09.2010 року апеляційна скарга була прийнята до розгляду, розгляд було призначено у судовому засіданні на 05.10.2010 року.
Представники сторін наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили у судове засідання явку своїх повноважних представників, але, зважаючи на ту обставину, що в матеріалах справи знаходяться поштові повідомлення з відповідними відмітками, які підтверджують, що про час та місце розгляду апеляційної скарги підприємця-фізичної особи ОСОБА_2, м. Львів вони були повідомлені належним чином та беручи до уваги те, що неявка представників сторін не перешкоджає перегляду справи по суті, матеріали справи є достатніми для розгляду справи, всі необхідні письмові докази по справі були надані до місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи по суті у відсутності представників сторін.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши відповідність оскарженого рішення нормам діючого законодавства, Дніпропетровський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підприємця-фізичної особи ОСОБА_2 не підлягає задоволенню з наступних підстав:
29.07.2005 року між підприємцем-фізичною особою ОСОБА_2 - орендодавець та Закритим акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Західне головне регіональне управління ПриватБанку" Закритого акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", найменування банку змінено на Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк - орендар, укладено договір оренди приміщень (далі -договір), за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 128, 5 кв.м, а саме: підвальні приміщення, позначені на плані цифрами "228" і "229", площею 61,5 кв.м та приміщення 1-го поверху позначене на плані цифрою "7", площею 67,0 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Львів, проспект Шевченка, буд. 7 (далі -об'єкт оренди) (п. 1.1. договору).
29.07.2005 року договір посвідчено приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Тертичною Н.І.
Витягом з Державного реєстру правочинів від 01.08.2005 року № 1295732 підтверджується державна реєстрація договору.
Розділом 6 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту підписання сторонами і діє протягом п'яти років з моменту укладення.
Передача об'єкта оренди в оренду підтверджується актом приймання-передачі приміщення від 24.10.2005 року, підписаним позивачем та відповідачем.
13.11.2007 року сторонами внесені зміни до вказаного договору.
Відповідно до п. 3.1. договору, в редакції договору від 13.11.2007 року, розмір орендної плати з 01.11.2007 року за об'єкт, що орендується, складає за 1 кв.м 227, 25 грн., що еквівалентно 22 англійським фунтам стерлінгів 25 пені, всього 29 201, 62 грн., що еквівалентно 2 859 англійським фунтам стерлінгів 12 пені (у тому числі ПДВ) за один місяць. У разі зміни офіційного курсу гривні по відношенню до англійського фунта стерлінгів, сума орендної плати за об'єкт оренди підлягає пропорційному корегуванню і сплачується орендарем з урахуванням такого корегування. Додаткової угоди сторін з приводу зміни розміру орендної плати у цьому випадку сторонами укладати не потрібно.
Згідно з п. 3.3.1. договору, в редакції договору від 13.11.2007 року, орендна плата підлягає сплаті до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Позивач посилався на ті обставини, що відповідач неповністю оплатив орендну плату за червень 2010 року, допустив прострочення оплати орендної плати за квітень-червень 2010 року, що і є причиною спору.
Враховуючи умови п. 3.3.1 договору, останнім днем здійснення оплати орендної плати за червень 2010 року є 4 липня 2010 року, оскільки саме цей день передує 5 числу місяця наступного за розрахунковим -червнем 2010 року.
На 04.07.2010 року офіційний курс гривні до англійського фунта стерлінгів становив 11,858962 грн. за 1 фунт. Таким чином, за червень 2010 року відповідач повинен був сплатити орендну плату в сумі 33 906,20 грн. (2 859,12 англійських фунтів стерлінгів х 11,858962 грн).
Відповідачем орендна плата за червень 2010 року сплачена 28.07.2010 року в сумі 33906,20 грн., що підтверджується матеріалами справи.
За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що за червень 2010 року орендна плата оплачена відповідачем у повному розмірі.
Зазначений висновок не розбігався з позицією позивача, викладеною ним у заяві про зміну предмету позову, оскільки нарахування пені за прострочення платежу та 3-х процентів річних здійснено позивачем, починаючи з 05.05.2010 року, 05.07.2010 року.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно із ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В силу ст. ст. 216, 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України унормовано, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Тобто, зазначеною статтею встановлені альтернативні підстави визначення розміру штрафних санкцій й передбачено можливість обрання їх розміру сторонами договору.
Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Виконання зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 5.2. договору, у разі невиконання сплати орендної плати орендар зобов'язується сплатити орендодавцеві неустойку у розмірі подвійної ставки рефінансування Національного банку України від суми простроченого платежу.
Поняття неустойки наведене в ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, відповідно до якої неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).
Колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що пунктом 5.2 договору вид неустойки не визначений.
Також, пункт 5.2. договору не містить положень про те, що розмір неустойки визначається від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, в зв'язку з чим, суд першої інстанції обґрунтовано не вбачав, що договором передбачена відповідальність у вигляді пені, в той час як позивач просив стягнути з відповідача саме пеню.
З урахуванням наведеного, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені не ґрунтуються на положеннях законодавства та умовах договору, в зв'язку з чим задоволенню не підлягали.
Орендна плата за квітень, травень та червень 2010 року оплачена відповідачем 28.07.2010р., що підтверджується наданою позивачем випискою по банківському рахунку за період з 01.07.2010р. по 28.07.2010р., тобто з порушенням строку оплати, передбаченого договором.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За квітень 2010 року оплаті підлягала орендна плата у розмірі 34 613, 76 грн. (2 859, 12 англійських фунтів стерлінгів х 12, 106439 (офіційний курс гривні до англійського фунта стерлінгів за станом на 04.05.2010р.).
3% річних за період прострочення оплати орендної плати за квітень 2010 року у розмірі 34 613, 76 грн. з 05.05.2010р. по 27.07.2010р. включно становлять:
34 613, 76 грн. х 3% х 84 дн. = 238, 98 грн.
3% річних за період прострочення оплати орендної плати за травень 2010 року у розмірі 33 263, 77 грн. з 05.06.2010р. по 27.07.2010р. включно становлять:
33 263, 77 грн. х 3% х 53 дн. = 144, 90 грн.
3% річних за період прострочення оплати орендної плати за червень 2010 року у розмірі 33 906, 20 грн. з 05.07.2010р. по 27.07.2010р. включно становлять:
33 906, 20 грн. х 3% х 23 дн. = 64, 10 грн.
Таким чином, за прострочення грошового зобов'язання за період з 05.05.2010 по 27.07.2010 року включно підлягали стягненню три проценти річних в сумі 447,98 грн.
Оскільки прострочення виконання грошового зобов'язання має місце, є правомірними та підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних за період прострочення з 05.05.2010 року по 27.07.2010 року включно у розмірі 447, 98 грн.
Не підлягали задоволенню вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 3% у розмірі 12, 39 грн., оскільки позивач неправомірно розрахував 3% річних за прострочення оплати орендної плати за квітень 2010 року від суми 34 669, 95 грн. та за червень 2010 року від суми 34 366, 62 грн., невірно визначив кількість днів прострочення оплати по кожному місяцю оренди.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи винні дії відповідача у виникненні спору, судові витрати, що складаються з державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Позивач уклала з адвокатом ОСОБА_4 угоду про надання правової допомоги. За змістом цієї угоди адвокат надає позивачу правову допомогу шляхом складення позовної заяви та/або інших документів правового характеру, пов'язаних із стягненням в судовому порядку з відповідача на користь позивача плати за користування майном (орендної плати) згідно договору оренди приміщень від 29.07.2005р., укладеного між позивачем та відповідачем, та/або будь-яких штрафних санкцій, пов'язаних із неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним договором оренди. За виконання доручень позивача, передбачених цією угодою, адвокатом отримується гонорар, розмір якого узгоджується сторонами на рівні 40% розміру мінімальної заробітної плати за одну годину роботи адвоката та сплачується по мірі надання правової допомоги. Підтвердженням сплати є корінець до прибуткового касового ордеру. Характер правової допомоги, час, витрачений на її надання та загальний розмір належного до сплати гонорару відображається у довідці, яка видається адвокатом позивачу по мірі надання правової допомоги та/або на вимогу позивача. Відповідно до довідки про надану юридичну допомогу, складеної адвокатом, адвокатом надана правова допомога з написання позовної заяви про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі, вартість якої 707, 20 грн., написання клопотання по справі № 7/84-10 щодо витребуваних судом документів, вартість якої 353, 60 грн., написання заяви по справі № 7/84-10 про зміну предмету позову, вартість якої 710, 40 грн. Загальна вартість наданої правової допомоги згідно довідки 1 771, 20 грн. Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 27 від 29.07.2010 року адвокат отримав від позивача гонорар згідно угоди у розмірі 1 771, 20 грн. Матеріали справи містять копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 236 від 26.12.2002 року, виданого на ім'я ОСОБА_4.
Враховуючи обставини даної справи, співмірність понесених витрат заявленим вимогам, часткове задоволення змінених позовних вимог суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача витрати на оплату послуг адвоката у розмірі 300, 00 грн.
З урахуванням наведеного, рішення прийнято господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а твердження скаржника про порушення господарським судом норм матеріального права при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу підприємця-фізичної особи ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.08.2010 року у справі № 7/84-10 залишити без змін.
Головуючий суддя Л. О. Лотоцька
Суддя Р.М. Бахмат
Суддя О.С.Євстигнеєв