22.09.2010 року Справа № 34/173-10
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чохи Л.В.(доповідач),
суддів: Чимбар Л.О., Тищик І.В.
при секретарі судового засідання Прудніковій Г.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Деркунський К.А. представник, довіреність №б/н від 28.10.09;
від відповідача: Дмитрашко О.О. представник, довіреність №08/28-06 від 11.01.10;
розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський завод медустаткування” на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2010 року у справі №34/173-10
за позовом відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський завод медустаткування”, м. Дніпропетровськ
до міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал”,
м. Дніпропетровськ
про визнання неправомірними дій,
У квітні 2010 року відкрите акціонерне товариство “Дніпропетровський завод медустаткування” звернулося в господарський суд Дніпропетровської області до міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал” з позовом про визнання неправомірними дій міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал” з нарахування до сплати додаткової плати за скид понаднормативних забруднень у систему каналізації.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем пунктів 2.3, 7.7, 7.8 “Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України”. (а. с. 2 - 3)
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2010 року у позові відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що спосіб захисту прав, який обрав позивач, не підпадає під жоден із перелічених у ст. 16 Цивільного кодексу України способів (а.с. 42-44).
Не погоджуючись з судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить дане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на слідуючі доводи:
- відповідно до пункту 2.3 “Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України”, підприємства мають право звертатися до суду з оскарженням неправомірно виставлених рахунків та вимагати проведення аналізу стічних вод підприємства;
- згідно пункту 7.7 цих Правил при проведенні вимірювань засоби вимірювання повинні бути перевірені органами Держстандарту України та зареєстровані у водоканалі;
- пункт 7.8 Правил відбір контрольних проб стічних вод підприємств виконується уповноваженими представниками водоканалу, що фіксується у спеціальному журналі або акті, який підписують, як представники водоканалу, так і представник підприємства - абонента;
- згідно пункту 2.3 Правил підприємства мають право перевіряти розрахунки допустимих концентрацій забруднюючих речовин в стічних водах свого підприємства, виконані водоканалом, оскаржувати їх.
Вислухавши пояснення представників позивача і відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанцій , 30.09.2003 року сторонами укладено договір № 0338 про надання послуг водопостачання та водовідведення, відповідно до умов якого відповідач прийняв на себе зобов'язання приймати від позивача стічні води, згідно з договором, а останній -здійснювати плату за надані послуги водопостачання в строки та на умовах, визначених цим договором.
27.11.2008 року міським комунальним виробничим підприємством “Дніпроводоканал” проведено перевірку дотримання вимог “Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України”. За результатами лабораторного контролю встановлені перевищення допустимих концентрацій. Відповідно до пункту 7.10 та пункту 7.11 Правил абоненту було нараховано додаткову плату за скид понаднормативних забруднень в сумі 9 114 грн. 60 коп. та 30.01.2009 року виставлено рахунок на зазначену суму.
Як вбачається із акту від 27.11.2008 року вказана перевірка була здійснена за участю представника споживача: начальника господарського відділу Шевченко В.Г, який ніяких зауважень в ході перевірки не надав. (а. с. 80)
16.03.2010 року сторонами було укладено угоду № 15/9-16 про порядок погашення заборгованості за скид понаднормованих забруднень на суму 15 694 грн. 60 коп. (9 114 грн. 60 коп. + 6 580 грн.), яку позивач продовжує сплачувати. Борг на 31.08.2010 року складав 7 847 грн. 29 коп. (а.с. 75-76).
Згідно атестату акредитації №104, який діяв з 29.12.2004 року по 29.12.2008 року, лабораторія по контролю якості стічних вод підприємств міського комунального виробничого підприємства “Дніпроводоканал” відповідає критеріям акредитації і акредитування на право проведення вимірювань хімічних та фізико -хімічних показників стічних вод підприємств.(а. с. 71 - 74)
Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 Господарського кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3)припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
За приписами статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист свої прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно -господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.
Місцевий та апеляційний господарські суди виходили з того, що наведені та інші законодавчі акти такий спосіб захисту прав та інтересів особи як визнання неправомірними дій з нарахування до сплати додаткової плати за скид понаднормативних забруднень не передбачають.
Тому, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки дана позовна вимога не відповідає способам захисту прав та інтересів, передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 господарського процесуального кодексу України, суд, -
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2010 року у справі № 34/173-10 залишити без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровський завод медустаткування” -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя Л.В. Чоха
Судді: Л.О. Чимбар
І.В. Тищик
Постанова складена та підписана 04.10.2010р.