07.10.2010 року Справа № 28/336-10(45/129(5/5365-10))
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Соловйовій О.І.
за участю представників:
позивача: Ігнатов А.О.- предст., дов.№18 від 01.01.2010 року
відповідача: Субочева Т.Г.- предст., дов. від 21.05.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного підприємства «Придніпровська залізниця»(м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2010р. у справі №28/336-10(45/129(5/5365-10))
за позовом: державного підприємства «Придніпровська залізниця»(м. Дніпропетровськ)
до: закритого акціонерного товариства «МТЕК (м. Київ)
про: зобов'язання укласти додаткову угоду до договору фінансового лізингу
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2010 року (підписано 16.08.2010р.) по справі №28/336-10(45/129(5/5365-10)) (суддя Манько Г.В.) відмовлено в позові державного підприємства «Придніпровська залізниця»(м. Дніпропетровськ) до закритого акціонерного товариства «МТЕК (м. Київ) про зобов'язання укласти додаткову угоду №8 до договору фінансового лізингу №ПР/В-071137/НЮ від 10.05.2007р. в редакції позивача.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивач -державне підприємство «Придніпровська залізниця»(м. Дніпропетровськ) - подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10.08.2010 року по справі №28/336-10(45/129(5/5365-10)) і прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги частково та зобов'язати відповідача укласти додаткову угоду №8 до договору фінансового лізингу №Пр/В-071137/НЮ від 10.05.2007р., якою п. 3.2. викласти в редакції позивача. В апеляційній скарзі сторона вказала, що місцевий господарський суд не надав належної правової оцінки посиланням позивача на ст. 652 ЦК України, зокрема внесення змін до договору у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувались при укладанні договору. Істотною зміною обставин в даному випадку позивач вважає підвищення курсу валюти стосовно національної гривні внаслідок непереборної сили -світової фінансової кризи. Подальше виконання договору на діючих умовах порушує майнові і фінансові інтереси позивача і призводить до великих грошових збитків. Скаржник вважає, що сторони не узгодили усі істотні умови договору, а саме предмет договору. Укладений договір не містить сум узгодженої сторонами вартості майна та лізингових платежів в швейцарських франках. Крім того, судом не надано належної правової оцінки посиланням позивача щодо можливості внесення змін до формули коригування лізингових платежів, оскільки відповідач отримав кредит на купівлю предмету лізингу в швейцарських франках, що вказує на необґрунтованість здійснення коригування всіх інших, крім вартість предмету лізингу, складових частин лізингового платежу.
Закрите акціонерного товариства «МТЕК (м. Київ) -відповідач -у відзиву на апеляційну скаргу і у судовому засіданні пояснив, що рішення господарського суду є законним і обґрунтованим. Відповідач зазначає, що сторони неодноразово вносили зміни до договору фінансового лізингу. Сторони по справі погодили порядок визначення та сплати лізингових платежів у п.3.2 Договору в редакції, що викладена в додатковій угоді №3. Зазначеним пунктом сторони встановили, що лізингові платежі сплачуються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця в розмірі, визначеному у загальному графіку лізингових платежів та скоригованому у разі зміни офіційного курсу НБУ швейцарського франку до гривні на дату сплати відповідного лізингового платежу порівняно з цим курсом на дату підписання договору фінансового лізингу. Позивач вирішив змінити порядок обрахунку лізингового платежу, змінивши формулу його розрахунку. На думку відповідача позивачем було некоректно викладено запропоновану ним формулу, оскільки в цій формулі не поставлено знаку жодної математичної дії, що в подальшому призведе до нових спорів між сторонами. Запропонований позивачем спосіб визначення лізингових платежів фактично змінює істотні умови договору, оскільки піддає валютному коригуванню лише вартість майна та виключає валютне коригування лізингового платежу, передбаченого графіком лізингових платежів. Щодо інших підстав внесення змін до договору, відповідач зазначає, що зміна валютного курсу є одним із ризиків, що виникають у підприємницькій діяльності, тому позивач повинен був його врахувати при укладенні договору. Укладення додаткової угоди призведе, що збитки, які виникли внаслідок зміни валютного курсу, будуть покладені лише на одну сторону у зобов'язанні, тому задоволення позовних вимог порушить права відповідача по договору. Щодо ст.652 ЦК України, то позивач не довів факт існування виняткових обставин, які необхідні для застосування цієї правової норми. Крім того, позивач неправильно обрав спосіб захисту порушеного права.
За розпорядженням секретаря судової палати №736 від 07.10.2010 року у зв'язку з виходом з лікарняного судді постійної колегії Бахмат Р.М. справа передана для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді Євстигнеєва О.С., суддів Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
У судовому засіданні була оголошена вступна та резолютивна частина постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Вислухавши представників сторін, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що 10.05.2007 року між закритим акціонерним товариством «МТЕК»(лізингодавець) і державним підприємством «Придніпровська залізниця»(лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №Пр/В-071137/НЮ. Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 цього договору лізингодавець (відповідач) зобов'язується на умовах зазначених в цьому договорі набути у власність 500 чотирьохвісних напіввагонів серійного виробництва моделі 12-9745 ТУ У 35.2-01124454-032-0004, укомплектованих модернізованими візками моделі 18-100 (надалі -майно) у продавця (виробника) ДП «Попаснянський вагоноремонтний завод»відповідно до встановлених лізингоодержувачем технічних вимог, визначених Додатком №1 до цього договору та передати його у користування лізингоодержувачу на умовах, передбачених цим договором. Лізингодавець передає лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримує від лізингодавця майно в платне користування на умовах фінансового лізингу.
В подальшому, додатковою угодою №6 до договору внаслідок реорганізації ДП «Попаснянський вагоноремонтний завод», яке є виробником майна, що передається в лізинг, стало неможливим здійснити поставку раніше обумовленої кількості напіввагонів, сторони домовились зменшити їх кількість до 450 штук.
Відповідно до п. 3.2 договору розмір, термін та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю по кожній партії майна, що передається в лізинг, встановлюється Графіком лізингових платежів (додаток №3). Всі платежі за Графіком лізингових платежів сплачуються не пізніше 23 числа місяця сплати відповідного платежу у гривнях. В разі, якщо строк сплати припав на вихідний день, днем закінчення строку вважається найближчий, наступний за ним, робочий день. Оплата лізингових платежів здійснюється лізингоодержувачем у гривнях за наступною формулою оплати:
Сслп=Сввм+(Сввм/Куд*Кслп-Сввм)+Влд*Кслп, де
Сслп -сума сплати лізингового платежу у гривнях;
Сввм -сума відшкодування вартості майна у гривнях;
Куд -офіційний курс Національного Банку України швейцарського франку до гривні на момент укладання договору;
Кслп -офіційний курс Національного Банку України швейцарського франку до гривні на момент сплати лізингового платежу.;
Влд -відсотки та комісії лізингодавця, інші витрати, безпосередньо пов'язані з виконанням договору фінансового лізингу у еквіваленті в швейцарських франках.
31.10.2007р. додатковою угодою №5 до договору фінансового лізингу п. 3.2 договору сторони домовились викласти в наступній редакції: договору розмір, термін та порядок сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавцю по кожній партії майна, що передається в лізинг, встановлюється Графіком лізингових платежів на кожну окрему партію майна, який повинен бути наданий разом з актами приймання-передачі майна в лізинг, передбачених загальним графіком лізингових платежів (додаток №11). Дата актів приймання-передачі майна в лізинг повинні співпадати з датою початку нарахування відсотків та комісій лізингодавця до кінця місяця, в якому відбулася поставка. У наступному місяці нарахування відсотків та комісій лізингодавця починається з першого числа. Всі платежі по відшкодуванню вартості майна виконуються згідно з графіком лізингових платежів на кожну окрему партію майна та сплачуються не пізніше 23 числа місяця сплати відповідного платежу у гривнях. Після поставки всього майна, згідно графіка передачі майна в лізинг (додаток №9), оплата здійснюється згідно загального графіка лізингових платежів (додаток №11). В разі, якщо строк сплати припав на вихідний день, днем закінчення строку вважається найближчий, наступний за ним, робочий день. Формула оплати лізингових платежів залишилась незмінною.
Пункт 3.2.договору змінювався сторонами і додатковою угодою №7 від 06.11.2008 року.
18.02.2010 року позивачем на адресу відповідача був направлений лист №Н31-09/93 з пропозицією укласти додаткову угоду №8 до Договору, а 23.03.2010 року -отримана відповідь відповідача від 12.03.2010 року №1062 разом з протоколом розбіжностей до проекту додаткової угоди.
У позовній заяві позивач зазначив, що укладений між сторонами договір може бути змінений на підставі ст.652 ЦК України у зв'язку з істотною зміною обставин. При цьому позивач посилався, що він при підписанні договору ніяк не міг передбачити суттєве підвищення курсу швейцарського франку, яке відбулося. Ця обставина (її настання) не залежало від діяльності позивача. Подальше виконання договору на діючих умовах порушує майнові і фінансові інтереси позивача і призводить до великих грошових збитків, а в самому договорі не передбачено ризику та наслідків таких обставин, як світова фінансова криза і коливання курсу валют.
Відмовляючи в позові, суд послався на ст.203 і ст.627 ЦК України і зазначив, що сторони вільні в укладенні договору, а останній не суперечить чинному законодавству.
З такими доводами суду можна погодитися.
Але судом не була дана оцінка причинам, з яких позивач вимагав укласти додаткову угоду до договору, а саме: нормам ст.652 ЦК України.
Відповідно до ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.
Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
2. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
4. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Отже, зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин в судовому порядку допускається тільки у виняткових випадках, коли розірвання договору неможливо. При цьому, зазначена зміна договору можлива тільки при наявності одночасно чотирьох умов, зазначених у ст.652 ЦК України.
Позивач наполягає, що всі умови цієї норми діють одночасно, що є підставою для задоволення його позову про зобов'язання укласти додаткову угоду. З цим висновком суду погодитися неможна в силу наступного: по-перше, позивач не довів, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що зміна обставин не настане. Так позивач можливо і не розраховував на значне підвищення вартості валюти договору, але згідно закону на ці обставини не повинні були розраховувати як позивач, так і відповідач. А докази того, що відповідач не розраховував на ці обставини позивачем не надані. Крім того, у випадку зміни договору (в редакції позивача) відповідач позбавиться того, на що він розраховував при укладенні договору, тобто зміняться майнові інтереси сторін на користь позивача.
На думку колегії суддів, підвищення рівня вартості іноземної валюти, не є наслідком світової фінансової кризи, на що наполягає позивач, а знеціненням національної валюти. Укладаючи договір у січні 2007 року позивач, виходячи із оцінки вартості національної валюти з моменту її введення і знецінення її у 3 рази на момент підписання угоди повинен був передбачити подальше її знецінення до основних іноземних валют. Таким чином, укладення договору на зазначених умовах є нормальним ризиком підприємницької діяльності, а не суттєвою зміною обставин.
Оскільки відповідач відмовився вносити зміни до договору в добровільному порядку, а позивач не довів наявності одночасно чотирьох умов в порядку ст.652 ЦК України, місцевий господарський суд правомірно відмовив йому в задоволенні позову.
Внесення змін до договору з інших підстав не може бути здійснено в силу ст.ст. 203, 627 ЦК України.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд також погоджується з доводами відповідача щодо обрання позивачем неправильного способу захисту його прав. На думку колегії суддів, позивач повинен був вимагати саме внесення змін до договору, а не зобов'язувати відповідача укласти додаткову угоду, оскільки в силу ст.626 ЦК України договір є домовленістю сторін, а сторони вільними в його укладенні та умов договору (ст. 627 ЦК України), тому зобов'язання в судовому порядку укласти додаткову угоду до договору не буде сприяти реальному захисту прав та охоронюваних законом інтересів. Аналогічної точки зору дотримується і Вищий господарський суд України (постанова ВГСУ від 01.09.2009 року по справі №13/31-09).
За таких обставин місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування судового рішення, виходячи із вищевикладеного.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу державного підприємства «Придніпровська залізниця»(м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 10 серпня 2010 року по справі №28/336-10(45/129(5/5365-10)) залишити без зміни.
Головуючий О.С.Євстигнеєв
Судді: Л.О.Лотоцька
Р.М. Бахмат
(постанова виготовлена у повному обсязі 11.10.2010 року)