06.10.2010 року Справа № 11/188-10(5-16)
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Джихур О.В. - доповідача
суддів: Виноградник О.М., Лисенко О.М. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Куліш Р.Ф. №982 від 05.10.10.)
секретар судового засідання: Ковзиков В. Ю.
за участю представників сторін:
від відповідача: Блінза Ю.В., представник, довіреність № 1757-О від 14.04.10;
від позивача: представник у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.
Розглядається апеляційна скарга публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приват Банк”, м. Дніпропетровськ
на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2010 року у справі № 11/188-10(5/16)
за позовом приватного підприємця ОСОБА_3, м.Полтава
до публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приват Банк”, м.Дніпропетровськ в особі відособленого підрозділу -Відділення “Електромотор” ПГРУ “Приват Банк” в м. Полтава
про стягнення 16 800,55 грн.,-
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.10р. (суддя Мельниченко І.Ф.) позов про стягнення з відповідача безпідставно списаних грошових коштів в сумі 14 656,31 грн. та 2144, 24 грн. пені задоволено частково, стягнуто 14 656,31 грн. основного боргу, 261,66 грн. пені, судові витрати по справі. В решті позовних вимог відмовлено.
Рішення господарського суду вмотивовано тим, що відповідач порушив умови договору банківського рахунку та безпідставно списав грошові кошти в сумі 14 656, 31 грн. з банківського рахунку позивача №26003300603067 у ПГРУ КБ "Приватбанк", м. Полтава.
Відмовляючи в стягненні пені нарахованої на підставі ч.2 п. 32.3.2 ст.32 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”, господарський суд зазначив, що сторони в договорі банківського рахунку передбачили іншу відповідальність за безпідставне списання грошових коштів з рахунку клієнта -пеню у розмірі 0,01 % від суми переказу за кожен день, починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу. Після перерахування пеня підлягає стягненню в сумі 261, 66 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням суду, відповідач його оскаржує на предмет невідповідності нормам матеріального та процесуального права, посилаючись на укладений з позивачем договір №242825-РОR від 06.08.08р., банк стверджує, що право на списання грошових коштів у нього виникло на підставі договору поруки у зв'язку з невиконанням боржником ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором №242825-СRED від 06.08.08р.
Відповідач просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.10р. скасувати, в позові відмовити.
Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач доводи апеляційної скарги заперечує, вважає рішення господарського суду законним, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Матеріали справи свідчать, що 07.03.2000р. між сторонами укладено договір банківського рахунку № 300303, згідно якого Банк (відповідач) відкриває Клієнту (позивачу) поточний (поточні рахунки) у національній та іноземній валюті ( у тому числі картковий (карткові) та інші рахунки зі спеціальним режимом використання та здійснює його (їх) розрахункове та касове обслуговування відповідно до чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та даного договору (п.1.1 договору).
За договором банківського рахунку, Банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий Клієнтові (позивачу), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта (позивача) про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком (рахунками) у порядку та на умовах, передбачених даним договором ( п.1.2 договору).
Відповідно до ст. 1071 Цивільного кодексу України, Банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.
Згідно п.2.1.10. договору, Банк бере на себе зобов'язання списувати грошові кошти з рахунку (рахунків у тому числі карткових) клієнта на підставі його розпорядження або без його розпорядження, на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених цим або іншими договорами ( у тому числі Клієнта з третіми особами) та (або) чинним законодавством.
У п. 3.2.6. договору, сторонами встановлено, що Банк має право списувати кошти з усіх поточних (карткових) рахунків Клієнта у національній валюті України, відкритих за цим договором, оформлюючи меморіальний ордер у межах сум, які належать до сплати Банку за цим договором, згідно з тарифами, строками та порядком оплати, передбачених Додатком 1 (здійснювати договірне списання). У реквізиті меморіального ордеру "Призначення платежу" Банк зазначає номер, дату і пункт цього Договору, яким передбачена можливість застосування договірного списання.
29.12.09р. з поточного рахунку позивача без будь-якого розпорядження з боку останнього відповідачем були списані грошові кошти в сумі 14 656,31 грн., про що свідчить меморіальний ордер № 1 від 29.12.09р., згідно якого грошові кошти перераховані за ініціативою відповідача для поповнення карти ОСОБА_4 (а.с. 18).
Обґрунтовуючи правомірність списання грошових коштів з рахунку позивача, Банк посилається на укладений з ним договір поруки, згідно якого ОСОБА_3 виступив поручителем за виконання ОСОБА_4 зобов'язань за кредитним договором №242825-СRED від 06.08.08р., згідно якого Банк надав йому кредит в сумі 24 000 грн. (а.с. 16).
Згідно п. 5 договору поруки у випадку невиконання боржником якого-небудь обов'язку передбачено п. 1 цього договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного обов'язку.
Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору (п.6 договору поруки).
Судова колегія погоджується з висновками господарського суду щодо відсутності підстав для стягнення без згоди клієнта грошових коштів, які знаходяться на його рахунку.
Згідно ч.1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
В порушення зазначеної норми Цивільного кодексу України, п.2.1.10, п.3.2.6 договору банківського рахунка від 07.03.2000р., укладеного між сторонами, відповідач без згоди позивача списав з його поточного рахунку грошові кошти.
Відповідними доказами в розумінні ст.ст. 32, 34, 36 Цивільного кодексу України відповідач не довів, що дійсно направляв чи вручав позивачу вимогу від 15.12.2009р. № 278 (а.с. 63), що свідчить про невиконання Банком п.5 договору поруки щодо направлення поручителю письмової вимоги.
Умовами договору поруки не передбачено рахунок, з якого мають бути списані кошти, ні рахунок на який вони мають бути перераховані ці кошти. Отже п. 7 договору поруки не можна вважати договором про договірне списання грошових коштів, оскільки в ньому відсутні всі істотні умови, передбачені ст. 26 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні".
Відповідно до ст. 1073 Цивільного кодексу України, у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка, банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
Частина 2 пункту 32.3.2 ст. 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" передбачає, що у разі переказу з рахунка платника без законних підстав, за ініціативою неналежного стягувача, з порушенням умов доручення платника на здійснення договірного списання або внаслідок інших помилок банку, повернення платнику цієї суми здійснюється у встановленому законом судовому порядку. При цьому банк, що списав кошти з рахунка платника без законних підстав, має сплатити платнику пеню у розмірі процентної ставки, що встановлена цим банком по короткострокових кредитах, за кожний день починаючи від дня переказу до дня повернення суми переказу на рахунок платника, якщо інша відповідальність не передбачена договором.
Як свідчать матеріали справи, сторони в договорі банківського рахунку, передбачили іншу відповідальність, у разі безпідставного або помилкового переказу грошей з рахунку клієнта, а саме, пеню у розмірі 0.01% від суми переказу за кожен день, починаючи від дня помилкового переказу до дня повернення суми переказу та обов'язок Банку переказати (повернути) Клієнту списану суму коштів (п.5.3. договору).
Перерахунок пені, що підлягає стягненню за неправомірне списання грошових коштів з рахунка клієнта, відповідає п. 5.3 договору банківського рахунка, у зв'язку з чим господарський суд правомірно стягнув з відповідача пеню в розмірі 261, 66 грн.
З огляду на викладене, доводи відповідача до уваги не приймаються.
Таким чином, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2010 року відповідає діючому законодавству, підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 103-105 ГПК України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку “Приват Банк”, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.10р. у справі № 11/188-10(5/16) залишити без змін.
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий О.В. Джихур
Судді О.М. Виноградник
О.М. Лисенко
Повний текст рішення складено 11.10.2010р.