Справа № 697/618/24
Провадження № 2/697/410/2024
(ЗАОЧНЕ)
01 липня 2024 року м. Канів
Канівський міськрайонний суд Черкаської області в складі:
головуючого судді - Скирди Б.К.,
за участю секретаря судового засідання - Васянович Ю.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Канів, Черкаської області цивільну за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту, -
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (далі також - ТОВ «КОЛЕККТ ЦЕНТР», позивач) звернувся до Канівського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.01.2022 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 24-01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (первісний кредитор) відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про надання споживчого кредиту № 4167478 від 17.05.2021, який був укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 .
У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право грошової вимоги до позичальників ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023, в тому числі за договором про надання споживчого кредиту № 4167478 від 17.05.2021, що укладений між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 .
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом грошової вимоги до відповідача.
17.05.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 4167478.
Відповідно до умов Договору, Кредитодавець надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Відповідно до положень Договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 15 000,00 грн.; строк кредиту становить 30 днів; стандартна процентна ставка становить 1,9 в день та застосовується у межах строку кредиту; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою позичальника; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація.
Відповідно до умов Договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної карти, реквізити якої надані ОСОБА_1 з метою отримання кредиту.
Позичальник вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у нього наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою позичальника, у порядку передбаченому умовами договору.
Укладення договору здійснюється Сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується позичальнику через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація позичальника здійснюється при вході останнього в Особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Кредитодавцем правильності введення коду, направленого на номер мобільного телефону позичальника, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення Пароля входу до Особистого кабінету.
Відповідно до положень Договору, договір укладається шляхом направлення його тексту підписаного зі сторони Кредитодавця аналогом власноручного підпису уповноваженої особи Кредитодавця та відтиску печатки Кредитодавця, що відтворені засобами копіювання, в Особистий кабінет позичальника для ознайомлення та підписання. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який формується для кожного разу використання та направляється на номер мобільного телефону, повідомлений останнім Кредитодавцю в ІТС/зазначений в цьому Договорі.
Введення позичальником коду одноразового ідентифікатора з метою підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором Договору вважається направленим Кредитодавцю повідомлення про прийняття в повному обсязі умов Договору.
Відповідач здійснив дії, спрямовані на укладення договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої Кредитодавцем було перераховано кошти в розмірі 15 000,00 грн.
ТОВ «АВЕНТУС Україна» (первісний кредитор) свої зобов'язання за Договором № 4167478 від 17.05.2021 виконав належним чином, перерахувавши кошти в розмірі 15 000,00 грн. відповідачу, що підтверджується платіжним дорученням.
У порушення умов Договору, відповідач свої зобов'язання належним чином на виконує, в результаті чого станом на 08.03.2024 загальний розмір заборгованості відповідно до розрахунку заборгованості становить 49 478,21 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 15 000,00 грн., заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги - 34 200,00 грн., заборгованість по пеням і штрафам - 0,00 грн., нараховані 3% річних - 38,21 грн., інфляційні втрати - 240,00 грн.
Оскільки відповідач ухиляється від сплати своєї заборгованості, а позивач набув право вимоги до відповідача за Договором про надання споживчого кредиту, то позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з вказаним позовом в якому просив стягнути з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту № 4167478 від 17.05.2021 в розмірі 49 478,21 грн., витрати на сплату судового збору в розмірі 3 028,00 грн. та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 13 000,00 грн.
Ухвалою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 04.04.2024 (а.с.58) прийнято до розгляду та відкрито провадження, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін на 27.05.2024, яке відкладено до 01.07.2024 у зв'язку з першою неявкою відповідача.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, у позовній заяві просить розглянути справу без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує (а.с.4).
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання та розміщенням оголошення на веб-сайті суду. Повідомлення про причину неявки в судове засідання від відповідача до суду не надійшло, відзив на позов не надано, а тому суд вважає за можливе відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України, провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів, враховуючи, що представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні у справі докази та оцінивши їх у сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини і відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 17.05.2021 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 4167478 (а.с.5-9), відповідно до якого на умовах, встановлених Договором, товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (п. 1.2 Договору).
Згідно п.п. 1.3, 1.4, 1.5.1 договору, сума кредиту складає 15 000,00 грн.; строк кредиту 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком № 1 до цього договору; стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: - у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача відповідно до п.4.2 договору; - у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору.
Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п.1.6 договору).
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 23 550,00 грн. (п.1.8.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.
Договір № 4167478 про надання споживчого кредиту підписано сторонами, зокрема ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором М304444 17.05.2021 о 10:38:39, а також відповідачем підписано додаток № 1 до договору «Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит» та паспорт споживчого кредиту (а.с.9, 9-зворот, 12).
На підтвердження виконання кредитодавцем умов договору позивачем надано копію довідки «ТОВ «ФК Контрактовий дім» від 14.02.2024 № 4123 (а.с.12-зворот - 13), копію листа ТОВ «Авентус Україна» від 06.02.2024 № 66/24 (а.с.14).
Заперечень щодо отримання коштів від кредитодавця від відповідача не надходило.
З наданих позивачем розрахунків заборгованості вбачається, що заборгованість відповідача за вищевказаним договором складає 49 478,21 грн. та складається з 15 000,00 грн. - заборгованість по основній сумі кредиту; 34 200,00 грн. - заборгованість за відсотками. Також нараховано 3% річних - 38,21 грн. та інфляційні втрати у розмірі 240,00 грн. (а.с.15-21, 22).
Заперечень щодо вказаного розрахунку від відповідача не надходило.
Позивач набув права вимоги за спірним договором, що вбачається із копії договору факторингу № 24-01/2022 від 24.01.2022 з додатком - реєстром боржників (а.с.24-28), копії витягу з додатку № 3 до договору факторингу № 24-01/2022 від 24.01.2022 (а.с.29), копії договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги № 10-03/2023/01 від 10.03.2023 (а.с.30-32) з додатком - реєстром боржників (а.с.33-зворот - 34), копії витягу з додатку № 3 до договору № 10-03/2023/01 про відступлення прав вимоги від 10.03.2023 (а.с.36).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає про таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
З положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Таким чином, позивач як новий кредитор набув права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 4167478 від 17.05.2021 на підставі договору факторингу.
Згідно з ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту № 4167478 у сумі 49 478,21 грн., з яких: 15 000,00 грн. - заборгованість по основній сумі кредиту; 34 200,00 грн. - заборгованість за відсотками є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідач свої зобов'язання за Договором про надання споживчого кредиту не виконує, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.
Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три відсотки річних від простроченої суми.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 сформульовано висновки про те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання і ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Згідно розрахунків, що надані позивачем на підтвердження сум заборгованості, передбачених статтею 625 ЦК України, відповідні нарахування здійснюються за період з 24.01.2022 по 23.02.2022. Позивач просить суд стягнути з відповідачки 3% річних за порушення зобов'язання з повернення заборгованості за Договором про надання споживчого кредиту, що складає 38.21 грн., а також нараховані на заборгованість інфляційні втрати, що становлять 240,00 грн. (а.с.22).
Суд звертає увагу на те, що з 17.03.2022 набрав чинності пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і діє дотепер.
З урахування наведеного вище, суд приходить до висновку, що нарахування 3% річних за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та інфляційних втрат було проведено позивачем за період до введення в Україні воєнного стану, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед яких, в тому числі, є й витрати на професійну правничу допомогу.
Судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на його користь 13 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до норм ч.ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться належним чином завірена копія договору про надання професійної правничої допомоги від 02.01.2023 № 02-01/2023, укладеного між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АО «Лігал Ассістанс» (а.с.47-зворот - 48), а також копія заявки № 773 від 07.02.2024 про надання юридичної допомоги, згідно якої ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» звертається до АО «Лігал Ассістанс» для погодження надання правових (юридичних) послуг з приводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , а саме: надання усної консультації з вивченням документів у розмірі 4 000,00 грн., складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду в розмірі 9 000,00 грн., а також витяг з акту № 2 про надання юридичної допомоги від 08.01.2024 на суму 13 000,00 грн. (а.с.47-зворот - 48, 51, 52).
На підтвердження оплати юридичних послуг позивачем надано платіжну інструкцію № 413000008 від 09.02.2024 згідно якої ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» перерахувало АО «Лігал Ассістанс» 51 000,00 грн. за призначенням платежу: надання правової допомоги згідно договору № 02-01/2023 від 02.01.2023 про надання правової допомоги (а.с.50).
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв'язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов'язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Враховуючи задоволення позову, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у сумі 3 028,00 грн.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 4167478 від 17.05.2021 у розмірі 49 478,21 грн. (сорок дев'ять тисяч чотириста сімдесят вісім гривень, 21 копійка).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) судовий збір в розмірі 3 028,00 грн. (три тисячі двадцять вісім гривень, 00 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. (п'ять тисяч гривень, 00 копійок).
В іншій частині відшкодування витрат на правову допомогу відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених законом строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Суддя Б . К . Скирда