Справа № 333/3663/24
Провадження № 3/333/1774/24
25 червня 2024 року м. Запоріжжя
Суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя Михайлова А.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, тимчасово не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ст. 106-2 КУпАП, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №220030 від 10.04.2024 ОСОБА_1 інкриміновано те, що він: «Згідно до постанови про закриття кримінального провадження № 42023080000000092 відкриття 05.11.2023 в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 310 КК України від 25.03.2024 ОСОБА_1 02.11.23 р. о 09:02 год. по АДРЕСА_1 був виявлений при незаконному вирощуванні конопель у кількості 8 (восьми) рослин, чим здійснив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 106-2 КУпАП.
В судове засідання, призначене на 04.06.2024 року ОСОБА_1 не з'явився, надав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю ознайомитися з матеріалами справи.
В судове засідання, призначене на 10.06.2024 року ОСОБА_1 та його представник - адвокат Гріпас О.Ю. не з'явився, надав заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із необхідністю ознайомитися з матеріалами справи та підготувати позицію захисту.
В судове засідання, призначене на 25.06.2024 року ОСОБА_1 не з'явився, про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Гріпас О.Ю. звернувся до суду з письмовим клопотанням, в обґрунтування якого зазначив, що ОСОБА_1 свою вину не визнає, зауважує на численних та суттєвих порушеннях поліцейським правил оформлення та складення матеріалів справи про адміністративне правопорушення. Зокрема, в протоколі у графі «до протоколу додається» вказано «зібраний матеріал кримінального провадження за ч. 2 ст. 307 КК України.». Представник вважає, що вказане формулювання не відповідає вимогам пунктам 9, 15 розділу ІІ Інструкції №1376 від 06.11.2015, оскільки є не конкретним, дільничний не зазначив які саме докази додає до протоколу. Зазначив, що має матеріал за ч. 2 ст. 307 КК України не має жодного відношення до адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 106-2 КУпАП, тому що підставою для складання протоколу бути постанова слідчого про закриття кримінального провадження за ст. 310 КК України. Згідно протоколу у ОСОБА_1 жодні речові докази, тобто рослини, не вилучались, їх реквізити не вказані. Водночас санкція ст. 106-2 КУпАП передбачає конфіскацію рослин. Відсутність вилучених рослин конопель свідчить про відсутність об'єкту правопорушення за ст. 106-2 КУпАП.
Вказує на помилковість фабули, інкриміноване протоколом обвинувачення не містить всіх ознак об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 106-2 КУпАП. Так, у протоколі відносно ОСОБА_1 за ст. 106-2 КУпАП відсутні будь-які посилання на те, що саме останній посадив зазначені рослини та здійснював за ними догляд. Вказано, що ОСОБА_1 начебто вирощував вісім рослин конопель, проте в мотивувальній частині постанови про закриття провадження вказано про кількість сім штук. Фабула містить посилання на постанову про закриття кримінального провадження № 42023080000000092 від 05.11.2023 в той час як в доданих матеріалах відсутні кримінальні провадження, зареєстровані 05.11.2023, тобто дільничний офіцер поліції посилається на кримінальне провадження, матеріали якого не долучені до даного протоколу. Протоколом ОСОБА_1 інкриміновано те, що він начебто був виявлений при вирощуванні конопель 02.11.2023 о 09:02. Однак, жодних доказів чи посилань на події, які відбувались 02.11.2023 в матеріалах, доданих до протоколу, немає. Отже, жодних адміністративних правопорушень ОСОБА_1 02.11.2023 не вчиняв. Вказує, що диспозиція ст. 106-2 КУпАП є відсилочною та відсилає до інших нормативних актів (законів), якими встановлено порядок здійснення такої діяльності або її заборону. Проте, протокол відносно ОСОБА_1 не містить посилання на конкретну норму закону, яку він порушив, здійснюючи вирощування рослин конопель. Зазначає, що суд не вправі самостійно змінювати фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, а отже суд розглядає справу лише в межах обставин, викладених в протоколі. Вказує, що згідно з ч. 2 ст. 38 КУпАП тримісячний строк накладення стягнення вичерпаний.
У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Гріпас О.Ю. підтримав клопотання, заперечував проти протоколу, заявив, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 в інкримінованому йому адміністративному правопорушенні. Обвинувачення сформульоване в протоколі від 10.04.2024 не відповідає фактичним обставинам справи та є неконкретним. Працівниками поліції допущено численні та суттєві порушення під час складення протоколу та інших матеріалів. Просив закрити провадження по справі в порядку ст. 247 КУпАП.
У судовому засіданні дільничний офіцер поліції відділу поліції № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області Снитко Д., який складав протокол про адміністративне правопорушення надав пояснення щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, зазначив, що складав протокол на підставі матеріалів закритого кримінального провадження з ДБР, можливо допустив описки в протоколі.
Вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Гріпаса О.Ю., дільничного офіцера поліції, дослідивши матеріали справи, встановивши обставини події, суд приходить до наступних висновків.
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) від 02 листопада 2004 року, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
При цьому суд бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі "Пономарьов проти України" (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що "право на справедливий судовий розгляд", яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.
Статтею 106-2 КУпАП встановлено відповідальність за незаконний посів або незаконне вирощування снотворного маку в кількості до ста рослин чи конопель у кількості до десяти рослин.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у незаконному посіві або незаконному вирощуванні конопель, тобто культивування цих рослин.
Під посівом розуміються дії, спрямовані на висів насіння рослин або розсади без належного дозволу на будь-яких земельних ділянках, як спеціально підготовлених, так і пустих.
Поняття вирощування охоплює різні роботи з догляду (рихлення, прополювання, букетування, прорідження, полив, підживлення тощо) за посівами та сходами з метою доведення їх до стадії дозрівання. Причому для наявності вказаного діяння не має значення, посадив ці рослини сам винний, висіяні вони будь-ким іншим або є дикорослими.
До того ж диспозиція ст. 106-2 КУпАП є відсилочною та відсилає до інших нормативно-правових актів, якими встановлено порядок здійснення такої діяльності та її заборону.
Встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №220030 від 10.04.2024 відносно ОСОБА_1 містить посилання на кримінальне провадження, матеріали якого не долучені до даного протоколу. Вказана в протоколі дата вчинення ОСОБА_1 правопорушення не відповідає фактичним обставинам. Згідно протоколу жодні речові докази, тобто рослини конопель, у ОСОБА_1 не вилучались. Водночас протокол відносно ОСОБА_1 не містить посилання на нормативно-правовий акт, який він порушив.
З пояснень дільничного офіцеру поліції відділу поліції № 4 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області Снитко Д., який складав протокол про адміністративне правопорушення, вбачається, що ним помилково допущено описку в протоколі.
При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актах, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі.
Слід зазначити, що положеннями КУпАП не передбачено право суду самостійно визначати суть вчиненого адміністративного правопорушення або вносити зміни до протоколів про адміністративні правопорушення, які складені уповноваженими особами.
Суд, будучи органом що здійснює правосуддя, не може брати на себе функцію збирання доказів та документальну законну фіксацію правопорушення, котра в даному випадку не була виконана належним чином. Також, суд не вправі самостійно змінювати фабулу викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У той же час Європейський суд з прав людини, судова практика якого в силу приписів статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, в рішеннях у справах «Малофєєва проти Росії» та «Карелін проти Росії» зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу, оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом.
Конкретність пред'явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.
Разом з тим, неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.
Отже, відповідно до викладеного, суд розглядає справу про адміністративне правопорушення лише в межах обставин, викладених в протоколі.
Згідно з ч. 3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Так, у відповідності до сталої практики ЄСПЛ, а саме справи «Надточій проти України» (рішення від 15.05.2008, заява N7460/03) правопорушення, яке розглядається, має ознаки, притаманні «кримінальному обвинуваченню» у значенні статті 6 Конвенції, що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку в цій справі представляє автор протоколу про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справах «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою не спростованих презумпцій. Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року).
Відповідно до роз'яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини. Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Рішенням Конституційного Суду України від 26.05.2015 року № 5-рп/2015 у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Згідно зі ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Статтями 9 та 247 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням визнається винна (умисна або необережна) дія або бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути почато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суддя керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини і змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що у цій справі відсутні належні, достатні і допустимі докази, а також поза розумним сумнівом, оцінивши які, можливо було б дійти до безсумнівного висновку щодо винуватості ОСОБА_1 .
Враховуючи, що докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому на думку суду, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 106-2 КУпАП.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі, зокрема, відсутності складу адміністративного правопорушення, тому, вважаю за необхідне провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 закрити.
Керуючись ст. ст. 106-2, 245, 247, 251, 252, 266, 280 КУпАП, суддя
Провадження по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 106-2 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим або його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя А.В.Михайлова