19 червня 2024 року
м. Київ
справа № 190/1552/23
провадження № 61-5874св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьоїсудової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Петрова Є. В.,
суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Лапшиним Володимиром Валентиновичем , на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2024 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В., у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року Акціонерне товариство (далі -АТ) «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що відповідно до заяви про приєднання до умов та правил надання фінансового лізингу від 14 грудня 2021 року ОСОБА_1 отримала у АТ «Акцент-Банк» як лізингодавця у платне користування автомобіль марки «Volkswagen», моделі «Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та зобов'язалася сплачувати щомісячні платежі, пов'язані з виконанням договором лізингу, у строк та у розмірі, що встановлені у графіку лізингових платежів, з переходом права власності на предмет лізингу після закінчення строку виконання договору.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 договірних зобов'язань щодо своєчасної сплати лізингових платежів станом на 25 квітня 2023 року в неї утворилася заборгованість перед банком у розмірі 183 132,04 грн, з яких: 135 142,09 грн - відшкодування вартості предмета лізингу; 18 960,68 грн - прострочена заборгованість вартості предмета лізингу; 1,19 грн - прострочені проценти; 25 778,12 грн - прострочена комісія; 3 249,96 грн - прострочений страховий платіж.
Враховуючи викладене, АТ «Акцент-Банк» просило суд стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Фирси Ю. В. рішенням від 29 січня 2024 року позов задовольнив.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за договором фінансового лізингу від 14 грудня 2021 року № ARKG000000000153107 у розмірі 183 132,04 грн, з яких: 135 142,09 грн - відшкодування вартості предмета лізингу; 18 960,68 грн - прострочена заборгованість вартості предмета лізингу; 1,19 грн - прострочені проценти; 25 778,12 грн - прострочена комісія; 3 249,96 грн - прострочений страховий платіж.
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позов банку доведено й обґрунтовано належним чином, тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача заборгованості за договоромфінансового лізингу, яка утворилася внаслідок невиконання нею взятих на себе зобов'язань.
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області додатковим рішенням від 08 лютого 2024 року стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» 10 000,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про відшкодування позивачу понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вказав, що позов задоволено, а АТ «Акцент-Банк» надало належні докази на підтвердження понесених витрат. Визначений стороною позивача розмір витрат на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн відповідає обсягу наданих адвокатом послуг.
Не погоджуючись із основним та додатковим рішеннями суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лапшин В. В. подав апеляційну скаргу.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 18 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лапшина В. В. залишив без руху та надав десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно було доплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 576,41 грн.
Ухвалу апеляційний суд мотивував тим, що з урахуванням положень статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції становить 4 120,50 грн. Оскільки заявник сплатив судовий збір у розмірі 2 544,09 грн, то йому необхідно доплатити 1 576,41 грн.
На виконання вимог вказаної ухвали представник ОСОБА_1 -адвокат Лапшин В. В. 20 березня 2024 року через систему «Електронний суд» подав до апеляційного суду заяву, в якій зазначив, що у цьому випадку немає потреби здійснювати доплату судового збору, оскільки відповідач погоджується із нарахованою банком заборгованістю у розмірі 105 526,98 грн, а лише заперечує щодо задоволення позовних вимог на суму 77 605,06 грн.
Таким чином, якщо загальна сума, яка є предметом спору, становить 183 132,04 грн, і за ці вимоги сплачений судовий збір у розмірі 2 747,00 грн, то у процентному співвідношенні за подання позову на суму 77 605,06 грн підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1 164,08 грн, а за подання апеляційної скарги - 1 746,12 грн (1 164,08 грн х 150 %). Водночас за подання апеляційної скарги на додаткове судове рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, судовий збір не сплачується.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 25 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лапшина В. В. на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 08 лютого 2024 року визнав неподаною і повернув заявнику.
Ухвалу апеляційний суд мотивував тим, що заявник не виконав вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, не доплатив судовий збір у встановлених законодавством порядку і розмірі.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У квітні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Лапшин В. В., через систему «Електронний суд» подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2024 року і направити справу до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 подала на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) і мотивувала тим, що суд апеляційної інстанції неправильно обрахував суму судового збору, яка підлягала сплаті за подання апеляційної скарги, та не врахував вимог частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір».
У цьому випадку сторона відповідача не погоджувалася з рішенням суду першої інстанції лише в частині задоволених позовних вимог на суму 77 605,06 грн, і саме з цієї суми слід було виходити, обраховуючи розмір судового збору. Таким чином, як вважає заявник, сума судового збору, що підлягала сплаті за подання апеляційної скарги, зважаючи на норми частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір», становила 1 746,12 грн (77 605,06 грн х 1,5 % х 150 %).
На підтвердження своїх доводів щодо безпідставного покладення на неї обов'язку додаткової сплати судового збору ОСОБА_1 покликається на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 914/842/19.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 29 квітня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області.
23 травня 2024 року справа № 190/1552/23 надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 05 червня 2024 року призначив справу до судового розгляду.
Фактичні обставини, з'ясовані судами
У липні 2023 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором фінансового лізингу від 14 грудня 2021 року № ARKG000000000153107 у розмірі 183 132,04 грн та понесені судові витрати (а. с. 1-4).
За подання позовної заяви банк сплатив судовий збір у розмірі 2 747,00 грн (а. с. 6, 25).
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області рішенням від 29 січня 2024 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за договором фінансового лізингу від 14 грудня 2021 року № ARKG000000000153107 у розмірі 183 132,04 грн, з яких: 135 142,09 грн - відшкодування вартості предмета лізингу; 18 960,68 грн - прострочена заборгованість вартості предмета лізингу; 1,19 грн - прострочені проценти; 25 778,12 грн - прострочена комісія; 3 249,96 грн - прострочений страховий платіж, а також стягнув сплачений судовий збір у розмірі 2 747,00 грн (а. с. 107-110).
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області додатковим рішенням від 08 лютого 2024 року стягнув з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» 10 000,00 грн витрат, понесених на професійну правничу допомогу (а. с. 129, 130).
04 березня 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лапшин В. В. подав до Дніпровського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій просив: скасувати рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» частково, а саме стягнути з відповідача на користь банку 105 526,98 грн у рахунок погашення вартості предмета лізингу; скасувати додаткове рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 08 лютого 2024 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви АТ «Акцент-Банк» про відшкодування витрат на правничу допомогу (а. с. 140-144).
За подання апеляційної скарги на основне рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 2 544,09 грн (а. с. 139).
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 18 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лапшина В. В. залишив без руху та надав десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків, а саме заявнику необхідно було доплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1 576,41 грн (а. с. 154, 155).
На виконання вимог вказаної ухвали представник ОСОБА_1 -адвокат Лапшин В. В. 20 березня 2024 року через систему «Електронний суд» подав до апеляційного суду заяву, в якій зазначив, що у цьому випадку немає потреби здійснювати доплату судового збору, оскільки відповідач погоджується із нарахованою банком заборгованістю у розмірі 105 526,98 грн, а лише заперечує щодо задоволення позовних вимог на суму 77 605,06 грн. Таким чином, якщо загальна сума, яка є предметом спору, становить 183 132,04 грн і за ці вимоги сплачений судовий збір у розмірі 2 747,00 грн, то у процентному співвідношенні за подання позову на суму 77 605,06 грн підлягав сплаті судовий збір у розмірі 1 164,08 грн, а за подання апеляційної скарги -1 746,12 грн (1 164,08 грн х 150 %). Водночас за подання апеляційної скарги на додаткове судове рішення, яким вирішено питання розподілу судових витрат, судовий збір не сплачується (а. с. 158, 159).
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 25 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лапшина В. В. на рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року та додаткове рішення цього ж суду від 08 лютого 2024 року визнав неподаною і повернув заявнику (а. с. 160, 161).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку, зокрема, ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі -Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) керується тим, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).
Апеляційна скарга за формою і змістом повинна відповідати вимогам статті 356 ЦПК України, відповідно до пункту 3 частини четвертої якої до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з частиною другою статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої-третьої статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Отже, закон вимагає зазначити в ухвалі точну суму судового збору, яку необхідно сплатити, лише у разі сплати заявником судового збору не у встановленому законом розмірі, а у меншому розмірі, тобто у разі недоплати.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до підпункту 6 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду, зокрема, апеляційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір», якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).
Позовну заяву подано у липні 2023 року, ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року - 2 684,00 грн) (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»).
Ціна позову у цій справі становить 183 132,04 грн. За подання позовної заяви АТ «Акцент-Банк» сплатило судовий збір у розмірі 2 747,00 грн, тобто 1,5 % ціни позову (183 132,04 грн х 1,5 % = 2 747,00 грн).
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської областірішенням від 29 січня 2024 року задовольнив позов у повному обсязі. Стягнув із ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за договором фінансового лізингу від 14 грудня 2021 року № ARKG000000000153107 у розмірі 183 132,04 грн.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лапшин В. В. просив суд скасувати рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача на користь банку 105 526,98 грн у рахунок погашення вартості предмета лізингу.
За подання апеляційної скарги на основне рішення суду першої інстанції ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 2 544,09 грн.
Зважаючи на те, що заявник просив скасувати рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року у повному обсязі, а не у певній частині задоволених позовних вимог, і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» задовольнити частково, то суд апеляційної інстанції правильно керувався тим, що розмір судового збору за подання апеляційної скарги на основне рішення суду першої інстанції становить 4 120,50 грн (183 132,04 грн [ціна позову] х 1,5 % [ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру юридичною особою] х 150 % [ставка судового збору за подання до суду апеляційної скарги на рішення суду]).
Таким чином, сплачений стороною відповідача розмір судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 2 544,09 грн дійсно не відповідав вимогам Закону України «Про судовий збір», тому висновки суду апеляційної інстанції про необхідність обчислювати розмір судового збору виходячи із ціни позову та недоплату відповідачем саме 1 576,41 грн (4 120,50 грн - 2 544,09 грн) судового збору за подання апеляційної скарги є обґрунтованими.
Правильне застосування судом апеляційної інстанції наведених норм Закону України «Про судовий збір» при обрахуванні суми судового збору є очевидним і не викликає розумних сумнівів у суду касаційної інстанції.
Крім цього, зазначена позиція суду апеляційної інстанції не суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 14 квітня 2020 року у справі № 914/842/19, на яку посилається заявник у касаційній скарзі, оскільки за обставинами вказаної справи позивач заявив позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 196 015,18 грн. Господарський суд Львівської області рішенням від 01 жовтня 2019 року позов задовольнив частково, стягнув з відповідача на користь позивача 114 609,04 грн, а у задоволенні решти вимог відмовив. Позивач оскаржив зазначене судове рішення в апеляційному порядку в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 81 406,14 грн, тому колегія суддів Верховного Суду зазначила, що з урахуванням частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у цьому випадку оспорювана позивачем сума становить 81 406,14 грн, та саме з цієї суми має обраховуватися розмір судового збору за подання апеляційної скарги, а не із ціни позову та сплаченого судового збору за його подання, як про це помилково вказав суд апеляційної інстанції.
Натомість у справі, яка переглядається, суд першої інстанції задовольнив позов банку і стягнув з відповідача увесь заявлений розмір кредитної заборгованості. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що заявник просив скасувати рішення П'ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 29 січня 2024 року у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» задовольнити частково. Тому висновок суду апеляційної інстанції про необхідність обчислювати розмір судового збору виходячи із ціни позову є правильним.
Отже, встановивши, що представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Лапшин В. В. не виконав вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху - не сплатив судовий збір у встановленому законодавством порядку та розмірі, суд апеляційної інстанції, керуючись нормами статей 185, 357 ЦПК України, обґрунтовано визнав скаргу неподаною і повернув її заявнику, тобто суд діяв відповідно до норм цивільного процесуального законодавства України та в межах наданих йому повноважень.
З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для визнання неподаною і повернення апеляційної скарги заявнику, а отже, й не дають підстав вважати неправильним застосування цим судом норм процесуального права під час постановлення оскаржуваної ухвали.
Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана ухвала апеляційного суду - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника.
Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Лапшином Володимиром Валентиновичем , залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 25 березня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Є. В. Петров
Судді:А. І. Грушицький
І. В. Литвиненко
В. В. Пророк
О. М. Ситнік