26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 205/1232/22
провадження № 61-15955св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська, у складі судді
Остапенко Н. Г., від 03 квітня 2023 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 квітня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В., від 27 вересня 2023 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2022 року акціонерне товариство «Комерційний Банк «ПриватБанк» (далі - АТ «КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про розірвання додаткової угоди та стягнення заборгованості.
2. Позовна заява мотивована тим, що 13 квітня 2007 року АТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір
№ DNHDGA00000413, за умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 43 430,40 доларів США на термін до 10 квітня 2015 року.
3. Зобов'язання відповідача за кредитним договором забезпечені договором іпотеки № DNHDGA00000413 від 13 квітня 2007 року, укладеним між сторонами у справі, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
4. У зв'язку з наявністю простроченої заборгованості за кредитним договором, 25 листопада 2016 року банк у позасудовому порядку звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом реєстрації за собою права власності на квартиру.
5. 26 лютого 2019 року для повного погашення заборгованості сторони уклали додаткову угоду № 1 до кредитного договору, за умовами якої позивач зобов'язався здійснити прощення частини заборгованості відповідачки за кредитним договором.
6. Після укладення додаткової угоди до кредитного договору запис про право власності позивача на предмет іпотеки виключено, зареєстровано право власності відповідачки на це нерухоме майно та виключено з реєстрів запис про іпотеку.
7. АТ «КБ «ПриватБанк» вважає, що після укладення додаткової угоди змінились істотні обставини, якими сторони керувались під час її укладення, а саме: іпотечне майно, на яке було звернуто стягнення в рахунок погашення боргу відповідачки за кредитним договором, вибуло з власності позивача, що призвело до суттєвого порушення майнових інтересів банка у зв'язку із скасуванням погашення частини боргу за кредитним договором за рахунок іпотечного майна.
8. Враховуючи, що обставини, якими керувались сторони при укладенні додаткової угоди, суттєво змінилися, позивач просив розірвати додаткову угоду № 1 від 26 лютого 2019 року до кредитного договору № DNHDGA00000413 від 13 квітня 2007 року та стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № DNHDGA00000413 від 13 квітня 2007 року станом на 29 грудня 2021 року у розмірі 56 278,99 доларів США, з яких: 31 589,11 доларів США заборгованість за тілом кредиту, 22 304,21 доларів США заборгованість за процентами за користування кредитними коштами, 2 385,67 доларів США пеня.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
9. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2023 року та додатковим рішенням цього ж суду від 07 квітня 2023 року, залишеними без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року, відмовлено у задоволенні позову та стягнуто з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 19 200 грн.
10. Додатковою постановою Дніпровського апеляційного суду
від 01 листопада 2023 року стягнуто з АТ «КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9 600 грн.
11. Суди попередніх інстанцій вказали, що на момент укладення додаткової угоди до кредитного договору банку було відомо про наявність судових рішень, якими скасовано реєстрацію його права власності на іпотечне майно, а тому вибуття із власності банку іпотечного майна, в даному випадку, не може вважатись істотною обставиною в розумінні статті 652 ЦК України.
12. Вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором є взаємопов'язаною з вимогою про розірвання додаткової угоди, при цьому заборгованість, встановлена сторонами в додатковій угоді до кредитного договору, відповідачкою погашена у визначений умовами угоди строк.
13. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
14. У касаційній скарзі АТ «КБ «ПриватБанк» просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. 09 листопада 2023 року АТ «КБ «ПриватБанк», в інтересах якого діє адвокат Пац Є. О., подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2023 року, додаткове рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська
від 07 квітня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду
від 27 вересня 2023 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року.
16. Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
17. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 10 січня 2024 року у зв'язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Ступак О. В., суддею-доповідачем у справі визначено суддю Шиповича В. В.
18. У березні 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
19. Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
20. Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 15 червня 2021 рок у справі № 916/585/18, Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі
№ 761/17280/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/2535/18,
від 11 листопада 2020 року у справі № 753/11009/19,від 23 травня 2022 рок у справі № 393/126/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
21. Вказує, що на момент укладення додаткової угоди право власності на квартиру було зареєстровано за банком, а рішення суду про скасування запису про право власності банку не було виконане. З огляду на це, додаткова угода стосувалась прощення частини боргу, що залишилась після реєстрації позивачем права власності на предмет іпотеки.
22. Стверджує, що вимога про стягнення заборгованості не пов'язана з вимогою про розірвання додаткової угоди, оскільки стосується стягнення заборгованості у розмірі вартості предмету іпотека, яка не була прощеною та відновилась у зв'язку із скасуванням реєстрації права власності банку на предмет іпотеки. На момент укладення додаткової угоди така заборгованість не обліковувалась.
23. Вважає, що позивачем доведено, а відповідачкою не спростовано наявність вказаної заборгованості.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
24. У грудні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Пашніна А. В. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, доводи якого не можуть бути враховані касаційним судом, оскільки відзив подано електронною поштою з порушенням вимог частини шостої статті 43 ЦПК України без використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи.
25. За змістом частини четвертої статті 183 ЦПК України суд повертає заяву (клопотання, заперечення) її заявнику без розгляду також у разі, якщо вона подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.
26. Відповідно до частини шостої статті 14 ЦПК України адвокати реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
27. 13 квітня 2007 року між АТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № DNHDGA00000413, за умовами якого відповідачка отримала від банку кредит у розмірі 43 430,40 доларів США на строк до 10 квітня 2015 року.
28. У забезпечення виконання зобов'язання за кредитним договором, між
АТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки
від 13 квітня 2007 року, відповідно до умов якого предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .
29. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська
від 27 жовтня 2011 року у справі № 2-3437/2011 позов АТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково, а саме в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNHDGA00000413 в розмірі 54 045,81 доларів США, що за курсом НБУ складає 430 204,66 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки -вказану квартиру, шляхом продажу предмета іпотеки банком з укладенням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
30. 30 липня 2013 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська ухвалив додаткове рішення, яким доповнив своє рішення від 27 жовтня
2011 року вказівкою про складові заборгованості за кредитним договором
№ DNHDGA00000413 в розмірі 54 045,81 доларів США.
31. 04 лютого 2014 року Апеляційний суд Дніпропетровської області заочне рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 27 жовтня
2011 року у справі № 2-3437/2011 змінив, а саме доповнив другий абзац резолютивної частини рішення реченням: «З початковою ціною предмета іпотеки для його подальшої реалізації, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій».
32. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 липня 2016 року, у справі № 205/3725/15 відмовлено у задоволенні позову ПАТ «КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 та
ОСОБА_2 , яка також діє в інтересах неповнолітніх дітей, про виселення.
33. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна 30 листопада 2016 року на підставі рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Л. Л. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за АТ «КБ «ПриватБанк» зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 , підстава виникнення права власності: договір іпотеки № 3264, виданий 13 квітня
2007 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І. М.
34. Згідно з випискою, наданою банком, 23 березня 2017 року відбулось погашення заборгованості за кредитним договором № DNHDGA00000413 в сумі 31 589,11 доларів США з приміткою «пост. залог. имущ. квартира,
АДРЕСА_2 ».
35. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська
від 30 березня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року, у справі № 200/21349/16-ц визнано протиправним та скасовано рішення від 30 листопада 2016 року, індексний номер: 32643724, про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстроване приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вдовіною Л. Л., скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 17732854 про державну реєстрацію права власності ПАТ «КБ «ПриватБанк» на нерухоме майно.
36. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, банк звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою та клопотанням про зупинення виконання судових рішень до закінчення касаційного провадження.
37. Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження та відмовлено у задоволенні клопотання банку про зупинення виконання оскаржених судових рішень у справі № 200/21349/16-ц.
38. 26 лютому 2019 року між АТ «КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 1 до кредитного договору № DNHDGA00000413
від 13 квітня 2007 року, відповідно до умов якої банк зобов'язався здійснити прощення частини заборгованості, що виникла за кредитним договором в частині заборгованості по сплаті основного боргу на 704,95 доларів США, процентів за користування кредитними коштами на 64 782,64 доларів США, по сплаті комісії на 1 163,93 доларів США та пені на 193 131,71 доларів США за умови виконання умов цієї угоди та договору.
Угодою встановлено, що на дату її підписання заборгованість за договором становить 2 120 доларів США основного боргу та 1 771,72 грн судових витрат та штрафів.
За умовами угоди позичальник зобов'язаний погасити вказану заборгованість до 26 лютого 2019 року.
Також сторони домовились, що в разі виконання зобов'язання за цією угодою позичальником, наступає прощення заборгованості, визначеною угодою.
39. ОСОБА_1 умови додаткової угоди виконала, заборгованість, визначену цією угодою, сплатила у визначений строк.
40. Згідно з довідкою АТ «КБ «ПриватБанк» від 04 лютого 2020 року заборгованість ОСОБА_1 по кредиту відсутня (складає нуль грн).
41. 29 квітня 2020 року Верховний Суд скасував заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня
2018 року у справі № 200/21349/16-ц і направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
42. Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 20 липня 2021 року, у справі № 200/21349/16-ц позовні вимоги
ОСОБА_1 задоволено частково, скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис № 17732854 про державну реєстрацію права власності ПАТ «КБ «ПриватБанк» на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
43. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
44. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
45. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
46. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
47. Відповідно до статті 605 ЦК України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.
48. Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
49. Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
50. Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінились настільки, що якби сторони могли це перебачити, вони не уклали б договір або уклали його на інших умовах.
51. Згідно з частиною другою статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
52. Звертаючись до суду з цим позовом, АТ «КБ «ПриватБанк» посилалось на те, що після укладення додаткової угоди змінились істотні обставини, якими сторони керувались під час її укладення, оскільки іпотечне майно, на яке було звернуто стягнення в рахунок погашення боргу відповідачки за кредитним договором, вибуло із власності позивача, що призвело до суттєвого порушення майнових інтересів банка.
53. З матеріалів справи вбачається, що сторони, укладаючи додаткову угоду № 1 від 26 лютого 2019 року до кредитного договору № DNHDGA00000413
від 13 квітня 2007 року,добровільно визначили її умови, а у подальшому виконували їх.
54. Додаткова угода від 26 лютого 2019 року є чинною та недійсною в судовому порядку не визнавалась.
55. Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, правильно вказали, що на момент укладення додаткової угоди АТ «КБ «ПриватБанк» було відомо про наявність судових рішень, якими визнано протиправним та скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на іпотечне майно за банком, а тому вибуття із власності банку іпотечного майна в даному випадку не може вважатись істотною обставиною в розумінні статті 652 ЦК України.
56. Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки банк, укладаючи додаткову угоду від 26 лютого 2019 року, не міг не усвідомлювати правових наслідків набрання законної сили рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 березня 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 03 квітня 2018 року, у справі № 200/21349/16-ц, яким встановлено протиправність державної реєстрації права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем.
57. Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року було відмовлено у задоволенні клопотання банку про зупинення виконання судових рішень у справі № 200/21349/16-ц, тобто на момент укладення додаткової угоди рішення суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності за АТ КБ «ПриватБанк» на предмет іпотеки підлягало обов'язковому виконанню.
58. У розглядуваній справі АТ «КБ «ПриватБанк» не доведено, що складові та розмір заборгованості, яку просить стягнути банк, є відмінними від заборгованості, що була прощеною за умовами додаткової угоди.
59. Крім того, судами попередніх інстанцій обґрунтовано враховано, що
04 лютого 2020 року після укладення додаткової угоди та внесення у червні 2019 року відомостей у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про ОСОБА_1 , як власника спірної квартири, АТ КБ «ПриватБанк» було видано довідку про відсутність у відповідачки заборгованості за кредитним договором.
60. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
61. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
62. Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основу доктрини покладено принцип добросовісності.
63. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них. Якщо особа, яка має право на оспорення документа чи юридичного факту (зокрема, правочину, договору, рішення органу юридичної особи), висловила безпосередньо або своєю поведінкою дала зрозуміти, що не буде реалізовувати своє право на оспорення, то така особа пов'язана своїм рішенням і не вправі його змінити згодом. Спроба особи згодом здійснити право на оспорення суперечитиме попередній поведінці такої особи і має призводити до припинення зазначеного права.
64. Після виконання відповідачкою умов додаткової угоди та видачі банком довідки про відсутність заборгованості, звернення АТ «КБ «ПриватБанк» у цій справі з позовом про розірвання додаткової угоди та стягнення заборгованості з підстав, які були відомі банку до цих подій, не узгоджуються із доктриною заборони суперечливої поведінки.
65. За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, від 15 червня 2021 рок у справі № 916/585/18, Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі
№ 761/17280/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 910/2535/18,
від 11 листопада 2020 року у справі № 753/11009/19,від 23 травня 2022 рок у справі № 393/126/20, на які заявник посилається у касаційній скарзі.
66. Інші доводи касаційної скарги, які спрямовані на необхідність встановлення нових обставин та переоцінку доказів у справі, підлягають відхиленню, як такі, що виходять за межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 400 ЦПК України.
67. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду
від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
68. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
69. Оскаржені судові рішення є достатньо вмотивованими та містять висновки судів щодо питань, які мають значення для вирішення справи.
70. Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
71. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду.
72. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
73. Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу акціонерного товариства «Комерційний Банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.
2. Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2023 року, додаткове рішення Ленінського районного суду
м. Дніпропетровська від 07 квітня 2023 року, постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року та додаткову постанову Дніпровського апеляційного суду від 01 листопада 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович