26 червня 2024 року
м. Київ
справа № 753/18091/19
провадження № 61-16996св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва, у складі судді Сирбул О. Ф., від 03 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., від 18 жовтня 2023 року,
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про усунення перешкод в користування майном шляхом виселення.
2. Позов ОСОБА_1 обґрунтований тим, щовін є власником квартири АДРЕСА_1 .
3. 15 січня 2019 року між ним та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в письмовій формі було укладено договір найму житлового приміщення, на підставі якого відповідачі користуються належною йому квартирою.
4. Однак, починаючи з червня 2019 року, відповідачі припинили виконувати сплачувати орендну плату за користування житлом, а договір найму житла вважається розірваним.
5. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов'язати відповідачів не чинити перешкод в користуванні власністю, а саме: квартирою АДРЕСА_1 , шляхом виселення відповідачів із вказаної квартири.
Інформація про рух справи в суді першої інстанції
6. Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не чинити перешкод ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 . Виселено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 із вказаної квартири. Вирішено питання розподілу судового збору.
7. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 листопада
2020 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення задоволено. Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 червня 2020 року скасовано, призначено підготовче судове засідання в порядку загального позовного провадження.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
8. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого
2022 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду
від 18 жовтня 2023 року, позов задоволено. Зобов'язано ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не чинити перешкод
ОСОБА_1 в користуванні квартирою
АДРЕСА_1 . Виселено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з вказаної квартири. Вирішено питання розподілу судового збору.
9. Суди попередніх інстанцій вказали, що відповідачі, проживаючи в орендованій квартирі, взяті на себе зобов'язання щодо своєчасної сплати орендної плати та комунальних послуг не виконують, а тому відповідно до умов договору найму житла та положень статті 826 ЦК України повинні звільнити займане приміщення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухваливши нове судове рішення, яким в частині вимог до
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у задоволенні позову відмовити, а в частині вимог до ОСОБА_5 - провадження у справі закрити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
11. 28 листопада 2023 року ОСОБА_2 подала касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року у справі
№ 753/18091/19.
12. Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2024 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
13. Ухвалою Верховного Суду від 30 січня 2024 року клопотання
ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Корнійчук М. В., про зупинення виконання судового рішення задоволено частково. Зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року у справі № 753/18091/19 в частині виселення ОСОБА_2 із квартири
АДРЕСА_1 .
14. У лютому 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
15. Ухвалою Верховного Суду від 06 червня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п'яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16. Підставою касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_2 зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18, у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 295/4514/16,
від 14 вересня 2022 року у справі № 334/4126/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
17. Також вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 826 ЦК України в частині виселення із житла наймача та інших осіб, у разі розірвання договору найму житла, якщо під час розгляду справи наймодавець втратив право власності на таке житло (пункт 3
частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Крім того, вказує на порушення судами норм процесуального права та наявність передбачених пунктом 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підстав для скасування оскаржуваних судових рішень (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
19. Звертає увагу, що заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року у справі № 753/21935/16-ц, яким ОСОБА_1 усунуто перешкоди у користуванні квартирою шляхом виселення
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та інших мешканців скасовано постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року.
20. Наголошує, що право власності на спірну квартиру наразі зареєстровано за нею, а тому посилання судів на договір найму, укладений із позивачем, є безпідставними.
21. Зауважує, що позивач є батьком ОСОБА_6 , з яким ОСОБА_2 уклала договір позики та який неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).
22. Стверджує, що спірна квартира хоч і була передана в іпотеку, проте не була придбана за кредитні кошти, а тому виселення без надання іншого постійного житлового приміщення не допускається.
23. Посилається на те, що в контексті статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод виселення осіб, які тривалий час проживають та користуються займаним приміщенням, суперечитиме пункту 1 протоколу до вказаної Конвенції.
24. Звертає увагу, що разом з нею та іншими відповідачами у квартирі проживає малолітня дитина - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому участь органу опіки та піклування, який подає висновок стосовно розв'язання спору у цій категорії справ, є обов'язковою. Виселення малолітніх дітей без надання іншого житла суперечить моральним засадам суспільства, інтересам дітей та їх правам на належний рівень життя.
25. На дату ухвалення рішення судом першої інстанції ОСОБА_5 помер, що є підставою для закриття провадження у справі в частині заявлених до нього вимог.
26. Додатково наголошує, що відповідачі не мали наміру ухилятися від виконання грошового зобов'язання перед позивачем.
Відзив на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи
27. На підставі рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31907971 від 18 жовтня 2016 року, на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя № 485 та договору відступлення права вимоги № 721 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_1 .
28. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого
2018 року у справі № 753/21935/16 усунуто перешкоди ОСОБА_1 у користуванні його власністю, шляхом виселення ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 та інших мешканців квартири АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення, звільнення квартири від їх речей та майна.
29. Згідно з копією постанови державного виконавця відділу Дарницького РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 753/21935/16-ц, вказане рішення суду виконано відповідачами у повному обсязі.
30. 15 січня 2019 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 укладено договір найму житлового приміщення, відповідно до умов якого ОСОБА_1 зобов'язався передати ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 у тимчасове користування житлове приміщення, а саме: квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктам 2.1., 2.3 договору, сторони встановили, що розмір плати за користування житлом складає 8 500 грн, що становить еквівалент 300 доларів США. Всі платежі здійснюються наймачами до 16 числа поточного місяця.
Відповідно до пункту 4.1 договору, він вступає в дію із 15 січня 2019 року і припиняє свою дію 15 лютого 2019 року, якщо не настали обставини передбачені пунктом 1.5 цього договору и продовжується внесенням орендної плати.
Відповідно до пункту 1.5 договору, якщо по закінченню строку дії договору жодна із сторін не виказала наміру припинити відносини, регульовані даним договором, договір вважається продовженим на невизначений строк.
Відповідно до пункту 4.2 договору, його можливо розірвати достроково, зокрема, у разі систематичного невнесення наймачем плати за користування житловим приміщенням.
31. У квітні 2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу
Стрельченко О. В., ОСОБА_1 про скасування рішення щодо державної реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31907971 від 18 жовтня
2016 року, яким зареєстровано право власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 (справа № 753/7176/19-ц).
32. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2020 року у справі № 753/7176/19-ц у задоволенні позову ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В., ОСОБА_1 про скасування рішення - відмовлено.
Вказаним рішенням суду встановлено, що ОСОБА_1 як новим кредитором підтверджено невиконання позичальником ОСОБА_2 взятих на себе зобов'язань за договором позики у зв'язку з чим у нього виникло право на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя від 19 березня 2010 року зі змінами
від 24 червня 2011 року, а відтак дії приватного нотаріуса Стрельченко О. В. при зверненні стягнення на предмет іпотеки були правомірними.
33. Постановою Київського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2020 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_2 задоволено. Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень
від 18 жовтня 2016 року індексний номер 31907971 щодо реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
34. Постановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 753/21935/16 скасовано заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 лютого 2018 року та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з жилого приміщення та вселення до жилого приміщення відмовлено.
Колегія суддів, відмовляючи у задоволенні позову, зокрема врахувала наявність постанови Київського апеляційного суду від 19 серпня 2020 року у справі № 753/7176/19-ц, якою було скасовано державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .
35. Постановою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі
№ 753/7176/19-ц постанову Київського апеляційного суду від 19 серпня
2020 року скасовано, рішення Дарницького районного суду м. Києва
від 15 квітня 2020 року залишено в силі, та змінено його мотивувальну частину щодо відмови у задоволенні вимог ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
36. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
37. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
38. Відповідно до частин першої-другої, п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
39. Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
40. Частинами першою, другою статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
41. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391
ЦК України).
42. У розглядуваній справі позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод у користуванні майном шляхом виселення, посилаючись на те, що починаючи із червня 2019 року відповідачі припинили виконувати взяті на себе за договором найму житла зобов'язання щодо сплати орендної плати за користування житлом та відмовляються добровільно звільнити квартиру.
43. Вказані обставини відповідачі в ході розгляду справи не заперечували.
44. Згідно з частиною першою статті 759 ЦК України в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
45. У пункті 1 частини другої статті 825 ЦК України в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі невнесення наймачем плати за найм житла за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази.
46. У разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла (стаття 826 ЦК України).
47. Подібні положення викладенні у статтях 168, 169 ЖК України.
48. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій, встановивши істотне порушення умов договору найму житла, зокрема, систематичну, починаючи із червня 2019 року, несплату орендної плати за користування квартирою, дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для виселення, зокрема ОСОБА_2 .
49. Колегія суддів погоджується з такими висновками, оскільки, після звернення у вересні 2019 року ОСОБА_1 до суду з цим позовом, порушення умов договору найму не усунуто, доказів сплати орендної плати не надано, спірну квартиру не передано орендодавцю, тобто має місце тривале невиконання зобов'язань за договором найму житлового приміщення по сплаті орендної плати за користування квартирою, що є порушенням прав позивача, як власника житла.
50. За встановлених судами обставин втручання у права ОСОБА_2 на користування житлом на вимогу власника майна було пропорційним та таким, що викликане обставинами, які мають істотне значення.
51. ОСОБА_2 , укладаючи договір найму житла, мала усвідомлювати необхідність виконання його умов, зокрема внесення орендної плати, та у разі ухилення від такого виконання - настання відповідних правових наслідків, у тому числі у вигляді необхідності звільнити приміщення.
52. При цьому заявниця не мала законних сподівань на те, що позивач буде її безоплатно та безстроково забезпечувати житлом.
53. Неможливість позивача повноцінно здійснювати свої правомочності щодо володіння, користування та розпорядження спірним нерухомим житлом необхідно розцінювати як порушення його прав власника у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
54. Доводи ОСОБА_2 про те, що її виселення без надання іншого постійного житлового приміщення не допускається, спростовані приписами статті 826 ЦК України, статті 169 ЖК України, за якими у разі припинення договору найму жилого приміщення, що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач зобов'язаний звільнити жиле приміщення, а в разі відмови - підлягає виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
55. Колегія суддів також вважає безпідставними твердження ОСОБА_2 про те, що саме вона є власником спірної квартири, оскільки ОСОБА_1 набув право власності на спірну квартиру, здійснивши позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки.
56. Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2020 року у справі 753/7176/19-ц відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Стрельченко О. В. про скасування рішення щодо державної реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 31907971 від 18 жовтня 2016 року, за яким зареєстровано право власності на вказану квартиру за ОСОБА_1 .
57. Постановою Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі
№ 753/7176/19-ц рішення Дарницького районного суду м. Києва від 15 квітня 2020 року залишено в силі, та змінено його мотивувальну частину лише в частині вирішення вимог ОСОБА_2 до приватного нотаріуса.
58. Нездійснення ОСОБА_1 дій щодо поновлення за собою державної реєстрації права власності на квартиру не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.
59. Доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права щодо встановлення обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів Верховний Суд вважає необґрунтованими, оскільки судами надано оцінку доказів відповідно до положень статті 89 ЦПК України.
60. Незгода заявниці із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржених судових рішень.
61. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
62. За встановлених обставин, висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині вимог заявлених до ОСОБА_2 не суперечать висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду
від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18, у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 295/4514/16, на які заявниця посилається у касаційній скарзі.
63. Відповідно до статті 410 ЦПК України Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
64. Ураховуючи наведене, колегією суддів не встановлено підстав для скасування оскаржуваних судових рішень в частині вирішення вимог заявлених до ОСОБА_2 .
65. Відповідно до статті 436 ЦПК України виконання рішення суду першої інстанції, яке було зупинене до закінчення перегляду справи в касаційному порядку, необхідно поновити.
66. Водночас колегія погоджується з доводами заявниці щодо закриття провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_5 , з урахування висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 334/4126/20.
67. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
68. Згідно з частиною першою статті 414 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених
статтями 255та 257 цього Кодексу.
69. Оскільки спірні правовідносини щодо виселення ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто до ухвалення рішення судом першої інстанції, не допускають правонаступництва, провадження у справі в частині позовних вимог заявлених до нього підлягає закриттю.
70. ОСОБА_4 та ОСОБА_3 рішення Дарницького районного суду
м. Києва від 03 лютого 2022 року і постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року в касаційному порядку не оскаржують, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України справа в частині задоволення позову щодо них касаційним судом не переглядається. ОСОБА_2 не є законним представником малолітньої ОСОБА_7 2019 року народження.
Керуючись статтями 255, 400, 402, 409, 410, 414, 415, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
2. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про усунення перешкод в користування майном шляхом виселення та розподілу судових витрат, стягнутих з ОСОБА_5 , скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити.
3. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 лютого 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 жовтня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користування майном шляхом виселення залишити без змін.
4. Поновити виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва
від 03 лютого 2022 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович