01 липня 2024 року Справа № 280/4226/24 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд.158-б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
09.05.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду через підсистему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову допомогу у розмірі десяти її місячних пенсій у відповідності з вимогами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»;
- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір за подачу адміністративного позову у розмірі 1211,20грн;
- розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Ухвалою суду від 10.05.2024 відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№22025 від 09.05.2024). Зокрема зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та з січня 2024 року їй призначена пенсія за віком у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV). Водночас вказано, що у квітні 2024 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення та виплату їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій у відповідності з вимогами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, однак станом на момент звернення до суду жодної відповіді не отримала. Зауважено, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій є протиправною та такою, що порушує гарантоване Конституцією України право позивача на соціальний захист. З огляду на вищевикладене представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заперечення відповідача викладені у відзиві на позовну заяву (вх.№24339 від 22.05.2024) в якому, зокрема, зазначено, що 04.12.2023 позивачу була призначена пенсія за віком. Водночас вказано, що відповідно до матеріалів пенсійної справи страховий стаж позивача складає 43 роки 05 місяців 16 днів, із яких до 01.01.2004 - 24 роки 00 місяців 27 днів, а після 01.01.2004 - 19 років 04 місяці 19 днів. Також зазначено, що 16.04.2024 позивач звернулася із заявою про призначення та виплату їй грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій у відповідь на яку листом №7573-804/О-02/8-0800/24 від 25.04.2023 позивачу було рекомендовано надати заяву встановленого зразка та довідку з місця роботи про періоди перебування (не перебування) у відпустках без збереження заробітної плати із зазначенням, що на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV, позивач працювала в установах державної або комунальної власності. Зауважено, що для обчислення страхового стажу, що дає право на призначення та виплату грошової допомоги приймаються довідки з місця роботи про періоди перебування (не перебування) у відпустках без збереження заробітної плати, зокрема, у відпустці по догляду за дитиною до трьох років. З посиланням на недотримання позивачем, передбачених чинним законодавством України умов для нарахування та виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, у відповідності з вимогами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV відповідач просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Не погодившись з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву представник позивача подала до суду відповідь на відзив (вх.№29938 від 26.06.2024), у якій, окрім іншого зазначено, що на момент призначення пенсії за віком позивач працювала на посаді лікаря лаборанта клінічно-діагностичної лабораторії в Комунальному некомерційному підприємстві «Дніпрорудненська багатопрофільна міська лікарня» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області. У зв'язку з початком військової агресії Російської Федерації проти України, Дніпрорудненська територіальна громада Василівського району Запорізької області, згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 є тимчасово окупованою територією України. Відповідно до наказу №16-к/тр від 06.11.2023 Комунального некомерційного підприємства «Дніпрорудненська багатопрофільна міська лікарня» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області з 06.11.2023 призупинено дію трудового договору ОСОБА_1 лікарю-лаборанту клініко-діагностичної лабораторії, до відновлення можливості надати і виконувати роботу або до припинення чи скасування воєнного стану. Враховуючи, що позивач на дату призначення пенсії за віком та й на сьогоднішній день перебуває у трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством «Дніпрорудненська багатопрофільна міська лікарня» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, має необхідний страховий стаж роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років, то наявні всі підстави для задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2 , виданим 09.04.2015 Василівським РВ УДМС України в Запорізькій області (а.с.6).
Відповідно до довідки від 06.07.2023 №2302-5002850542 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою (а.с.7).
З 04.12.2023 позивачу на підставі особистої заяви призначено пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-ІV.
16.04.2024 позивач звернулася до відповідача із заявою про призначення та виплату їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, як особі, яка на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, працювала в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років, відповідно до підпунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ) (а.с.8).
Листом відповідача від 25.04.2024 №7573-8064/О-02/8-0800/24 позивачу, окрім іншого, було роз'яснено, що для визначення права на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-ІV, необхідно надати заяву встановленого зразка та довідку з місця роботи про періоди перебування (не перебування) у відпустках без збереження заробітної плати з зазначенням, що на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-ІV, позивач працювала в установах державної або комунальної власності.
Позивач не погоджуючись із бездіяльністю відповідача щодо не нарахування та невиплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, вважаючи таку бездіяльність протиправною та такою, що порушує її законні права та інтереси звернулася з даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд зазначає наступне.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписом пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.
Відповідно до статті 51 Закону №1788-ХІІ, пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.
Відповідно до абзацу 8 статті 52 Закону №1788-ХІІ, право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55.
Згідно із пунктом «е» статті 55 Закону №1788 окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років. Право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців.
За приписами пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV, та механізм її виплати визначає Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191 (далі - Порядок №1191).
За правилами пункту 5 Порядку №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01.10.2011 призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-ІV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.
Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з:
1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах;
2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також
3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.
Відповідно до пункту 7 Порядку №1191, виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати
Правову позицію щодо права особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій висловив Верховний Суд у справі №234/13835/17 від 13.03.2018 в якій зазначив, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов'язується з наявністю у неї необхідного спеціального стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних, визначених законодавством, посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної або комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV будь-якого іншого виду пенсії.
Аналогічна правова позиція також викладена Верховним Судом у постановах від 02.03.2020 по справі №175/4086/16-а, від 28.04.2020 по справі №678/941/17, від 12.03.2019 по справі №127/9277/17 та іншим.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з положеннями статті 62 Закону №1788-XII та пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Отже, законодавець встановив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, і лише у випадку відсутності останньої або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих, зокрема, за місцем роботи.
Судом досліджено записи у трудовій книжці серії НОМЕР_3 від 24.08.1982, виданій на ім'я позивача та встановлено наступне (а.с.39-41):
- у період з 24.08.1982 по 28.11.1984 позивач працювала на посаді фельдшера-лаборанта Орлянської участкової лікарні;
- у період з 29.11.1984 по 06.08.1985 позивач працювала на посаді лаборанта у Військовій частині НОМЕР_4 ;
- у період з 19.09.1985 по 23.09.1989 позивач працювала на посаді фельдшера-лаборанта Сафоновської центральної районної лікарні;
- починаючи з 02.10.1989 зарахована на посаду фельдшера-лаборанта Медико-санітарної частини Запорізького залізорудного комбінату та у подальшому переведена на посаду лікаря-лаборанта;
- з 13.05.1999 Медико-санітарну частину Запорізького залізорудного комбінату було перейменовано у Дніпрорудненську міську лікарню;
- з 03.01.2012 Дніпрорудненську міську лікарню було перейменовано на Комунальну установу «Дніпрорудненська міська лікарня Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області»;
- з 29.01.2020 Комунальну установу «Дніпрорудненська міська лікарня Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області» було перейменовано на Комунальне некомерційне підприємство «Дніпрорудненська багатопрофільна міська лікарня» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області.
Суд звертає увагу, що жодних зауважень щодо наявного у позивача страхового стажу в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ та записів трудової книжки, які підтверджують наявність такого стажу відповідачем не зазначено.
При цьому, відповідач не заперечує, що загальний страховий стаж позивача на момент звернення за нарахуванням та виплатою грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-ІV складає 43 роки 05 місяців 16 днів. Страховий стаж до 01.01.2004 становить 24 роки 00 місяців 27 днів. Страховий стаж після 01.01.2004 становить 19 років 04 місяці 19 днів.
Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 . Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування (форма ОК-5) містять дані про сплату страхових внесків Дніпрорудненською міською лікарнею з 1999 року по 2023 рік включно (а.с.33-36).
Крім того, в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування наявна інформація про спеціальний стаж ОСОБА_1 за спірний період роботи з 2008 року по 2023 рік за кодом «ЗП3055Е2».
Згідно з Довідником кодів підстав для обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства (додаток 3 до Порядку формування та подання страхувальникам звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.04.2015 за № 460/26905), код підстави «ЗП3055Е2» з 05 січня 1991 року проставляється працівникам охорони здоров'я при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Зазначені вище докази у їх сукупності підтверджують роботу позивача в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ.
Водночас, з матеріалів справи вбачається, що у відповідь на звернення позивача щодо нарахування та виплату грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону №1058-IV, відповідачем зазначено, що для отримання грошової допомоги позивачу необхідно надати довідку з місця роботи про періоди перебування (не перебування) у відпустках без збереження заробітної плати із зазначенням, що на день пенсійного віку позивач працювала в установах державної або комунальної власності.
Суд критично оцінює таку позицію відповідача, оскільки спір між сторонами, що переданий на вирішення суду, з приводу наявності у позивача права на отримання грошової допомоги, визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону№1058-IV, а не стажу роботи, що визначає право на пенсію за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ.
Посилання відповідача на відсутність інформації щодо перебування ОСОБА_1 у відпустках суд вважає безпідставними, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії.
Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.
Окрім того, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу. Неможливість пенсійного органу скористатись правом на перевірку таких документів не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на соціальний захист та пенсійне забезпечення.
Поряд з цим, суд звертає увагу, що з наданих до матеріалів справи доказів, а саме копії трудової книжки серії НОМЕР_3 від 24.08.1982 та наказу Комунального некомерційного підприємства «Дніпрорудненська багатопрофільна міська лікарня» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області «Про призупинення дії трудового договору Олені ОЛЕФІРЕНКО» №1-к/тр від 06.11.2023, зокрема вбачається, що на момент звернення позивача за виплатою грошової допомоги, визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону№1058-IV остання працювала в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ.
Матеріали справи свідчать, що правом на пенсію за вислугу років позивач не скористалася. Спір щодо таких обставин між сторонами відсутній.
З огляду на зазначене, суд вважає, що у спірних правовідносинах позивачем дотримано всіх умов, визначених пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, для нарахування та виплати їй грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Враховуючи, що позивач працювала у закладах охорони здоров'я державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-ХІІ, має необхідний стаж більше 30 років, до цього не отримувала будь-яку пенсію, суд зазначає, що ОСОБА_1 станом на дату призначення пенсії за віком відповідала вищевказаним критеріям, а тому має право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, на думку суду, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Отже, із урахуванням обставин, встановлених під час надання правової оцінки бездіяльності відповідача щодо невиплати позивачу грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій, суд з метою захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких вона просить, вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити на користь позивача відповідну виплату.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20грн, що підтверджується платіжною інструкцією №9341-5644-8732-2188 від 08.05.2024 (а.с.5).
Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 1211,20грн підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, як суб'єкта владних повноважень, яким порушено права позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд.158-б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд.158-б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) щодо невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошової допомоги, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд.158-б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти її місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд.158-б, м. Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 01.07.2024.
Суддя І.В.Садовий