01.07.2024 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 533/60/24
Провадження № 2/533/70/24
25 червня 2024 року селище Козельщина
Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:
головуючої судді - Козир В.П.,
за участю:
секретаря судового засідання - Заворотної К.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Козельщинської селищної ради, про позбавлення особи батьківських прав,
16 січня 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до ОСОБА_2 про позбавлення особи батьківських прав, у якій прохала суд позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та стягнути з відповідача на користь позивачки судові витрати.
1. Процесуальні дії у справі
Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 01 лютого 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, відкрито провадження у цивільній справі та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 12 березня 2024 року (а.с. 29-30).
Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі у якості третьої особи (як органи опіки та піклування) - виконавчий комітет Козельщинської селищної ради.
У підготовче судове засідання 12 березня 2024 року учасники справи не з'явилися, були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання.
Представник позивачки - адвокат Марченко В.В. звернувся з клопотанням про відкладення підготовчого судового засідання у зв'язку з необхідністю отримання та долучення додаткових доказів до матеріалів справи (а.с. 33).
Протокольною ухвалою суду від 12.03.2024 клопотання представника позивачки задоволено, судове засідання відкладено на 15.04.2024 на 11.00 годину (а.с. 36).
Ухвалою суду від 15 квітня 2024 року закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 травня 2024 року (а.с. 64-65).
Відповідач у судове засідання 21.05.2024 не з'явився, належним чином був повідомлений про, що свідчить поштове повідомлення з відміткою «вручено 25.04.2024 особисто» (а.с.70), будь яких клопотань, заяв, відзив до суду не подав.
Представник третьої особи (як органи опіки та піклування) - виконавчий комітет Козельщинської селищної ради у судове засідання не з'явилася. 15.04.2024 подано заяву, в якій просили розгляд справи проводити без участі представника виконавчого комітету та зазначили, що їх позиція викладена у висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо неповнолітньої ОСОБА_3 (а.с.43).
Протокольною ухвалою суду від 21.05.2024 у судовому засіданні було оголошено перерву до 13.06.2024 до 11.00 годин з метою повторного виклику відповідача та з'ясування його позиції щодо спору (а.с. 74-77).
Протокольною ухвалою суду від 13.06.2024 задоволено клопотання представника позивачки про відкладення розгляду справи на іншу дату та час, наступне судове засідання призначено на 25.06.2024 на 14.00 годину. Повторно викликано сторін, у тому числі відповідача.
У судове засідання 25.04.2024 сторони не з'явилися. Представник позивачки та відповідач подали заяви про розгляд справи без їх участі.
Справу розглянуто 25 червня 2024 року у порядку загального позовного провадження за відсутності сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, що відповідає ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
2. Аргументи сторін
2.1. Позиція позивача (а.с. 2-5)
В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що вона перебувала у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу зі відповідачем у період часу з вересня 2012 року по липень 2022 року. Від цих відносин ІНФОРМАЦІЯ_3 в них народилась спільна дитина ОСОБА_3 .
Спільне життя у них з ОСОБА_2 не склалось через різні погляди на життя та сімейні цінності, та на підставі цього в сім'ї постійно виникали сварки. Шлюбні відносини між ними припинились у липні 2022 року, після чого проживають окремо і на даний час, дочка проживає разом зі позивачкою та повністю перебуває на її утриманні.
22 листопада 2022 року ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила свою прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 ».
Зі слів позивачки, з моменту припинення фактичних шлюбних відносин, ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти. З моменту розлучення не цікавиться ні станом здоров'я дочки, її матеріальним і духовним станом, не вітає з днем народження, що в свою чергу негативно впливає на дитину, оскільки дочка обізнана про існування батька, який в свою чергу нехтує та уникає спілкування з дитиною. За ствердженням позивачки, вона перешкод відповідачу у спілкуванні з їх донькою не створює.
Позивачка зазначала, що ОСОБА_2 не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не цікавиться навчанням, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для нормального самоусвідомлення доньки, не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу.
26 листопада 2014 року рішенням Козельщинського районного суду з ОСОБА_2 на користь позивачки було стягнуто аліменти у розмірі частки з усіх видів заробітку, щомісячно, починаючи з 03.11.2014. Станом на 15 грудня 2023 року заборгованість відповідача зі сплати аліментів становить 91194,99 грн.
Також позивачкою було зазначено, що її чоловік - ОСОБА_4 , у подальшому має намір звернутись до суду із заявою про всиновлення ОСОБА_3 .
При нормативному обґрунтуванні позивачка посилалась на ст. 1, 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 150, 164, 165 Сімейного кодексу України, постанову Пленуму Верховного Суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства», ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року.
У судовому засіданні 21.05.2024 позивачка та її представник позовні вимоги підтримали прохали їх задовільнити. Надали пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві. У цьому ж судовому засіданні було з'ясовано думку дитини, щодо якої розглядається спір.
2.2. Позиція відповідача.
Відповідач через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі. Позовні вимоги визнав у повному обсязі та не заперечував проти їх задоволення (а.с. 84).
2.3. Позиція третьої особи (як органи опіки та піклування), яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.
Представник виконавчого комітету Козельщинської селищної ради у судових засіданнях участі не брав, просив розгляд справи проводити без участі представника. Позицію виклав у висновку про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 щодо неповнолітньої ОСОБА_3 , у якому комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Козельщинської селищної ради вважала недоцільним позбавляти відповідача батьківських прав, обґрунтувавши це запереченнями з боку відповідача.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судом
Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_1 (позивачка) та ОСОБА_2 (відповідач), що встановлено з копії свідоцтва про народження від 27 листопада 2013 року серії НОМЕР_1 та з копії витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00044481277 від 11.04.2024 (а.с. 8, 59).
Наразі позивачка перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 , що вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 22 листопада 2022 року Козельщинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (а.с.9).
З витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00044481362 від 11.04.2024 вбачається, що 21.12.2015 між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 був зареєстрований шлюб та позивачці було змінено прізвище з « ОСОБА_1 » на « ОСОБА_1 », а рішенням Козельщинського районного суду від 25.08.2021 по справі 533/683/21 шлюб розірвано (а.с.60).
Відповідно до характеристики, виданої виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради 21.12.2023 за № 372, ОСОБА_1 проживає у АДРЕСА_1 разом з чоловіком та дітьми постійно без реєстрації, ніде не працює. Позивачка виховує трьох дітей, приділяє належну увагу їх вихованню. Чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4 мобілізований, бере участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України. Позивачка у побуті завжди ввічлива, урівноважена, у конфліктних ситуаціях не помічена, скарги від сусідів та односельчан на неї не надходили (а.с. 11).
Відповідно до характеристики, виданої виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради 21.12.2023 за № 373, ОСОБА_2 проживає у селі Винники Кременчуцького району Полтавської області, власного житла не має, зареєстрований у будинку своїх батьків, який не придатний для проживання. Працює в ФГ «Анаско», неодружений, має доньку ОСОБА_3 , але не спілкується і вихованням не займається. Має вузьке коло друзів, в конфліктних ситуаціях не помічений, громадського порядку не порушував (а.с. 12).
Згідно з характеристикою, виданої Бреусівським ліцеєм Козельщинської селищної ради 12.10.2023 за №72, ОСОБА_3 , 2013 року народження, за час навчання в ліцеї зарекомендувала себе як учениця із початковим і середнім рівнем навченості. Навчається не в повну міру своїх можливостей, часто пропускає заняття, потребує контролю, до уроків готується не завжди добре, до виконання громадських доручень ставиться сумлінно, бере активну участь у суспільно - корисній праці. ОСОБА_3 є скромною, веселою, стриманою, товариською, дисциплінованою, Правила поведінки не порушує, користується повагою серед учнів. Також відповідно до даної характеристики мати приділяє належну увагу вихованню дочки, не схильна до протиправної поведінки, дитині створені всі умови для формування її як особистості (а.с. 13).
Відповідно до довідки Бреусівського ліцею Козельщинської селищної ради від 20.12.2023 № 90 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у 5 класі Бреусівського ліцею. Її батько - ОСОБА_2 ніколи не з'являвся до школи на батьківські збори, не цікавився життям дитини у класного керівника (а.с.14).
Постановою старшого державного виконавця Горішньоплавнівського відділу державної виконавчої служби у Кременчуцькому районі Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Покидько Вітою Григорівною від 23.11.2023 відкрито виконавчого провадження НОМЕР_7 на підставі виконавчого листа № 533/1134/14-ц, виданого Козельщинським районним судом Полтавської області 13.06.2023, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_8 аліменти у розмірі частини з усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 03.11.2014 до досягнення дитиною повноліття (а.с.16).
Згідно з розрахунком зі сплати аліментів, виконаного Горішньоплавнівським ВДВС Міністерства юстиції України 15.12.2023 за № 48731, станом на 01.07.2023 за ОСОБА_2 мається заборгованість по сплаті аліментів перед ОСОБА_1 у сумі 91194,99 грн (а.с.17-18).
Згідно з висновком про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_2 щодо неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , затвердженим рішенням виконавчого комітету Козельщинської селищної ради від 14 червня 2023 року №75, комісія з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Козельщинської селищної ради вважає недоцільним позбавляти ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та залишає це питання на розсуд суду (а.с.19-20).
У даному висновку також зазначено, що відповідно до пояснень громадянина ОСОБА_2 , він не бере участь у вихованні дитини через перешкоджання матері дитини, хоча до офіційних установ щодо визначення участі у вихованні не звертався, аліментів добровільно чи з примусу не виплачує. Категорично заперечує щодо позбавлення його батьківських прав щодо дочки.
Відповідно до психологічного заключення практикуючого психолога ОСОБА_9 від 08.12.2023 у ОСОБА_3 згідно з проведеними діагностично - клінічними дослідженнями було виявлено стан особистісної тривожності та набуту лабільність нервової системи, що свідчить про високу вірогідність нервового зриву, на тлі соціального становища в країні. Виявлено перші ознаки формування сталого почуття фрустрації. Рекомендовано стан спокою (а.с.21-23).
Також, у психологічному заключенні зазначена особиста розповідь ОСОБА_3 , яка направлена на проживання негативного становища в Україні, сумує за тим, що «тато ОСОБА_10 » не може бути поряд, спогадів, як в минулому їм було класно з ним. У розповіді ОСОБА_3 , після певних запитань про рідного батька, прозвучав опис певних негативних моментів, які викарбувались у пам'яті дівчини. Вона розповідала, що зустрічалась з батьком два рази, перший раз їй було 5 років, вона перелякалась незнайомого чоловіка, який намагався з нею спілкуватись і прокричала йому «ти хто такий?», потім з'ясувалось, що рідний батько образився на те, що донька його не знає. Другий раз рідний батько приїхав та влаштував суперечку, ніби мати погано виховує доньку, адже вона не знає рідного батька, під час цієї суперечки ОСОБА_3 прокричала рідному батьку достатньо свідомо «ти мені не батько».
У порядку ч. 2 ст. 171 СК України у судовому засіданні 21.05.2024 було вислухано думку неповнолітньої ОСОБА_3 , яка розповіла про батька « ОСОБА_10 », який живе разом з ними. Щодо рідного батька, то пам'ятає, що він приїздив два рази і то, коли був п'яний. Один раз, подарував їй шоколадку, якою наказав з ніким не ділитися. Пояснила, що вона йому телефонувала, але він сказав, що не прийде, кинув слухавку. Також пояснила, що недавно телефонувала йому, щоб запросити на свято, де вона мала б співати, але слухавку взяла його дружина, яка її образила та сказала, що нікуди він їхати не буде та аліменти платити також не буде. Пояснила, що не хоче тата більше бачити.
4. Норми права, які застосував суд
Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно зі ч. 3 ст. 1 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства » виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України (СК України) мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Частинами 2, 3 ст. 157 СК України встановлено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом (ч. 4 ст. 155 СК України).
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 СК України).
Згідно зі п. 2 ч. 1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини (ч. 6 ст. 164 СК України).
За положенням частини шостої статі 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Висновок виконавчого комітету має рекомендаційний характер.
Стаття 165 СК України встановлює, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
У абзаці другому п. 16 Постанови Пленуму ВСУ № 3 від 30.03.2007 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20.
Верховний Суд у справах № 753/2025/19 та 466/9380/17 зазначав: ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав, подання апеляційної скарги свідчить про інтерес батька до дитини.
5. Висновки суду та мотиви прийнятого рішення
Виходячи з тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України суд ураховує, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав виключно за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Разом з тим, зазначені чинники, повинні мати систематичний та постійних характер, як кожен, так і в сукупності, можна розцінити як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальної забезпеченості (ст. 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на від 03 грудня 1986 року).
Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо.
Аналізуючи встановлені факти у даній справі у контексті позбавлення батьківських прав, дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємозв'язку, з'ясувавши думку дитини, враховуючи найвищі інтереси дітей, суд приходить до висновку, що позивачкою надано належні та достатні докази винної поведінки відповідача та злісного ухилення від виконання ним своїх обов'язків щодо виховання та утримання дитини, що в свою чергу, є підставою для застосування до відповідача такого крайнього заходу впливу, як позбавлення його батьківських прав.
Суд зауважує, що наявність заборгованості за аліментами на утримання дитини сама по собі не свідчить про нехтування відповідачем як батьком дитини своїм обов'язком по утриманні дитини, адже як було встановлено у судовому засіданні така значна заборгованість утворилася внаслідок того, що позивачка зі заявою про примусове виконання рішення суду, ухваленого на її користь у 2014 році, звернулася до органу виконавчої служби тільки у 2023 році. Після відкриття виконавчого провадження через місяць виконавцем було здійснено розрахунок заборгованості за аліментами. Проте, з пояснень позивачки та з характеристик, виданих за місцем проживання відповідача, вбачається, що останній офіційно працевлаштований, тобто має дохід і мав можливість та обов'язок сплачувати аліменти у добровільному порядку, проте доказів належного виконання свого батьківського обов'язку з утримання малолітньої дитини суду не надав.
Крім того, відповідач жодного разу не з'явився у судові засідання, що призначалися судом неодноразово, не намагався довести перед судом свою зацікавленість у збереженні родинного зв'язку з дитиною, свої заперечення проти позову не висловив, більш того визнав пред'явлений до нього позов та не заперечував проти позбавлення його батьківських права.
Така свідома поведінка відповідача у сукупності з обставинами, що свідчать про існування заборгованості по аліментах та невідвідування батьком навчального закладу дитини, тривале та систематичне неспілкування з дитиною, відсутність участі з його боку у вихованні та утриманні дитини, у повній мірі свідчать про його ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків та можуть бути достатньою підставою для позбавлення батьківських прав.
Висновок органу опіки та піклування суд бере до уваги, але не погоджується з ним, адже, як вбачається з такого висновку, він ґрунтувався на тому, що батько заперечував проти позбавлення його батьківських прав. Проте під час судового розгляду справи відповідач змінив свою позицію та фактично погодився з тим, щоб суд позбавив його батьківських прав, що додатково свідчить про умисне та свідоме нехтування відповідачем обов'язками, що поклав на нього як батька закон, та ухилення ним від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.
Суд намагався з'ясувати думку відповідача та його відношення до дитини, неодноразово відкладаючи судові засідання з метою виклику відповідача, проте до суду відповідач так і не з'явився, обмежившись поданням заяви про визнання позову, що може свідчити про його байдужість до долі дочки і відсутність наміру переглядати свою позицію з цього питання.
Доказів перешкоджанню позивачкою у спілкуванні ним з дитиною відповідач також суду не надав.
Крім того, суд звертає увагу на низький рівень емоційних стосунків між дитиною та відповідачем, та ураховує думку дитини, яка має більш тісний емоційний зв'язок з чоловіком позивачки.
Відповідачем не надано доказів, що він цікавиться життям та здоров'ям дитини; піклується про її фізичний і духовний розвиток, її навчання; спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального розвитку та самоусвідомлення; спряє налагодженню відносин з дитиною, що перебуває у малолітньому віці та потребує батьківської уваги та турботи. Відповідач фактично самоусунувся від виховання дитини та турбування про неї, тобто свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків щодо виховання дитини. Про наведене свідчить і той факт, що відповідач добровільно погодився з вимогами позивачки про позбавлення його батьківських прав, подавши відповідну заяву про визнання позову.
Матеріали справи містять належні та достатні докази на підтвердження факту ухилення відповідачем ОСОБА_2 від виконання ним своїх батьківських обов'язків стосовно виховання та утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Керуючись принципами якнайкращих інтересів дитини, а також зважаючи на відсутність заперечень з боку відповідача як батька дитини, урахувавши думку дитини, суд виснує про наявність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав.
Отже, суд висновує, що позовна заява є обґрунтованою, підставною та такою, що підлягає задоволенню.
Рішення про стягнення аліментів на дитину суд не ухвалює, оскільки таке питання вже вирішувалося судом.
Одночасно суд роз'яснює відповідачеві у справі, що відповідно до ч. 1-2 ст. 169 Сімейного кодексу України батько, позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Відповідно до ч. 4 ст. 169 Сімейного кодексу України суд при поновленні батьківських прав перевіряє наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
6. Розподіл судових витрат
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Матеріалами справи підтверджено сплату позивачкою при зверненні до суду судового збору у сумі 1211,20 грн.
З врахуванням того, що позов позивачки підлягає задоволенню, суд в силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України, приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору у сумі 1211,20 гривень з відповідача на користь позивачки.
На підставі наведеного, керуючись ст. 12, 13, 14, 19, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354-355 ЦПК України, нормами матеріального права, наведеними у мотивувальній частині рішення, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Козельщинської селищної ради, про позбавлення особи батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1211,20 гривень.
Копію рішення після набрання законної сили направити для виконання у частині внесення відомостей щодо особи позбавленої батьківських прав до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану.
Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ; тел.: НОМЕР_4 ).
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ; тел.: НОМЕР_6 ).
Третя особа: виконавчий комітет Козельщинської селищної ради (місцезнаходження: вулиця Остроградського, буд. 75/15, селище Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область, 39100; ідентифікаційний код 04383682; електронна пошта: kozrada-31163@ukr.net).
Повний текст рішення складено та підписано 01.07.2024
Суддя В.П. Козир